Дослідники виявили, яким чином на нашій планеті виникають льодовикові епохи та визначили їхню кількість в історії.

Новий науковий аналіз виявив "вражаючу залежність" між нахилом осі Землі та формуванням крижаних щитів. Дослідники змогли спрогнозувати, коли нашій планеті слід очікувати наступний льодовиковий етап.
Зміна кута нахилу Землі стосовно Сонця впливала на переміщення величезних крижаних покривів протягом останніх 800 тисяч років, що призводило до виникнення та завершення восьми льодовикових етапів.
Нещодавнє дослідження виявило "вражаючу залежність" між нахилом планети та формуванням крижаного покриву, зазначив провідний автор Стівен Баркер. Ґрунтуючись на цих даних, вчені оцінили, що наступний льодовиковий період мав би розпочатися через 11 тисяч років, якби не вплив глобального потепління.
"Згідно з прогнозами, новий льодовиковий період може розпочатися в найближчі 10 000 років", - зазначив Баркер, професор Землеведення в Кардіффському університеті. Проте, він підкреслив, що ці оцінки не беруть до уваги зростаючі викиди парникових газів, які сприяють підвищенню температури на планеті настільки, що це ускладнює настання льодовикових епох.
Льодовикові періоди - це надзвичайно холодні відрізки часу, які відбуваються кожні 100 тис. років, покриваючи більшу частину планети величезними крижаними щитами на тисячі років за раз. Льодовикові періоди розділяються більш теплими міжльодовиковими періодами, коли крижані щити відступають до полюсів. Нині Земля перебуває в міжльодовиковому періоді, а останній льодовиковий період сягнув свого піку близько 20 тис. років тому.
Раніше вчені припускали, що положення і кут Землі щодо Сонця впливають на формування крижаного щита. На початку 1920-х років сербський учений Мілутін Міланкович припустив, що невеликі зміни нахилу осі Землі та форми орбіти Землі можуть спричинити масштабні льодовикові явища.
Протягом останнього століття вчені активно вивчають цю теорію. Особливо важливим стало дослідження, проведене у 1976 році, яке виявило геологічні докази того, що два ключові параметри Землі — нахил осі і прецесія, що описує коливання осі Землі, — мають вплив на зміни обсягу крижаних щитів. Однак, деталі впливу кожного з цих параметрів залишаються досі не до кінця зрозумілими.
Тепер Баркер та його команда підкреслили, що їм вдалося остаточно визначити вплив цих показників.
Зараз ось Землі має нахил 23,5 градуса від вертикалі, що впливає на обсяги сонячної енергії, які потрапляють до полюсів під час її обертання навколо Сонця. Цей нахил підлягає природним змінам у циклах, що тривають приблизно 41 тисячу років. Крім того, вісь Землі коливається, подібно до дзиґи, що не має центра обертання, що також впливає на кількість сонячної енергії, яка досягає екваторіальних зон влітку протягом циклів тривалістю 21 тисячу років.
Для свого дослідження науковці зобразили на графіку відомі зміни нахилу та прецесії, що сталися протягом останніх 800 тисяч років. Крім того, вони відобразили розширення та зменшення крижаних щитів за цей період, використовуючи дані з мікроскопічних мушель, відомих як фораміни, які були отримані з кернів океанічних відкладень. Відносний вміст різних ізотопів кисню у форамінах вказує на те, наскільки далеко поширювалися льодовики, коли ці організми існували, пояснив Баркер.
Об'єднання цих графіків призвело до "ефекту падіння зі стільця". "Ми виявили вражаючу кореляцію, яка вказує на наявність прямого зв'язку між коливаннями нахилу та прецесією, а також на тривалість, необхідну для розпаду крижаних щитів", - зазначив він.
Іншими словами, розширення крижаного щита від полюсів до екватора, ймовірно, прямо пов'язане з кутом нахилу. У той же час, відступ крижаних щитів від екватора до полюсів значно більше залежить від прецесії.
Вчені зазначили, що наступного разу крижані щити почнуть розширюватися приблизно через 10-11 тис. років і досягнуть свого максимального розміру протягом наступних 80-90 тис. років. Потім їм буде потрібно ще 10 тис. років, щоб відступити до полюсів.
Існує безліч дискусій щодо термінів наступного льодовикового періоду, однак більшість фахівців дійшли висновку, що людська діяльність, зокрема глобальне потепління, порушує ці природні цикли. "Якщо концентрація CO2 залишиться на високому рівні, новий льодовиковий період не відбудеться," - зазначив Баркер.
Світ, здавалося, завмер: українські дослідники Антарктики зафіксували унікальне явище (фото)
Дослідники поділилися прогнозами, в який момент і з яких причин людство може зникнути.