Валентина Карповець: "Роттердам+": неочевидні звинувачення, приховані факти та інші виклики для об'єктивності розслідування – Блоги | OBOZ.UA
Справу "Роттердам+" вже тривалий час обговорюють у суспільстві. Незважаючи на численні рішення про закриття кримінального провадження, розслідування все ще триває, і його процедурні аспекти викликають все більше занепокоєння щодо прозорості та дотримання прав усіх учасників процесу.
Засекречені експертизи: які події розгортаються в цій справі?
На судових слуханнях захист неодноразово підкреслював, що обвинувачення утримало в таємниці певні документи з кримінальної справи. Зокрема, мова йде про експертні висновки, отримані за ініціативою сторони обвинувачення.
Захисник Дмитро Побережний повідомив, що дізнався про наявність цих експертиз не з розмов з прокурорами, а через публікації в ЗМІ та соціальних мережах. Це стосується висновків Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (НДІСЕ), які підтверджують економічну доцільність формули "Роттердам+", що вказує на відсутність шкоди для державних інтересів.
Захист звернувся до експертної установи, яка підтвердила факт проведення відповідних експертиз. Однак, попри вимоги статті 290 КПК України, ці матеріали не були відкриті стороні захисту і не плануються подаватися до суду.
Чому представники обвинувачення не діляться документами справи?
Ситуація з відмовою в наданні матеріалів досудового розслідування адвокату, який долучився до справи після її завершення, виглядає ще більш незвичною. Це безпрецедентний випадок, адже прокурори САП категорично відмовляються надати захисту доступ до документів, що мають критичне значення для оцінки обґрунтованості висунутого обвинувачення.
Такий підхід прямо суперечить принципу змагальності сторін та рівності можливостей у кримінальному процесі. Незрозуміло, чому суд не поспішає вирішити це питання та надати адвокатам доступ до матеріалів справи.
Чотири закриття справи, проте слідство продовжується.
Цікаво, що справа "Роттердам+" вже чотири рази закривалася прокурорами САП. Двічі законність цих рішень підтвердили Вищий антикорупційний суд (ВАКС) та його Апеляційна палата. Однак розслідування щоразу відновлювали, і складається враження, що його мета - не досягнення об'єктивної істини, а підтримка заздалегідь сформованої позиції обвинувачення.
Чи можна це назвати справедливим правосуддям? Це запитання є риторичним.
