Викрадені культурні цінності та знищені поховання. Як Росія руйнує історичну спадщину Херсонського регіону.

Під час масштабного конфлікту Росія систематично викрадає та знищує унікальні об'єкти культурної та історичної спадщини в Херсонщині та інших регіонах України. Визначити точні масштаби цієї трагедії наразі неможливо. Проте вже зафіксовано численні випадки подібних злочинів. У статті РБК-Україна розглядаються наслідки окупації, злочини російських військ, а також труднощі в документуванні руйнувань і викрадень.

Призначений Росією керівник окупованої Херсонщини Володимир Сальдо періодично стверджує, що російські війська знову повернуться до Херсона. Напередодні 2025 року він знову підкреслив цю думку, адресуючи свої слова жителям Херсона, які, на його переконання, "очікують на звільнення".

Але, насправді, ні про яке "піклування про людей" не йдеться. Окупація - це в першу чергу пограбування та руйнація всього, що належить до української культурної та історичної спадщини. І призначений окупантами наглядач не може про це не знати.

Херсонська область займає центральне місце в південній степовій зоні України. Ця територія рясніє археологічними знахідками, що охоплюють майже всі історичні етапи. У степах Херсонщини до сьогодні можна побачити кургани, що виникли ще в енеоліті та продовжували зводитися до середньовіччя.

Згідно з інформацією, наданою Херсонською обласною інспекцією охорони пам'яток, на цій місцевості налічується 308 курганів. Дослідження, яке було здійснене Кримським інститутом стратегічних досліджень, виявило, що на окупованих територіях Херсонщини майже всі кургани, які досягають висоти двох метрів, зазнали ушкоджень.

За словами експертів, під час окупації багато курганів використовувалися як російські вогневі позиції. На вершинах цих насипів були викопані глибокі ями, які чітко видно на фотографіях. Внаслідок цього поховання, розташовані на різній глибині, ймовірно, були пошкоджені або розграбовані.

Одне з найпривабливіших місць на півдні України, яке до початку війни планувалося перетворити на археологічний заповідник, — це Долина курганів. Наразі насипи всіх позначених курганів зазнали значних руйнувань через бліндажі та окопи.

Ще однією з унікальних культурних спадщин Херсонщини, яка страждає від війни, є залишки городищ та могильників пізньоскіфської епохи (ІІ століття до нашої ери - ІІІ століття нашої ери). Ці археологічні пам'ятки розташовані на обох берегах Дніпра, що робить їх уразливими в умовах активних бойових дій.

Наприклад, Ягорлицьке поселення — це археологічна пам'ятка, що має національне значення, розташована неподалік села Іванівка в межах Чулаківської територіальної громади Скадовського району Херсонської області. Це поселення являє собою колонію іонійських греків, котра датується VI століттям до нашої ери.

Мешканці цього регіону спеціалізувалися на виробництві бронзи, обробці заліза та виготовленні скла, постачаючи свої вироби скіфським племенам, які населяли степи Північного Причорномор'я.

З березня 2022 року, під час окупації, на території городища були вириті окопи та бліндажі, а також організовано склад для боєприпасів. Існує ймовірність, що територія стародавнього поселення наразі замінована і частково залита водами Каховського водосховища.

Зображення: На площі городища в культурному шарі російські військові викопали окопи та бліндажі, створивши також склад для боєприпасів (ciss.org.ua)

"Те, що зробили наші північні сусіди з історичними пам'ятками Херсонщини, неможливо піддати жодній раціональній оцінці," - зазначає провідний науковий співробітник Інституту археології НАН України та експерт Кримського інституту стратегічних досліджень Олександр Симоненко.

Невідомо на що вони вилізли своїми окопами, що вони знищили, прокопуючи свої оборонні лінії, які ні від чого їх не врятують.

"На березі колишнього Каховського водосховища розміщені пізньоскіфські городища та могильники, які, безсумнівно, страждають від обстрілів ракетами та артилерією з лівого берега", - підкреслює він.

Кримський інститут стратегічних досліджень виступає як громадська організація, що спеціалізується на вивченні стану охорони культурної спадщини в тимчасово окупованих регіонах України.

У 2023-2024 роках експерти інституту були залучені до розробки міжнародних політик - Дослідження для Комітету CULT - Захист культурної спадщини від збройних конфліктів в Україні та за її межами, а також прийняли участь у розробці резолюції "Протидія стиранню культурної ідентичності в час війни та миру", яка була прийнята ПАРЄ.

Вони також взяли участь у створенні масштабного дослідження під назвою "Затоплено війною", яке присвячене детальному аналізу наслідків від підриву Каховської ГЕС.

Зображення: Пам'ятники в Олешківській Січі (wikipedia.org)

Руйнація Каховської ГЕС, яка сталася в ніч на 6 червня 2023 року, потребує окремої уваги. Крім очевидних наслідків гуманітарного, соціального, економічного та екологічного характеру, підрив окупантами цієї гідротехнічної споруди спричинив колосальні збитки об'єктам культурної спадщини, розташованим в регіоні.

Один з них - Олешківська січ, яка функціонувала у період з 1711 до 1734 років. Цей адміністративний і військовий центр запорозького козацтва знаходиться на східній околиці окупованого міста Олешки і являв собою правильний чотирикутник з ровами й валами заввишки 1,5 метра.

На захід від центру стояла церква Покрови Пресвятої Богородиці, зроблена з очерету, біля якої був цвинтар і криниця, де ніколи не замерзала вода. Після того як росіяни підірвали Каховське водосховище, в результаті чого було затоплено великі території в нижній течії Дніпра, місто Олешки, де колись була розташована славетна козацька Січ, опинилося в зоні затоплення.

Зображення: Внаслідок підриву гідроелектростанції в зоні затоплення опинилося чимало неповторних об'єктів (uhe.gov.ua)

Згідно з інформацією, наданою Херсонською обласною інспекцією з охорони історичних та культурних пам'яток, 78 нерухомих об'єктів історико-археологічної цінності, а також монументальні мистецькі споруди зазнали повного затоплення.

Одна з проблем полягає в тому, що через те, що до окупації ніяких археологічних робіт на тих об'єктах не проводилося, немає офіційного обліку артефактів, які на них зберігалися, а інколи і самі локації на яких окупанти ведуть свою незаконну діяльність, не були позначені як об'єкти культурної спадщини - вони не існують в юридичній площині.

З цієї причини немає можливості притягнути до відповідальності археологів-окупантів за проведення розкопок на таких об'єктах, оскільки вони не мають офіційного статусу.

Ще однією важливою проблемою є нестача чіткої позиції держави щодо археологів, працівників музеїв та експертів з охорони культурної спадщини, які продовжують свою діяльність в умовах окупації.

На сьогоднішній день ані в українському законодавстві, ані в правилах міжнародних органів захисту культурної спадщини, немає унормованого дистанційного моніторингу, розповідає провідний науковий співробітник Національного заповідника "Києво-Печерська лавра", голова моніторингової групи Кримського інститут стратегічних досліджень Денис Яшний.

"Цей інструмент є єдиним способом, який дозволяє нам оцінювати культурні втрати на територіях, що перебувають під окупацією", - підкреслює він.

Наступна проблема - відсутність в державі єдиного реєстру нерухомих об'єктів культурної спадщини. На думку експерта, потрібно ініціювати зміни до українського законодавства. Також необхідна співпраця громадських організацій, які займаються моніторингом стану об'єктів культурної спадщини на окупованих територіях з органами державної влади.

"Ми маємо розуміти, що якщо ті, хто працюють в органах державної влади, чогось не вміють, то їх просто треба навчити цьому. І це велика робота, тому що дуже часто представники або голови деяких органів державної влади вважають, що допомога громадських організацій не може бути їм потрібна, а це не так. Прикладом є наша співпраця свого часу з прокуратурою Автономної Республіки Крим", - пояснює Денис Яшний.

Ще однією з загроз для культурної спадщини українців є те, що на тимчасово окупованих територіях російська влада реалізує політику її знищення. Це призводить до спроби стерти історичну пам'ять українського народу. Процес супроводжується розграбуванням і руйнуванням музеїв та інших культурних установ, що мають зв'язок із спадщиною українського народу.

Ключовим аспектом російської політики культурної асиміляції в Херсонській області є ліквідація пам'ятників, що вшановують трагічні події в історії України, зокрема Голодомор 1930-х років. Наприклад, пам'ятний знак на честь жертв голодомору, встановлений у 2008 році на території храму Архістратига Михаїла в Олешках, був знищений у листопаді 2023 року за розпорядженням окупаційних властей.

Зображення: Руйнування пам'ятного знака на честь жертв голодомору окупантами на території церкви Архістратига Михаїла в Олешках (ciss.org.ua)

Спроби сформувати враження про те, що Херсонщина є "істинно російською територією", супроводжуються нищенням історичних даних, що суперечать цій пропагандистській концепції.

14 червня 2024 протягом дня на населений пункт Зміївка Бериславського району було здійснено дронову атаку. В результаті руйнувань зазнали житлові будинки та культові споруди, як то Німецька Євангелічно-лютеранська кірха святого Петра і Павла. Споруда повністю згоріла.

Цю ситуацію можна було б вважати випадковою, але всього через кілька тижнів інша культурна споруда в селі Зміївка також стала жертвою атак. Мурована кірха на честь апостола Іоанна, зведена у 1885 році як лютеранський базилікальний храм для шведських поселенців, 1 липня 2024 року отримала три удари від ворожих дронів. Це призвело до виникнення пожежі, внаслідок якої знищено все внутрішнє оздоблення та дах храму, а також були пошкоджені дзвіниця.

Фото: Вигоріло все внутрішнє оздоблення та покрівля храму, пошкоджена дзвінниця (ciss.org.ua)

Зазначимо, що на території церкви був встановлений меморіальний знак на честь репресованих шведів і німців, яких переслідувала радянська влада в 1937-1938 роках. Крім того, тут також розташовано пам'ятний знак, присвячений річниці заснування та заселення села Зміївка шведськими колоністами.

Ці культурні пам'ятки, разом із меморіалами жертвам Голодомору, слугували свідченням злочинів, вчинених радянським режимом проти населення Херсонщини. Тому їх знищення для окупантів мало не лише військове, а й глибоке ідеологічне значення.

Згідно з інформацією, наданою Головним управлінням розвідки України, зафіксовано викрадення 785 об'єктів культурної спадщини в Херсонській області. Однак, реальна кількість втрачених артефактів, ймовірно, значно перевищує ці цифри. Під час окупації відбулися пограбування Херсонського краєзнавчого та художнього музеїв, знищено Бериславський районний музей, а експонати Каховського музею були вивезені до окупованого Генічеська.

З 31 жовтня по 4 листопада 2022 року відбувся процес вивезення колекцій Херсонського художнього музею імені Олексія Шовкуненка до тимчасово окупованого Криму. Ця операція, яка тривала чотири дні, включала участь не лише російських військових і співробітників ФСБ, а й значну кількість найманців.

Додатково приїхали 10 дослідників з Росії. Варто зазначити, що транспортування експонатів відбувалося за допомогою гуманітарних вантажівок Iveco, що само по собі є порушенням норм ведення війни.

Завдяки дії музейного персоналу, стало можливим повне розграбування фондів та експозицій. Лише директор музею залишився вірним своїм принципам, тоді як решта співробітників вирішила співпрацювати з окупантами. За даними Кримського інституту стратегічних досліджень, з близько 14 тисяч творів мистецтва, що зберігалися в Херсонському художньому музеї, було викрадено понад 10 тисяч найцінніших експонатів.

"Ми прагнемо виявити точки співпраці з Міністерством закордонних справ в контексті їхньої діяльності, пов'язаної з ЮНЕСКО та Міністерством культури," - ділиться Ельміра Аблялімова-Чийгоз, менеджерка проєктів Кримського інституту стратегічних досліджень.

Проте, вона вважає, що основна проблема нашої країни полягає в тому, що ми не завершуємо реформи, ініційовані окремими державними службовцями.

"Кожна нова персоналія, яка приходить на посаду, приходить зі своєю новою стратегією, забуваючи про те, що було зроблено раніше", - додає співрозмовниця.

Відсутність стабільної державної політики у сфері охорони культурної спадщини призводить до того, що проблеми та виклики, які постали перед Україною ще під час анексії Криму та внаслідок конфлікту на сході країни, значно посилилися з початком широкомасштабного вторгнення, охоплюючи нові захоплені території.

Фото: Наслідки руйнувань церкви у селі Миролюбівка Херсонській області, звільненого українською армією від російської окупації (Getty Images)

Впливають відсутність єдиних реєстрів, прогалини у законодавстві, які обмежують можливість фіксації втрат за допомогою супутникових знімків та інших засобів сучасного спостереження на відстані. Є також проблема інституційної та фінансової спроможності держави.

На сьогоднішній день у бюджеті бракує достатнього фінансування для забезпечення повноцінної діяльності всіх комітетів, які займаються охороною культурної спадщини, відповідальних за моніторинг та документування. Крім того, залишається нерегульованою співпраця з громадськими організаціями та експертами, які самостійно збирають і поширюють інформацію про стан об'єктів культурної спадщини на тимчасово окупованих територіях.

"Проте на більш ширшому рівні, в контексті взаємодії з центральними органами влади, ми прагнемо налагодити співпрацю, яка, сподіваюся, буде взаємовигідною," - підсумовує Ельміра Аблялімова-Чийгоз.

В Україні налічується більш як 170 тисяч об'єктів культурної спадщини. Серед них 8 внесено до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО, з яких шість мають культурне значення, а один - природне.

Ще 16 об'єктів є кандидатами на внесення до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. З них 7 знаходяться на тимчасово окупованих територіях Криму, Запорізької та Херсонської областей. Те, що Україна не має доступу до цих об'єктів, не знімає з нас всіх обов'язок захистити, зберегти та відновити втрачене задля передачи спадку новим поколінням українців.