Вимоги Європейського Союзу? Це не лише питання Галущенка. Які кроки потрібно буде зробити Україні для ефективної боротьби з корупцією?
Події останнього тижня знову підняли на порядок денний проблему топкорупції в Україні. ЄС утримується від офіційних заяв щодо операції "Мідас", але в неофіційних розмовах доводиться чути від європосадовців і обурення, і розпач через те, що тепер допомога українській енергетиці може ускладнитися.
Проте, викриття масштабної корупційної схеми, пов'язаної з Міндічем та Галущенком, може призвести до певних позитивних наслідків, залежно від подальшого розвитку ситуації.
Факт, що європейські кошти були привласнені, і, ймовірно, в цьому брав участь колишній міністр енергетики (який, незважаючи на публічні звинувачення, змінив свою посаду на міністра юстиції), безсумнівно, викликає занепокоєння. Проте, варто зазначити, що Національне антикорупційне бюро (НАБУ) змогло виявити цю схему та запобігти їй, що, безперечно, є позитивним аспектом.
Утім, з точки зору ЄС, ключова умова виходу з кризи - це системні зміни в Україні. Бо окрім відставки та показового покарання причетних важливо зробити так, щоби схеми не відновилися з новими іменами.
Але що саме вимагатиме Євросоюз від Києва?
Відповідь на це запитання давно відома.
Європейська бюрократія працює так, що навіть у кризових ситуаціях, коли необхідно створити перелік вимог до партнера, його основою стає те, що вже є в європейських документах, бо вони вже узгоджені між столицями та інституціями. Звісно, якщо вимоги у конкретній сфері у принципі наявні з європейського боку.
У питанні протидії корупції найсвіжіший перелік вимог до України зафіксований у звіті з розширення. А також є ширший список з тіньового звіту, який був одним з ключових джерел для формулювання цього документа.
"Європейська правда" пояснює, якими є очікування та вимоги з європейського боку.
"ЄвроПравда" вже повідомляла, що у Києві цьогорічний звіт Єврокомісії був сприйнятий як явна перемога. Незважаючи на липневу атаку на антикорупційну систему, Європейський Союз уникнув використання терміна "відкат реформ"; ця ж термінологія відсутня і в альтернативному тіньовому звіті.
Це більше, ніж просто жест підтримки. Справа в тому, що Європейський Союз не прагне висловлювати критику на адресу української влади в умовах війни.
Основною причиною є те, що українська влада в липні все ж відреагувала на критику та скасувала важливу частину запроваджених раніше шкідливих нововведень. Відмова Києва від своїх планів у Брюсселі отримала позитивну оцінку, але липнева атака залишилася в пам'яті. Як наслідок, в антикорупційній сфері Україні присвоїли дуже низький рівень прогресу – "обмежений прогрес" (один бал за цифровою шкалою, що використовується "ЄП").
Крім того, підтримка існуючої антикорупційної системи стала ключовим показником для оцінювання ситуації в Україні.
Список завдань, які Україні потрібно виконати в 2026 році в контексті її прагнення приєднатися до Європейського Союзу, розпочинається з необхідності "забезпечити автономність антикорупційних органів". Це посилання на події липня є цілком зрозумілим.
Проте просте "не порушувати" реформу - цього замало.
У цьому індикаторі Європейський Союз визначив конкретні вимоги, які він має до Києва.
Якщо вимога щодо "збереження незалежності" в ЄК була внесена самостійно і в контексті політичних умов, то інші аспекти цього критерію відповідають експертним оцінкам, іноді беручи їх за основу, і мають детальне пояснення у тіньовому звіті, що підготовлений командою Transparency International Україна.
Зокрема, в документі ЄС зазначено, що слід "збільшити повноваження НАБУ, охопивши всі публічні посади з високим ступенем ризику". Також підкреслюється, що до сфери контролю Бюро повинні належати такі посадовці, "як керівництво Офісу президента, голови обласних адміністрацій та інші".
Тіньовий звіт дає деталі цієї вимоги та допомагає зрозуміти, чому вона опинилася у блоці щодо збереження незалежності антикорупційної вертикалі.
Річ у тім, що зараз можливість розслідувати зловживання керівників на Банковій - це така собі "сіра зона", у якій НАБУ вже діє, вже де-факто має юрисдикцію. Спроби змінити це будуть сприйняті як обмеження антикорупційного органу.
У контексті незалежності антикорупційних органів варто підкреслити недолік повноважень НАБУ, що стосується високопосадовців Офісу президента. На даний момент існує лише одна справа з чинною підозрою щодо колишнього заступника керівника Офісу президента, про що йдеться в документі, підготовленому для Єврокомісії. Як приклад наводиться підозра проти Андрія Смірнова. Варто зазначити, що триває активне розслідування стосовно ще одного колишнього заступника Єрмака - Ростислава Шурми. Однак він запевняє, що наразі не отримував офіційних підозр від НАБУ, а розслідування ведеться лише в рамках перевірки фактів.
"Станом на зараз юрисдикція НАБУ поширюється на радників або помічників президента, однак не на керівника ОПУ чи його заступників, які також не є державними службовцями. З огляду на публічно відому інформацію складається враження, що розслідування (щодо екскерівників ОПУ) здійснюється НАБУ за ad hoc визначеною підслідністю", - пояснює тіньовий звіт.
Вимога Брюсселя охоплює не лише заступників Єрмака.
В основі цього лежить унікальна функція НАБУ та САП для Європейського Союзу.
Це може викликати незадоволення у Києві, проте має своє обґрунтування та відповідає вимогам українського законодавства.
В Україні існує ситуація, коли, незважаючи на законодавчі норми, спостерігається боротьба за вплив між правоохоронними структурами. Корупційні дії високопосадових осіб іноді стають предметом розслідування як Служби безпеки України, так і Державного бюро розслідувань.
Українська влада, не надто приховуючи претензії до НАБУ, не має проти цього заперечень; раніше лунали навіть публічні заяви із заохоченням такої конкуренції. "Детективами НАБУ у 2024 році ідентифіковано щонайменше п'ять випадків розслідування іншими правоохоронними органами кримінальних правопорушень, які згідно з ч. 5 ст. 216 КПК України належать до виключної підслідності Національного бюро", - каже тіньовий звіт, визнаючи при цьому, що у 2025 році про резонансні порушення не повідомлялося.
На фоні подій цього року, Європейський Союз наполегливо закликає до припинення такої практики, вважаючи її спробою влади обмежити діяльність Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП). У зв'язку з цим, для України на 2026 рік ЄС висунув вимогу "забезпечити надійні механізми захисту від втручання у функціонування НАБУ і САП, а також уникати обходу їхніх виключних повноважень у справах про корупцію на найвищому рівні".
Вимога чинного закону - не єдина причина, чому ЄС стоїть на боці НАБУ і САП.
Довіра до цих інституцій значно більша як серед українського населення, так і серед міжнародних партнерів. Це, зокрема, пов'язано з іншими підходами до призначення та звільнення їхніх керівників. Крім того, Європейський Союз надає дані, які свідчать про те, що коли інші правоохоронні органи розпочинають розслідування корупційних справ, такі справи часто закриваються.
Хоча з доведенням до вироку є проблеми і у НАБУ, не завжди з їхньої провини - і це формує другу ключову вимогу ЄС.
Заступниця виконавчого директора Transparency International Ukraine, Катерина Риженко, підкреслює, що серед численних рекомендацій тіньового звіту про боротьбу з корупцією найвагомішими є ті, які стосуються способів, якими фігуранти розслідувань ухиляються від покарання.
Вони також врахували вимоги Європейського Союзу в своєму офіційному звіті.
Одна з основних вимог полягає в необхідності всебічного розслідування корупційних злочинів, пов'язаних з депутатами. У формулюваннях Європейського Союзу це звучить як заклик "підвищити незалежність Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у проведенні розслідувань щодо народних обранців без попередньої згоди генерального прокурора". Це є новим стандартом для України, який ЄС не формулював так чітко в минулому році.
У закритому звіті міститься кілька додаткових подробиць щодо цієї проблеми.
Документ зазначає, що проблема є давньою, але продовжує залишатися "без спроб вирішення", незважаючи на постійні звернення антикорупційних організацій. Мова йде про можливість керівника САП самостійно ініціювати кримінальні провадження та погоджувати проведення слідчих дій стосовно народних депутатів. Наразі кожна з цих дій вимагає узгодження з генпрокурором, який має політичну залежність і вважається одним з основних авторів законів, що було ухвалено в липні, які спрямовані на обмеження повноважень НАБУ.
Імовірно, саме втрата рівня довіри європейських партнерів до генпрокурора доклалася до того, що вимога обходити узгодження з ним була офіційно формалізована.
Українські фахівці, які працювали над тіньовим звітом, підкреслили, що необхідність забезпечити незалежність Спеціальної антикорупційної прокуратури в цьому контексті "також не була відображена у Дорожній карті з питань верховенства права". Це свідчить про те, що влада систематично уникає визнання цієї проблеми.
Слід зазначити, що серед офіційних вимог ЄС також є необхідність змінити процес призначення генерального прокурора з метою забезпечення його незалежності.
Це ще один сигнал про недовіру з боку європейських партнерів до теперішнього керівництва Офісу генпрокурора.
Та треба наголосити: для Євросоюзу питання завжди не в персоналіях, а у системі, у процедурах.
Боротьба з ухиленням від відповідальності за корупційні злочини повинна здійснюватися шляхом зміни існуючих норм. В цьому контексті Європейський Союз очікує на виконання конкретної умови до 2026 року: Україна зобов'язана ліквідувати кілька прогалин, що дозволяють закривати справи про корупцію. У документі це формулюється наступним чином: "Внести поправки до Кримінального процесуального кодексу для усунення перешкод та затримок у процесуальних діях, що забезпечить ефективне розслідування кримінальних справ, зокрема, стосовно високопосадовців, причетних до корупції".
Катерина Риженко пояснює, що найбільш нагальною є потреба виправити норми, які зараз дозволяють зловживання процесуальними правами.
"Виправивши КПК належним чином, ми зможемо забезпечити справедливість для всіх учасників процесу: це не лише захистить підозрюваних від потенційних зловживань з боку прокурорів, але й дозволить уникнути затримок у розгляді справ, коли адвокати постійно представляють численні клопотання на кожному засіданні," - зазначає вона.
Затягування процесів стало серйозною проблемою, оскільки захисники обвинувачених чиновників, як діючих, так і колишніх, активно застосовують цю тактику. В результаті, розгляд справ у Вищому антикорупційному суді затягується на тривалий час, що призводить до накопичення черги справ, які чекають на вирішення, а іноді й до закриття справ через сплив термінів давності.
"Існує питання термінів давності, і це не лише широко обговорювана проблема "правок Лозового". Хоча й ця проблема вимагає уваги, принаймні необхідно скасувати норму, що передбачає автоматичне закриття справ", - зазначає експерт Transparency International.
Вона застерігає: якщо питання строків давності залишиться невирішеним, Україні загрожує хвиля скандалів. "Протягом наступних одного-двох років ми можемо зіткнутися з закриттям численних справ, які можуть стати об'єктом медійного інтересу", - зазначає вона.
Так, однією зі складових проблеми є те, що термін давності у справі обраховується доти, доки не завершується розгляд справи в апеляції. І навіть якщо перша інстанція винесла вирок та визнала посадовця корупціонером - достатньо затягнути апеляційний розгляд, щоби потім зняти усі звинувачення і скасувати вирок лише на підставі того, що час минув.
Знаменитим прикладом, що ілюструє цю ситуацію, є справа Романа Насірова.
Два тижні тому багато хто радів через новину, що ВАКС засудив ексочільника Державної фіскальної служби Насірова до шести років позбавлення волі. Але це була перша інстанція. А строки давності за його справою спливають влітку 2026 року. Завершити до цього часу апеляційний розгляд - задача малореальна, особливо у разі затягування. Як наслідок, Насіров може лишитися на волі без жодних звинувачень.
"Тому логічно і відповідно європейському праву буде, якщо ми будемо обраховувати строки по першій інстанції", - додає експертка.
Саме таку позицію займає Європейський Союз щодо України.
Слід зазначити, що це не є вичерпним списком європейських вимог у даній області.
По-перше, Європейський Союз включив у свій звіт лише найважливіші та найбільш актуальні питання (через це в альтернативному звіті кількість рекомендацій може бути вдесятеро більшою, ніж ті, що були обрані для офіційного переліку ЄС).
По-друге, існує ще один аспект, на якому необхідно зосередитися окремо — запобігання корупції, а не лише її покарання.
В умовах нещодавніх подій важливо усвідомлювати, які очікування має Брюссель щодо Києва в контексті боротьби з корупцією. Крім того, необхідно розуміти, що будь-які спроби уряду обмежити діяльність антикорупційних організацій після останніх резонансних розслідувань можуть призвести до серйозної реакції з боку Європейського Союзу. У Брюсселі вже відкрито заявляють про це.
Автор: Сергій Сидоренко.
