Конфлікт у безвихідній ситуації. Що таке стратегія виснаження і чому потужні держави зазнають поразки в тривалих війнах.

Від "Євромайдану" у 2013 році до "мобілізації" у 2023-му - ось як виглядає перелік "слів року" в Україні протягом останніх десяти років.

На даний момент слово року-2024 ще не вибрано, але термін "виснаження" має всі шанси потрапити, щонайменше, до фінального списку.

Цей термін сьогодні відображає всі аспекти життя — від психічного здоров'я індивідів до економічної ситуації в країні.

Окрім наведених аспектів, існує також військовий вимір цього терміна. Стратегія виснаження супротивника стала основним підходом Росії після того, як план "Київ за три дні" перетворився на просто теоретичне задуми російського Генерального штабу. Це також є метою Заходу у своїй політиці "контрольованої ескалації" щодо самої Росії.

На сьогоднішній момент російські сили не мають готовності до значних наступальних дій, які б дозволили їм розширити свої позиції. Це вимагало б значних ресурсів, яких у них вже не вистачає.

"Саме реалізація комплексних стратегій, спрямованих на послаблення супротивника, є причиною того, що ми спостерігаємо на фронті, а також впливає на процес мобілізації та ставлення населення до цієї війни", - підкреслив у розмові з УП колишній головнокомандувач Збройних Сил України Валерій Залужний.

Ознайомтесь також: Валерій Залужний: Вітаємо - Розпочалася Третя світова війна.

Як впливають на хід війни різнокольорові "лебеді" та "сірі носороги"? Чи виграють війни в обороні? Через що "великі" країни програють в "малих" війнах на виснаження? Чи справді з появою солдатів із Північної Кореї на Курщині ми увірвалися в Третю світову?

Цю тему ми обговорили з Василем Павловим, військовим істориком і керівником Центру військової історії.

- В інтерв'ю УП Валерій Залужний сім разів повторив слово "ізмор", коли йшлося про стратегію Росії у війні з Україною. Давайте спочатку визначимося з цим "ізмором", що це означає в перекладі з мови підручників з військової справи на загальнолюдську?

Валерій Залужний, ймовірно, мав на увазі концепцію виснаження. Її основна ідея полягає в збереженні власних ресурсів при максимальному знищенні ресурсів противника.

Все починається на полі битви, де завдання полягає в знищенні більшої кількості ворогів, їх техніки та логістичних систем, ніж ти сам понесеш втрат. І чим далі ти від лінії фронту, тим помітнішою стає стратегія виснаження, адже вона повинна впливати на економіку та свідомість населення.

Аналогічна ситуація спостерігається і на державному рівні. Витрати перевищують доходи, і наявність зброї є недостатньою, адже фактично лише відновлюють те, що вже існує. Власні військові сили поступаються місцем контингентам союзників. Це наочно демонструє те, що відбувається в Росії сьогодні.

Той, хто починає війну на виснаження, завжди вважає, що виснажить ворога, а сам залишиться при своїх козирях. Але такі випадки в історії війн є унікальними. В тій самій Другій світовій стратегія виснаження, яка була застосована до Німеччини, не менш сильно вдарила і по тих, хто її застосовував, за виключенням Сполучених Штатів, лише тому що вони знаходилися на іншому континенті.

Стратегія виснаження майже завжди б'є по всіх.

А що стосується "ізмору"?

Це радше тактичний аспект.

Те, що зазвичай називають "ізмором", зазвичай застосовується під час облоги міст. Яскравим прикладом є спроба німецьких військ захопити Ленінград під час Другої світової війни. Місто було оточене, і його повністю заблокували.

На відміну від конкретних міст або регіонів, повна блокада держави є значно складнішою задачею. Знову ж таки, якщо звернутися до історії Другої світової війни, то в її заключній стадії Німеччина опинилася в фактичній ізоляції, оточена з усіх боків. З заходу та півдня її обмежували західні союзники, а зі сходу - Радянський Союз.

На даний момент ми стикаємося з агресором на східних і північно-східних рубежах, а також з північного напрямку — Білорусь, що є союзником Російської Федерації. Однак наш західний і південно-західний кордони, а також акваторія Чорного моря залишаються практично незахищеними.

Отже, стверджувати, що ми перебуваємо в "облозі", - це зовсім не так.

Дві основні стратегії ведення війни — знищення противника або його виснаження — були детально проаналізовані німецьким істориком Гансом Дельбрюком у його праці "Історія військового мистецтва" на початку XX століття, а також радянським комдивом Олександром Свєчиним у книзі "Стратегія", яка вийшла друком у 1927 році. Ця книга знаходилася в кабінеті головнокомандувача Залужного серед інших важливих видань. Як цінне джерело, наскільки вона відповідає сучасним умовам ведення війни в XXI столітті?

- Є класичні кулінарні рецепти від найдавніших часів, які існують зараз. Змінюються лише технології приготування. Так само у військовій справі.

Сьогодні багато людей охоче посилаються на "Мистецтво війни" Сунь-цзи, не враховуючи, що ці ідеї існують вже майже три тисячі років.

Не можна стверджувати, що основи воєнного мистецтва є абсолютними чи незмінними, але вони мають певну стабільність. Те, що раніше вважалося новаторським, згодом перетворюється на класичний стандарт, проте це не зменшує ані його цінності, ані ефективності.

На столі у будь-якого воєначальника можуть бути абсолютно різні книги: і Сунь-цзи, і Наполеон, і Макіавеллі, і Ліддел Гарт, і Манштейн. І таких авторів в історії воєнного мистецтва є величезна кількість. Питання полягає лише в тому, що звідти брати і для чого.

Ідеї Свєчина не були революційними на момент написання його "Стратегії". Він ретельно проаналізував уроки, отримані з попередньої світової військової практики, і адаптував їх до свого особистого досвіду участі у військових конфліктах. Свєчин пережив Першу світову війну, яка для Росії стала прикладом війни на виснаження, з усіма її проблемами: від нестачі боєприпасів до труднощів у тилу, розпаду державних структур і початку громадянської війни.

Свєчина вивчають і дуже багато російських військових начальників, які, треба зазначити, не є тупими. І, розуміючи Свєчина, можна при певному аналізі передбачати, що робитимуть вони. Я тут не бачу жодної проблеми.

- Чи коректно говорити про те, що війна зайшла в глухий кут і фронт зупинився, коли щотижня з'являються повідомлення про те, що росіяни окупували нові території на сході України?

Фронт просувається, проте ситуація залишається в заплутаному стані, з якого наразі неможливо знайти виходу.

Росіяни не мають достатньо ресурсів, щоб суттєво змінити ситуацію. На сьогоднішній день їхня стратегія базується на чисельній перевазі. Це єдиний шлях для них — вони змушені невпинно просуватися вперед, адже в іншому разі не зможуть утримати раніше захоплені території.

Проте, щойно ворог призупиняється, українські сили оборони переходять в наступ і відкидають їх назад.

Є така фраза: щоби залишатися на місці, потрібно дуже сильно бігти. Це та сама ситуація.

За кожен кілометр росіяни сплачують величезними жертвами і в якийсь момент просто зупиняться, бо будь-який наступ потребує надресурсів. Вони не мають ні запасу сил, ні запасу міцності. Він не настільки малий, наскільки хотіли би ми, але не настільки великий, наскільки хотіли би вони. Ми це вже проходили 2022-го року.

Знову ж таки, ми маємо яскравий приклад з історії нацистської Німеччини. Можна вести дискусії про те, чи варто було їй зосередитися на виробництві більшої кількості підводних човнів чи танків. Обидва варіанти могли б суттєво змінити хід війни — на морі, щоб ізолювати Британію, перехоплюючи конвої, або ж завдати нищівного удару по Радянському Союзу завдяки новим бронетанковим силам. Але реальність полягала в тому, що Німеччина не мала можливості реалізувати обидва цих напрямки одночасно.

Не можна стверджувати, що Росія вже на межі виснаження, але вона знаходиться на стадії, близькій до цього. Країна не має можливості без обмежень використовувати як людські, так і технічні ресурси. Це означає, що вона все ще здатна проводити військові операції в Донецькому регіоні, проте їй бракує сил для одночасних дій у Запорізькій та Херсонській областях.

Після контрнаступу 2023 року Україна зайняла оборонну позицію. Чи були в історії війни випадки, коли країни здобували перемогу, перебуваючи в обороні?

- Оборонятися і виграти — завдання практично нездійсненне. Чи не краще зазначити, що можливість перемоги у війні існує лише в тому випадку, якщо в країні супротивника відбудуться значні зміни, які призведуть до його зникнення. Історія пам’ятає багато конфліктів, коли раптові, несподівані події вносили кардинальні зміни в хід війни.

Німеччина зазнала поразки у Першій світовій війні, при цьому не віддавши жодного сантиметра своєї власної території. На той час її війська були розміщені на землях Бельгії, Франції та радянської Росії.

Але непередбачувані "лебеді" - це не те, на що варто сподіватися і розраховувати. Ми маємо бути готовими до їхньої появи, але не слід забувати і про "сірих носорогів".

- Здається, в нашому зоопарку поповнення. Що то за "носороги"?

Це ті ризики, які насправді мають місце. Всі про них відомо, але багато хто ігнорує їх, будучи захопленими власними уявленнями про ворога.

Готуючи напад на СРСР, Гітлер мав передбачати щонайменше двох "сірих носорогів": величезну територію Радянського Союзу і клімат.

План "Барбаросса" можна умовно порівняти з операцією "Київ за три дні". Німецьке командування сподівалося завершити всі етапи до приходу холодів, проте в 1941 році зима настала раніше, і вона виявилася вкрай суворою, що стало несподіванкою для німецьких військ.

Німці також усвідомлювали військово-промислові можливості Сполучених Штатів, проте не врахували, що американці можуть вступити у конфлікт і використати цей потенціал проти них.

Або, скажімо, в польсько-українській війні 1918-1919-го фактором "сірого носорогу" стала наявність у Львові залізничного вокзалу. Поляки його захопили і змогли швидко перекинути залізницею величезну кількість війська, що змінило хід війни. Хоча цієї загрози можна було уникнути, якби українці приділили належну увагу контролю над залізницею.

В історії військових конфліктів можна знайти безліч подібних "носорогів".

У сучасному конфлікті ми часто плутаємо свої бажання з дійсністю. Хоча ми усвідомлюємо чисельність населення Росії та її можливості для мобілізації, тривалий час вважали, що більшість солдатів недостатньо підготовлені, а генерали некомпетентні. Однак реальність виявилася зовсім іншою.

Ми припускали, що російський військово-промисловий сектор зазнає краху під тиском санкцій, але цього не сталося. Хоча обсяги виробництва значно зменшилися, він все ж продовжує функціонувати. Нагадаємо заяву німецького міністра оборони у листопаді 2024 року, в якій йшлося про те, що за три місяці Росія виробляє таку кількість зброї та боєприпасів, яку весь Європейський Союз виготовляє за цілий рік.

У 1975 році в журналі "World Politics" з'явилася стаття Ендрю Макка під назвою "Чому великі нації зазнають поразки у малих війнах". Цей матеріал був написаний на тлі роздумів про В'єтнамську війну. Проте, насправді, у ХХ столітті існує безліч війн на виснаження, які закінчилися несподіваними результатами. Які з них ви вважаєте найбільш знаковими?

Досить часто сучасну війну співвідносять із радянським військовим втручанням в Афганістані та наступною десятирічною конфліктною ситуацією.

Якщо брати тільки поле бою, то Радянський Союз з його мобілізаційним ресурсом, абсолютною перевагою в бронетанковій техніці, авіації, артилерії міг собі дозволити воювати безкінечну кількість часу в Афганістані. Але не витримала економіка Радянського Союзу, яка потрапила під санкції саме через вторгнення в Афганістан. Плюс давайте не будемо забувати, що під час війни на виснаження суспільство змінюється, і радянське суспільство середини 1980-х - абсолютно інше, ніж на початку радянського вторгнення в кінці 1970-х.

Ще один класичний приклад - американське вторгнення у В'єтнам. Це була війна на виснаження, в якій В'єтнам, з огляду на економічні ресурси, мав би зазнати поразки. Проте ми бачимо зовсім інший результат. Сполучені Штати, володіючи потужною армією, вступили в конфлікт, але, незважаючи на свою силу, не змогли досягти бажаного успіху.

Читайте також: "Вбомбити їх у кам'яний вік". Як путінська Росія потрапила в Україні в пастку В'єтнамської війни

Коли ми обговорюємо стратегію виснаження, важливо усвідомлювати, що вона охоплює різні аспекти життя, які виходять за межі тільки військових дій. Це стосується також економічних, політичних, ідеологічних, національно-стійких, психологічних та інформаційних компонентів.

В'єтнам, Афганістан та єгипетсько-ізраїльський конфлікт 1967-1970 років, відомий як "війна на виснаження", є прикладами тривалих збройних конфліктів. У цих випадках держави, які, здавалося б, мали невелику ймовірність на успіх, врешті-решт змогли уникнути поразки. Чи може це свідчити про те, що стратегічний підхід виснаження є більш успішним для країн з обмеженими військовими ресурсами?

Мені не подобається робити узагальнення. З одного боку, в історії світових конфліктів є багато прикладів, які можуть підтвердити вашу точку зору, що війни на виснаження надають можливість тим, хто має менше ресурсів. Проте, з іншого боку, існує чимало доказів, які спростовують цю ідею.

Можна зазначити, що на сьогоднішній день Ізраїль досяг успіху в усіх відкритих конфліктах, які вів проти армій арабських країн. Однак, з іншого боку, Ізраїль все ще стикається з труднощами у боротьбі з терористичними групами, що діють у його безпосередній близькості.

Ті самі Сполучені Штати Америки у В'єтнамі мали перевагу в авіації, повністю контролювали море і постачали все, що було необхідне. Але внутрішні фактори в тих самих США, нафтова криза плюс військово-технічна допомога Північному В'єтнаму з боку Радянського Союзу і Китаю призвели до того, що американці не змогли перемогти в тій війні.

Сказати, що країна з меншим потенціалом неминуче зазнає поразки у війні на виснаження, або ж, що вона безумовно здобуде перемогу в довгостроковій перспективі, якщо вдасться виграти час, було б неправильно. Існує безліч чинників, які впливають на хід та результати конкретного конфлікту: економічні можливості країн-опонентів, рівень виснаження, зовнішня підтримка, моральний стан суспільства та підготовленість збройних сил.

- У війні на виснаження, коли жодна зі сторін не має достатніх сил на глибокі прориви, набувають особливої ваги асиметричні дії, про які теж говорив Залужний. Як це працювало в інших війнах?

- Тут краще назвати це словами Ліддел Гарта - "стратегія непрямих дій". Це дії, які здатні змінити ситуацію на всьому фронті або на якійсь його великій ділянці.

У цій війні ми спостерігаємо, як Чорноморський флот Росії фактично знищений країною, яка не має власного флоту, якщо порівняти військово-морські сили України та Росії. Завдяки використанню ракетних систем та морських безпілотників нам вдалося кардинально змінити обстановку на морі.

Якщо поглянути на історичні факти, то Радянський Союз усвідомлював небезпеку, яку представляла "лінія Маннергейма". Проте ніхто не міг передбачити, що звичайна пляшка з запалювальною сумішшю - коктейль Молотова - стане ефективним засобом для протидії радянській техніці.

Так само добре екіпіровані американські солдати в джунглях В'єтнаму виявилися абсолютно не готові до звичайних пасток, які використовували в'єтнамські мисливці. З ям стирчали бамбукові кілки, обмазані лайном, яке просто викликало зараження.

У ході Другої світової війни німецькі війська в певний момент звернулися до тактики "пожежних команд". Це були мобільні підрозділи, здатні швидко переміщатися і несподівано з'являтися на різних ділянках фронту, що дозволяло їм суттєво впливати на хід бойових дій.

Кажуть, що легкий дотик крил метелика поруч з тобою може викликати бурю на відстані. Це, по суті, і є метод непрямих впливів.

- Один із факторів, що суттєво впливають на події у війнах на виснаження - людський. Здатність суспільства тривалий час залишатися в стані мобілізації, причому не лише в буквальному сенсі. На вашу думку, де ми в цьому наразі?

Суспільство має міцні основи і може залишатися стабільним ще тривалий час. Проте виникає питання до держави: яким чином підтримувати та відновлювати ті ресурси, які вже існують, щоб уникнути їх повного виснаження.

Будьмо відверті: з 1991 року, незалежно від уряду чи президента, у нас не було системної роботи з суспільством.

Кількість добровольців, яка спостерігалась у лютому 2022 року, зовсім не є відображенням державної політики. Насправді, результатом цієї політики є те, що зараз ми спостерігаємо брак добровольців.

Це одна сторона питання. З іншого ж боку, мене вразила заява одного з представників ТЦК, який зазначив, що для тих, хто має мотивацію, існує можливість служби за контрактом, а для тих, хто не прагне служити, передбачена мобілізація. Це цілком характерна ситуація для затяжних конфліктів. Коли війна триває довго, покладатися виключно на добровольців і контрактників стає неможливо.

Якщо звернутися до історичних фактів, британські війська почали Першу світову війну з професійною армією, але всього лише через півроку від неї не залишилося й сліду. Це змусило уряд спочатку залучати добровольців, а згодом запровадити мобілізацію.

Крім того, на сцену вступили німці. З'явились добровольці, діяли фрайкори, а в фіналі все перетворилося на фольксштурм.

Щоб уникнути ситуації, подібної до фольксштурму, державі слід підготувати населення, яке ще не залучене до конфлікту, до можливих воєнних дій. Як приклад, можна згадати Фінляндію, яка врахувала уроки радянсько-фінської війни 1939-1940 років і адаптувала їх до сучасних умов. Окрім традиційних аспектів, таких як стрілецька, тактична та фортифікаційна підготовка, вони також включили в навчання кіберзахист, інформаційну протидію, тактичну медицину та інші важливі компоненти.

Ознайомтеся також: Російські втрати були величезними. Маршал Маннергейм про способи здобуття перемоги над Росією.

Повертаючись до інтерв'ю, в якому виступав Залужний, чи поділяєте ви його точку зору щодо того, що у 2024 році розпочалася Третя світова війна?

Щоб війна набула статусу світової, в ній повинні бути задіяні більшість країн світу, а військові дії мають проходити в різних регіонах планети. На даний момент спостерігається, що конфлікт обмежується лише територією України та Росії. Таким чином, з точки зору військових характеристик, наразі ми маємо справу з локальним конфліктом.

Хто є залученим до цієї війни – це окреме питання. Враховуючи це, можна стверджувати, що наш конфлікт має ознаки глобального. Ми отримуємо допомогу з усіх куточків світу різними шляхами. Тим часом Росія також отримує підтримку від інших держав. Варто зазначити, що відмова у підтримці нашій країні також являє собою форму підтримки для Росії.

Проте все визначається тим, як ми трактуємо театри дій Третьої світової війни. Якщо розглядати інформаційний простір, то можна стверджувати, що Третя світова, або ж Перша інформаційна, вже триває досить давно. У нафтогазовій галузі цей процес також вже активно відбувається. Якщо ж говорити про міграційний тиск на різні країни, то він також вже давним-давно має місце.

Все це і є стратегією непрямих дій. Виснажувати ресурси держави супротивника можна не лише на полі бою.