Війна в Україні до 2030 року: експерт з демографії поділився прогнозами щодо чисельності населення України.
Дослідники створили свіжий демографічний прогноз для України, який містить два можливих сценарії: оптимістичний, який передбачає завершення війни до 2027 року, та песимістичний, згідно з яким конфлікт триватиме до 2030 року.
Олександр Гладун, який обіймає посаду заступника директора з наукової діяльності в Інституті демографії та проблем якості життя НАНУ, у бесіді з ТСН.ua поділився деталями своїх досліджень. Він також обговорив, як тривалість війни впливає на чисельність населення, питання повернення біженців та можливі рішення для подолання демографічної кризи в Україні.
-- Відомо, що ваш інститут підготував два варіанти демографічного прогнозу. За оптимістичним сценарієм війна закінчиться у 2027 році, а за песимістичним у 2030. У чому особливість цих досліджень?
У квітні цього року ми працювали над новим варіантом демографічного прогнозу для України. Раніше ми вже створювали подібні прогнози у 2023 та 2024 роках. Проте цього разу ми зосередилися лише на підконтрольних територіях.
-- А чому враховується лише підконтрольна територія?
Оцінка чисельності населення в районах, що не підлягають контролю України, на сьогоднішній день є вкрай складним завданням. Для розробки прогнозу ми скористалися сучасними картами та проаналізували обстановку на лінії розмежування станом на 1 січня 2025 року. На основі цього ми здійснили відповідні оцінки, беручи до уваги доступну інформацію про чисельність населення на територіях, що підконтрольні Україні.
Ще одна причина, чому ми зробили такий прогноз по підконтрольній території, тому що дуже часто до нас звертаються різні міністерства, відомства, навіть Верховна Рада з проханням надати інформацію щодо демографічної ситуації. Зараз українська влада не може впливати на непідконтрольну територію і для ухвалення рішень їй потрібна інформація по тій території, на яку вона може впливати і де здійснює свою діяльність.
Ці два чинники обумовили те, що ми перейшли до прогнозів лише по підконтрольній території. І ймовірно, що до повномасштабного звільнення країни від окупантів, так і будемо робити подальші прогнози.
Отже, чи варто взагалі аналізувати чисельність населення в межах кордонів 1991 року?
У інших обставинах виникає безліч методологічних викликів. Наприклад, відомо, що на території, яка не підлягає контролю, російська сторона переселяє своє населення. Теоретично, якщо ми аналізуємо ситуацію за межами 1991 року, то переселених росіян слід враховувати в загальному числі населення, оскільки вони фактично проживають там. Проте ми усвідомлюємо, що це явище є тимчасовим. Крім того, точна кількість цих переселенців залишається невідомою, а інформація надходить лише з окремих джерел на непідконтрольних територіях.
Проте, хочу наголосити, що точних даних наразі не має ні в кого. Тому, якщо спробувати створити прогноз для всієї території України, це суттєво знизить якість прогнозу і він не зможе задовольнити практичні потреби. Саме з цієї причини ми вирішили зосередитися на прогнозах лише для підконтрольних територій.
-- У прогнозі є дві дати 2027 та 2030 роки. Чому саме вони обрані можливим роком закінчення війни?
Зазвичай прогнози формуються в декількох варіантах — оптимістичних, песимістичних і середніх. Проте в сучасних умовах, коли точна інформація відсутня, немає потреби створювати численні сценарії. Варто зосередитися на найбільш реалістичному варіанті, спираючись на думки експертів та спеціалістів, залучених до процесу прогнозування.
Ми також працюємо над різними варіантами прогнозів, але при цьому не обмежуємося лише демографічними даними, такими як рівень народжуваності чи смертності. Натомість, ми враховуємо й рік завершення війни як ключовий фактор.
Це має велике значення, оскільки рік завершення війни суттєво впливає на демографічну ситуацію. Демографічні тенденції до війни, під час неї, а також протягом 2-3 років після закінчення та в наступні 4-5 років мають свої особливості. Ці відмінності безпосередньо позначаються на загальному демографічному прогнозі.
-- До речі, деякі військові не виключають, що війна може затягнутися і до 2030 року
-- У військових щодо цього, звісно ж, більше інформації, але нам вона не відома. Цього разу ми обрали два варіанти прогнозу, що війна закінчиться в 2027 або в 2030 році. Умовно можемо вважати, що 2030 -- це песимістичний прогноз. Врешті, чи буде реалістичним прогноз на 2027 рік -- я теж не знаю, життя покаже.
До речі, ми розробляли прогноз, коли Дональд Трамп постійно заявляв, що війна ось-ось закінчиться. Але, вибачте, Трампу ми не повірили. Тому між 2026 та 2027 роками, обрали другий варіант. Наголошую, що це виключно наша експертна оцінка. Якщо реальна ситуація виявиться кращою і війна закінчиться у 2026 році, то ми при черговому перегляді прогнозу закладемо інші параметри демографічного розвитку країни.
На даний момент ми опинилися в умовах великої інформаційної невизначеності, тому вибрали саме цей рік як термін завершення конфлікту.
-- Всім хочеться, щоб війна закінчилася скоріше.
Ми також прагнемо оперативного завершення конфлікту, проте те, що відбувається, а також поведінка Росії викликають сумніви щодо цього. Якщо нам вдасться разом із союзниками досягти тиску на них цього року, це матиме позитивний вплив на всіх, зокрема на демографічну ситуацію в Україні. Але існує ймовірність, що цього не станеться.
Яка буде кількість населення України, якщо війна завершиться у 2027 році, і яка вона буде, якщо конфлікт триватиме до 2030 року?
Якщо конфлікт завершиться у 2027 році, тоді до 2040 року населення України досягне 23,7 мільйона осіб. У разі, якщо війна закінчиться у 2030 році, ми матимемо 22 мільйони мешканців. Проте варто зазначити, що ці дані стосуються лише територій, які перебувають під контролем.
Отже, залежно від того, коли завершиться війна, кількість українців може зменшитися на 1,7 мільйона осіб?
Так, адже війна завершиться на три роки пізніше. У цей час рівень народжуваності не зростатиме, смертність залишатиметься високою, а міграційні процеси покажуть зменшення повернень людей з-за кордону після 2030 року. Існує загальновідома тенденція: чим довше триває конфлікт, тим менше людей повертається додому. Ці три фактори суттєво позначаться на тому, що за даним сценарієм, чисельність населення зменшиться.
На вашу думку, скільки українців може повернутися з-за кордону у разі завершення війни в 2027 або 2030 роках?
Варто звернути увагу на досвід минулих конфліктів, зокрема війни на території колишньої Югославії, який ми детально аналізуємо. Він демонструє, що з кожним роком війни все менше людей повертаються на батьківщину, і це є типовою тенденцією. В умовах війни спостерігається зниження народжуваності — це природна реакція населення на такі обставини. Також спостерігається зростання смертності, що є зрозумілим: бойові дії призводять до збільшення втрат на фронті, а в умовах сучасних повітряних атак ніхто не може почуватися в безпеці в будь-якому регіоні України.
Під час війни на Балканах у колишній Югославії, багато людей виїжджало у інші європейські країни, потім їх деякі країни хотіли повернути в ті республіки звідки вони виїхали. Але значна частина цих людей адаптувалася в нових країнах і знайшла можливість там залишитися. А деякі країни, навпаки, не повертали цих людей додому, проводячи політику активної адаптації у своє суспільство.
Наприклад, Німеччина прагнула репатріювати всіх військових біженців, тоді як Австрія, навпаки, вирішила залишити цих людей у своїх межах і не реалізовувала політику їх повернення. Кожна країна підходила до цього питання індивідуально, і, ймовірно, з нашими біженцями виникне схожа ситуація.
Необхідно врахувати, що нинішня демографічна ситуація в Європі є значно складнішою, ніж у часи Балканських воєн. Багато країн виявляють інтерес до того, щоб наші громадяни залишалися у них, тому реалізують політику адаптації. Що буде після завершення конфлікту — питання досить складне. Проте, згідно з різними оцінками та опитуваннями, у 2027 році додому повернеться лише приблизно половина українців, які нині перебувають за кордоном.
Якщо війна закінчиться у 2030 році, то кількість повернень буде ще меншою -- більшість людей адаптується до закордонного життя. Особливо ті, у кого є діти, які підуть до школи чи вступлять у вищий навчальний заклад, а їх батьки влаштуються на роботу та матимуть житло.
Якщо мова йде про осіб з східних або південних областей України, де значна частина житла зруйнована внаслідок агресії росії, є ймовірність, що вони залишаться за кордоном, якщо отримають можливості для роботи та житла. Звичайно, кожен випадок буде унікальним, але, виходячи з досвіду попередніх військових конфліктів, можна помітити певну тенденцію: чим довше триває війна, тим менше людей вирішують повернутися.
Яке співвідношення між народжуваністю та смертністю можна очікувати, якщо війна завершиться у 2027 або 2030 році?
У загальному підсумку, ми вважаємо, що після завершення війни рівень народжуваності в Україні зросте за обома варіантами розвитку подій, тоді як показники смертності знизяться. За нашими оцінками, народжуваність може досягти довоєнних рівнів, а смертність, на жаль, залишиться приблизно на рівні 2021 року, коли країна зазнала серйозного впливу пандемії COVID-19.
Проте не слід відкидати можливість того, що рівень смертності може покращитися. Все залежить від умов життя людей. Ми очікуємо, що протягом цього періоду тривалість життя українців може зрости, порівняно зі зниженням, яке спостерігалося під час війни.
Крім того, в умовах війни спостерігаються процеси, які призводять до зростання смертності серед найбільш уразливих груп населення. Це стосується не лише військових, які перебувають на фронті, але й цивільних осіб, що залишилися в тилу. Багато людей страждають від хронічних захворювань, і в умовах війни ці недуги можуть загостритися, що значно підвищує ризик передчасної смерті.
Це не завжди пов'язано з обстрілами. Українці стикаються з постійним психологічним тиском. Наразі ми переживаємо за себе та своїх близьких, знаходячись у стані хронічного стресу — у когось він більш інтенсивний, у когось менш.
Після закінчення війни, багато цих чинників зникне, але все одно наслідки отриманих стресів залишаться у нашому організмі і позбутися їх буде дуже важко.
Якщо порівняти кількість померлих та народжених, то у нас все одно смертність буде перевищувати народжуваність у будь-якому разі.
Малоймовірно, що до 2040 року ми досягнемо рівня простого відтворення населення. У 2024 році, згідно з інформацією Мінюсту, на 100 народжених припадало 280 померлих на підконтрольній території. Це вкрай негативне співвідношення. Наші прогнози свідчать, що до 2040 року ситуація трохи покращиться. За попередніми оцінками, на 100 новонароджених буде вже 200 або навіть трішки менше смертей.
На вашу думку, який із цих двох передбачень виглядає більш ймовірним?
Було б чудово, якщо б ми помилилися, і конфлікт завершився у 2026 році, а ще краще — у 2025. Наразі ж ми схиляємося до думки, що 2027 рік є одним із найбільш імовірних варіантів. Це наше бачення станом на квітень 2025 року. Якщо раптом війна закінчиться в цьому році, ми обов'язково переглянемо наші прогнози. Втім, нові оцінки залежатимуть від умов, за яких відбудеться завершення конфлікту. Можливо, військові чи розвідувальні служби могли б висловити більш точні припущення щодо термінів, але ми не отримуємо від них жодної інформації, тому змушені самостійно визначати, на яку дату спиратися. Отже, всі ці припущення є досить умовними.
Які можуть бути потенційні шляхи подолання демографічної кризи?
-- Нам потрібно проводити певну демографічну політику по всіх трьох складових демографічного процесу, але у першу чергу сприяти підвищенню народжуваності, яка є головним чинником.
В Україні треба створювати умови для підвищення народжуваності. До речі, з цією проблемою стикаються у більшості країн світу, але, наприклад, Франція та Скандинавські країни мають успішний досвід у цьому питанні. У них теж народжуваність не забезпечує просте відтворення населення, але тим не менш там рівень народжуваності значно вищий, ніж був в Україні до повномасштабного вторгнення.
Другий напрямок по смертності -- це збільшення тривалості життя. І тут у нас є великі резерви, тому що ми програємо європейським країнам у цьому років 10, якщо порівнювати ще з довоєнних часів. Ми можемо збільшити тривалість життя, резерви для цього є, але повинні діяти спеціальні державні програми. Якщо підтримка народжуваності багато в чому залежить від держави і місцевих органів влади, то стосовно смертності, багато залежить від поведінки самих людей.
У українців повинна бути відповідна поведінка, здоровий спосіб життя, зменшення тютюнопаління, вживання алкоголю, заняття фізичною культурою. Від держави тут залежить створення якісної екології, стимулювання створення різних спортивних закладів. Цим може займатися держава або місцева влада.
Як можемо повернути назад тих, хто виїхав за кордон унаслідок війни?
-- Що стосується міграції, то я вважаю, що все залежить від того, якою буде економічна політика і перспективи економічного розвитку держави.
У мирний час більшість міграційних процесів обумовлені економічними чинниками, тобто люди їдуть туди, де більша зарплата і де вони зможуть самореалізуватись. Тому від напрямків економічного розвитку і ситуації, яка буде в країні, залежить інтенсивність міграційних процесів.
Нам треба вживати заходів, щоб ті, хто виїхали -- повернулися. Що стосується залучення, наприклад, діаспори для повернення, що іноді звучить у розмовах наших посадовців, то я у це не вірю, бо люди які там живуть вже давно адаптувалися.
-- Дехто вважає, що нам допоможе залучення іноземців. Типу з'являться робочі руки і демографія покращиться?
На мою думку, залучення іноземців не зможе вирішити демографічні проблеми. Сьогодні в усьому світі спостерігається тенденція до зниження рівня народжуваності та перевищення смертності над народжуваністю. Це явище вже стало реальністю для більшості країн. Якщо до нас приїдуть люди з інших держав, навряд чи це сприятиме збільшенню населення.
Щодо інтеграції їх у ринок праці, необхідно діяти обережно. Вірогідно, після завершення війни країна потребуватиме додаткової робочої сили для процесу відновлення, тому доцільно залучати мігрантів на основі тимчасових контрактів.
Після завершення конфлікту деякі люди, ймовірно, повернуться з-за кордону, відбудеться процес демобілізації, і це може створити серйозну загрозу, якщо всі вакансії будуть заповнені іноземними працівниками. В результаті може виникнути нова хвиля трудової міграції.
На початкових етапах, доти поки триває війна і не відновиться економічна, демографічна та соціальна стабільність, іммігрантів з інших країн можна залучати до виконання певних видів робіт, але на обмежений термін і на основі контракту. На перших стадіях не варто розглядати можливість надання громадянства.
Чи зможе Україна подолати спад чисельності населення після завершення війни?
Згідно з прогнозами ООН, приблизно в 80-х роках цього століття світове населення почне зменшуватись. Це означає, що в контексті ринку праці в усіх країнах можуть виникнути труднощі з залученням нових працівників.
Деякі демографи вважають, що це може статися вже у 60-х або 70-х роках, оскільки прогнози Організації Об'єднаних Націй часто є більш позитивними.
Я пам'ятаю, що свого часу прогнозувалось, що на планеті Земля буде 12 мільярдів жителів, потім 11, зараз кажуть про 10 мільярдів. А дехто вважає, що і стільки не буде, тому відбувається постійна зміна демографічної ситуації. Тому нам треба у сенсі економічного розвитку більше розробляти програм і стратегій розвитку за рахунок власних ресурсів.
Кажуть, що такі питання виникають внаслідок недостатньої ефективності роботи державних структур. Чи стикаємося ми з подібними викликами?
Зрозуміло, що в період проголошення незалежності Україна володіла значними можливостями для свого подальшого зростання. Ми мали сприятливі умови в порівнянні з іншими республіками колишнього Союзу та більшістю країн соціалістичного блоку.
Постає запитання: чому ми наразі займаємо непоодинокі позиції в Європі? На мою думку, причина криється в неефективному державному управлінні. Нам необхідно детально проаналізувати цю ситуацію: в чому полягають причини, які фактори мають вплив, і що ми робимо не так.
У Європі та у інших частинах світу є багато країн з меншою чисельністю населення ніж у нас, але живуть вони набагато краще. Наприклад, ті ж країни Балтії. Зараз, якщо дивитися по різних показниках, то і у Молдові не гірше ніж у нас, а кажуть, що й краще. Нас гальмують внутрішні причини, і тут трудові мігранти нам не допоможуть, бо сама державна система функціонує неефективно.
