"Війна нагадує бокс: потрібно змагатися і досягати перемог". Історія світового чемпіона, що захищає свою країну під Покровськом.

Роман Власенко присвятив все життя бойовим мистецтвам і представляв Україну на міжнародних змаганнях. Тепер він захищає країну на Покровському напрямку в лавах 110 ОМБр. Про спортивне та армійське життя, перше поранення і плани на "після війни" - детальніше в матеріалі РБК-Україна.

Роман з’явився на світ у Німеччині, але незабаром його родина вирішила переїхати до Чернігова. Там, у віці десяти років, хлопець почав займатися рукопашним боєм. Протягом наступних семи років він повністю віддався цьому бойовому мистецтву, двічі ставши чемпіоном серед дорослих. Однак, досягнувши 17-річного віку, Роман змінив тренера і вирішив зосередитися на кікбоксингу.

"Я почав виступати на чемпіонатах України, країнах Європи, інших держав. У 20 років став чемпіоном світу. З 2004 і до 2008 року у складі збірної вдавалось вигравати чемпіонати. Загалом за збірну я виступав 12 років, потім з неї пішов, але виступати не перестав, просто робив це вже неофіційно", - розповідає Роман.

Спортсмен відчуває величезну гордість за свої досягнення, оскільки він 11 разів ставав чемпіоном світу з кікбоксингу у категорії "фул-контакт". Крім того, він також активно змагався в боксі, де неодноразово здобував перемоги над суперниками з Білорусі.

На думку Романа, бокс у Україні має досить високий рівень, і він особисто знайомий з багатьма талановитими боксерами з Чернігівської області, які продовжують захищати честь країни на міжнародній арені.

Фото: Роман Власенко присвятив спорту все життя, брав участь у змаганнях по всьому світу

З часом Роман почав працювати тренером та навчати нових спортсменів тому досвіду, який йому вдалося отримати за майже 20-річну кар'єру кікбоксера.

У перший день масштабного вторгнення Роман миттєво прийняв рішення захищати рідний Чернігів. Він служив у частині радіоелектронної боротьби, забезпечуючи захист неба для наших військових від ворожих дронів. Саме там він вперше зіткнувся з бурятами, які нападали на громади Чернігівщини та грабували їх. Згодом його перевели до іншої бригади, яка виконувала бойові завдання на Запорізькому фронті, в зонах Роботиного та Вербового.

А вже чотири місяці тому Роман долучився до лав 110 окремої механізованої бригади. За його словами, у бригаді він теж займався радіоелектронною боротьбою, проте нещодавно дістав легке поранення, певний час був і лікарні і наразі перебуває у комендантському взводі.

При цьому двічі за час служби Роману вдавалося взяти участь у змаганнях з кікбоксингу і виступити в Туреччині, а також Німеччині.

Зображення: Під час служби Роман зміг взяти участь у міжнародних змаганнях.

"Існували різноманітні моменти. Іноді було жахливо, але підтримка приходила, коли ти концентруєшся, коли ведеш боротьбу не лише з супротивником, а й із самим собою. Тоді ти фокусується на досягненні мети. Війна нагадує бокс — необхідно подолати свій страх і здобути перемогу", — ділиться Роман.

У цьому контексті чоловік провів аналогії зі спортивними змаганнями, які супроводжуються підвищенням адреналіну, що дозволяє бійцеві зосередитися виключно на досягненні перемоги. Він також підкреслив значення командної роботи, коли військові здатні підтримувати та захищати один одного.

Роман вперше зіткнувся з серйозними боями на Покровському напрямі, де ворожі дрони здійснювали численні скиди на його позиції протягом доби. Як він зазначив, їм вдавалося стримувати противника в околицях Архангельського, Кераміки та Прогресу. Там же йому доводилося постійно залишатися на позиціях, поки ворожі танки обстрілювали їх.

Зображення: Чотири місяці тому Роман став частиною 110-ї окремої механізованої бригади.

Але саме хороша фізична підготовка допомагала йому у важкі моменти, він міг оперативно змінити позицію або взяти з собою більше боєкомплекту. І тренерський хист став у нагоді вже саме під час виходів на бойові завдання, коли Роман мотивував інших хлопців не здаватися та йти далі, як би не було важко.

"Зі мною був молодий хлопець, якого я намагався надихнути. Він зовсім не був пов'язаний зі спортом, вага його становила 47 кг, а вік - лише 24 роки. Хоча спочатку він просто йшов поруч, я запрошував його йти разом. Зараз, до речі, він став справжнім солдатом і успішно виконує бойові завдання", - розповів Роман.

Протягом більше ніж двох років активних бойових дій професійний спортсмен, який раніше не мав жодного досвіду військової служби, зазначив, що армія навчила його суворішій дисципліні. Однак на початку йому було досить складно адаптуватися до нових умов.

Не так давно Роман побував у Світловодській громаді, що в Кіровоградській області, де проводив благодійний майстер-клас. Він також звернувся до присутніх із закликом слідувати його прикладу та приєднатися до 110 окремої механізованої бригади.

"Я звернувся до хлопців: не панікуйте, коли за вами прийдуть, краще одразу приходьте до нас (у 110 бригаду - ред.). Ми знайдемо для вас відповідну позицію, яка відповідатиме вашим здібностям і навичкам. Якщо ти вмієш керувати автомобілем, ми не відправимо тебе в піхоту. Кожному з вас буде запропоновано індивідуальний підхід," - пояснив Роман.

Він зазначив, що на передовій зараз необхідні готові до бою воїни, які мають рішучість знищувати ворога, оскільки в такому випадку більшість страхів відпадуть сама собою. Також члени спортивної спільноти могли б наслідувати його приклад і приєднатися до армії, адже у багатьох з них немає серйозних проблем зі здоров'ям.

Відео: Боєць 110-ї бригади Роман Власенко виборює незалежність України на полях битв Покровського фронту (facebook.com/110separatebrigade)

Роман вважає, що після завершення конфлікту він був би готовий повернутися до служби в 110 бригаді. Він мріє організувати на її основі спеціалізовану спортивну роту або навчальний центр, який готуватиме нових бійців для майбутніх викликів.

"Я мав честь стояти під нашим прапором одинадцять разів, і в ці миті лунала наша гімн. Коли прапор піднімається, відчуваєш величезну гордість за те, що це сталося завдяки твоїм зусиллям, адже ти просуваєш імідж своєї країни. Але зараз ситуація дещо інша: ми її захищаємо. Кожен має свій спосіб підтримки, і кожному важливо знайти те місце, де він відчуватиме себе комфортно. Лише тоді наша армія стане дійсно сильною", - підкреслив Роман.

Детальніше про вступ до лав 110 окремої механізованої бригади можна дізнатись за посиланням.