ВСУ не получили оружие на сумму не менее 51 млрд грн. Кто несет ответственность и какие шаги следует предпринять?
Ми дедалі менше можемо розраховувати на наших міжнародних партнерів у сфері постачання зброї.
Спікер Палати представників Конгресу Майк Джонсон прямо заявляє: для нової допомоги Україні в Америці "немає жодного апетиту". Доля 40 млрд євро на військові потреби від ЄС поки теж видається туманною. Проти вже виступили Італія, Іспанія і Португалія.
Усе це відбувається на тлі серйозного дефіциту озброєння на передовій, а також рекордно високого невикористаного потенціалу вітчизняних виробників. За даними Технологічних сил України, через відсутність державних замовлень на 2024 рік українські виробники зброї не змогли виготовити 1,7 мільйона дронів та засобів електронної боротьби, незважаючи на наявність відповідних виробничих потужностей.
Гроші для українських виробників можна було б отримати, приміром, якщо Міністерство оборони наклало штрафи у розмірі 18,5 мільярдів гривень на ненадійних постачальників за затримки у постачанні зброї.
Або ж, розглянувши ситуацію з простроченою дебіторською заборгованістю постачальників озброєння на суму 51 мільярд гривень, можна зауважити, що фронт так і не отримав цю зброю. Незважаючи на те, що терміни поставки вже давно минули, більшість контрактів були сплачені ще в 2022-2024 роках.
Для кращого усвідомлення: 51 мільярд гривень – це втричі більше, ніж сума, яку зібрав найбільший волонтерський фонд "Повернись живим" за весь період своєї діяльності.
І це лише невелика частина ресурсів, які могли б бути направлені на озброєння, якби уряд реалізував виділені фінансові ресурси з максимальною ефективністю.
У наступному розділі ми детально проаналізуємо ці та ще більш вражаючі цифри. Кожна з них має офіційне підтвердження у вигляді документів та даних.
За законом, постачальник, який порушив обумовлені контрактом терміни поставки, мусить сплатити штрафні санкції. Якщо постачальник не сплачує їх та пеню добровільно, Міноборони зобов'язано стягнути кошти через суд.
ЦПК звернувся до Міноборони із запитом про загальну суму поданих до суду позовів задля стягнення таких санкцій. Також ми просили уточнити розмір реально сплачених порушниками коштів.
В Міноборони відповіли, що вони не володіють такою інформацією, а відповідь на запит "вимагає створення нової інформації шляхом аналітичної роботи". Тобто, фактично Міноборони відмовилося інформувати суспільство про свою роботу щодо стягнення цих грошей.
Проте народна депутатка Анастасія Радіна змогла отримати деякі дані від Міністерства оборони. Відповідаючи на депутатський запит, у міністерстві повідомили, що на 1 січня 2025 року загальна сума нарахованих штрафів та відсотків за несвоєчасні постачання протягом усієї повномасштабної війни досягла 18,5 мільярда гривень. Ця сума включає в себе:
Фактично, за весь період активних бойових дій було сплачено лише незначні 742 мільйони.
Чому з 18,5 млрд грн штрафних санкцій до бюджету надійшло лише приблизно 4 відсотки? Схоже, що Міністерство оборони не виявляє особливої активності у стягненні цих штрафів.
Чудовий приклад для Міністерства оборони щодо того, як слід відстоювати свої фінанси, надає фонд "Повернись живим". Керівник фонду Тарас Чмут повідомив: "14,9 мільйона гривень, отриманих у вигляді штрафних санкцій, повернуться до фонду і будуть використані для підтримки Сил оборони".
Ця цифра не включає в себе вище вказані 18,5 млрд грн штрафних санкцій та є актуальною станом на 1 лютого цього року, згідно із відповіддю Міноборони на запит ЦПК.
Менша частина з цих 51 млрд грн заборгованостей сформувалася вже після створення Агенції оборонних закупівель (АОЗ). Проте історія формування більшої частини цієї простроченої дебіторської заборгованості така.
На початку масштабного конфлікту в Міністерстві оборони не існувало спеціалізованого агентства, аналогічного АОЗ, яке б займалося закупівлею зброї. Цю функцію виконувала внутрішня структура - Департамент військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки (ДВТП). У середині 2023 року, ще за керівництва Резнікова, було засноване агентство АОЗ, першим керівником якого став Володимир Пікузо. З літа 2023 до лютого 2024 року АОЗ почала укладати контракти на постачання зброї під його управлінням. Більшість угод була укладена з державним підприємством Спецтехноекспорт, яке стало відомим завдяки скандальному розслідуванню Михайла Ткача про можливі фінансові втрати бюджету через завищені ціни на зброю на щонайменше 10 мільярдів гривень.
Щодо роботи ДВТП, ще до початку великої війни були ініційовані кримінальні провадження, які стосувалися незаконного використання фінансових ресурсів.
Однак, якщо до 2022 року бюджет департаменту становив трохи більше 20 млрд гривень на рік, то з початком великої війни ця сума зросла в десятки разів. Проте, судячи з усього, підходи департаменту залишилися незмінними. Яскравим прикладом цього є справа Львівського арсеналу, де з Міністерства оборони було виведено 1,5 млрд гривень, але боєприпаси так і не були поставлені.
Отже, у період 2022-2023 років у Державному військово-технічному підприємстві були задіяні значні фінансові ресурси. За даними Міністерства оборони, протягом перших двох років масштабного конфлікту департамент інвестував у підписання військових контрактів 404 мільярди гривень.
У період 2022-2023 років, коли стало очевидно, що необхідно терміново забезпечити себе озброєнням, Міністерство оборони все ж вирішило укласти контракти на постачання зброї на тривалий термін, розраховані на кілька років уперед.
На фоні постачальників також приділялося недостатньо уваги. Внаслідок цього частина з них не виконала умови контрактів у встановлені терміни, так і не доставивши зброю.
Таким чином, станом на 1 лютого 2025 року, як було зазначено раніше, прострочена дебіторська заборгованість Міністерства оборони досягла значних обсягів.
Чи ініціює Міністерство оборони судові розгляди щодо хоча б частини цих коштів – у відповіді на запит ЦПК відомство не надало жодної інформації.
Однак ці 51 мільярд гривень — це не єдина сума, яку Україна витратила, але поки що не отримала озброєння. Підуть нові витрати.
Відповідно до інформації, наданої Міністерством оборони, 72 мільярди гривень — це сума, витрачена на закупівлю озброєння минулого року та раніше. На початку цього року поставки цієї зброї ще не відбулися.
Якщо за зброю заплатили, наприклад, 6 місяців чи рік тому - така дебіторська заборгованість є природною. Бо цикл виробництва зброї може тривати приблизно півроку-рік. Проте, коли за зброю для країни, в якій точиться жорстока війна, заплатили ще у 2022-23 році, а у 2025 році її досі немає - виникає питання: у чому причина таких затримок?
Щодо основних причин затримки у постачанні озброєння, відповідь на це питання має надати Міністерство оборони.
Щодо термінів дії контрактів, згідно з нашими даними, відбувається наступний механізм. Міністр оборони ухвалює рішення про подовження контрактів, спираючись на рекомендації торгово-промислових палат. Цю практику застосовували як Резніков, так і Умєров.
В результаті маємо наступну ситуацію: кошти - виведені з Міноборони в якості передоплати; фронт - без зброї, а постачальники - уникають сплати штрафів.
Для того щоб винні були покарані, ми передамо правоохоронним органам всі висновки торгово-промислових палат, а також рішення міністрів Резнікова та Умєрова стосовно продовження контрактів, укладених ДВТП у 2022-2023 роках.
Sure! Please provide the text you'd like me to make unique.
Як зазначалося раніше, у період з 2022 по 2023 роки Державна установа витратила на придбання 404 мільярди гривень.
Однак, питання про виконання давніх контрактів та ефективність витрачання таких величезних коштів залишається відкритим – чи то влада не прагне розібратися в цьому, чи, можливо, навмисно замовчує інформацію від громадськості.
Про критичну ситуацію в ДВТП ми в Центрі протидії корупції вперше згадали ще в липні 2023 року. У тому ж місяці "Українська правда" опублікувала матеріал про корупційні схеми Львівського арсеналу, що згодом призвели до відкриття кримінальної справи проти керівників ДВТП.
Тож, при вступі на посаду міністра оборони у вересні 2023 року Рустем Умєров добре знав про проблеми у департаменті. Проте станом на жовтень минулого року міністр так і не провів комплексний аудит його роботи. Хоча такі аудити відбулися практично у кожній структурі Міноборони.
Водночас перевіряти використання коштів на закупівлю зброї Міноборони під час повномасштабної війни відмовилася і Рахункова палата. Як ми писали раніше, розпочавши аудит "ефективності витрачання коштів на закупівлю зброї", Рахункова дуже швидко замінила його на аудит відповідності (тобто, аудит про правильність управлінських процесів та рішень, а не щодо ефективності витрачання коштів бюджету).
Тобто, аудитори відмовились відповідати, як Міноборони витрачало понад 400 млрд грн коштів платників податків на зброю у найгарячіші періоди великої війни: 2022-2023 роки.
Однак навіть у цьому стислому аудиті Рахункова палата змушена була визнати, що в Міністерстві оборони існує значна довгострокова дебіторська заборгованість, що, в свою чергу, призвело до недостатнього забезпечення критичних потреб Збройних Сил України в озброєнні та військовій техніці.
Чому аудит ефективності витрачання коштів Міноборони на закупівлю зброї досі не провели? Підозрюємо, що результати такого аудиту підняли би багато цікавої інформації, а намагання знайти винних у ситуації привели би напряму до Офісу президента.
Зокрема, слід зазначити, що у процес укладання контрактів у 2022-2023 роках активно втручався Денис Шарапов, який на той час обіймав посаду заступника міністра оборони Резнікова. Шарапов є давнім бізнес-партнером Андрія Єрмака, голови Офісу президента. Разом вони були бенефіціарами компанії "Медійна група європейського партнерства", до якої також входив росіянин Рахамім Емануїлов.
Ви, напевно, пам'ятаєте Шарапова як заступника Резнікова, який під час засідання антикорупційного комітету демонстрував "не ті куртки". Це засідання стосувалося закупівлі "зимових" курток для військових з Туреччини у компанії з підозрілою репутацією. Згодом Михайло Ткач виявив, що ця компанія має зв’язки з племінником нардепа, що входить до оборонного комітету, Геннадієм Касая.
Sure! Please provide the text you'd like me to make unique.
Отже, підсумовуючи, отримуємо наступну ситуацію:
