Як етнодослідниці з Кропивницького "воскресили" тисячу народних мелодій.

Колектив етнолабораторії "Баба Єлька" підготував і випустив у світ збірку, що містить більше тисячі народних пісень Кіровоградщини. У цій книзі представлені різноманітні жанри: від колискових мелодій до драматичних романсів та пікантних пісень.

У Кіровоградській області було проведено 96 фольклорних експедицій. Під час цих досліджень, окрім відомих козацьких та ліричних творів, були зібрані дитячі фольклорні жанри (колискові, забавлянки, колядки), а також історичні, танцювальні й жартівливі пісні, а також родинно-побутова лірика. Структуру книги організували не за традиційними жанрами, як це прийнято у фольклористиці, а за маршрутами експедицій, вказуючи села, респондентів, дати запису та конкретні пісні, зафіксовані в тих чи інших місцевостях.

Ця масштабна етнографічна робота створена завдяки співпраці співзасновниці "Баби Єльки" Світлани Буланової з Інститутом мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України та з етномузикологинею Людмилою Єфремовою.

Світлана Буланова поділилася з Укрінформом цікавими деталями про книгу "1000 пісень Баби Єльки".

Зібрали музичні коштовності.

- Ми вже більше шести з половиною років досліджуємо нашу рідну Кропивниччину в рамках експедицій. Наша команда провела 117 виїздів і відвідала 127 населених пунктів, - розповідає етнодослідниця.

За її відомостями, під час цих мандрівок відбувається спілкування зі старожилами, котрі здебільшого народилися в 1930-1940 роках. Іноді виникають і неповторні зустрічі.

Нещодавно у Долинській вдалося зафіксувати свідчення бабусі, яка народилася в 1918 році. Їй вже 107 років, і вона виконала кілька давніх традиційних пісень. Також вона поділилася багатим пластом усної історії, розповідаючи про Голодомор, колективізацію, розкуркулення та заслання до Сибіру, - зазначила Світлана Буланова.

У експедиціях найчастіше звучать мелодії, що відображають козацьку епоху, а також пісні, присвячені побуту та родинним зв'язкам. Під час своїх досліджень "Баба Єлька" змогла зібрати справжні музичні скарби.

По-перше, це обширна категорія, що належить до дитячого фольклору. Мова йде про колискові, забавлянки для малечі, а також про календарні пісні, такі як веснянки, купальські, колядки та засівалки – ті, що виконувалися дітьми або спеціально створені для них, - зазначає етнолог.

Інша категорія - ліричні композиції. Світлана підкреслює їхню жанрову різноманітність: сюди входять козацькі пісні, родинно-побутова лірика, соціальні твори, що відображають різні аспекти людського життя, а також історичні пісні, які детально ілюструють переживання людей у різні епохи, і, звичайно, теми кохання.

Співрозмовниця акцентує увагу на танцювальних та жартівливих композиціях. Вона підкреслює, що колектив зібрався навколо традиційних танців під проводом Наталки Ковальчук, з метою відтворення пісень у поєднанні з танцювальними рухами.

Ці твори були створені саме для виконання під танці: яків, карапет, падеспанець, полька та різноманітні приспівки — всі ці елементи також зафіксовані, - зазначає дослідниця.

Особливим відкриттям на території Кіровоградщини став жанр "жорстоких романсів", що здобув популярність в останні десятиліття XIX століття та на початку XX століття.

- Одні робили зі собою щось страшне, інші про це співали, бо треба було проговорити, а треті слухали. І це вже була своєрідна психологічна допомога одне одному. Почув про такий випадок - значить, я вже так не вчиню, - розповідає Буланова.

Вона роз'яснює, що ці композиції присвячені темі самогубств: чи то людина випила отруту, чи застрелилася, або ж це сталося з кимось іншим, наприклад, через ревнощі. Такі пісні зазвичай записувалися в Олександрівській громаді та на території Голованівщини.

"ЗА СІНЕЧКАМИ, ЗА ДВЕРИЧКАМИ СТОЇТЬ КРОВАТКА З ПОДУШЕЧКАМИ"

Під час проведення експедицій було зафіксовано також великий обсяг сороміцьких пісень. Світлана зазначає, що ці твори мають жартівливо-сатиричний зміст і виявляють еротичний характер.

Їх виконували на вулицях під час різноманітних свят, молодь співала одна одній. Або ж на якихось зібраннях, як-от весіллях, особливо на другий день святкування. Існує також жанр пісень, що розповідають про любов, ніжність і стосунки, де натяки на інтимність подані дуже витончено. Мені здається, це було настільки гарно інтерпретовано, такою завуальованою формою. Не пригадую вже, звідки саме ця пісня, хто її записував, але вона раптом сплила в пам'яті:

За віконечками, за дверцятами.

Поряд розташована ліжечко з м’якими подушками.

На тій кроватці Іван лежав

І тримав у своїх руках дудочку.

Етнодослідниця зазначає, що частина таких пісень мала на меті пояснювати молоді те, що тепер є можливість обговорювати.

Наші предки володіли великою мудрістю. Вони не мали таких можливостей, як ми сьогодні, обговорювати з дітьми питання статевого виховання. Ця інформація не передавалася з покоління в покоління. Наприклад, матері не пояснювали своїм донькам, що таке менструація та інші фізіологічні процеси. Дівчата частіше дізнавалися про це від своїх подруг. Проте, ці моменти часто ставали джерелом стресу. Багато наречених у день свого весілля не мали уявлення про те, що чекає їх у шлюбну ніч, - зазначає Світлана.

Тож, пояснює вона, із цієї причини й існували пісні, які могли натякати на інтимні процеси.

У цій книзі представлений ще один тип сороміцьких пісень, які вже не містять натяків, а відкрито демонструють непристойний зміст і включають ненормативну лексику. Світлана підкреслює, що численні такі твори вдалося зафіксувати в районі Східного Поділля, зокрема на Голованівщині.

- Більшість творів із ненормативною лексикою не увійшли в цю книжку, бо я ж розраховую, що вона лежатиме на столі у різних вікових груп. Але все є в нашому архіві: і відео-, й аудіозаписи. Ось там уже напряму розказують, хто, що, з ким робив, згадують статеві органи. Думаю, цю тему ще досліджуватимуть. Цей жанр існував, і ми ж не можемо його обходити увагою просто тому, що він не такий соціально прийнятний і не все можна озвучити на публіку, - зауважує.

Наприклад, Світлана цитує фрагмент пісні, яку вони зафіксували під час експедиції в село Копенкувате:

Ой, за лісом, лісом, знімемо штани,

А дівчата - в коротких спідничках, роблять дірочки.

Ой, за лісом, в лісі, серед чагарників ми ховаємся.

Ти на мене, я на тебе, наче отдихаєм.

РАЙСЬКІ ПТАКИ, ЗОЛОТІ ПТИЦІ ТА ДОХРИСТИЯНСЬКІ КОЛЯДИ

Етнолог досліджує стародавній шар музичних творів, що походять з епохи до приходу християнства. Вона підкреслює, що ці пісні пронизані містикою та наповнені міфологічними символами, такими як вогняна птаха або райська птаха.

Світлана згадує про колядку, яку вона записала від Насті Павлівни Зеленько, жительки Олександрівської громади на Кіровоградщині:

Ой, на високій вершині росла береза,

А на тій стороні - золота курка, що дзвенить, як рожа.

Щедрий вечір, добрий вечір!

Із далекого краю завітали птахи з раю.

А також знімали золотисту курку, що дзвеніла, як рожа.

Дослідниця зазначила, що з приходом християнства колядки набули нових рис. У текстах пісень стали з'являтися символи, такі як Діва Марія, яка збирає райських птахів і дарує їм свій перстень. Світлана вирішила вивчити значення цих райських птахів. На її думку, ці образи уособлювали добрі сили, які приносять світло в життя людства.

- Люди сприймали їх як містків між двома світами, які несуть лише позитив, - зазначає співрозмовниця.

Дослідниця підкреслює важливість цього культурного пласту, хоч і визнає, що його не було достатньо детально зафіксовано через його архаїчний характер. Ці пісні зазвичай відносять до обрядових, і вони виконувалися у контексті певних подій, таких як згадані раніше традиційні колядки чи весільні ритуали.

Вона розповідає, що одним із найцінніших матеріалів стала пісня, яку надала Степанида Мелишко, народжена в 1927 році, що мешкає в селі Верблюжці, яке раніше належало до Новгородківського району (тепер - частина Кам'янецької громади). Пані Степанида виконала унікальну весільну обрядову пісню, що містить міфологічні образи райських птахів, і ця пісня була зафіксована Світланою.

У неділю раненько Галина рано встала,

Галина встала на світанку, шепочучи матері про сни.

- О, моя рідна голубко, мені приснився незвичайний сон.

Приснився мені незвичайний сон, у якому був молодий Василько.

Рай-птахи наринулі, чорний шовк розгорнулі.

А мама на це відповідає:

Доню, в тебе надзвичайно розумна голова.

А цей сон не можеш розтлумачити?

Рай-птахи - то бояри,

Чорний шовк - це, безумовно, про людей.

У інших композиціях згадувалося, як запрошували коровайниць для приготування тіста або гостей на святкування весілля, зазначає Світлана.

РИБА ЯК ПРОВІДНИК МІЖ СВІТАМИ

Дослідниця зазначає, що існували весільні обрядові пісні, які виконували на честь молодої дівчини-сироти.

- Коли дівчина, в якої немає батька чи матері, йшла заміж, то свашки співали цю пісню, як вона виходила з хати. І ніби від неї співали. Сенс такий, що йде дівчина по крутій горі, бачить внизу щуку на воді. І вона звертається до тої щуки, але через неї - до батька, щоб він до неї на весілля прийшов. А батько відповідає, що не прийде, бо в нього купа сирої землі на грудях лежить. Тобто тут риба як провідник між двома світами, - додає співзасновниця "Баби Єльки".

Образи таких провідників не завжди слугували символами зв'язку з незримим світом. Світлана наводить приклад, що вони, немов, сприяли людям у підтримці комунікації на великих відстанях. У цьому контексті мова йде про інші пісні — наймицькі, коли дітей віддавали в найми на тривалі терміни, позбавляючи їх можливості повернутися додому протягом кількох років.

До речі, Інна Тільнова, голова громадської організації "Баба Єлька", ще на початку нашої роботи мріяла відшукати пісню своєї бабусі Соні, яка звучала так: "Ой зірву я з рози квітку, та й пущу на воду". Однак далі вона не могла її згадати. Під час різних експедицій вдалося записати не одну, а понад десять подібних пісень. Квітка в тексті могла бути як розою, так і рожею, трояндою чи ружею. У цих піснях мати розмовляє з донькою через символ цієї рози, навіть якщо вони віддалені одна від одної на тисячі кілометрів. Ось таку глибоку метафору винаходили люди, - ділиться Світлана.

Щодо планів на майбутнє, Світлана поділилася, що її команда вже активно працює над створенням другого тому, оскільки необхідно зібрати ще тисячі пісень. Час невблаганно йде: носії традицій старішають, і кожна експедиція стає важливим кроком у збереженні унікальних фрагментів української спадщини. Крім того, Світлана переконана, що кожен має можливість зафіксувати такі пісенні скарби. Принаймні, варто записувати пісні, примовлянки та спогади своїх бабусь і зберігати їх, якщо не для наукових цілей, то хоча б для рідних.