Як ультраправі сили здобувають владу в Австрії та які наслідки це може мати для України.

За майже 100 днів Австрія пройшла шлях від одного політичного землетрусу до іншого.

Наприкінці вересня в історії країни вперше парламентські вибори виграли явні "друзі Путіна" – Австрійська партія свободи. Тоді здавалося, що найгіршого вдалося уникнути, оскільки коаліцію планувалося сформувати без участі радикальних сил.

Однак ця ініціатива не увінчалася успіхом.

Діючий канцлер Карл Негаммер, який керував процесом формування коаліції, оголосив про своє рішення піти у відставку з поста глави уряду та лідера політичної партії.

Тепер ультраправі отримали справжню можливість взяти владу в свої руки.

Обговоріть досягнення ультраправих у Австрії та потенційні загрози для України, які виникають у зв'язку з призначенням відкрито проросійського лідера на урядову посаду в державі-члені ЄС. Цю тему висвітлює журналістка "Європейської правди" Христина Бондарєва у своїй статті "Австрійська катастрофа: чому ультраправий противник України може стати прем'єр-міністром". Нижче представлений короткий огляд її матеріалу.

Австрійська партія свободи, яка була заснована в 50-х роках минулого століття колишніми націонал-соціалістами, протягом свого існування неодноразово входила до складу уряду, але завжди займала позицію молодшого партнера в коаліції.

Проте цього разу ситуація виглядає зовсім інакше. На виборах, що відбулися 29 вересня, Партія свободи досягла неймовірного успіху, здобувши рекордні 57 мандатів, що на 26 більше, ніж у 2019 році. Це дозволило їй обійти керівну Австрійську народну партію під проводом канцлера Карла Негаммера, яка зазнала втрат і отримала лише 51 мандат, втративши 20 місць.

На третьому місці розташувалася ще одна значна партія, яка залишалася впливовою протягом багатьох років — соціал-демократи, які здобули 41 мандат. Четверту позицію посіли ліберали з NEOS, отримавши 18 мандатів.

Коаліцію мали сформувати "народники", соціал-демократи і ліберали. Але, кількамісячні переговори, як багато хто і передбачав, провалилися.

Канцлер Негаммер минулого тижня заявив не тільки про кінець коаліціади, а й про складання своїх повноважень з посади лідера партії і глави уряду.

Новий лідер консерваторів Крістіан Штокер, що замінив Карла Негаммера, оголосив про готовність прийняти запрошення ультраправої Партії свободи до коаліційних переговорів. Це ознаменувало розворот курсу партії на 180 градусів і порушення ключової передвиборчої обіцянки значної частини партійців.

Отже, хоча офіційні перемовини між "народниками" та Партією свободи ще не розпочалися, наразі цей варіант видається найбільш ймовірним. Проте, незважаючи на схожість економічних програм, успішний результат зовсім не гарантований.

Між політичними силами існує безліч суперечностей. Однак основною причиною конфлікту між можливими партнерами є їхні різні погляди на стосунки з Європейським Союзом та Україною.

Партія свободи виявляє обережний підхід до Євросоюзу та прагне його перебудови.

Лідер ультраправої партії Герберт Кікль, беручи участь у самітах ЄС, матиме право голосу щодо рішень, які підтримує Австрія, зокрема стосовно ситуації в Україні.

До цього часу Відень займав проукраїнську позицію.

Кікль, в свою чергу, виступає за "термінове зупинення" військових дій, навіть якщо це зашкодить українським інтересам. Він звинувачує США та Європейський Союз у провокуванні конфлікту, закликає до скасування санкцій проти Росії та відновлення співпраці в енергетичній сфері з цією країною.

Поведінка Віктора Орбана у контексті російсько-української війни знайде своє відображення в Австрії під керівництвом канцлера Кікля.

У разі, якщо коаліційні переговори знову виявляться безрезультатними, Австрія залишиться в стані політичної невизначеності.

Можливі нові вибори можуть як загострити кризу в управлінні, так і ще більше зміцнити вплив ультраправих сил.