Виїзд за межі країни стосується не лише юнаків, які досягли 17-річного віку, а також і дівчат: бесіда з освітнім омбудсменом.
У інтерв'ю для РБК-Україна освітній омбудсмен Надія Лещик обговорює такі важливі теми, як булінг учнів та педагогів, вербування учнів ворогом, питання зарплат вчителів, а також проблеми, пов'язані з виїздом дітей разом із батьками за кордон.
Головне:
- Чи розширили повноваження освітнього омбудсмена за останній час? Чи можете ви вже накладати санкції на порушників?
Я володію правом складати адміністративні протоколи, проте це не закріплено в Положенні про освітнього омбудсмена, затвердженому Кабінетом Міністрів. Ще в грудні 2024 року ми розпочали ініціативу щодо внесення змін до цього документа. Цей процес може бути досить тривалим, але я сподіваюся, що нам вдасться його подолати, і зміни будуть реалізовані. Тоді ми зможемо оформлювати протоколи та передавати їх до суду.
Які скарги найбільше надходять до вас останнім часом? Перелічіть п'ять найпоширеніших проблем.
- З 1 листопада 2024 року, тобто з початку мого призначення освітнім омбудсменом, й станом на 1 червня ми отримали 1413 звернень. 312 стосувалися вільного вибору форми здобуття освіти. 180 звернень - щодо реорганізації, ліквідації закладів освіти, адже зараз через нестачу дітей змінюється ступінь закладів освіти або вони ліквідовуються, приєднуються до інших тощо. Тому це актуальне питання.
Серед інших проблем - жорстоке поводження з дитиною, зокрема булінг - 103 звернення. Безпека освітнього процесу - 87. А також педагогічне навантаження - 76 звернень.
Можу представити список найпоширеніших звернень за 2024 рік. Найбільше звернень стосувалися дій у випадках надзвичайних ситуацій або військових конфліктів – близько 300. Далі йдуть питання, пов'язані з утворенням, реорганізацією, ліквідацією та перепрофілюванням навчальних закладів – 159 звернень. Тематика булінгу зафіксувала 146 звернень. Проблеми, пов’язані з умовами праці в освітніх установах, зафіксували 104 звернення, а питання оплати праці – 100.
Які аспекти умов праці не задовольняють освітян?
- Перевантаження різними обов'язками, які не стосуються освітнього процесу. Звісно, розмір заробітної плати. Мобінг зі сторони керівництва. Перебування педагогів в укритті, коли тривога триває більше, ніж урок, а в педагога закінчилися уроки на цей день.
Іноді вчителі стикаються з недостатніми умовами для виконання своїх обов'язків. Вони навіть повідомляють про випадки, коли змушені власним коштом купувати папір та заправляти картриджі для друку документів, оскільки їм не забезпечують необхідну документацію, зокрема свідоцтва про досягнення учнів. Це питання має багато аспектів.
Зросла кількість випадків цькування. Які заходи слід вжити на державному рівні, в освітніх закладах і серед батьків?
Ми також спостерігаємо зростання кількості повідомлень про випадки насильства та жорстокого ставлення до дітей, включаючи булінг. Ці звернення стосуються як фізичного насильства з боку дітей, так і, на жаль, педагогів. Для вирішення цієї проблеми потрібно провести комплексну роботу та зрозуміти причини, які призводять до виникнення булінгу.
Про це мало говорять, зокрема й у соцмережах, але нерідко таку поведінку в дітей формують батьки. Однією з причин є те, що вони зайняті на роботі й не приділяють достатньо уваги дітям, і діти намагаються привернути увагу до себе. Або ж є насильство в сім'ї, не обов'язково фізичне, може бути і психологічне.
Війна негативно впливає на наше психологічне здоров'я, що призводить до частіших проявів неконтрольованого гніву. Це може відображатися на взаємодії з дітьми. Проте навіть до початку конфлікту ми стикалися з булінгом, а зараз ця проблема стала ще більш поширеною.
В Україні спостерігається зростання випадків булінгу серед дітей, - зазначила Надія Лещик (фото: Віталій Носач/РБК-Україна).
Соціальні мережі також відіграють значну роль у цій ситуації. Контент, який підтримує і розповсюджує насильство, може мати небезпечні наслідки. Існують випадки, коли діти намагалися повторити відео з TikTok, що призводило до серйозних наслідків, далеко від розважального контексту. Для зменшення проявів насильства та жорстокого поводження необхідно працювати в кількох напрямках: взаємодіяти з батьками, впроваджувати програми в навчальних закладах і координувати дії на рівні держави.
Існує кілька проблем на законодавчому рівні, які перешкоджають захисту від булінгу. На мою думку, недостатні строки накладення адмінстягнення. У 20% справ, які доходять до суду (а велика частина не доходить), ці справи закриваються, бо спливають строки, тобто період, упродовж якого правопорушник може бути притягнутий до адміністративної відповідальності.
Суди не встигають розглядати всі справи, а адвокати затягують процес. Кількість справ, які доходять до суду, значно менша за реальні випадки булінгу, оскільки деякі батьки, з різних причин, вважають за краще перевести дитину в іншу школу або клас, а не підіймати це питання. Також, на мою думку, штрафи за булінг є занадто низькими — від 850 до 3400 гривень. Разом із депутатами ми працюємо над тим, щоб підвищити цю суму.
Іноді в інтернет-просторі можна натрапити на ситуації, коли вчитель виступає в ролі булера. Проте наше законодавство має певні недоліки: навіть якщо суд визнає вчителя винним у булінгу, він може лише бути звільнений, отримати догану або, що ще гірше, продовжувати працювати без жодних наслідків у навчальному закладі.
Є кілька складних ситуацій. Вчителька вдарила дитину в обличчя, отримала за це догану, але продовжує працювати в навчальному закладі. Суд визнав її винною. Батьки дитини, які є військовими, змогли відпроситися зі служби і приїхали до школи, щоб розібратися у справі. Вони звертаються до нас з проханням: "Будь ласка, вплиніть на цю ситуацію. Дитина продовжує переживати, адже щодня стикається з вчителькою, яка її вдарила".
На мою думку, вчитель, який таке вчинив, не має працювати в закладі освіти. Має бути певний період відсторонення. На термін від року до трьох - відсторонення від посади, яка передбачає роботу з дітьми.
Також зараз у нас немає єдиного поняття булінгу в законах. У Кодексі про адміністративні правопорушення - одне визначення, в законі "Про охорону дитинства" - інше. Це має упорядкувати Верховна Рада України.
Ще одна значна проблема - повнолітні здобувачі освіти не захищені від булінгу. Є скарги від студентів, учнів профтехосвіти. Булінг - це коли страждає неповнолітня дитина. А старших за 18 років закони не захищають. Важко застосувати поняття булінгу, якщо є психологічне чи економічне насильство, і немає фізичного. Ми прагнемо розширення захисту на повнолітніх здобувачів освіти.
Особливо важко доводиться студентам першого та другого курсів. Коли вони лише починають навчання в університеті, їхня впевненість у собі ще не зовсім сформована, і вони бояться можливого відрахування. Ситуація ускладниться з переходом на 12-річну освіту, адже в 12-му класі учні вже будуть 18-річними. Це створить дисонанс, адже в одній групі може бути дитина 17 років, яка отримає захист від булінгу, тоді як 18-річна особа – ні. Існує законопроект, що передбачає певні зміни, проте його необхідно доопрацювати.
- Чому самі вчителі йдуть на прояви булінгу? Колись чула, як вчителька навіть жалілася, що діти зараз можуть все швидко зняти на телефон, і тепер "навіть не накричиш на них".
- Аудіо, відео, світлини - все це можна здійснювати, якщо це потім буде використовуватися з метою захисту своїх прав. І саме завдяки таким зйомкам стало відомо про багато випадків насильства.
Щоб зменшити випадки насильства та жорстокого ставлення, необхідно взаємодіяти з батьками, навчальними закладами та державними інституціями, - заявив освітній омбудсман (фото: Віталій Носач/РБК-Україна).
Я не хочу і не буду захищати педагогів, які здійснили насильство. Але ми маємо розуміти перевантаженість вчителів, погіршення психологічного стану через війну тощо. У нас приділяють значну увагу методам психологічного розвантаження дітей, але не приділяють увагу психологічному здоров'ю вчителя. Я багато про це говорю і підкреслюю, що необхідна програма, щоб вчитель мав можливість не вигоріти на роботі, а здійснювати роботу над собою.
Вчителі часто самі не розуміють, що їм потрібна допомога в цьому. Я питаю директорів, вчителів: "Як ви вважаєте, вам потрібна психологічна допомога?" Більшість говорить: "Ні, у нас все окей". Але ж не все окей, якщо такі випадки відбуваються. Тому над цим теж треба працювати.
Яка розповсюдженість проблеми вербування дітей з боку Росії?
- Щодо поширеності - нам ці цифри не скажуть. Служба безпеки України з Нацполіцією запустили чат-бот, де можна повідомляти про вербування, якщо громадяни побачили, що їх вербують. Чат-бот запрацював у середині грудня 2024 року, і до середини січня цього року вже було 1300 повідомлень, що наших громадян намагаються залучити до вчинення злочинів з дестабілізації ситуації у країні. Ворог намагається дестабілізувати наше життя всілякими способами, зокрема вербуванням.
Батьки відіграють ключову роль у захисті своїх дітей від вербування. Їм необхідно уважно стежити за своїми підлітками, формувати з ними відкриті та довірливі стосунки, а також активно спілкуватися. Вчителі, у свою чергу, повинні обговорювати ці питання з батьками та учнями. Крім того, Національна поліція проводить інформаційні кампанії. Наприклад, у Тернополі 10-річний хлопчик став свідком спроби вербування. Завдяки урокам від вчителя та порадам поліції, він усвідомив, що відбувається, і одразу повідомив про це правоохоронців. Це підтверджує, що подібні заходи мають позитивний ефект.
Дітям важливо донести, що наслідки правопорушень можуть бути набагато серйознішими, ніж просто штраф. За певні злочини можливе позбавлення волі на термін до 15 років або навіть довічне ув'язнення, залежно від скоєного. На жаль, не всі діти усвідомлюють цю реальність. Для батьків та вчителів існує безліч ресурсів, які допомагають розібратися в цих питаннях, і їх легко можна знайти в Інтернеті.
Я рекомендую батькам звернути увагу на те, як їхні діти проводять час у соціальних мережах. Важливо встановити довірливі стосунки з дітьми, адже в цьому аспекті у нас часто виникають труднощі. Відсутність спілкування може стати причиною булінгу, оскільки без контакту між батьками і дітьми важко зрозуміти їхні переживання. Крім того, варто пояснити дітям, що обіцянки про гроші не є випадковими, і такі пропозиції можуть свідчити про спроби вербування. Необхідно постійно вести діалог і бути на зв'язку.
Яка тепер ситуація з використанням російської мови в навчальних закладах? Існують ініціативи в деяких школах, де учнів закликають утримуватися від спілкування російською, навіть під час перерв.
У нашій країні існує законодавство "Про освіту", яке підкреслює, що освітній процес має проводитися державною мовою. Також є закон, що гарантує функціонування української мови в статусі державної. Державна мова є робочою мовою для всіх органів влади, установ, організацій, а також для ділового спілкування, нарад і різних заходів. Усі навчальні заняття повинні здійснюватися державною мовою.
Іноді вчителі під час перерви вдаються до спілкування російською мовою. Однак перерва є частиною їхньої роботи, тому важливо, щоб вони спілкувалися державною мовою. Учні не несуть жодної відповідальності в цьому контексті, але повинні усвідомлювати важливість спілкування українською. Вчителі повинні слугувати прикладом для своїх вихованців.
Вчителі повинні слугувати учням зразком у вживанні української мови не лише на заняттях, а й у повсякденному житті, вважає Надія Лещик (фото: Віталій Носач/РБК-Україна).
Існують зауваження щодо використання мови агресора в освітніх установах. Наприклад, ми отримали інформацію про випадок, коли керівник дитячого садка не мав знань української мови. Нам надіслали відеозапис, і ми були шоковані тим, як ця особа не володіла мовою, не використовувала її в навчальному процесі та відмовлялася спілкуватися українською, навіть коли батьки просили про це.
Надіслала лист до органу управління освіти з проханням вжити заходів та надати сертифікат про вільне володіння державною мовою. У цієї директорки не було сертифікату, тому орган управління освіти її звільнив, бо вона не відповідає займаній посаді. Адже для посади керівника закладу освіти необхідно мати цей сертифікат.
Якщо ти виконуєш посадовий обов'язок, ти маєш спілкуватися державною мовою.
В Україні все ще існують навчальні заклади, де навчання проводиться іншими мовами. Яка ж ситуація в Закарпатті?
У початкових навчальних закладах можливо проводити заняття мовами національних меншин поряд з державною мовою. Починаючи з 5 класу, навчання повинно вестися українською, а мови національних меншин вивчаються як окремі дисципліни.
У навчальних групах, де викладаються мови національних меншин, що є офіційними мовами Європейського Союзу, забезпечується можливість використання мови відповідної національної меншини в освітньому процесі поряд із державною мовою. Венеціанська комісія надала позитивну оцінку ситуації, що свідчить про відсутність утисків.
На Закарпатті є проблема - частина директорів за нашими неофіційними даними не має сертифіката про володіння державною мовою. Була історія, коли директор школи вже вкотре складав іспит з державної мови і досі не склав. Проблеми є, але з цим працюємо. Необхідно працювати без тиску, без примусу. І особистим прикладом показувати й розповідати, чому мова є важливою в освітньому процесі.
У ряді країн розпочалися спроби заборонити учням користуватися смартфонами в навчальних закладах. Яка ситуація в нашій країні, і чи можливе введення подібних обмежень?
Це дійсно цікаве питання, яке регулярно виникає в обговореннях. Я вже згадувала, що на сьогоднішній день законодавство не регулює використання смартфонів учнями. Чи є це позитивним чи негативним явищем? Ми аналізуємо приклади інших країн та вивчаємо їхній досвід. Помічаємо, що деякі країни запроваджують заборони, тоді як інші дозволяють їх використання.
Я цілком підтримую вчителів, коли вони стурбовані тим, що учні проводять час з телефонами під час заняття, адже це свідчить про певну залежність від гаджетів. Це явище з часом лише посилюватиметься, і може заважати іншим учням, слугуючи поганим прикладом — замість навчання, вони займаються переглядом вмісту на смартфонах.
У нас триває війна, і ми часто стикаємось з повітряними тривогами. Під час таких ситуацій учням потрібно швидко зібрати свої речі та перейти в укриття. Тому ідея зібрати телефони в коробку, яку потім зберігає вчитель, на мою думку, не є найкращою. В такому випадку вчитель стає відповідальним за ці смартфони. А що, якщо знову пролунає тривога? Вчителю доведеться нести цю коробку в укриття, в той час як його основне завдання — піклуватися про дітей, а не про їхні мобільні пристрої.
Виходячи з цього, я вважаю, що доти, поки не буде чіткої законодавчої бази, батькам разом із вчителями варто створити власні правила щодо використання смартфонів у навчальних закладах. На мою думку, найкращим варіантом буде зберігати телефон у рюкзаку або сумці дитини з вимкненим звуком під час уроків. У випадку повітряної тривоги учень може взяти свою сумку і перейти до укриття, при цьому залишаючись відповідальним за свій пристрій і не відволікаючи інших учнів від навчання.
Зараз законодавством не врегульоване використання смартфонів школярами (фото: Getty Images)
- Раніше ви просили відмовитися від практики шкільних фотозвітів, бо школи витрачають дуже багато часу на події "для галочки", а не для дітей. Щось вже змінилося?
В сфері освіти активно обговорюють рівень якості навчального процесу.
Яка є якість освітнього процесу і хто на неї впливає? В основному, це залежить від вчителя, учнів, батьків, а також від керівництва навчального закладу, яке відповідає за формування умов і позитивної атмосфери в школі. Тому ми вирішили зосередитися на дослідженні діяльності вчителів.
У партнерстві з Громадською організацією "Центр інноваційної освіти "Про.Світ", ми реалізували опитування серед педагогів та керівників навчальних закладів, щоб дізнатися про їхні обов'язки. Метою було виявити, як саме організовано робочий час вчителя та які зміни можуть бути запропоновані. Адже окрім проведення уроків, вчителі виконують безліч інших завдань.
Вчителі одним із найпоширеніших видів діяльності поза уроками виокремили роботу з документами. Це заповнення різного виду звітів, класних журналів, оформлення документів про освіту тощо.
Наступною діяльністю, яка потребує значної кількості робочого часу, є участь в організації та проведенні заходів для учнів. На навчальні заклади покладається безліч завдань, які не є притаманними їхній основній функції. Це не просто прохання, а справжні вимоги щодо проведення різноманітних заходів та надання звітності, включаючи фото- та відеоматеріали. Вважається, що без документальних підтверджень захід не відбувся. Ми усвідомили, що від цих вимог можна відмовитися, що дозволить звільнити час вчителів для більшої уваги до навчального процесу, взаємодії з учнями та їх батьками, а також для власного психологічного відновлення.
Ми дослідили нормативні акти, що регулюють фото- та відеозйомку дітей як в Україні, так і в Європі. Виявилося, що велика частина фото- та відеоматеріалів, створених у навчальних закладах, є незаконними, оскільки вони отримані без згоди батьків. Ці матеріали потім передаються далі - від школи до органів освіти, до місцевих громад, на сайти громад, а також на обласні ресурси. Уявіть собі, скільки часу витрачають вчителі та чиновники на організацію цього процесу.
Ми з цим поступово боремося. Я постійно зустрічаюся з педагогами, управлінцями. Мені дякують і говорять, що зробили висновки. Деякі виокремили певні критерії до заходів: чи потрібен захід? Що він дасть дітям? Якщо нічого - його не потрібно проводити.
Я закликаю директорів і вчителів проявити мужність і відмовитися від незаконних вимог, які виходять за межі повноважень освітніх установ. Управлінські органи можуть сповіщати школи про заплановані заходи, проте остаточне рішення про участь залишається за школою та педагогом. Це є проявом академічної свободи вчителя та автономії навчального закладу.
За кордоном викладачі переважно присвячують свою діяльність підготовці до занять, а проведення додаткових заходів займає лише незначну частину їхнього часу. На жаль, у нас ситуація виглядає інакше. Я сподіваюся, що вимоги до організації таких заходів будуть зменшені, а їх кількість переглянута. Проте найважливіше - це те, щоб вчителі мали можливість і сміливість відмовляти тим, хто вимагає звітності.
Я направила листа до органів управління освіти та навчальних закладів з правовими роз'ясненнями, які ми підготували разом з Українською Гельсінською спілкою з прав людини, стосовно законності проведення відео- та фотозйомки в освітніх установах.
Багато випадків булінгу стається, коли немає контакту і взаємодії батьків з дітьми, переконана освітній омбудсмен (фото: Getty Images)
Батьки почали усвідомлювати, що ситуація стає небезпечною, і висловлюють занепокоєння щодо того, що без їхнього дозволу на фотографування, дитина може залишитися поза увагою під час заходів. Вони чують: "Усі підуть, а ця дитина нехай залишиться тут, адже її не можна знімати". Це є проявом дискримінації та цькування дитини через рішення батьків. Яка ж мета таких заходів, якщо не для задоволення потреб дітей? Це повинні зрозуміти всі: від управління освіти до вчителів. Важливо мати сміливість відмовити в проведенні заходу, якщо він не є справді необхідним.
Недавно заклад освіти отримав лист-вимогу від центру фізичного виховання, який не керує школами, але вимагає провести захід, надіслати звіт з фото, відео. Таких листів у мене багато. Ми пояснюємо батькам, які небезпеки може спричинити публікація фото дитини в мережі: кібербулінг, хакерство, шахрайство, шантаж.
Ризик суттєво зростає в умовах війни, особливо коли мова йде про публікацію фотографій дітей військових. Такі зображення, доповнені певними деталями, можуть допомогти ідентифікувати дитину та її батьків, а також вказати на місце і час їхнього перебування. Тому важливо забезпечити інформаційну безпеку.
Існують випадки в інших країнах, коли повнолітні діти звертаються до суду на своїх батьків через публікацію фотографій їхнього дитинства без отримання попередньої згоди.
У нас ситуації доходять до абсурду. Вчителька, яка сама виховує кількох дітей, розповідає: "Ми на дистанційному навчанні, але все одно потрібно подавати звіти. Тож я одягаю своїх дітей у вишиванки, вони співають, я це знімаю й відправляю. Потім - тиждень фізичної культури, де діти виконують віджимання на камеру". Я запитую: "Навіщо ви це робите?" Вона відповідає: "Бо не відстануть, ще й догану дадуть".
Деякі навчальні заклади на початку навчального року просять батьків підписати єдину згоду на фотозйомку та відеозйомку на весь рік. Однак, на нашу думку, доцільніше отримувати дозвіл на проведення фотозйомки або відеозйомки окремо для кожної події, а також окремо для їх публікації. Це обумовлено тим, що мета зйомки може варіюватись.
В інших країнах школи практикують отримання окремих дозволів перед різними заходами, такими як екскурсії. Вчителі часто висловлюють невдоволення з приводу цього, вважаючи, що це зайвий тягар. На мою думку, варто запитати: "Чому брати на себе цю відповідальність?" Замість цього, доцільніше спростити ці процеси, не вимагати звітності, щоб зменшити кількість необхідних дозволів. Вчителі повинні зосередитися на своїй основній меті – навчанні дітей і підготовці до уроків. Це і є запорука якісної освіти. Іноді ми забуваємо про надзвичайно важливу роль вчителя в забезпеченні освітнього процесу.
- На скільки слід очікувати зростання зарплат вчителям?
Відповісти на це питання не просто, оскільки тут важливу роль відіграє позиція уряду та Міністерства фінансів, адже саме вони виділяють фінансові ресурси на зарплати. Існує суттєва проблема: встановлений оклад для вчителів не досягає навіть рівня мінімальної заробітної плати. Додатково існує безліч надбавок і доплат, які включають компенсації за стаж роботи, за класне керівництво, за перевірку учнівських зошитів, а також за престижність професії тощо.
Документи, що визначають умови виплати заробітної плати, були створені 20-30 років тому і вже не відповідають актуальним вимогам. Нам необхідно застосовувати системний підхід до цього питання. Потрібно оновити саму концепцію виплати заробітної плати.
Я звернулася до державних установ, зокрема до Кабінету Міністрів України, з пропозицією розробити нові стратегії формування заробітної плати, які передбачали б поступове підвищення зарплат. Хоча в умовах воєнного стану немає можливості здійснити миттєве підвищення зарплат для всіх педагогів, проте поступове зростання є вкрай важливим.
Кабмін запровадив доплату педагогам за роботу в несприятливих умовах. Я вдячна, що знайшли кошти. Є ще надбавка за престижність праці - від 5% до 30%, її розмір визначає громада і директор. З 1 січня 2025 року частина громад знизила надбавку за престижність, наприклад, з 25% до 5%. За роботу в несприятливих умовах доплата залишилася. У підсумку деякі педагоги отримали ту ж саму зарплату.
Додаткові кошти за престижність освіти враховуються в освітній субвенції. Я виступала за те, щоб встановити цю надбавку на рівні 20-25%, аби зменшити ймовірність значних коливань. Тепер очікуємо на рішення Міністерства освіти та Кабінету Міністрів.
В Україні існують додаткові виплати для педагогів, які працюють в умовах, що не сприяють ефективній діяльності, однак нормативні документи, що регулюють заробітну плату, потребують оновлення, - зазначила Надія Лещик (фото: Getty Images).
Яка теперішня обстановка щодо виїзду педагогів? І в якій мірі це явище, коли велика кількість з них покидає країну, стало масовим викликом?
По-перше, важливо усвідомити, що кількість учнів поступово зменшується. Багато з них виїхали за межі країни, а частина залишилася на тимчасово окупованих територіях, і, на жаль, втрачає зв’язок з українською системою освіти, не маючи можливості навчатися в наших навчальних закладах.
Громади вимушені об'єднувати класи та закривати навчальні заклади. Постає питання, куди направляться вчителі: чи залишаться в освітній сфері, чи виїдуть за кордон. Сподіваємося, що після завершення війни діти зможуть повернутися. Але як знайти кваліфікованих педагогів, які зможуть їх навчати? Як їх повернути назад?
Уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець представив захоплююче дослідження, присвячене вимушеному виїзду за межі країни. Які причини повернення в Україну називають люди? На першому місці серед відповідей - питання безпеки.
Проте існує безліч інших аспектів, які згадують люди. Серед них — питання житла та зайнятості. В умовах сучасності оренда помешкання та оплата за нього стали справжнім викликом. Крім того, важливу роль відіграє зв'язок з родичами, що залишилися в Україні. Це може створити перспективу повернення. Якщо ж в новій країні немає близьких, то ймовірність, що особа вирішить залишитися за кордоном, значно зростає.
Чимало батьків мають сумніви щодо перспектив для своїх дітей. Вони бачать, що за кордоном існують інші можливості, зокрема краща освіта та вища психологічна підтримка, ніж у наших навчальних закладах. Це також є вагомим аргументом для них, щоб не повертатися. Тому важливо проводити активну роботу, демонструючи, що ми раді бачити наших громадян, а наші школи чекають на їхніх дітей.
Я бачила та відреагувала на пост у Фейсбуці відомої блогерки Зої Казанжи про те, як родина повернулася додому з-за кордону, а дитину в школі змусили складати велику кількість тестів з різних предметів. Міністерство освіти розробило проєкт рішення щодо визнання результатів навчання, отриманих за кордоном. Я надавала пропозиції та зауважувала, що має бути полегшене визнання, не має бути великої кількості тестів, екзаменів.
Ми повинні відкрити двері для цих дітей та забезпечити їм безперешкодний доступ до нашої освітньої системи. За кордоном дітей приймали без іспитів, за винятком перевірки знання мови країни та базових математичних навичок, щоб визначити, у який клас їх зарахувати. І все! У багатьох країнах світу вони без труднощів ставали учнями шкіл. Чому ж ми самі створюємо бар'єри і не надаємо допомогу в їх поверненні, а навпаки?
Тут необхідно мати державну позицію: "Ми вас чекаємо!".
Якою, на вашу думку, є серйозність проблеми виїзду 17-річних юнаків за кордон?
- У мене немає статистики, тому не можу сказати, чи масова ця проблема. Але про це ми періодично говоримо з освітніми управлінцями на рівні областей і громад, що у 10-11 класах починає навчатися одна кількість дітей, а закінчує класи зовсім інша. Діти не відраховуються з наших шкіл, а переходять на дистанційне навчання. Тому статистика може бути, але вона не відповідає реальній ситуації.
На державному рівні необхідно розробити єдину стратегію. Адже саме наша молодь покидає країну, а вона є нашим майбутнім. Важливо підтримувати комунікацію з батьками та учнями, пояснюючи їм ситуацію та можливості.
Держава, що позбавлена молодого покоління, ризикує зникнути. Саме тому молодь є для нас надзвичайно важливою — вона уособлює наше майбутнє, - зазначив освітній омбудсмен (фото: Getty Images).
Згідно зі статистичними даними, у цьому році на Національному мультипредметному тесті зареєструвалося 312 490 учасників, що на 18% менше в порівнянні з минулим роком. Серед них 20 071 учень складає іспит за межами країни. Варто зазначити, що в більшості країн, куди виїжджають наші студенти, тест НМТ не є обов’язковим.
Частіше за все рішення про виїзд з дитиною ухвалюють саме батьки. Я спілкувалася з батьками, які приймали такі рішення, і вони акцентували увагу на невизначеності заяв щодо мобілізації з 18-річного віку. Проте за межі країни виїжджають не лише 17-річні юнаки, а й дівчата.
Зростання вартості контрактного навчання в університетах може стати чинником, що спонукає молодь шукати можливості навчання за кордоном. Важливо ретельно аналізувати наслідки кожного рішення на державному рівні та їх потенційний вплив. Хоча під час війни ми вимушені вживати оперативних заходів, все ж варто зважувати переваги та недоліки кожного кроку.
Які наслідки можуть мати ці поїздки в майбутньому? Як це вплине на нашу країну?
Держава, що позбавлена молодого покоління, ризикує зникнути. Саме тому молодь є для нас надзвичайно важливою – це наше завтра. Це ті особи, які продовжать керувати країною, сприятимуть її розвитку, відновленню та процвітанню.
Я ознайомилася з дослідженням на тему демографії, і його висновки не надто оптимістичні, як щодо чисельності населення, так і щодо перспектив його розвитку. Вже лунають заклики до родин мати по троє дітей. Проте в сучасних умовах виховання дитини стало справжньою розкішшю, адже вимагає значних фінансових витрат і зусиль, щоб забезпечити малюка всім необхідним.
Ми покладаємо надії на те, що конфлікт закінчиться, і наша молодь знову зможе повернутися додому. Ми впевнені в силі і потенціалі нашої молоді та віримо у досягнення перемоги.
