Невиправдана кількість втрат для одного музею: історичний музей Києва попрощався з двома своїми керівниками.
Музей історії міста Києва переживає непрості часи. За два тижні квітня не стало двох його керівників генеральної директорки Діани Попової та її першого заступника Ігоря Селецького. Зараз на вході до приміщення музею на вулиці Богдана Хмельницького відвідувачів зустрічають два їх портрети.
Співробітники музею розповідають, що керівники були тісно пов'язані роботою, дружбою та навіть по-батькові -- були Олеговичами. Обоє дуже любили Київ та пишалися тим, що оберігають його історію та робили Музей ще більш цікавим та сучасним.
Діана Попова відійшла в інший світ 13 квітня через тяжку недугу, а Ігор Селецький несподівано залишив нас 20 квітня.
"Немає слів, щоб висловити цей біль. Немає сліз, які б змогли передати наші почуття. Лише глибокий сум, нестримний і тяжкий. Від нас пішла найяскравіша особистість, яку я коли-небудь зустрічав. Людина з великої літери, з неперевершеним духом. Оригамі на стінах Музею Києва – це твоя пам'ять. Це символ того, що ти зробила для музею, незважаючи на тяжкі випробування, які випали на твою долю. Я ніколи не бачив такої сили волі. Спочивай у мирі, і будь ласка, підтримуй нас з висоти небес", – написав Ігор Селецький на своїй сторінці в соціальних мережах.
І ось, всього через тиждень, його не стало. У музеї не оголошують офіційної версії причин його смерті, проте близькі родичі стверджують, що серце зупинилося.
"Цей управлінський дует відзначався неймовірною енергією. Кожен з наших лідерів володів унікальними здібностями, а у Діани Олегівни їх було навіть кілька, ще з тих пір, як вона очолювала Департамент культури КМДА. Спільно з Ігорем Олеговичем їм вдалося підняти наш музей на абсолютно новий рівень. Ігор Селецький проявляв скромність, але був справжнім професіоналом своєї справи. Діана Олегівна, у свою чергу, відзначалася більш публічною активністю та стратегічним підходом до розв'язання всіх питань музею. Для неї музей був, по суті, її дитиною, яку вона з великим запалом піклувалася та намагалася зробити ще кращою," - діляться співробітники Музею історії міста Києва в інтерв'ю ТСН.ua.
Співробітники зазначають, що обидва їхніх керівника вели команду, і це справді було помітно. Тому в даний момент усім працівникам надзвичайно важко і сумно.
"Діана Олегівна була більш творчою. А Ігор Олегович був для неї і для нас своєрідною опорою, монолітом. І дуже важко цю опору раптово втратити. Ми знали про онкологічну хворобу Діани Олегівни, але всі сподівалися на диво. Вона до останніх днів опікувалася музеєм. Це була неймовірно світла та добра людина. Будь-хто з працівники міг зайти до неї у кабінет, щоб просто поговорити. Звістка про смерть Діани Олегівни стала шоком. А через тиждень, коли ми вже почали більш-менш оговтуватися, не стало Ігоря Олеговича", -- розповідає ТСН.ua Ілона Закутинська, комунікаційниця Музею історії міста Києва.
В музеї зазначають, що в даний момент їм психологічно важко.
"Це емоційно надзвичайно важко витримати — справжнє випробування для кожного з нас, хто працює в музеї. Ориєнтуючись на мудрість та особистий приклад нашої директорки, ми продовжуємо працювати, незважаючи на всі труднощі. Ми переживаємо горе, але не зупиняємося. Робимо це щиро в пам'ять про Діану Олегівну і тепер вже Ігоря Олеговича", — діляться своїми почуттями співробітники.
Нині фасад Музею історії Києва оздоблює художня інсталяція, що складається з п'яти тисяч орігамі-пташок. Цей проєкт став фінальним творінням Діани Попової, яка його ініціювала та успішно реалізувала.
"Це спільний міжнародний благодійний проект, організований у співпраці з мерією Брюсселя під керівництвом Діани Олегівни. Незважаючи на свою недугу, вона прагнула бути присутньою на відкритті та в процесі створення інсталяції. Ми надсилали їй фотографії, і вона була щаслива бачити результати нашої роботи. Але через два дні після цього вона пішла з життя. В день, коли стало відомо про її смерть, п'ять тисяч паперових пташок, які були підвішені у повітрі, раптово піднялися вгору й зупинилися, немов відлітали. Можливо, це був якийсь добрий знак або прощальний жест", – ділиться своїми думками Катерина Боровик, заступниця генерального директора Музею історії Києва, у розмові з ТСН.ua.
