"Обход Орбана: новая инициатива ЕС по преодолению вето на переговоры с Украиной"

Фото з facebook-сторінки Метте Фредеріксен

Менше ніж за два місяці розпочнуться різдвяні канікули в європейських інституціях, і це останній шанс для Данії, яка головує в ЄС, реалізувати важливі рішення стосовно України та її інтеграції до Європейського союзу. Після цього нас чекає півріччя під керівництвом Кіпру, країни, яка не відзначається особливою підтримкою України в ЄС. Уряд Кіпру вже оголосив про зміщення акцентів на інші питання, залишаючи Україну в тіні.

Поки це не відбулося, прем'єр-міністр Данії Метте Фредеріксен намагається подолати угорське вето та ініціювати серйозні переговори з Україною щодо її вступу до Європейського Союзу.

Коли ще на початку літа Фредеріксен пообіцяла президенту Зеленському знайти шлях та рецепт для відкриття першого кластера (і за ним усіх інших) - у Копенгагені та у Брюсселі були переконані, що це вийде зробити за лічені тижні. На практиці задача видалася значно складнішою.

Однак, наближення крайнього терміну спонукає союзників України в Європейському Союзі шукати нові варіанти.

Публічно відомо про пропозицію Антоніу Кошти з цього приводу: президент Євроради зараз переконує усі держави-члени реформувати системи ухвалення рішень і відмовитися від вимоги одностайності для технічних кроків, як-то для відкриття переговорних кластерів та глав. Згодом з'явилася ідея про членство з обмеженими правами. Її прибічники вважають, що відмова Києва від права вето пом'якшить позицію частини противників.

Проте жодна з цих концепцій не має великих перспектив на отримання підтримки, як зазначають багато джерел, які спілкувалися з ЄП у Брюсселі.

Оцінки інсайдерів з цього приводу коливаються між категоричним "план Кошти вже мертвий" до більш м'якого, але безперспективного "консенсусу немає, і ближчим часом навряд чи буде".

Існує запасний варіант. Ймовірність його схвалення є надзвичайно великою.

Цей проект активно просувається в Раді Європейського Союзу, отримує підтримку з боку Європейської комісії, а нещодавно також здобув загальну підтримку з боку України.

Хоча деталі ще не були обговорені, цей план вже отримав свою назву. Англійською його називають Frontloading.

Цей термін не пов’язаний із вантажами; його можна приблизно інтерпретувати як "сконцентровані зусилля на початковій стадії". Оскільки такий переклад є досить тривалим і не передає суті, українські чиновники зазвичай використовують його у формі "фронтлоадинг".

Європейська правда роз’яснює, про що йдеться.

В цілому, в Європейському Союзі існує переконання, що нинішнє вето з боку Орбана є лише тимчасовим заходом. Угорщина готується до виборів у квітні, і після їх завершення, ймовірно, блокування буде знято. Цю думку висловив євродепутат Міхаель Галер, наголосивши, що до квітня не варто очікувати відкриття кластерів для України.

"Переговори розпочнуться в квітні, це неминуче. Або ж Орбан втрачатиме підтримку, або ж знайде нові аргументи, щоб завершити своє блокування", - зазначив євродепутат.

Навіть якби ми вважали, що угорські вибори призведуть до зняття вето, просто пасивно очікувати на зміну влади в Угорщині не виглядає розумним підходом.

Вибори в Угорщині заплановані на 12 квітня 2026 року. Після цього буде ще приблизно місяць до початку роботи нового парламенту. В подальшому новообрані депутати та уряд зосередяться на найбільш нагальних питаннях, однак переговори з Україною явно не стоятимуть на порядку денному...

На практиці до зняття вето з України і початку переговорів можна дійти лише десь у червні, як раз під завершення кіпрського головування.

І це лише за 8 місяців. Гаяти цей час, просто очікуючи на початок переговорного процесу, є недопустимою розкішшю для України.

Необхідно зазначити, що наступний рік буде особливо вдалим для рішучих кроків. Після Кіпру, з 1 липня 2026 року, Ірландія займе пост голови Ради ЄС, і її активна підтримка України в процесі просування членства буде дуже важливою. Після Ірландії свою чергу на головування візьме Литва, яка є нашим основним лобістом у цьому питанні, тож пояснювати цю ситуацію не потрібно.

У Києві сподіваються, що в цей час Україна зможе підготуватися до нових етапів і завершити певні розділи переговорів.

Проте підготовку основи слід розпочати вже сьогодні.

І саме в цій точці погляди Києва та європейських столиць починають diverge.

"Ви маєте можливість впроваджувати реформи навіть без початку переговорного процесу. Просто адаптуйте європейські норми та приймайте їх", - зазначають у Брюсселі. І в цьому контексті вони цілком праві.

Політична реальність України - дещо інша. Не секрет, що "монобільшість" існує лише на папері. Багато депутатів втратили інтерес до роботи ВР, а провести перевибори і оновити депутатський корпус - неможливо до завершення воєнного стану. А ті парламентарі, хто продовжує працювати - часто мають недовіру до законопроєктів, які уряд маркує як євроінтеграційні. І часом ця недовіра є небезпідставною.

У результаті, отримати голоси депутатів навіть на ті ініціативи, які справді важливі для приєднання до Європейського Союзу, стає досить складним завданням.

У зв'язку з цим, для досягнення успіху в реформах надзвичайно важливо отримати європейську підтримку для основних проєктів, що слугує своєрідним "знаком якості". Крім того, необхідний формалізований список вимог Європейського Союзу, який, як правило, виникає на етапі вступних переговорів.

Від весни 2025 року - відколи влада Угорщини почала відкрито заявляти про свій намір блокувати рух України до членства - держави та інституції ЄС вже кілька разів бралися шукати, як обійти її вплив. Один з етапів був улітку, коли Данія та Україна домовлялися з іншими країнами про зухвалу і не дуже правову схему, яка дозволила би "кинути" угорського авторитарного лідера.

Однак ця ініціатива, про яку писала "Європейська правда", припинила своє існування в липні, у зв'язку зі зміною складу українського уряду та одночасними нападами з боку Банкової на антикорупційні структури та активістів.

Але чи дійсно до всіх труднощів із подоланням вето слід звинувачувати лише "антикорупційні" фактори? Ні, обставини набагато складніші.

Атака на НАБУ і САП дійсно посилила тих, хто виступав проти створення спецпроцедури для допомоги Україні - але ці противники існували і до липневих рішень Києва. Для низки столиць збереження їхнього вето у ЄС є політично важливим. Тож дії української влади у липні відразу стали і досі лишаються зручним аргументом для тих, хто і без того намагався би заблокувати такі поступки.

Отже, коли президент Європейської ради Антоніу Кошта знову намагався переконати своїх колег зробити поступки та домовитися про те, що технічні підготовчі процедури, такі як відкриття кластерів, можуть бути запущені з використанням кваліфікованої більшості голосів, ця пропозиція натрапила на сильний супротив з боку кількох столиць.

Основним опонентом раптом виявилися… Нідерланди.

Ця країна постійно надає підтримку Україні, але для деяких голландських партій питання розподілу повноважень між Брюсселем і державами-членами є особливо важливим з політичної точки зору. Наразі в Нідерландах триває передвиборча кампанія, що робить ці питання ще більш актуальними.

Тому на засіданні парламенту у Гаазі 1 жовтня прем'єр Дік Схооф був змушений дати політичну обіцянку, що уряд Нідерландів за будь-яких обставин не погодиться на відхід від одностайності щодо України. Це не лише поставило хрест на ініціативі Кошти, а й зробило політично неможливим відхід від одностайності голосувань.

Можна вести розмову про можливість "відмовитися" від Угорщини, яка викликала певне невдоволення у Європейському Союзі; проте Нідерланди належать до зовсім іншої категорії.

Усе це спонукало до компромісів як з боку друзів України в Європейському Союзі, так і самої України. В результаті в Брюсселі розробили нову стратегію, яка, хоча й не перетворює червоні лінії для держав-членів, проте дає Україні можливість вийти з безвиході.

Цю ініціативу в Брюсселі охрестили "фронтлоадинг" (Frontloading), що в перекладі означає "акцентування зусиль на початковій стадії".

До цього часу обговорення теми "фронтлоадингу" відбувалися лише за зачиненими дверима. Проте в середу, під час панельної дискусії на форумі Accession Exchange у Києві, представник українського уряду вперше виніс цю ініціативу на публіку та висловив свою підтримку.

"Раніше існували різноманітні креативні підходи до відкриття кластерів, незважаючи на угорське вето. Тепер ми маємо новий термін - фронтлоадинг. Це може дати позитивний результат," - зазначив Олександр Ільков, керівник урядового офісу з координації євроінтеграційних процесів.

Численні джерела ЄвроПравди в Брюсселі стверджують, що зараз "фронтлоадинг" розглядають як єдиний реальний варіант, що дозволив би зрушити з мертвої точки у ситуації, коли Орбан зберігає вето.

Цю ініціативу підтримують данське головування, відповідні підрозділи Європейської комісії та Ради Європейського Союзу.

Іронічно, але незважаючи на значну підтримку, деталі цієї ініціативи досі залишаються невизначеними.

Існує лише загальне уявлення про те, як це функціонуватиме, проте деталі грають важливу роль.

По суті, йдеться про домовленість головування, Єврокомісії, за згоди ключових держав-членів, про те щоби перейди до неформальних вступних переговорів без офіційного відкриття кластера.

"Заплановані регулярні зустрічі та інші заходи, які зазвичай відбуваються під час стандартних переговорів. Можливі навіть міністерські наради, на кшталт міжурядової конференції", - зазначив один із інформаторів ЄП. "Проте ми вважаємо це лише тимчасовим форматом, поки не буде подолано угорське вето. Швидше за все, це триватиме до завершення головування Кіпру", - уточнив інший співрозмовник.

Суть полягає в тому, щоб здійснити якомога більше заходів, реформ та інших дій. Коли Угорщина зніме своє вето і кластери стануть доступними (наприклад, внаслідок поразки Орбана), Україна вже буде на значній стадії переговорного процесу.

Проте деякі аспекти цього формату залишаються нез'ясованими.

До прикладу, Київ розраховує, що у рамках "фронтлоадингу" Брюссель офіційно передасть Україні проєкт своєї переговорної позиції за кількома кластерами. Переговорна позиція, серед іншого, визначає ті напрямки реформ у державі-кандидатці, оцінка яких є пріоритетними для ЄС, і дозволить Україні фокусуватися на ключових реформах. Зазвичай держава кандидат отримує цей документ лише після офіційного старту переговорів.

Слід зазначити, що Україна нещодавно мала скептичне ставлення до неофіційного треку. Ситуація змінилася, і від кількох представників ЄР надійшла принципова підтримка цієї ініціативи. Уряд усвідомив, що Орбан не відмовиться від свого вето, а альтернативні "плани Б", які передбачали відкриття кластерів, виявилися заблокованими. Отже, виникає необхідність вжити якісь дії.

Проте є одна умова, яку Київ ніколи не порушить. Якщо ми вирішимо перейти до "фронтлоадингу", то повинні робити це в тісній співпраці з Молдовою, щоб не допустити нашого розділення на шляху до Європейського Союзу.

У Кишиневі цю ініціативу сприймають з відкритістю та розумінням. "Фронтлоадинг - це свіжий креативний підхід, який має потенціал спрацювати. Проте важливо усвідомлювати, що це не є засобом обходження угорського вето. Врешті-решт, для відкриття кластерів все ще потрібне одностайне голосування", - зазначає Юліан Гроза, виконавчий директор аналітичного центру IPRE, який займається питаннями європейської інтеграції.

Автор: Сергій Сидоренко.