Оборонець української мови, що створив оду на честь Сталіна.

Максим Рильський, відомий поет і перекладач, який належав до неокласичної течії, став яскравим захисником української мови та культури. У його житті важливе місце займали стосунки з такими видатними особистостями, як Микола Лисенко та Олександр Русов. Рильський пережив тяжкі часи, коли багатьох його друзів піддали репресіям і стратили, проте йому вдалося зберегти своє життя завдяки твору, в якому він прославляв Сталіна.
ZAXID.NET розповідає цікаві факти про Максима Рильського, які можна не почути на шкільних уроках.
Максим Рильський народився у березні 1895 року у шляхетній родині в Києві. Його мати Меланія була простою селянкою, батько Тадей був відомим етнографом, громадським діячем та публіцистом, а дідусь з бабусею - багатий польський поміщик Розеслав Рильський та княжна Дарія Трубецька. Один із предків Рильських у XVII столітті був київським міським писарем. У біографії є згадки, що прадіда Максима Рильського мало не стратили під час Коліївщини. За переказами, він врятувався, заспівавши православний гімн "Пречиста Діво, мати Руського краю".
Цікавим є те, що майбутнього поета назвали на честь Максима Залізняка - лідера гайдамацького повстання. Перші роки життя Максим Рильський провів на Житомирщині, а після смерті батька сім'я переїхала до Києва. Хлопець спершу навчався вдома, а потім у приватній школі.
З юних років Максим Рильський зустрічався з видатними особистостями, які відіграли важливу роль у його житті. Серед них були композитор Микола Лисенко, етнограф і фольклорист Олександр Русов, мистецтвознавець і музикознавець Дмитро Ревуцький, а також режисер і актор Панас Саксаганський. Протягом деякого часу Максим навіть проживав у родинах Лисенка та Русова.
Молодий поет розпочав свою творчість досить рано - вже у 12 років він представив свій перший вірш, а через три роки побачила світ його дебютна збірка "На білих островах". Сам Максим Рильський вважав початком свого літературного шляху більш зрілий етап, з 1918 року, коли у 23 роки випустив збірку "Під осінніми зорями".
Зліва направо: Максим Рильський, Микола Зеров, Павло Филипович.
Максим Рильський був одним з наймолодших представників мистецького угрупування, відомого як неокласики. Серед його колег були такі видатні особистості, як Микола Зеров, Михайло Драй-Хмара, Дмитро Загул та Павло Филипович. Для НКВД неокласики становили небезпечну компанію, оскільки влада вважала, що вони "ігнорують радянську реальність". У 1931 році, в день свого народження, Рильського заарештували за підозрою у зв’язках з контрреволюційною організацією, зокрема, зі Спілкою визволення України. У Лук'янівській в’язниці він провів майже шість місяців.
Результатом "пропрацювання" Рильського стало його каяття: "Моя провина перш за все негативна, тобто я винен не так у тому, що я робив, як у тому, чого я не робив, хоч і повинен був робити".
У ті часи більшість неокласиків знищили, зокрема й згаданих товаришів Рильського - Миколу Зерова, Михайла Драй-Хмару, Павла Филиповича.
"Шановна Галино, я відчуваю, що незабаром не витримаю, більше так терпіти не можу. Мене охоплює бажання підняти слухавку і закричати в прямий ефір до Кремля: 'Що ви творите? Ви виймаєте розум України, залишаючи її без свідомості, а нашу землю заливаєте кров’ю!'", - писав Максим Рильський дружині Євгена Плужника, висловлюючи свій жах від розстрілів своїх найближчих друзів.
Галина, вдова Плужника, згадувала, що Максим Рильський був єдиним письменником, який приносив передачі її чоловікові під час його арешту.
Після арешту творчість Максима Рильського зазнала змін - у збірці "Знак терезів" поет уже приймає радянську дійсність та пристосовується до тогочасного режиму, хоч і зумів зберегти власну гідність. Рильський постійно перебував під пильним наглядом, і від ув'язнення його врятувала ода Сталіну, яку він написав із композитором Левком Ревуцьким. У біографії є згадка, що Хрущов подзвонив Сталіну та запитав, як можна арештувати поета, який написав на той час дуже популярну "Пісню про Сталіна" ("Із-за гір, та з-за високих сизокрил орел летить..."). У випадку арешту пісню довелося б прибрати.
Після арешту творчість Максима Рильського зазнала змін - поет уже приймає радянську дійсність та пристосовується до тогочасного режиму
Поет двічі отримував Сталінську премію та один раз - Ленінську. Він був членом Академії наук України та Академії наук СРСР, обирався депутатом Верховної Ради УРСР, а також очолював Спілку письменників і Академічний інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії.
Максим Рильський, окрім своєї поетичної майстерності, виявився видатним перекладачем. Він вільно спілкувався на 13 мовах, а найбільше уваги приділив перекладам з російської, польської та французької. У його перекладацькому доробку можна знайти такі шедеври, як "Пан Тадеуш" Адама Міцкевича, "Євгеній Онєгін" Олександра Пушкіна, а також численні оперні твори та інші літературні перлини. Рильський активно підтримував українську мову та культуру, закликаючи до збереження національних традицій і розвитку освіти.
Максим Рильський був одружений із старшою на дев'ять років Катериною (у першому шлюбі - Очкуренко), яка раніше була одружена із другом поета. Максим усиновив шестирічного сина Катерини від першого шлюбу, згодом пара мала й спільного сина, якого назвали Богданом.
Із гобі Рильський любив подорожі, музику (гри на піаніно його вчив сам Лисенко), також захоплювався рибальством.
Максим Рильський відійшов у вічність 24 липня 1964 року в Києві, і його останній спочинок знаходиться на Байковому кладовищі. У столиці України функціонує літературно-меморіальний музей його імені, що розташований в будівлі, де поет прожив останні 13 років.