"Заклик" Трампа до українського наступу: коли насправді можливе проведення масштабної військової операції без можливості для помилок.

Декілька днів тому американське видання The Washington Post наводило слова одного з українських чиновників, який стверджував, що Дональд Трамп нібито закликав Володимира Зеленського розпочати контрнаступ. Ця стаття спричинила жваве обговорення в українських медіа, а також викликала сумніви щодо правдивості висловлювань чиновника. Проте, навіть якщо така розмова мала місце, виникає питання: чи має Україна можливість реалізувати цей контрнаступ у даний момент?

Більше інформації з цього питання можна знайти у матеріалах спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".

Перш за все, хочу підкреслити, що висловлення Трампа про те, що без активних дій неможливо виграти війну, адже лише оборонятися недостатньо, неодноразово звучало і з уст головнокомандувача ЗСУ генерала Олександра Сирського у його інтерв'ю.

Отже, на даний момент українська армія знаходиться у стані стратегічної оборони, до якого вона перейшла у жовтні 2023 року. Ця позиція буде збережена доти, поки не сформуються необхідні умови для переходу до контрнаступу. При цьому мова йде не про локальні або систематичні контратаки, а також не про рейдові дії на території противника, схожі на Курську операцію. Йдеться про всеосяжну контрнаступальну операцію, яка не допускає жодних помилок або посередніх результатів.

А тепер найважливіше: які саме це умови і чи вони вже підготовлені для проведення контрнаступу?

Вичерпання енергії.

З переходом у стратегічну оборону в СОУ з'явилися певні цілі та завдання, а саме - виснаження противника. І слід зазначити, що з 2023 року та протягом 2024-го було на "відмінно" виконано завдання з виснаження російських окупаційних військ у їхній механізованій компоненті - техніці.

На сьогоднішній день Російські Оборонні Війська стикаються з серйозним дефіцитом в оснащенні своїх підрозділів військовою технікою. Використання танків і бойових броньованих машин зведено до мінімуму, що наочно ілюструється статистикою втрат. Ці втрати не просто зменшуються, а досягають рекордно низьких показників не через покращення броні російських танків, а через їх критичну нестачу. Ситуація з ББМ є аналогічною.

Таким чином, в період з жовтня 2023 року по грудень 2024 року можна впевнено стверджувати про повне механізоване виснаження РОВ. А 2025 рік мав би стати роком, коли закінчиться ресурс людських сил окупантів.

Армія агресора почала активно використовувати для ведення бойових дій переважно цивільні автомобілі та мототехніку, замість броньованих транспортних засобів. Проте, на відміну від знищення техніки, втрати особового складу не настільки відчутні. Навпаки, спостерігається зменшення щомісячних втрат у цій категорії.

Існує кілька причин для цього, і однією з найбільш тривожних є те, що українська бойова тактика виявилася дуже повільною і неохочою до адаптації в умовах, що змінилися. Яскравим прикладом такої низької здатності до змін є збереження використання точкових засобів для ураження, тоді як варто було б перейти до методів, які здатні вражати ширші площі.

В даний час РОВ функціонують у складі невеликих штурмових підрозділів, які використовують як пішохідний, так і легкий автомобільний транспорт. Для знищення живої сили противника, навіть на легких транспортних засобах, продовжують використовувати fpv-дрони, що мають точкове призначення, замість переходу на об'ємно-детонуючі боєприпаси, які наповнені шрапнеллю і скидаються з повітря над ворогом. Це дозволяє замість одного fpv-дрона, що атакує один об'єкт, досягати результату у вигляді 3-5 і більше поранених супротивників, які залишаються на полі бою.

Подібним чином, недостатньо уваги приділяється батальйонній артилерії, що використовує касетні боєприпаси, а також легким реактивним системам залпового вогню. Водночас, РОВ вже активно отримують і застосовують північнокорейські 107-мм реактивні системи Type 75.

Отже, можна стверджувати, що при успішному виконанні завдання з вичерпання механізованої складової РОВ, фаза виснаження людських ресурсів за перше півріччя 2025 року виявилася невдалою. Проте це не єдина умова, яка необхідна не лише для початку контрнаступу, але й для хоча б планування такої операції.

Панування в повітрі

Україна поки що не має абсолютного панування в повітрі в зоні бойових дій. Для цього також необхідна ціла низка умов, зокрема:

- систематичне руйнування російських систем протиповітряної оборони;

- знищення структурованості на тимчасово захоплених територіях:

- нейтралізація загроз із землі та з повітря для української авіації.

Завдання з ППО регулярно вирішують за допомогою знищення засобів противника як на тимчасово окупованій материковій частині України, так і на півострові Крим.

Головне управління розвідки Міністерства оборони України регулярно проводить удари по позиціях систем протиповітряної оборони в Криму, ефективно знищуючи як зенітні ракетні комплекси, так і радіолокаційні станції ворога. Операції проти російських засобів ППО на материковій Україні тривають безперервно, проте стверджувати, що загроза повністю усунена, поки що передчасно.

Аналогічно рано говорити і про нейтралізацію загрози з повітря - доти, доки українську авіацію не прикриють із землі системами ППО великого радіуса дії або вона не отримає перевагу перед російською винищувальною авіацією.

Це може бути забезпечено як прикриттям ЗРК Patriot, так і забезпеченням українських винищувачів далекобійними модифікаціями ракет "повітря - повітря" AIM-120C/D AMRAAM за обов'язкової підтримки літаків ДРЛВ Saab 340.

Враховуючи всі наведені вище аргументи, ми маємо досягнуту половину шляху в нейтралізації загроз на землі для нашої авіації, тоді як у питаннях протидії повітряним загрозам ситуація залишається вельми невизначеною. Це аж ніяк не свідчить про те, що ми близькі до досягнення домінування у повітрі. Якщо ж ми розпочнемо контрнаступ без належної підготовки, існує ризик отримати фронт, що зазнає серйозних труднощів, замість очікуваного глибокого прориву.

Проте існують й інші фактори, які свідчать про те, що в даний момент обговорення контрнаступу, принаймні, є недоречним. Це стосується насамперед представника американської сторони.

Фактор Трампа

У 2024 році, формуючи свої прогнози на 2025 рік, я акцентував увагу на кількох ключових факторах. По-перше, це адаптація Збройних сил України до нових умов ведення бойових дій в умовах значної чисельності людських ресурсів противника. По-друге, важливим є те, як швидко Дональд Трамп продемонструє свою прихильність до нашої країни. Час, за який 47-й президент США займе проукраїнську позицію, матиме істотний вплив на те, яким буде для нас 2025 рік.

Якщо говорити про нашу адаптацію до боротьби з великим обсягом людських ресурсів, то, як ви вже зрозуміли, ми не досягли успіху, а, скоріше, зовсім провалилися. Що стосується другої обставини, то за пів року ми зазнали повного краху.

Протягом останніх шести місяців США не забезпечували нас новими допоміжними ресурсами, окрім тих, які надходили в рамках пакетів, затверджених під час президентства Джозефа Байдена.

І ці втрачені місяці вплинули на все. На те саме зростання втрат противника та його можливості наступати. На наші резерви та формування нових підрозділів. Елементарно - на нарощування системності контратак. На створення умов для панування в небі і так далі.

Тільки зараз наші двосторонні відносини виходять зі стану анабіозу і повертаються у відносно конструктивне русло. Але це втрачений час і можливості, який надолужити буде не так просто.

Отже, якщо Дональд Трамп дійсно згадував про контрнаступ, йому варто усвідомити, що нездатність реалізувати таку операцію у 2025 році є, зокрема, його відповідальністю.

Висновки

У цьому тексті я виділив лише деякі з факторів, які ускладнюють реалізацію контрнаступу силами оборони України у 2025 році. Існують також інші, більш спеціалізовані аспекти, про які бажано не згадувати. Проте очевидно, що оцінити ймовірність здійснення такої операції можна буде лише за підсумками 2025 року та на початку 2026 року, а не в поточному році.

З іншого боку, це зовсім не означає, що в другій половині 2025 року ми не можемо почати планувати її. Хоча, знову ж таки, безпосередньо можливість виникне тільки за наявності цілої низки чинників, зокрема й стабільної підтримки з боку США.

Отже, якщо Дональд Трамп бажає спостерігати за контрнаступом українських військ, йому варто надати їм значну підтримку в цьому питанні. Хто знає, можливо, внаслідок успіху цього контрнаступу президенту США навіть встановлять пам'ятник десь поблизу Михайлівської площі.