Зеленський оновлює керівництво: які причини стоять за резонансними змінами в Збройних силах України?
Президент Володимир Зеленський здійснив ряд кадрових перестановок у командуванні Збройних Сил України. Як стало відомо РБК-Україна, причини таких рішень мають набагато більшу глибину, ніж просто військова необхідність. Більше інформації у статті військово-політичного аналітика РБК-Україна Уляни Безпалько.
Головне:
Нещодавно в українських Збройних Силах відбулися нові кадрові зміни, що стосуються Сил безпілотних систем, Сухопутних військ і Десантно-штурмових підрозділів. Редакція РБК-Україна провела бесіди з понад десятьма експертами, щоб з'ясувати причини цих ротацій. Хоча думки співрозмовників розрізняються, більшість з них вважає, що підстави для змін не обмежуються тільки військовими або стратегічними аспектами, а також включають особисті амбіції й конфлікти серед командного складу.
Генерал-майора Михайла Драпатого усунули з поста командувача Сухопутними військами та призначили на роль командувача Об'єднаних сил. На зміну полковнику Вадиму Сухаревському, який раніше відповідав за управління Силами безпілотних систем, введено майора Роберта "Мадяра" Бровду. Полковник Сухаревський, у свою чергу, став заступником командувача оперативного командування "Схід".
Генерала-майора Ігоря Скибюка усунули з посади командувача Десантно-штурмових військ і призначили його на нову роль заступника начальника Генерального штабу. На його місце в ДШВ був призначений бригадний генерал Олег Апостол, раніше обіймав посаду заступника головнокомандувача.
Рішення про звільнення Вадима Сухаревського не стало повною несподіванкою. Чутки про те, що його можуть замінити, курсували вже впродовж останніх півроку. Загалом Сухаревський пропрацював командувачем новостворених Сил безпілотних систем рік.
Згідно зі словами людей з його оточення, новину про своє звільнення він отримав саме в день, коли це стало відомо публічно. Зазвичай він відвідував Київ по службових справах три рази на тиждень, і вранці 3 червня в черговий раз вирушив до столиці.
"Вранці він ще нічого не знав. Вдень уже знав. Це була ж уже не перша спроба, але раніше вдавалось їх відбивати. А цього разу, як бачите, його звільнили і ще й відправили на серйозне пониження", - розповідає одне з джерел видання.
Основною причиною відставки Сухаревського, за словами його близьких, є напружені стосунки з керівництвом Збройних Сил України, зокрема з головнокомандувачем Олександром Сирським. Інформовані джерела стверджують, що у Генеральному штабі його сприймали як "чужого" та не надавали йому належної уваги. Сухаревському, якому виповнилося 40 років, вдалося піднятися до звання полковника, пройшовши шлях від командира 59-ї окремої механізованої бригади до командувача одного з родів військ під час великої війни. Частково це відображено і в його заяві після оголошення указу про відставку.
Вадим Сухаревський и Роберт Бровди (фото: колаж РБК-Україна)
"В портфоліо СБС - власні інноваційні розробки, унікальні і успішні бойові операції, нова модель відповідального рекрутингу. Водночас на цьому етапі наші бачення щодо подальшого розвитку СБС розходяться з керівництвом. Вважаю чесним і професійним рішенням у цій ситуації завершити свою каденцію на посаді командувача СБС", - написав Сухаревський.
Джерела в Генштабі натомість переконують: ніякого особистого конфлікту між головкомом і Сухаревським не було - було невдоволення саме його роботою. За їхніми словами, перші претензії почали з'являтись на етапі формування штабу Сил безпілотних систем.
"Створення нового виду військ є складним процесом, що вимагає побудови цілого механізму з основ. Генеральний штаб пропонував свою підтримку та кадри для формування штабу, проте їх пропозиції були проігноровані. Сирський, як військовий, а не політик, орієнтується на практичні дії. Призначення Сухаревського означає, що він має співпрацювати з ним. Однак, варто зазначити, що сам Сухаревський часом взагалі не з’являвся на зустрічах з головнокомандувачем. В загальному, ми спостерігали більше піар-дій з його боку, ніж реальних зусиль. Можливо, президент також це помітив, адже його рішення стало остаточним", - ділиться думками один з джерел РБК-Україна.
У кінці липня 2024 року капітана Романа Гладкого призначили начальником штабу СБС. Незабаром після цього кілька засобів масової інформації опублікували повідомлення про те, що його дружина нібито проживає в окупованому Криму та має російський паспорт, а їхня донька брала участь у змаганнях за Росію. Окрім того, народна депутатка Мар'яна Безугла зазначила, що раніше Гладкого могли підозрювати у державній зраді, шпигунстві та корупційних діях.
Генштаб у відповідь заявив, що новий начальник штабу СБС пройшов усі необхідні перевірки і має допуск до роботи з відомостями з найвищим ступенем секретності. Зрештою, через кілька днів після цього скандалу головком призначив додаткову спецперевірку щодо Гладкого, його було тимчасово усунуто, а пізніше - переведено з СБС.
"Коли зрозуміли, що ситуація не може залишатися незмінною, їм призначили на посаду начальника штабу особу, яку вони з моменту призначення почали активно критикувати. Основною причиною вибору Гладкого стала його значна практика у створенні та управлінні штабами", - зазначає одне з джерел у Генеральному штабі.
У той же час джерела, близькі до Сухаревського, стверджують, що жодна з їхніх кандидатур на посаду керівника штабу не була затверджена, а всі пропозиції були відхилені. Ще одним фактором, що викликав незадоволення в Генеральному штабі, стала підозра, що командувач СБС сприяв закупівлі безпілотників у певних виробників, пов'язаних з проектом "Армія дронів". Сам Сухаревський це заперечує, наполягаючи на тому, що замовлення дронів формувалися переважно на основі потреб їхніх "користувачів".
Таким чином, СБС має обмежені можливості для формування потреб. Проте ця потреба виникає на основі відгуків наших підрозділів. Якщо певний БПЛА від конкретного виробника зарекомендував себе з позитивного боку, його, безумовно, буде замовлено і надалі, оскільки він пройшов реальну перевірку в бойових умовах. Крім того, варто врахувати і ринкові фактори. Якщо на ринку присутні, скажімо, кілька провідних виробників FPV-дронів, то, незалежно від обставин, основні замовлення все одно будуть спрямовані до них, - коментує одне з джерел.
На початку 2025 року розпочався новий проект під назвою "Лінія дронів", який мав на меті забезпечити комплексну діяльність безпілотних літальних апаратів для зупинки противника безпосередньо на фронті. Примітно, що до цієї ініціативи не було залучено Сили безпілотних систем. Як зазначають у Генеральному штабі, реалізацією цього задуму спочатку повинні були займатися саме ці сили, але вони не виявили особливого ентузіазму щодо його реалізації.
Отже, пізніше було прийнято рішення запустити "Лінію дронів" під егідою Сухопутних військ. Одним з ключових осіб цього проекту став командир 414-ї бригади ударних безпілотних авіаційних систем Сухопутних військ "Птахи Мадяра" Роберт "Мадяр" Бровді, який тепер обіймає посаду, раніше зайняту Сухаревським. "Мадяр" не є типовим військовим: до початку великої війни він займався агробізнесом. Свою військову кар'єру він розпочав в Оболонському теробороні.
Сухаревський - військовий, який створив новий вид військ в екстремально складних умовах. Наразі його призначили на посаду, що виглядає як генеральська, але насправді це є зниженням: він став одним з заступників у оперативному командуванні після того, як очолював певний рід військ. Щодо "Мадяра", то його можна охарактеризувати як "воєнного Трампа" - бізнесмена, який, незважаючи на своє походження, демонструє неабиякі організаційні здібності, - зазначає колишній заступник начальника Генерального штабу Ігор Романенко.
Кілька інших респондентів цього видання також зазначають, що "Мадяр" має значно менший військовий досвід, проте він відзначається вмінням налагоджувати комунікацію і володіє сильними організаційними навичками.
"Можливо, Сухаревський не зміг виявити свої лідерські якості. Чи зможе Бровда впоратися з новими обов'язками, залишається під знаком питання. Проте, він має успішний бізнесовий досвід. Далі йому вдалося швидко просунутися кар'єрними сходами в армії, досягнувши звання командира бригади. Його нова роль передбачає також управлінські навички. Вірю, що його здібності в менеджменті безсумнівно допоможуть йому на цій посаді", - зазначило одне з джерел.
Звільнення Михайла Драпатого з посади командувача "Сухопутних військ" сталося через кілька днів після російського удару по 239-му навчальному центру, розташованому на Дніпропетровщині. Внаслідок балістичної атаки загинуло 12 військовослужбовців, а ще понад 60 осіб отримали травми.
Це був уже другий обстріл цього центру за останні півроку. Після попереднього теж було немало жертв та постраждалих. Михайло Драпатий тоді призначив перевірку і обіцяв суворі покарання у разі виявлення халатності. Ворожа атака 1 червня відбулась за тією ж тактикою - розвіддрон висів у небі і коригував удар ракети.
Того ж дня Драпатий подав заяву про свою відставку, пояснивши це "особистим почуттям відповідальності за трагедію на 239-му полігоні". "Кругова порука та безкарність - це отрута для армії. Я прагнув викорінити це з Сухопутних військ. Однак якщо трагедії продовжують відбуватися, значить, мої зусилля виявилися недостатніми...", - зазначалося у його заяві, де він аргументував своє рішення піти у відставку.
Після особистої розмови з головнокомандувачем Олександром Сирським, начальником Генштабу Андрієм Гнатовим та самим Михайлом Драпатим Володимир Зеленський перевів його на нову посаду - командувача Обʼєднаних сил. Фактично президент задовольнив його заяву. Сам же Драпатий повідомив, що залишається "у строю", на передовій.
У Збройних силах України генерала чи офіцера не можуть звільнити без попередньої пропозиції про призначення на аналогічну або вищу позицію, що відповідає їхньому званню. Лише за відсутності такої можливості допускається їхня відставка.
Єдиною рівнозначною вакантною посадою наразі залишалась позиція командувача Обʼєднаних сил. Його функція має полягати в оперативному керівництві різними видами військ на конкретному напрямку фронту, під час конкретних операцій. Та оскільки законодавство щодо функціоналу КОС досі є недосконалим, роль цього органу поки виглядає досить розмито. Найімовірніше, посада командувача ОС буде просто штатною посадою Драпатого, звідки його, як і раніше, відкомандирують керувати ОСУВ "Хортиця". Співрозмовники у військово-політичних колах стверджують, що це рішення теж паралельно визрівало на Банковій.
"Він продемонстрував себе як успішний бойовий генерал. Однак з часом стало очевидно, що йому важко буде координувати роботу обох командувань — особливо в складному напрямку "Хортиці", а також втілювати реформи в "Сухопутних силах", управляти ТЦК та поліпшувати процес мобілізації. Досі Драпатий не мав досвіду на посадах, що не пов'язані з бойовими діями, адже його основний фокус завжди був на війні. Тому це позитивний момент, що зараз йому нададуть можливість займатися тим, в чому він дійсно сильний", — зазначає один з джерел, знайомих з ситуацією.
Згідно з інформацією, отриманою від РБК-Україна, Драпатого планували призначити на посаду командувача Обʼєднаних сил ще в листопаді 2024 року. Проте в останній момент ситуація змінилася, і йому було запропоновано зайняти пост командувача Сухопутних військ, на якому на той час перебував генерал Олександр Павлюк. Як повідомляють джерела видання, до Павлюка не було особливих зауважень, але йому запропонували перейти на іншу, але не менш важливу посаду, від якої він вирішив відмовитися.
Ще одним із факторів, що могло спонукати Драпатого до відставки, вважають його незгоду з головнокомандувачем, стверджують деякі джерела з військових та політичних кіл. Один із співрозмовників видання у Генеральному штабі підтверджує, що їхні взаємини були далеко не безхмарними. Погіршення почалося після того, як Драпатого призначили на посаду керівника "Сухопутних військ".
Невдовзі після свого призначення Драпатий, перебуваючи в компанії колег, заявив щось на зразок: "Почекайте, я ще стану головкомом". Цю інформацію донесли до Сирського. Яким чином він міг після цього ставитися до Драпатого? У них існували суттєві розбіжності в стратегіях ведення бойових дій — в одному випадку потрібно було утримувати позиції або контратакувати, а в іншому — відступати. Рапорт Драпатого про відставку виглядає як явний жест опозиції до головнокомандувача і може свідчити про його спробу зняти з себе відповідальність за негативні події та ситуації з ТЦК. Можливо, він сподівався, що президент відмовить у його проханнях, надавши йому умовний вотум довіри, вважає один із джерел видання.
Натомість в оточенні Драпатого заперечують будь-які кулуарні "ігри" з його боку і переконують, що його дії були продиктовані неможливістю реалізувати ті завдання, які перед ним ставили.
Кажуть, що Драпатий залишився у строю і планує займатися фронтовими справами. Проте він вийшов з командування Сухопутних військ, куди зазвичай призначають авторитетних генералів, щоб вони могли впливати на діяльність ТЦК та СП. Військові не повинні займатися цими питаннями. Таким чином, командувачу Сухопутних військ потрібно займатися як війною, так і мобілізацією. Драпатий, очевидно, зрозумів, що не справляється, оскільки йому не надали достатніх повноважень, і подав рапорт. Раніше на цю посаду також призначали інших генералів, які в результаті виконували роль громовідводу, - вважає Романенко.
Ще однією з причин конфлікту між головнокомандувачем та генералом Драпатим стали кадрові питання. Особи, близькі до колишнього керівника "Сухопутних військ", заявляють, що головнокомандувач часто затримував процес заміни тих працівників, яких Драпатий вважав за необхідне звільнити. Деякі з цих осіб залишались на своїх посадах ще з тих часів, коли командування очолював Олександр Сирський. Хоча Драпатому все ж вдалося призначити частину нових людей, загалом між ними виникали розбіжності, які стосувалися не лише командирів оперативно-тактичних угруповань, але й радників з гендерних питань.
"Драпатий - це досить молодий та обдарований генерал. Його завжди направляли в найскладніші ситуації. Я не вважаю, що він має якісь політичні прагнення. Проте впевнений, що його амбіції виходять за межі лише посади командувача Сухопутними військами або Об'єднаними силами," - висловив свою думку в інтерв'ю одному з видань один із офіцерів, який залишається нейтральним щодо обох сторін.
Щодо нового керівника "Сухопутних військ", то, за інформацією декількох джерел, процес підбору кандидатів триває.
Ще одне кадрове рішення президента стосувалося призначення нового керівника Десантно-штурмових військ. На цю відповідальну позицію було обрано бригадного генерала Олега Апостола. У листопаді минулого року, коли він ще обіймав посаду командира 95-ї окремої десантно-штурмової бригади, його призначили заступником головнокомандувача Збройних сил України. Попередній керівник ДШВ, Ігор Скибюк, був переведений на посаду заступника начальника Генерального штабу. Всі співрозмовники, з якими спілкувалося РБК-Україна, наводять схожі версії цих кадрових змін.
"Апостол - колишній представник ДШВ, його призначили для зміцнення командування цим видом військ безпосередньо на фронті. Скибюк - також талановитий генерал, але було вирішено, що він зможе ефективніше реалізувати свої здібності в процесі підготовки військових", - зазначив один із співрозмовників.
Інше джерело в оборонних силах уточнює, що, незважаючи на чутки про можливі конфлікти, всі нещодавні зміни у військових підрозділах здійснюються з огляду на реалії війни.
"Всі перестановки підуть на користь, можливо, крім Драпатого. Він був реально на своєму місті і є дуже порядною людиною. Але якщо кажеш, що йдеш - йди. На такому рівні, якщо вже заявив про відставку, то змінювати рішення вже не годиться. "Мадяр" досвідчений, подивимось, що у нього вийде, там ціла система, він має її досконало розуміти і керувати. Апостол - бойовий командир, теж, думаю, піде на користь", - розмірковує співрозмовник.
Протягом року повномасштабної війни в Україні відбулися значні зміни в командуванні Збройних сил. Головнокомандувач армії зазнав заміни, начальники Генерального штабу змінювались двічі, а також неодноразово відбувалися зміни у складі заступників та командувачів різних військових підрозділів. Командувачі Сухопутних військ змінювались двічі, так само як і командувачі Десантно-штурмових військ, а командування Об'єднаних сил зазнало змін тричі. Незважаючи на можливі негативні оцінки, що такі зміни можуть призвести до дезорганізації, історія та військові конфлікти не підлягають умовним оцінкам.
Ротація посадових осіб у Збройних силах - це нормальний процес, який в армії набагато інтенсивніший аніж у цивільних структурах, вважає екс-заступниця міністра оборони Ганна Маляр, яка пропрацювала в МОУ два роки, якраз у розпал війни. Зазвичай середня тривалість знаходження на посаді у ЗСУ до 5 років, але в умовах війни це може бути рік-два, каже у розмові з РБК-Україна Маляр.
"Зміна військових лідерів на стратегічному рівні під час воєнного стану завжди несе з собою подвійний ризик. Нова особа може не впоратися з обов'язками, що, в свою чергу, може значно послабити позиції на фронті. Якщо ж кандидат має досвід поступового просування по службі, то питання його здатності виконувати нову роль стає набагато більш передбачуваним", - зазначила колишня заступниця міністра оборони.
Однак, за її переконанням, для того щоб витримати таку інтенсивну повномасштабну війну, необхідно пришвидшувати всі процеси та знаходити нестандартні підходи, включаючи питання кадрового забезпечення. Вже є випадки, коли мобілізовані цивільні особи продемонстрували свої здібності, здобули бойовий досвід і тепер можуть обіймати керівні посади, зазначила Маляр.
Однак у них відсутня відповідна освіта та військові звання. Варто зазначити, що для кожного рівня звань та посад у військових необхідно мати відповідну освіту. Як показує досвід, трапляються випадки, коли ризик може виправдати себе, але є й невдалі історії, коли особа не справляється з більш масштабними і складними завданнями. У таких випадках розпочинається пошук заміни. Це природний процес, який, з одного боку, є ризикованим, а з іншого – відкриває можливості для Збройних Сил розвиватися, впроваджувати нові ідеї та практики, - зазначає Маляр.
Будь-який кар'єрний ріст і переміщення в межах посад у армії - це однозначно позитив, погоджується голова Ради резервістів Сухопутних військ Іван Тимочко. На його думку, тільки так відбувається обмін досвідом, знаннями та напрацюваннями.
"В армії має значення посада, звання і досвід. Прізвище має менше значення. В українській армії є десятки генералів, десятки тисяч офіцерів. Тобто завжди є потреба в тому, щоб одні мали кар'єрний ріст, передавали досвід, тому переміщення по посадах важливе. В армії ти маєш себе проявити на всіх ланках. І на тактичних, і на оперативних, на оперативно-тактичних, оперативно-стратегічних і на стратегічних", - сказав у розмові з РБК-Україна військовослужбовець.
Десантно-штурмові війська є одним із ключових елементів українських збройних сил, які забезпечують стабільність та утримання фронтових позицій. Сили безпілотних систем мають всі шанси стати важливим компонентом у цій структурі. Сухопутні війська, як найчисленніший підрозділ ЗСУ, несуть на своїх плечах одне з найскладніших навантажень війни. В умовах сучасних викликів ця структура також відповідає за набір нових військовослужбовців, виконуючи функції територіальних центрів комплектування та здійснюючи мобілізаційні заходи.
У світлі численних викликів, які постають перед ними, нинішні та майбутні лідери не можуть дозволити собі помилок або можливості на виправлення. Незалежно від причин, мотивацій чи тригерів останніх змін у керівництві, тепер, коли російські війська зосереджують всі свої ресурси на вирішальній битві, відповідальність за кадрові перестановки у військових структурах є більшою, ніж будь-коли.
