Жінка, яка трансформувала Україну: значні реформи княгині Ольги та міф про голубів.

Досліджуйте, з якими видатними досягненнями київська княгиня Ольга удостоїлася звання християнської святості.

Щороку 11 липня Україна вшановує одну з найзначніших постатей вітчизняної історії — княгиню Ольгу Київську. Ця легендарна правителька Київської Русі запам'яталася безліччю видатних досягнень. За її внесок у поширення православної віри, Церква прославила Ольгу, внісши її до числа святих, рівних апостолам.

Про те, чим славиться княгиня Ольга та чому її спадщина заслуговує на нашу увагу, у спеціальному інтерв'ю для УНІАН поділився Акім Галімов, ініціатор проєкту "Реальна історія", журналіст, який займається дослідженням минулого та реалізацією історико-документальних проєктів.

Насправді, правильна дата смерті княгині — 11 липня, про що свідчать літописи. Раніше українські православні свята були встановлені за старим стилем, і це свято відзначалося 24 липня. Проте два роки тому Православна церква України перейшла на новоюліанський календар, який використовують більшість православних церков у світі, що призвело до синхронізації дат. Таким чином, для вшанування пам'яті княгині 11 липня є актуальною датою, адже це День рівноапостольної княгині Ольги.

Княгиня Ольга правила державою після смерті свого чоловіка князя Ігоря до повноліття сина Святослава як регентка і можемо припустити, що вона була однією з перших правительниць-реформаторок. Історики вважають, що Ольга зробила вагомий внесок у розбудову держави. Вона втримала владу для свого сина, адже без сильної регентки Русь, ймовірно, розпалася б на окремі племінні князівства.

В результаті, Ольга здобула статус першої християнської княгині Русі, прийнявши хрещення в Константинополі та активно сприяючи розвитку церковної інфраструктури. Церква вважає її рівноапостольною завдяки її вкладу у створення основ для хрещення Русі, яке згодом здійснив її онук Володимир. Княгиню канонізували в 1547 році.

Загалом історики виділяють кілька моментів. Вона упорядковувала щорічний збір данини на відміну від хаотичного збору від Ігоря; створила погости -- адміністративно-судові центри, сприяли розвитку торгівлі й права. У першу чергу зрозумілі правила, яких дотримувалися, викликали довіру в населення. Дослідники вважають Ольгу першою, хто започаткував у державі фактично систему оподаткування. Ольга ввела принцип грошової та натуральної данини, що дає стабільні надходження до казни, створила систему господарського обліку. Таким чином казна регулярно та планово поповнювалася, а отже, можемо припустити, з'явилися кошти на розбудову держави.

Як зазначає історик та публіцист Андрій Плахонін, одним із найголовніших джерел про Русь часів Ольги є книга візантійського імператора Костянтина Багрянородного, де, зокрема, описано механізм управління на території Русі та згадується збір податків. Історик Дмитро Гордієнко зауважує, що данину платили салом, шкурами тварин, воском і рабинями.

Ольга, ймовірно, стала першою українською правителькою, яка здійснила дипломатичну поїздку до Візантії. В одному з найвідоміших давньоруських літописів, написаному приблизно у 1110 році, чітко зазначено, що в 957 році Ольга поїхала до Константинополя (Царгорода). Її особисто зустрів візантійський імператор Костянтин VII Багрянородний.

"Ольга прибула до Царгорода, і імператор, помітивши її, був вражений її мудрістю..." - Повість минулих літ

"Повість минулих літ" описує події, коли після вбивства князя Ігоря, чоловіка Ольги, який вдруге за рік намагався зібрати данину, вона вирішила вжити жорстоких заходів для помсти. Знищення Іскоростеня — важливого міста древлян, які продовжували чинити опір, стало кульмінаційним моментом її відплати. Археологічні дослідження підтверджують, що стародавнє Іскоростень (сучасний Коростень) було спалено.

У літописних записах зазначено, що Іскоростень зазнав облоги, але силою його захопити не вдалося. Тоді княгиня Ольга вирішила надіслати мешканцям Іскоростеня пропозицію: вона готова зупинити облогу в обмін на "данину у вигляді трьох голубів та трьох горобців з кожного двору". Жителі погодилися і передали їй птахів. Ольга ж, в свою чергу, наказала прив’язати до кожного з них запалювальну лучину, загорнуту в шматок тканини, а коли стемніло, випустила їх на волю. Птахи повернулися до своїх гнізд, які розташовувалися на дахах дерев’яних будинків, сараїв та комор, що були вкриті соломою або очеретом. Внаслідок цього вогонь швидко поширився по всьому місту, яке згодом згоріло дощенту. Щодо того, чи справді птахи були причетні до знищення Іскоростеня, Акім Галімов висловлює сумніви: "Мені особисто важко уявити, як це могло відбутися, тим більше, що подібний сюжет часто зустрічається в скандинавських сагах. Можливо, це всього лише вдало підібраний поетичний образ, що ілюструє вогняні стріли. Проте, факт залишається фактом: місто дійсно згоріло."