Журналіст із Нової Каховки Сергій Цигіпа пропав безвісти, коли доставляв медикаменти людям.
Від початку повномасштабного вторгнення росіяни викрадають людей і роками приховують інформацію про їхню долю
Серед цивільних осіб, яких викрали російські сили на території Херсонщини і які досі залишаються в полоні, можна згадати українського журналіста Сергія Цигіпу та іспанського волонтера Маріано Гарсію Калатаюд. Хоча інформація про Сергія Цигіпу час від часу з'являється, ситуація з волонтером Маріано (так його називали в Херсоні) залишається невідомою з моменту його зникнення у березні 2022 року. Обидва чоловіки вже на пенсії і не приховували свого негативного ставлення до російської окупації.
Укрінформ провів бесіду з дружиною Сергія, Оленою, а також цивільною партнеркою Маріо, Тетяною. Обидві жінки переконані в необхідності відкрито говорити про цивільних, яких викрали росіяни, і активно використовують всі доступні міжнародні платформи для цього.
У понеділок ми розповіли про іспанського волонтера, який залишив гарний дім й оливкову плантацію, щоб допомагати Україні й українцям.
Сьогодні ми розповімо про життєвий шлях журналіста Сергія Цигіпи.
Замість того, щоб створювати дитячі казки, я змушений писати блог про окупацію.
Сергію Цигіпі в серпні буде 64 роки.
Ми жили в Новій Каховці, і за пів року до початку повномасштабного вторгнення Сергій став офіційним пенсіонером. Проте він продовжував працювати як фрилансер, створюючи журналістські матеріали. Крім того, він писав казки про Нову Каховку та мріяв про те, що ми зможемо знайти бюджетне видавництво для їх публікації, - ділиться Олена Цигіпа.
Проте 24 лютого 2022 року всі плани кардинально змінилися. Щоб зрозуміти, чому і як діяв Сергій у ті дні, треба згадати його біографію. Він закінчив Херсонський державний університет, у нього філологічна освіта - учитель російської мови та літератури. Потім була служба в армії - в Німеччині, робота. Згодом він закінчив вищу школу КДБ у Москві, працював у КДБ, потім - у СБУ, у податковій інспекції, був редактором газети в Новій Каховці, з 2015 по 2017-й - у лавах ЗСУ.
Зранку 24 лютого 2022 року він сів на велосипед і поїхав до військкомату в Новій Каховці, щоб зрозуміти, яка ситуація, чи буде створений якийсь загін, чи є зброя. Коли повернувся, сказав: у військкоматі пояснили, що відправили людей у Херсон по зброю, коли ті приїдуть, то йому зателефонують.
По обіді ніхто не дзвонив. Сергій отримав візит друга, який запропонував разом перевірити, що відбувається у військкоматі та мерії. Ми вирушили втрьох. У військкоматі не було жодних оголошень, двері були зачинені. Тож ми попрямували до мерії, де в фойє натрапили на кількох депутатів. Вони виглядали розгубленими і повідомили, що їх викликали на термінову нараду, і що наразі не можуть дати жодних коментарів, адже ситуацію не контролюють. Наступною зупинкою став поліцейський відділок, де всі двері були розчинені навстіж. Чи це поліцейські так швидко евакуювались, не потрудившись закрити двері, чи вже побували російські військові — невідомо. Вийшовши на вулицю, ми побачили гелікоптери над ГЕС та вже піднятий триколор. Російські військові, наче павуки, спускалися на дах ГЕС, і ми зрозуміли, що Нова Каховка була окупована. Окупація відбулася в перші години.
Наскільки мені відомо, саме Сергій першим відкрито поділився інформацією про події в місті на своїй сторінці у Facebook.
Так, він не ховався. Після зникнення Сергія багато людей почали скаржитися, що їм не вистачає інформації. Адже багато телеканалів тоді не виходили в ефір, і Сергій став для багатьох єдиним джерелом новин. Коли ми усвідомили, що Нова Каховка залишилася без зброї та захисту, він зазначив, що це гібридна війна. Якщо захистити країну зі зброєю в руках неможливо, він вирішив зайнятися інформаційною підтримкою. Він перейменував свою сторінку у Facebook на "Інформаційна самооборона. Нова Каховка", створив логотип за допомогою друзів і почав активно писати. Він інформував людей про нові волонтерські центри, аптеки, що відкрилися, та місця, де можна купити хліб. Також він поширював відео, які отримував з усієї Херсонщини: люди бачили, як він сміливо ділиться цими новинами, тоді як вони самі боялися публікувати таку інформацію на своїх сторінках.
ВЗЯТО НЕ ДЛЯ "ВИХОВНОГО ВПЛИВУ"
Сергій Цигіпа пропав безвісти 12 березня 2022 року, вирушивши волонтером до сусіднього міста Таврійськ, щоб доставити продукти та медикаменти за запитом.
- Він мав зайти ще й до моєї мами з ліками. І коли не прийшов, вона мені зателефонувала. Дуже хвилювалася, казала: навіщо він пішов? Вона чомусь вирішила, що він пішов лише до неї, а насправді в нього там мало бути три зустрічі. І в цей же день з мобільного номера Сергія чи то він зателефонував, чи то хтось за нього (наразі не знаємо) Олегові Батуріну. Призначили зустріч, мовляв, у Сергія для нього якась дуже цікава інформація. І коли я прочитала наступного дня повідомлення дружини Батуріна, що він пішов до Сергія на зустріч і не повернувся, от тоді зрозуміла, що все дуже серйозно, що не обійдеться таким, знаєте, "виховним побиттям", що це цілеспрямоване затримання людей із проукраїнською позицією.
Уперше дружина отримала звістку про долю чоловіка, коли побачила частину відео, в якому окупанти змусили знятися Сергія. Це було десь у другій половині квітня 2022 року.
Я натрапила на це відео в повному обсязі, тривалістю 19 хвилин. Я бачила, в якому стані Сергій, і усвідомлювала, що його змусили з’явитися на камеру. Постійно питала себе: що з ним зробили, щоб він погодився говорити?! Я не стала приховувати це відео, а одразу опублікувала його на своїй сторінці та на сторінці Сергія, аби ніхто не міг звинуватити нас у замовчуванні або навіть припускати, що він міг перейти на бік ворога. Усі, хто добре знав Сергія, підтримували мене, кажучи, що головне — він живий, і ми розуміємо, якою ціною було знято це відео. Знаєте, коли люди повертаються з полону, вони часто говорять, що якби їм запропонували підписати визнання у вбивстві Кеннеді, вони б підписали і це...
У травні, через місяць, мамі Сергія надійшла інформація про те, що хтось із викрадених, хто зміг повернутися до Херсона з Сімферополя, почув на ранкових перекличках прізвище Цигіпи. Проте ці відомості залишалися непідтвердженими. Олені, яка працювала вчителькою та займала посаду заступниці директора ліцею, необхідно було залишити окуповану територію, оскільки російські військові змушували педагогів до співпраці.
- Коли ми були в Києві (у середині липня), донька Сергія Катя написала мені, що на неї вийшов невідомий у телеграмі. Сказав, що потрібні документи й одяг батька. Вона відповіла, що в Новій Каховці нікого немає, усі виїхали. І запропонувала мені комунікувати з цього приводу. Я намагалася зателефонувати, та дзвінок скидали. Натомість із того номера відписав невідомий, що йому незручно зі мною розмовляти. Я писала йому українською, він відповідав російською. І я намагалася допитатися, хто цей чоловік, який мені пише, навіщо речі Сергія, де Сергій. Він ухилявся, відповідав: вам краще не знати, так треба. Я відповіла, що у Новій Каховці нікого немає, зв'язку немає, і мені потрібен час, щоб знайти людей, яким я б дала інструкції, де і що шукати. За декілька днів відписала, що речі й документи готові. Мені було незрозуміло, навіщо документи, які вони просили: український і закордонний паспорти, військовий квиток, посвідчення, якісь нагороди і таке інше. Я ставила ці питання, але мені на них не відповідали. Звичайно, ми зібрали ці речі, але не поспішали віддавати. Я написала: призначайте місце зустрічі, час, і людина вам пакунок передасть. То вони відписали, щоб я вказала паспортні дані цієї людини, яка принесе пакунок із речами й документами Сергія. Я відповіла: "Навіщо, адже ви просто заберете пакунок і все?". Той невідомий у телеграмі мені відповів: "Что вы цирк устраиваете, мы все равно его задержим и допросим". І я зрозуміла, що більше не буду з ними комунікувати: невідомо, чи справді відпустять Сергія, а от ще одну людину наражати на небезпеку в мене не було бажання. Тоді я відповіла, що з ними більше не листуватимуся і вимагаю відеозв'язок із Сергієм, щоб він мені пояснив, що і до чого, навіщо це все. І ця людина перестала мені писати, хоча його контакт у телеграмі був активним досить довго.
Так рідні дізналися, що Сергій у Сімферополі.
- Це було друге таке підтвердження. Потім 3 вересня мені зателефонував невідомий і сказав, що він був із Сергієм в одній камері, але його відпустили і він повернувся у Херсон. Я спитала, чим можу допомогти Сергію. Невідомий сказав: просто, мовляв, чекайте, скоро його відпустять. І ця ж людина зателефонувала мені через місяць, у жовтні, запитала, чи повернувся Сергій. Я відповіла, що ні. З тієї паузи, що настала після моїх слів, я зрозуміла, що той чоловік був здивований. Можливо, Сергія хотіли ошукати й обіцяли, що відпустять, і, можливо, це були розмови в камері, він чув, і вони вірили в це, - каже Олена.
ЮРИСТ І ГЛОБАЛЬНА ПІДТРИМКА
Вона розповідає про свою подорож до Варшави на конференцію, під час якої зустрілася з журналістами та активістами правозахисних організацій. Вона поділилася історією Сергія, і вони пообіцяли спробувати знайти адвоката для нього. Ключовим моментом на тому етапі було отримання офіційної інформації про місцезнаходження Сергія. Врешті-решт, вдалося знайти адвоката, з яким уклали угоду про представництво інтересів Сергія на допитах і в судових засіданнях.
- Адвокат попередив слідчу ФСБ, що він представляє офіційно інтереси Сергія і має на меті побачитися з ним у СІЗО. Вона відповіла, що так, мовляв, будь ласка. Але якраз були довгі новорічні свята, і коли він прийшов після цих свят у СІЗО, то йому показали папірець, що Сергій нібито відмовляється від його послуг. Адвокат надіслав мені цей фотодокумент, я показала його експертам-почеркознавцям, вони мені пояснили, що написав Сергій, але під тиском.
Це було ще одним підтвердженням про місцеперебування Сергія і що проти нього відкрили справу за шпигунство.
Після того, як його "розморозили" (так вони це називають), я отримав можливість листуватися з Сергієм і нарешті зрозуміти, як у нього справи. Також з'явилася можливість надсилати посилки з їжею та одягом.
До серпня 2023 року адвоката так і не допускали до Цигіпи. У них не було змоги спілкуватися, вибудовувати лінію захисту, і на суді у серпні Сергій зробив заяву, що відмовляється від усього, що підписав, бо це було зроблено під тиском, унаслідок знущань, і що він вимагає свого адвоката, у якого є угода з дружиною.
Лише після отримання дозволу адвокат зміг почати відвідувати Сергія у СІЗО та працювати з ним. Проте він скаржився на сильний тиск з боку слідства, яке не давало можливості ознайомитися з матеріалами справи, а також заважало робити копії документів. Наступне засідання планувалося на 19 серпня, що залишало всього десять днів. Проте, навіть у таких умовах, адвокат зміг домогтися перенесення засідання на 4 жовтня. Тоді ж було оголошено про український контрнаступ, і в мене з'явилася надія на те, що Крим буде звільнено, а Сергій незабаром повернеться додому...
Проте 6 жовтня суд ухвалив рішення щодо Сергія, призначивши йому 13 років ув'язнення в колонії посиленого режиму.
- Згідно з процедурою, ми подали на апеляцію. Апеляційне засідання відбулося 18 лютого 2024 року, і до квітня Сергій ще перебував у Сімферополі, через те що він мав ознайомитися з паперовим варіантом рішення суду, підписати його. А після цього його етапували в Рязанську область у місто Скопін, у третю виправну колонію суворого режиму. І з травня 2024 року він перебуває там.
У березні 2025 року Сергія доставили до Москви для участі в засіданні касаційного суду. 27 березня 2025 року Верховний суд Росії підтвердив вирок, винесений журналісту, письменнику та активісту Сергію Цигіпі, який був незаконно засуджений окупаційними властями до 13 років позбавлення волі за обвинуваченням у "шпигунстві".
- На засіданні касаційного суду були присутні дипломати з-за кордону, що є значною підтримкою, - зазначила Олена.
РОЗМОВА ПРО ПОЛОНЕНИХ - НЕОБХІДНА
Я хотів би, щоб вона поділилася своїми враженнями про Сергія як особистість.
Він створював казки, як я вже згадувала. Я була проти того, щоб заводити собаку, але вони з моїм сином змогли переконати мене. Завдяки Сергію у нашій родині з'явився німецький боксер на ім'я Айс, а згодом ми також прийняли до себе котика, якого назвали Ципа — так його кликали друзі Сергія в школі. Знаєте, він дуже добра людина, хоча іноді виглядає дещо безпорадним у побутових справах. Коли ми почали жити разом, я усвідомила, що, умовно, маю справу з третьою дитиною. Проте він надзвичайно талановитий, креативний, розумний і сповнений енергії. Автор фестивалів "Рок-н-рол Таврійський" та "Каховський плацдарм". З ним завжди було цікаво проводити час. На інші недоліки можна було просто не звертати уваги, - ділиться дружина.
Вона ділиться історією про те, як іноді ті, хто не має жодної інформації про своїх викрадених близьких, заздрять їй, адже вона має можливість листуватися з Сергієм і знає, де він перебуває. У своїх листах він згадує, як його підбадьорило присутність представників європейських країн на касаційному суді, що вселяє в нього надію на швидке повернення додому. Проте, наразі Олена розповідає, що в російській колонії Сергія карають за дрібниці: за цукерку в тумбочці, незастібнутий ґудзик і за те, що руки не тримає за спиною. Його намагаються змусити працювати, але він відмовляється, адже є пенсіонером і не зобов'язаний працювати, до того ж має українське громадянство.
Шостого жовтня 2023 року Сергій висловився в суді, зазначивши, що йому все одно, скільки років йому призначать, оскільки він усвідомлює, що не відбуде увесь термін. Він упевнений, що разом з іншими, хто отримує надмірні вироки, зможе повернутися в Україну завдяки зусиллям родин, колег, української держави та міжнародної спільноти, які активно борються за кожного. Він вірить, що незабаром з’являться домовленості та механізми, які дозволять їм повернутися додому.
Олена розповідає про зусилля, які докладають Центр прав людини ZMINA, Медійна ініціатива за права людини, Центр громадянських свобод, Об'єднання родичів політв'язнів Кремля, що створили "Коаліцію 5 ранку" для повернення українських громадян.
- Вони нам дуже багато дають рекомендацій, є ініціаторами в міжнародних адвокаційних турах, залучають до цих турів військових та цивільних, ініціюють мистецькі проєкти: виставки, знімання фільмів, поетичні вечори - є такий творчий проєкт "Вірші з полону і про полон". На різних рівнях усі намагаються продавити систему, змусити працювати і українську владу, і дипломатичний корпус, і міжнародну спільноту для того, щоб розроблялися механізми повернення цивільних, позбавлених особистої свободи внаслідок збройної агресії РФ проти України, - каже Олена.
Вона не думає, що має право давати поради родинам інших цивільних українських громадян, яких насильно викрали, оскільки кожен випадок є унікальним. Проте, жінка, пройшовши свій шлях через активну інформаційну боротьбу та співпрацю з правозахисними організаціями, знає, де знаходиться її чоловік, в якому він стані і що у нього є адвокат.
Деякі члени родини утримуються від розповсюдження в ЗМІ історій про своїх близьких через страх завдати їм шкоди. Проте, на мою думку, ми вже не можемо завдати більшої шкоди тим, хто потрапив у полон, хто переніс катування та знущання, - вважає Олена Цигіпа.
Нагадуємо, що станом на 28 січня 2025 року зафіксовано, що 588 мешканців Херсонщини знаходяться в полоні у російських військових. Проте реальна кількість може бути значно вищою, оскільки багато випадків викрадення цивільних осіб залишаються непідтвердженими, а терор на окупованих територіях продовжується.
