Зима, що триває ціле десятиліття: захоплюючі факти про сезони на планетах Сонячної системи.

Нахил осі обертання та еліптична траєкторія руху викликають зміни пір року не лише на Землі, а й на багатьох інших планетах Сонячної системи. Проте ці сезони можуть виявлятися настільки унікальними та екстремальними, що знайомі нам поняття весни чи зими втрачають будь-який зміст.

Про це пише nauka.ua.

На Меркурії не спостерігається нахилу осі, що означає, що кожна широта отримує однакову кількість сонячного світла протягом року. Однак орбіта цієї планети є найбільш витягнутою в Сонячній системі, що призводить до того, що влітку температура вдень досягає 465 градусів Цельсія, а вночі падає до -184 градусів. Це відбувається через відсутність атмосфери, яка могла б утримувати тепло.

Ситуація на Венері зовсім інша, адже її вісь має нахил лише у три градуси, а орбіта є майже ідеальним колом. Щільна атмосфера з вуглекислого газу та хмар сірчаної кислоти створює потужний парниковий ефект, через який температура на поверхні постійно становить близько 450 градусів за Цельсієм, чого цілком достатньо для плавлення свинцю.

Марс найбільше нагадує нашу Землю: він має нахил осі близько 25 градусів та усі чотири пори року, але через більш еліптичну орбіту рік там триває цілих 687 днів. Температура на Червоній планеті коливається від 20 до мінус 150 градусів за Цельсієм, а прихід весни часто означає початок пилових бур, деякі з них перетворюються на глобальні, що трапляється в середньому раз на три марсіанських роки.

Газовий гігант Юпітер практично не зазнає сезонних змін через незначний нахил своєї осі. Однак його атмосфера постійно піддається динамічному перемішуванню завдяки потужним вітрам і надзвичайно короткому дню, який триває лише 10 годин. На відміну від цього, Сатурн переживає всі чотири пори року, кожна з яких триває приблизно сім років. Це суттєво впливає на атмосферні явища і навіть призводить до зміни кольору шестикутного вихору на північному полюсі з блакитного на золотистий.

Уран відрізняється своїм незвичайним нахилом, що призводить до того, що його північна півкуля протягом 21 року переживає безперервну зиму та темряву, а потім стільки ж років насолоджується яскравим літнім світлом. Коли на планеті нарешті настають весна або осінь, які разом тривають цілих 42 роки, починається звичайний цикл зміни дня і ночі, супроводжуючись потужними ураганами, що викликані різким підвищенням температури в регіонах, які десятиліттями залишалися без сонячного світла.

На Нептуні, найвіддаленішій планеті нашої системи, зміни сезонів відбуваються подібно до Землі через нахил осі, що становить 28 градусів. Однак кожен сезон тут триває більше 40 років. Останні дослідження показали, що збільшення кількості яскравих хмар на цій планеті не пов'язане з сезонами, а обумовлене 11-річним циклом сонячної активності, коли ультрафіолетове випромінювання активує фотохімічні реакції в верхніх шарах атмосфери.

Нещодавно проведене дослідження місячних зразків, які були привезені на Землю астронавтами програми "Аполлон", поставило під сумнів тривалу теорію про наявність потужного магнітного поля на Місяці в історичному минулому. Результати аналізу вказують на те, що наш супутник, ймовірно, мав в основному слабке магнітне поле, а сильні магнітні сплески були лише тимчасовими явищами.