Зустріч Дональда Трампа і Володимира Путіна: які аспекти важливі для президента США під час підготовки та проведення переговорів з Росією стосовно України.

Що важливо врахувати Трампу до і під час його переговорів з Путіним? Чому досягти швидкої угоди з Кремлем виявляється неможливим, незважаючи на щиру зацікавленість 47-го президента США? Ці питання розглядаються в традиційному опитуванні Центру "Нова Європа".

Новий президент США Дональд Трамп визначив одним із пріоритетів своєї зовнішньої політики припинення російської війни проти України. З його заяв зрозуміло, що переговори американських посередників із представниками країни-агресорки вже розпочалися. Світ в очікуванні прямих переговорів американського лідера з російським керівником. Центр "Нова Європа" вирішив звернутися до досвідчених дипломатів, аналітиків, які розуміються на російських методах ведення переговорів, із запитанням:

"Які аспекти слід було б взяти до уваги президенту США перед стартом (і в процесі) переговорів з Путіним стосовно України?" Відповіді будуть опубліковані в рамках нашої традиційної рубрики на ТСН.ua - "Нова Європа цікавиться".

Ключові рекомендації на основі отриманих відповідей:

1. Первинні переговори - з партнерами. Не варто розпочинати переговори з російською стороною без належної підготовки. Перед зустріччю з росіянами президент США повинен провести консультації з українськими колегами та провідними європейськими лідерами.

2. Інтелектуальна команда. Трампу необхідно сформувати професійну групу, якій можна довірити виконання важливих завдань. Зокрема, ця група повинна забезпечувати президента США інформацією про докази неправди та маніпуляцій з боку Путіна.

3. Обмеження гнучкості та гарантії безпеки. Президент Трамп повинен усвідомлювати перед початком переговорів, які саме межі гнучкості має Київ, а також які зобов'язання у сфері безпеки можуть бути прийняті західними союзниками щодо України.

4. Не розраховувати на швидке вирішення. Трампу слід протистояти спокусі вважати швидке, але тимчасове рішення, значним досягненням.

5. Росія - слабка. Як би Путін не намагався це приховати, але Росія вступає в переговори з вкрай слабкими позиціями та гострою потребою в полегшенні катастрофічної шкоди, яку вона сама ж собі завдала війною.

6. Грати в довгу. Путін має підстави вважати, що час на його боці, але ця перевага втрачає сенс, якщо Захід продовжить підтримувати Україну та посилювати тиск на Росію.

7. Реалізація концепції "мир через силу". Для збільшення тиску на Кремль Сполученим Штатам слід прийняти рішення про надання значної довгострокової військової підтримки, співпрацювати з G7 для розподілу заморожених російських активів на користь України, а також посилити економічні санкції проти Російської Федерації. Крім того, важливо забезпечити виконання зобов'язань щодо інтеграції України в НАТО.

8. Зміна правил гри - європейські збройні сили. Хоча це рішення є найскладнішим, воно має потенціал стати справжнім геймченджером. Сполучені Штати та європейські держави повинні бути готовими направити свої війська в Україну для забезпечення миру.

9. План щодо залучення України, ключових країн Європи до переговорів. У Трампа має бути план залучення України, інших важливих стейкхолдерів Європи до обговорення. Переговори лише між США і РФ не принесуть сталого завершення війни.

10. Відсутність секретності. Секретність може спричинити те, що російська сторона інтерпретуватиме кожне питання та навіть порядок денний на свій розсуд.

11. Постійні переговорники. Одна й та ж особа повинна бути відповідальною за ведення переговорів протягом усього процесу та за всіма питаннями. Інакше, ці переговори можуть перетворитися на справжній "день бабака".

12. Уникати часових рамок. Вкрай важливо не встановлювати жодних регламентних процедур для ведення переговорів або ж обмежень у часі.

13. Все під запис. Діалог має стенографуватися та записуватися у відео- та аудіорежимах. Це дозволить уникнути перекручування слів і позицій.

14. Уникати спільних пресрелізів, заяв, запрошень, неформальних зустрічей. Переговори завжди будуть супроводжуватися провокаціями з боку російської сторони.

15. Фактчекінг. Важливо ретельно перевіряти всі заяви та "факти", які наводять росіяни: відволікання на маніпулятивні напівправди є засобом дезорієнтації учасників переговорного процесу.

Президент Трамп не повинен розпочинати переговори про російсько-українську війну з представниками Росії без належної підготовки. Це передбачає, зокрема, проведення консультацій з президентом Зеленським та основними європейськими лідерами, а також зміцнення американських важелів впливу.

Трамп повинен зустрітися з Зеленським, щоб оцінити можливу гнучкість Києва щодо своїх позицій, а також визначити, які аспекти будуть неприйнятними. В минулому році Зеленський висловив готовність до компромісів у питаннях територій, проте це, безумовно, пов'язано з наявністю чітких гарантій безпеки, бажано у формі членства в НАТО. Президент США має отримати повну картину українських поглядів перед початком переговорів з Путіним.

Трамп також повинен обговорити ситуацію з європейськими лідерами, беручи до уваги військову та фінансову підтримку, яку Європа надає Україні, а також їхню безпосередню зацікавленість у результатах війни. Важливим аспектом стануть питання безпеки, зокрема щодо зобов'язань перед Києвом: чи то членство в НАТО, двосторонні гарантії, чи якісь інші варіанти.

Путін обрав агресивну стратегію та намагатиметься вплинути на Трампа під час їхньої зустрічі. Президент США має терміново вжити заходів, щоб посилити свої важелі впливу на Москву.

Ці дії стануть явним сигналом для Путіна, що військові та економічні витрати його агресивної війни будуть зростати, якщо він не готовий пом'якшити свої вимоги та вести переговори чесно. Тому Трампу слід розробити стратегію, яка дозволить швидко залучити українців і європейців до діалогу. Переговори виключно між США та Росією не забезпечать тривалого вирішення конфлікту. Цей процес потребує ретельної підготовки і терпіння. Хоча Трамп не славиться цими якостями, вони стануть для нього вкрай важливими, якщо він прагне досягти успіху в складному процесі переговорів.

Росія завжди сприймала та продовжуватиме сприймати будь-які переговори як продовження конфлікту, а не як засіб досягнення заявленого миру. Вона не використовує поняття компромісу в його класичному розумінні, а ставить собі за мету продовження війни іншими засобами. Усі пропозиції, які будуть представлені як компроміс, матимуть російську інтерпретацію, що виключно служитиме інтересам Російської Федерації.

Під час ведення переговорів неприпустимо вдаватися до їхньої закритості, вузького кола учасників, виокремлення частини питань для розмови окремим групам чи переговірникам. Такий крок завжди призведе до конфлікту між групами чи переговірниками, що буде трактуватися РФ, як навмисні дії іншої переговірної сторони з метою зриву переговорів.

Втаємниченість призведе невдовзі до власного трактування російською стороною кожного питання й навіть порядку денного. Якщо вести переговори, то лише однією і тією ж особою протягом всього переговорного процесу і за всім переліку питань. Інакше це буде суцільний "день бабака".

Рішення мають ухвалюватися за переговірними позиціями винятково на найвищому рівні. В жодному разі недопустимо передоручення чи уповноваження для ухвалювання рішень. Важливо уникати затвердження регламентних процедур для переговорного процесу чи таймінгових обмежень. Російська сторона завжди паразитує на подібних речах, намагаючись створити цейтнот для учасників переговорів, що ставить в умови прийняття швидких, непідготовлених, непродуманих рішень і навіть коментарів.

Діалог повинен обов'язково фіксуватися за допомогою стенографії та записуватися у відео- та аудіоформатах. Учасники переговорного процесу мають уникати спільних пресрелізів, офіційних заяв, а також запрошень на різноманітні вечірки чи неформальні зустрічі. Незалежно від місця проведення переговорів, російська сторона завжди може вдаватися до провокацій. Будь-які пропозиції з їхнього боку слід розглядати як потенційні пастки.

Недопустимо доручати редагування фінальних текстів стороннім особам під час розробки рішень, особливо в умовах використання подвійного чи потрійного перекладу. Важливо розуміти, що всі учасники переговорів піддаються постійному інформаційно-психологічному впливу та тиску. У цьому контексті РФ використовує маніпулятивні інформаційні стратегії. Відволікання на маніпулятивні напівправди служить інструментом дезорієнтації учасників. Необхідно ретельно перевіряти факти та інформацію, не приймаючи нічого за очевидну істину.

Як підкреслював Джордж Кеннан близько 80 років тому, Кремль є "недоступним для раціонального мислення, проте надзвичайно чутливим до сили" (Джордж Кеннан "Довга телеграма", 1946 рік, надіслана з американського посольства в Москві).

Сполученим Штатам не слід сподіватися на конструктивний підхід чи спільні інтереси з президентом Росії Владіміром Путіним під час будь-яких переговорів, що стосуються України. Оголошені цілі російської агресії включають ліквідацію українського суверенітету, підпорядкування України контролю Кремля та, хоча це і не висловлюється прямо, знищення національної і культурної ідентичності українського народу. Росія часто порушує умови угод, до яких доходить. Крім того, вона має тенденцію уникати конструктивного діалогу, висуваючи неприйнятні попередні умови, такі як фактична капітуляція України, визнання анексії українських територій Росією з боку України та Заходу, "гарантії", що Україна ніколи не стане членом НАТО або ЄС, а також інші вимоги, які призведуть до підпорядкування України російському впливу.

Існує переконання, що обговорення з Росією стосовно України є абсолютно безглуздим, і в цьому є певна логіка. Проте, враховуючи невигідне співвідношення сил, як це часто стверджували представники СРСР, можна досягти або формальної, або, швидше за все, ad hoc угоди з Росією, яка передбачатиме перемир'я приблизно по існуючій лінії фронту. У такому випадку Росія могла б оголосити про певну перемогу. Якщо це перемир'я буде супроводжене надійними гарантіями безпеки (найефективнішою з яких є вступ до НАТО), така угода може стати вигідною для неокупованої або вільної України.

Для досягнення такого результату США та Європа мають посилити тиск на Росію, наприклад, шляхом санкцій та інших заходів для обмеження російських доходів від експорту нафти й газу. Також через збільшення поставок озброєння до України, і, хоч це і найбільш проблематичне рішення, але саме воно може стати потенційним геймченджером - бути готовими відправити війська та військових підрядників до України для підтримки перемир'я і навіть до його початку. Війська будуть європейськими, але мали б отримати американську підтримку, зокрема в небі.

Путін навряд чи погодиться на домовленість, що посилить безпеку України. США та Європа мають приготуватися діяти в будь-якому разі: демонстрація рішучості може переконати Путіна говорити серйозно, виходячи з розуміння того, що він не переможе ані зараз, ані в майбутньому.

Дональд Трамп діє вкрай індивідуалістично. Він швидко знаходить спосіб переконати себе, що його особистий шарм (або вміння страхати) матиме суттєве значення. Його мало турбують деталі та складні аспекти ситуації.

Росіяни вестимуть переговори зовсім інакше. Починаючи з самого Путіна і до нижчих рівнів влади, вони ретельно аналізуватимуть усі аспекти обговорень.

Трампу потрібно зібрати розумну команду, довірити їй виконання складної роботи і -- що особливо важливо -- довіряти їй, коли вона покаже докази брехні та фальсифікацій Путіна. Коли ж команда нагадуватиме йому, що успіху неможливо досягти швидко й без наполегливої роботи, йому знадобляться терпіння та рішучість, щоб це усвідомити.

Російська сторона буде дуже складною та часто виснажливою у переговорах. Ті, хто вступає в діалог з ними, часто помилково вважають їхній стиль спілкування ознакою сили. Проте Сполученим Штатам або будь-якому іншому учаснику переговорів не слід недооцінювати росіян. Водночас важливо пам'ятати, що, незважаючи на всі спроби Путіна це приховати, Росія виходить на переговори з вкрай слабкими позиціями і гострою потребою в зменшенні наслідків катастрофічних втрат, які вона сама зазнала внаслідок агресії проти України.

Трампу слід уникати спокуси сприймати швидкі, але ненадійні рішення, такі як негайне припинення вогню, як значний успіх. Він повинен пам'ятати, що "тимчасове" перемир'я може легко стати постійним, адже у 2025 році виповниться 73 роки з моменту укладення перемир'я в Корейській війні. Успішність американських переговорів із Росією не залежатиме від особистих відносин між Трампом і Путіним; для цього знадобиться суттєвий тиск на російську сторону. Навіть незважаючи на свою слабкість, Росія може спробувати уникнути цього тиску, але США повинні чітко заявити: "Якщо ви відмовитеся від прагматичних і реалістичних рішень, ми посилимо нашу підтримку України у її боротьбі проти вашого вторгнення".

Грати на витривалість. Путін може мати підстави вважати, що нині час працює на нього: Росія розширює свої території і, здається, має більше ресурсів — як людських, так і фінансових — порівняно з Україною. Проте ця перевага може стати марною, якщо Захід продовжить свої зусилля з підтримки України та підвищення тиску на Росію.

Сукупний ВНП країн НАТО приблизно у 25 разів перевищує російський. За вартість кількох чашок кави на місяць із кожного громадянина Захід може забезпечити Україну необхідною зброєю та економічною підтримкою для оборони. Використання $300 млрд заморожених російських активів для фінансування України ще більше доведе, що Путін не зможе пережити нас. Посилення санкцій і експортного контролю підірве фінансовий запас міцності Кремля та загострить проблеми його економіки, зокрема високу інфляцію, нестачу робочої сили, відтік мізків і надмірну залежність бюджету від військових витрат.

Однак економічний тиск - не головний чинник. Путін почне серйозно розглядати переговори лише тоді, коли побачить, що його війська зайшли в глухий кут або зазнають поразки.

Президент Трамп знову нагадав про гасло Рейгана "мир через силу", і немає кращого способу продемонструвати силу Америки, ніж підтримати Україну у завершенні війни на вигідних для США умовах. На фронті це передбачає прискорення інтеграції України з НАТО шляхом промислової співпраці, спільних навчань та розгортання оборонних систем для захисту цивільного населення. На дипломатичному рівні концепція "мир через силу" включає в себе виконання зобов'язань НАТО щодо прийняття України до Альянсу після завершення війни. Це забезпечить Україні можливість продовжувати модернізацію своєї армії та стане запорукою від можливих агресій з боку Росії в майбутньому.