24 листопада у Львові відбудеться прощання з чотирма українськими захисниками.
У понеділок, 24 листопада, Львівська громада попрощається із військовослужбовцями Олександром Безуглим, Романом Чумаком, Ігорем Дашковичем та Віктором Карповим, які захищали Україну від російських окупантів. Про це Львівському порталу повідомили в пресслужбі Львівської міської ради.
Останнє прощання з Романом Чумаком відбудеться об 09:00 у Храмі святого Івана Хрестителя, що знаходиться у місті Винники за адресою: вулиця Галицька, 61.
Чин похорону Романа Чумака, Олександра Безуглого та Ігоря Дашковича розпочнеться об 11:00 в Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла (вул. Театральна, 11). Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Романа Чумака знайдуть останній спочинок на Личаківському цвинтарі, в секторі почесних поховань сучасних Героїв, тоді як Олександра Безуглого поховають на Голосківському кладовищі, у зоні ветеранів 34‑В.
У селі Рясне-Руське відбудеться прощання з Ігорем Дашковичем. Церемонія розпочнеться о 12:00 на центральній алеї громади, о 12:30 продовжиться в родинному домі (вул. Садова, 10), а о 13:30 відбудеться в Храмі Святого Великомученика Дмитрія. Захисника поховають на місцевому кладовищі.
Вшанування пам’яті Віктора Карпова розпочнеться о 13:00 у ритуальному залі, що розташований на вулиці Пекарській, 52. Останній шлях воїна пройде на Голосківському кладовищі, на полі ветеранів 34‑В.
Отримав середню освіту в загальноосвітній школі І‑ІІІ ступенів № 55 у місті Львів. Після цього здобув професію газозварювальника в Державному професійно-технічному навчальному закладі "Міжрегіональне вище професійне училище автомобільного транспорту та будівництва".
Пройшов строкову військову службу в Національній гвардії України. Після цього працював водієм-далекобійником, виконуючи міжнародні перевезення вантажів.
За свідченнями близьких, Олександр мав пристрасть до риболовлі, кулінарії, мандрівок у гори та відпочинку на природі. Його відрізняли щедрість, життєрадісність, компанійський характер, активність і турботливість.
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому та Запорізькому напрямках у складі 14‑ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна "Червона калина" Національної гвардії України.
Нагороджений медаллю "Ветеран війни".
У Олександра Безуглого є дружина, син і дочка.
Роман Чумак (03.05.1979 – 09.02.2024) народився в Полонному, що розташоване в Хмельницькій області.
Навчався у Сколівському закладі загальної середньої освіти І‑ІІІ ступенів № 2 імені Стефанії Вітрук Сколівської міської ради та у середній загальноосвітній школі І‑ІІІ ступенів № 31 м. Львова. Згодом в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького за спеціальністю "інженерна механіка" та у Міжрегіональній Академії управління персоналом за спеціальністю "правознавство".
Служив у Державній прикордонній службі України.
За словами близьких, Роман мав пристрасть до музики, обожнював природу та собак, а також захоплювався бігом. Він вирізнявся спокійним і зваженим характером, був доброзичливим і щирим, завжди готовим прийти на допомогу іншим.
Брав участь в Антитерористичній операції.
З початком широкомасштабного вторгнення російських військ він устав на захист своєї країни. Відстоював територіальну цілісність та незалежність України в Донецькому та Чернігівському регіонах, служачи в 3-му прикордонному загоні імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України.
У Романа Чумака залишилися мати, дружина, дві доньки та син.
Ігор Дашкович (23 лютого 1992 – 13 серпня 2024) народився в селі Рясне-Руське, розташованому у Львівській області.
Отримав початкову освіту в Рясне-Руському ліцеї, що підпорядковується Львівській міській раді. Після цього продовжив навчання у Львівському фаховому коледжі харчової та переробної промисловості, де здобув спеціальність механіка.
Займався діяльністю в галузі будівництва на приватних компаніях.
Згідно з розповідями близьких, Ігор відзначався відвагою і сміливістю, був добродушним і охоче спілкувався з людьми. Його життєрадісність та готовність прийти на допомогу завжди вражали оточуючих. Він захоплювався природою, риболовлею та збором грибів.
У 2024 році я прийняв рішення захищати свою країну від агресії російських військ. У складі 125-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ я відстоював територіальну цілісність та суверенітет України на Донеччині.
У Ігоря Дашковича залишилися дружина, дві доньки, батьки, брат, бабуся, дядько та багато інших родичів.
Освіту здобував у загальноосвітній школі № 68 у Львові. Пізніше отримав спеціальність офіціанта-бармена в "Львівському професійному коледжі ресторанного бізнесу", закладі професійної освіти.
Працював меблярем на приватних підприємствах.
За словами близьких, Віктор мав пристрасть до риболовлі, обожнював проводити час на природі та любив тварин. Його цікавила світова історія, він був комунікабельним і мав здатність швидко знаходити спільну мову з оточуючими. Віктор вирізнявся доброзичливістю, щирістю та позитивним настроєм, а також виявляв себе як справжній лідер і уважний сім'янин.
З моменту початку повномасштабної агресії російських військ він встала на захист своєї країни. Боровся за територіальну цілісність та суверенітет України на Донеччині та в Херсонській області, входячи до складу 38-ї окремої бригади морської піхоти, названої на честь гетьмана Петра Сагайдачного, що є частиною Військово-морських сил Збройних Сил України.
Нагороджений відзнакою Президента України "За оборону України", Міністра оборони України "Захиснику України" та "Хрест Військово-Морських Сил", а також відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України -- "Хрест "Військова честь".
У Віктора Карпова є дружина, сестра, батько та племінник.
