2700 учасників та 2 мільйони гривень на безпілотники для "Хартії": як відбувався благодійний марафон MHP Run4Victory у Києві.

18 травня на Трухановому острові в Києві відбувся благодійний марафон MHP Run4Victory, який став другим етапом цьогорічної серії забігів, організованих компанією МХП у співпраці з Благодійним фондом "МХП-Громаді". Ця подія проходила під гаслом "Біжимо за тих, хто бореться. Пам'ятаємо тих, хто віддав життя".

У Києві відбувся благодійний марафон, до якого приєдналися понад 2700 учасників з різних куточків України. Серед них були як професійні спортсмени, так і любителі, представники компаній, ветерани, військовослужбовці, люди з інвалідністю та діти. Учасники мали змогу подолати дистанції різної довжини - 42, 21, 10, 5 і 2 км. Для наймолодших організували забіги на 100 і 500 метрів. Особливу увагу привернула дистанція "Люди-титани", призначена для ветеранів, зокрема тих, хто використовує протези.

Журналістка Gazeta.ua відвідала марафон у столиці, де мала змогу поспілкуватися з учасниками події, організаторами, а також військовослужбовцями та ветеранами.

Труханів острів прокидається разом із бігунами. Перші учасники з'являються вже о сьомій ранку - з кавою в руках. Хтось розминається, хтось фотографується, хтось спілкується з друзями.

Сергій Доброгорський, який обіймає посаду заступника головного виконавчого директора з агробізнесу в компанії МХП, візьме участь у благодійному забігу втретє.

Сьогодні ми вперше організовуємо повну дистанцію марафону – 42 кілометри. Це виклик для найвитриваліших. Особливо радує, що цього року до забігу приєдналися майже 3000 учасників – втричі більше, ніж минулого року, – зазначає Сергій Доброгорський. – Біг стає все популярнішим, і це чудова новина. Ми неодмінно проводимо забіги для ветеранів та інклюзивні заходи. Це наш спосіб підтримки тих, хто служить, а також тих, хто повернувся з фронту і тепер з нами. Це для нас дуже важливо, як і благодійність. Минулого року ми зібрали 2,5 мільйона гривень для місцевих військових частин завдяки нашим заходам. Сподіваюся, що цього року результат буде ще кращим – адже учасників більше, і бажання допомагати не зменшується.

Під сценою, в затіненій зоні, учасники, серед яких є й досвідчені ветерани, готуються до старту. Приблизно сто людей записалися на марафонську дистанцію в 42 км. Громадський гучномовець повідомляє, що початок змагання відкладається — в столиці з ночі триває повітряна тривога.

Сергій Доброгорський також готується взяти участь у забігу.

Біг відображає дисципліну, відповідальність та цілеспрямованість. Це ті цінності, які є основою нашого життя в МХП, - зазначає він. - Вони не лише прописані на папері, а й закріплюються на трасі та втілюються в нашій бізнес-діяльності. А сам бізнес, в свою чергу, стає внеском у розвиток країни.

Олександр Пахолюк, керівник благодійного фонду "МХП-Громаді", регулярно бере участь у благодійних марафонах.

- Моя звична дистанція - 5 кілометрів, - ділиться Олександр Пахолюк. - Травматолог жартує, що якщо я пробіжу більше, то можу не повертатися до нього. Але я вважаю, що 5 кілометрів - це вже досить хороший результат. Кожен долучається до цього заходу в міру своїх можливостей, і це найголовніше. Приємно бачити, що з кожним роком кількість учасників зростає. Разом ми можемо підтримати як наших захисників, так і родини тих, хто загинув. Ці забіги також є способом вшанувати пам'ять тих, хто ніколи не повернеться і не зможе бігти поруч із нами.

В Києві до участі в забігу приєдналися приблизно сто ветеранів та діючих військових.

Забіг має ясну мету — зібрати кошти для потреб бригади "Хартія". У минулому році наш фонд передав їм роботизований комплекс для розмінування, адже саме військові висловили цю потребу після забігу. І цього року вони знову зазначать, що необхідно на фронті, — зазначив директор благодійного фонду "МХП-Громаді".

Поки триває повітряна тривога, волонтери розставляють воду, розгортають намети й перевіряють звук. Сцена працює в інформативному режимі, учасники очікують старту.

- Часто люди приходять на забіг просто повболівати або провести час із родиною. А через рік уже самі стоять у стартовому коридорі, - розповідає Оксана Сученко, директорка NewRun і координаторка цьогорічного київського марафону. - Починають із 2 км, потім 5, 10 і далі. Завжди рекомендуємо готуватись до забігу з тренерами. Є бігові клуби, безкоштовні відкриті тренування. На інклюзивну дистанцію 500 метрів зареєструвалися ветерани і діючі військові. Дехто долає її у візках, дехто з протезами, дехто просто йде. Це дуже важливо - бачити, як люди, що пережили поранення, не зупиняються, а продовжують свій шлях через спорт.

Цього року серія забігів MHP Run4Victory розширить свою географію, включивши до списку нові міста - серед яких Тернопіль, Вінниця та Луцьк.

У блакитній футболці, під захистом навісу, готується до змагань ветеран Артем Лукашук з Черкас. Наразі він є капітаном футзальної команди "Черкаські Козаки - МХП". У березні він успішно завершив повний марафон у Великій Британії, а тепер планує пробігти 10 км у Києві. Артем підкреслює, що його мета не в досягненні рекордів, а в підтримці своїх товаришів.

Головна мета - продемонструвати, що ветерани можуть слугувати натхненням для інших, - стверджує Артем Лукашук. Він служить з 2014 року і отримав поранення у Вуглегірську. У 2022 році знову вирушив на фронт. Зараз він повернувся і активно підтримує інших: проводить тренування, грає у футбол та бере участь у міжнародних змаганнях для ветеранів.

Перші 10 км я подолав у Вашингтоні в 2017 році. Далі був півмарафон у Римі, а тепер активно готуюсь до півмарафону в Румунії. Сьогодні планую пробігти 10 км, оскільки паралельно займаюсь підготовкою до чемпіонату України з футболу серед ветеранів. Проте найважливіше для мене не просто відстань, а причина, чому я це роблю.

Поруч із ним - побратими. Дехто з них теж біжить, інші - приїхали підтримати. Один із військових провів понад 2,5 роки в полоні, тепер тренується разом з Артемом.

- Важливо залучати ветеранів до спортивних заходів, адже це найефективніший спосіб реабілітації та створення братерства, але вже в мирному контексті, - ділиться думками Лукашук. - Це спільнота, де немає потреби пояснювати своє походження. Я особисто розумію, наскільки складно адаптуватися до цивільного життя. Спорт в цьому процесі відіграє важливу роль.

Він зізнається, що спочатку лише спостерігав за тим, як інші беруть участь у марафонах. Проте згодом вирішив, що також варто спробувати свої сили.

- Ми біжимо за тих, хто не може, хто загинув, хто в окопах, в полоні. І поки маємо сили - будемо бігти, - підсумував Артем Лукашук.

Нарешті повітряну тривогу скасовують. О 9-й починаються перші старти на дистанціях.

Після розминки марафонці займають свої місця уздовж стартової лінії, адже попереду їх чекає дистанція в 42 км. Учасники виконують гімн України, і деякі не можуть стримати сліз. "Пʼять! Чотири! Три! Два! Один!" - радісно підраховує ведучий у мікрофон, супроводжуючи свій голос гучними вигуками вболівальників.

Одразу за марафонцями на старт виходять спортсмени, що бігтимуть 21 та 10 км. Серед них є й ветерани. Стартові гудки лунають один за одним. Хтось одразу виривається вперед, інші тримаються групою. Чути оплески й вигуки вболівальників.

Гості й учасники забігів активно долучаються до благодійної лотереї: можна зробити донат і виграти призи - від сертифікатів до унікальних речей від бійців бригади "Хартія".

На спеціально відведеній ділянці було встановлено стенд команди. Цього разу в забігу взяли участь приблизно 30 членів "Хартії". Військові привезли з собою робота-собаку, який використовується в бойових операціях. Люди підходять, цікавляться його можливостями та намагаються управляти цією технікою. Діти просять робота, щоб він дав їм лапу.

- Ми прагнемо, щоб наші хлопці, які нині перебувають на Харківському напрямку, мали все необхідне для успішної боротьби з ворогом, - зазначає Інна Джура, військовослужбовиця секції цивільно-військового співробітництва бригади. - Поряд із нашим стендом є можливість поспілкуватися з військовими, ознайомитися з технікою, яку закуповують завдяки таким подіям. Бажаючі можуть навіть спробувати себе в ролі оператора ППО або керівника дрона. Ми спеціально привезли сюди роботизовані системи, які активно використовуються на фронті.

Вона зазначає, що команда "Хартія" стала першою в Україні, яка здійснила повністю автоматизовану бойову операцію.

Присутність військових на марафоні - це не лише спосіб залучення фінансів, а й спроба зменшити відстань між тими, хто бореться на передовій, і тими, хто залишається в тилу. Це нагадування про те, що війна триває поряд, а підтримка залишається критично важливою. Вона дійсно здатна рятувати життя, - підкреслює Інна.

На дистанції 10 км першим фінішує 28-річний Ігор Панченко.

Траса виявилася неймовірно швидкою — абсолютно рівною, без жодних підйомів чи спусків. Тож ще до початку я задумав підтримувати високий темп, - ділиться Ігор, відновлюючи дихання. - Але в результаті все склалося якнайкраще. Я впорався за 33 хвилини з невеликим запасом.

Ігор Панченко почав займатися бігом ще з шкільних часів. Він згадує, що його наставником був ультрамарафонець, який надихнув його спробувати свої сили у тривалих забігах.

- Найдовше я пробіг 78 кілометрів на гірському ультрамарафоні в Швейцарії. Це був близько семи годин безперервного бігу з перепадом висот понад 2800 метрів. Я піднімався на вершину, де навіть влітку залишався сніг. Цей досвід важко описати словами, - ділиться спогадами Ігор.

Своєї черги на старті чекають учасники менших дистанцій. У затінку з кульками в руках сидить 41-річна Марина Захарченко з Канева. Поряд бігає її 7-річна донька.

- Вперше брала участь у забігах ще в школі. І ось тепер, у дорослому віці, вирішила знову долучитися, - розповідає Марина. - І доньку взяла з собою. Вона бігтиме свою дистанцію - невелику, але ставиться до цього серйозно.

Каже, спеціально не готувалась, хоча спорт у її житті присутній - ходить у тренажерний зал для загальної підтримки форми. У забігах MHP Run4Victory бере участь не вперше. У Києві разом з колегами долатиме 2 км.

- У нас багато друзів на передовій. І такі заходи - це важливий аспект моральної підтримки. Навіть просте візит і добре слово можуть бути дуже значущими, - зазначає Марина.

У числі фінішерів півмарафону виявився чоловік, який використовує спеціалізований біговий протез. Це Олексій Лобанок, 27 років. Восени минулого року він потрапив під вибух протипіхотної міни на Сватівському напрямку. Під час марафону Олексій подолав дистанцію в 21 км на своєму протезі, підтримуючи своїх студентів.

- Було важко, але мотиваційно. Біг разом зі студентами з Української академії лідерства. Я їх ментор із фізичного розвитку. І це частина нашої програми - подолати цю дистанцію не лише фізично, а й внутрішньо, - розповів Олексій Лобанок.

Каже, готувалися до забігу щоденними ранковими пробіжками.

Коли я отримав свій протез, перше, що я вирішив зробити, — це вирушити в гори. Мій досвід півмарафону був до травми — я активно бігав у Франківську і мав непогану фізичну форму. Мені дуже хотілося повернутися до цього стану і перевірити свої можливості. І я зумів це зробити. На сьогоднішньому забігу я мав чітку мету — не лише здолати дистанцію, але й підтримати інших у їхньому русі вперед, — ділився Олексій. Він родом з Вінниччини, а наразі проживає в Києві. До армії вступив у березні 2022 року, служив у 66-й окремій механізованій бригаді.

— Звичайно, я продовжу бігати. МХП не лише підтримує спорт, але й активно сприяє молодіжним ініціативам, таборам та розвитку. Це дійсно важливо, — зазначає ветеран.

Під звуки пісні "Ой, у лузі червона калина" на трасу виходять військовослужбовці та ветерани, серед яких є ті, хто бігтиме з протезами. Їх вітають гучними аплодисментами та підтримуючими вигуками. На стартових номерах замість імен написано - "Люди-титани".

Після завершення забігу Віталій, ветеран, який використовує протез, ділиться враженнями: це його перші 500 метрів бігу, хоча зазвичай його тренування складаються з швидкої ходьби чи коротких пробіжок до 5 км.

- Це мої товариші, - говорить він про своїх побратимів, чиї імена зображені на його футболці. - Вони були в Маріуполі. Сьогодні ми біжимо за них. А також за тих, хто ще продовжує боротьбу.

Ще до старту своїх забігів на галявині зібралися десятки малюків — з номерами на футболках, у спортивних костюмах або у своїх улюблених піжамах, з яскравими малюнками на обличчях.

Після подачі сигналу наймолодші учасники, віком від 1 до 6 років, разом зі своїми батьками вирушають на дистанцію 100 метрів. Серед них можна побачити дівчаток з яскравими бантиками, дітей у костюмах єдинорогів, тих, хто тримається за руку з мамою, а також сміливців, які мчать самостійно. Після цього до старту на дистанцію 500 метрів виходять старші учасники.

Євгеній Римаренко взяв участь у дитячому забігу разом із донечкою Анною, якій всього 14 місяців. Маленька принцеса в яскравій рожевій сукні подолала свої перші 100 метрів, тримаючись на руках у батька.

- Це вже її третя медаль, - каже Євгеній. - Першу вона отримала ще до року. Ми з дружиною самі бігаємо і привчаємо дитину до спорту з малечку. Такі події дуже важливі. Вони стимулюють людей не сидіти вдома, а щось робити для здоров'я. А ще для армії. Я служу у медичних силах ЗСУ і точно знаю: без волонтерів і таких ініціатив хлопцям на передовій було б значно важче.

На старт виходить 5-річний Дмитро Даневич, одягнений у футболку з написом "Free Azovstal Defenders". Хлопчик уважно чекає на сигнал до початку забігу. Сьогодні він знову проходитиме дистанцію в пам'ять про свого дідуся — полковника Вячеслава Вороного, військового льотчика, який загинув під час виконання бойового завдання над Маріуполем, рятуючи українських захисників.

Кожен забіг для Дмитра - це спогад про дідуся, і він повністю це усвідомлює. Як розповідає його мама Марія Даневич, він бажає бігти за тих, хто не має такої можливості. "У минулому році він уперше взяв участь у MHP Run4Victory, тоді йому було лише чотири роки. Тепер це вже наш другий забіг, організований МХП, але точно не останній. Ми активно готуємось до Тернополя."

Марія згадує, що дідусь Дмитра, після того як вийшов на пенсію, не полишив свою пристрасну справу – він перейшов до цивільної авіації. Він постійно вдосконалював свої навички, вивчав англійську, складав іспити IELTS та літав, використовуючи окуляри нічного бачення. А коли розпочалася повномасштабна війна, він знову мобілізувався.

— Він завжди наголошував, що життя екіпажу — це найважливіше, — тихо промовляє Марія. — Дмитро пам'ятає свого дідуся. Для нього це не просто спогад з минулого. Коли бачить гелікоптер, каже: "Ось повертається дідусь". Збирає палички вдома і говорить: "Це для того, щоб з дідусем збудувати будиночок для пташок". Мій син зберігає пам'ять про нього, як тільки може.

Для нашої сім'ї участь у забігах є можливістю підтримати військових, зробити внесок та бути корисними.

— Дрон — це кращий варіант, ніж ще один виліт команди, — зазначає Марія. — Дмитро вже це усвідомлює. Він серйозніший, ніж багато дорослих, і при цьому дуже яскравий та енергійний хлопець.

Поки деякі учасники завершували свій шлях, на головній сцені стартував благодійний аукціон. Люди зібралися ближче, уважно прислухаючись до ведучих. У програмі аукціону були футболки, підписані Андрієм Шевченком та Святославом Вакарчуком, а також картина, створена з уламків скла, що залишилися після обстрілу Держпрому в Харкові, авторства художниці Валентини Гук.

Після завершення заходу організатори вручають нагороди переможцям у різних категоріях - від дитячих забігів до марафонів. Кожен учасник отримує медаль, на якій можна зробити власний гравіювання.

Загалом під час благодійного забігу MHP Run4Victory вдалося зібрати 2 млн грн - ці кошти спрямують на закупівлю ударних дронів для 13-ї бригади Нацгвардії "Хартія".