Аптека планети: якими є доходи Індії від експорту медичних препаратів і які стратегії вона розробляє, щоб перевершити США та Китай.
Які унікальні риси індійської фармацевтичної промисловості та які фактори сприяють її успішному лідерству на глобальному ринку?
Останнім часом Індія активно прагне відібрати у Китаю титул основного виробничого центру планети. Розвиток космічних ініціатив, відкриття сучасних технологічних підприємств, збільшення присутності провідних міжнародних компаній та оптимістичні прогнози інвестиційних аналітиків сприяють її трансформації на потужну індустріальну державу.
Спочатку пандемія, а потім геополітична напруженість і торгова війна між Вашингтоном та Пекіном підкреслили важливість стійкості і диверсифікації ланцюгів постачання. Як наслідок зростає інтерес до стратегії "Китай + 1": компанії дедалі більше інвестують в альтернативні виробничі локації, зокрема в Індію, яка знижує податки та пропонує інші економічні стимули.
Фармацевтична промисловість є ключовим елементом економічної стратегії уряду Нарендри Моді. Ця галузь, яку часто називають "аптекою світу" через її обсяги (посідає третє місце після США та Китаю), різноманітність продукції та доступні ціни на ліки, переживає значний розвиток. Якщо у 2020 році ринок фармацевтики в Індії оцінювався в 40 мільярдів доларів, то згідно з прогнозами, до 2030 року ця сума зросте до 130 мільярдів доларів, а до 2047 року – до 450 мільярдів доларів.
Індія вже постачає більше 50% потреб африканських країн у генеричних препаратах (ліках, які повинні відповідати оригінальним за терапевтичною ефективністю та безпекою), приблизно 40% попиту на генерики в США та близько 25% запитів на всі види ліків у Великій Британії. Загалом, Нью-Делі контролює понад 20% глобального ланцюга постачання фармацевтичних продуктів і приблизно 60% світового попиту на вакцини.
Перша індійська фармкомпанія Bengal Chemicals&Pharmaceuticals відкрилася в Калькутті в 1901 році. Згодом у країні запрацював патентний режим, який визнавав патенти на продукцію і виробничі процеси. Тоді домінували іноземні підприємства, які контролювали 80-90% ринку переважно завдяки імпорту.
Потреба в імпортозаміщенні через зміцнення технологічного потенціалу, зменшення впливу іноземних компаній та підтримку малих виробництв стала актуальною. У 1970 році уряд Індіри Ганді ухвалив закон, який забороняв патентування складу медикаментів, дозволяючи лише патентування методів їх виробництва.
"Ганді зазначала, що концепція більш організованого суспільства передбачає, що медичні нововведення будуть позбавлені патентних обмежень, що виключить можливість спекуляцій на людських долях."
Таким чином, місцеві виробники змогли створювати недорогі версії оригінальних медикаментів, не порушуючи патенти в Індії. Цей підхід виявився успішним: за наступні 25 років кількість фармацевтичних компаній зросла до 24 тисяч.
З часом виробники почали виходити на міжнародні ринки, що стало можливим завдяки економічній лібералізації, проведеній в Індії у 1991 році. Це стало поштовхом для приватизації та глобалізації країни. Важливим етапом для індійської промисловості став 2005 рік, коли Індія уклала угоду з Світовою організацією торгівлі (СОТ). Новий правовий режим заборонив індійським виробникам виготовляти генерики, поки оригінальні препарати залишалися під патентним захистом.
Водночас ця угода відкрила нові можливості. Індія виготовляла якісні недорогі ліки, а знання працівниками англійської мови робило країну хорошим діловим партнером для інших держав. Нижча собівартість, ніж у США та Європі, привабила західних гігантів, які почали переносити свою пакувальну і виробничу діяльність в Індію. Зараз там, зокрема, працюють Pfizer, Novartis, AstraZeneca.
Згідно з інформацією компанії Deloitte, індійський фармацевтичний сектор налічує понад 3000 підприємств та більше 10000 виробничих потужностей. Найбільші гравці на ринку за капіталізацією включають Sun Pharma, Cipla, Dr. Reddy's Laboratories, Torrent Pharmaceuticals і Lupin. Основні виробничі потужності зосереджені в таких штатах, як Карнатака, Махараштра, Гуджарат, Уттар-Прадеш, Тамілнад, а також у Національному столичному окрузі Делі.
Індія займає третє місце у світі за обсягами виробництва медикаментів і одинадцяте у вартісному вираженні. У фінансовому році 2023-2024 експорт індійських лікарських засобів зріс на 10%, досягнувши 27,9 мільярда доларів. Серед ключових ринків збуту виділяються США (31%), а також Британія та Нідерланди (по 3%). Крім того, Індія розширила свої експортні можливості, відкривши ринки в Чорногорії, Чаді, Брунеї, Швеції, Гаїті та Ефіопії.
Індійські фармкомпанії насамперед зосереджуються на відносно недорогих генериках та біосимілярах (препарати, схожі на схвалені регуляторами). Також у фокусі їх уваги - безрецептурні препарати, вакцини та контрактні дослідження. Так, Індія перша вивела на ринок доступні аналоги ліків від ВІЛу ("Зидовудин") та раку ("Іматиніб") через кілька років після їх запуску в США.
Індія є провідним світовим джерелом доступних ліків від ВІЛу, особливо для країн Африки: понад 80% препаратів для антиретровірусної терапії ВІЛ-інфікованих у світі постачають індійські компанії.
Місцеві компанії пропонують економічно вигідні вакцини. Коли західні корпорації контролювали ринок рекомбінантної вакцини від гепатиту В, саме Індія стала піонером, випустивши цей препарат за доступною ціною.
Крім того, ця країна займає провідні позиції у світовому постачанні вакцин АКДП (комбінована вакцина проти дифтерії, кашлюку та правця), БЦЖ (проти туберкульозу) та вакцин проти кору. Індія є критично важливою для ВООЗ, адже забезпечує від 40% до 70% її потреби у вакцинах АКДП та БЦЖ, а також 90% попиту на вакцини проти кору. Приблизно 65% дітей у світі отримують хоча б одну вакцину, вироблену в Індії.
Фармацевтична промисловість країни також зробила суттєвий внесок у боротьбу з COVID-19. У рамках "вакцинної дипломатії" Індія надала близько 300 мільйонів доз своєї вакцини Covaxin та інших препаратів 101 країні, зокрема, безкоштовно.
Уряд Моді активно стимулює розвиток сектора контрактних досліджень та виробництв у фармацевтичній галузі (CDMO), де іноземні компанії передають на аутсорсинг дослідження, клінічні випробування та виробництво лікарських засобів. У 2023 році індійський ринок CDMO оцінювався приблизно в 20 мільярдів доларів, і за прогнозами до 2029 року його обсяг може зрости до 45 мільярдів доларів.
Фармацевтична промисловість Індії велика і водночас крихка. Хоча країна є великим постачальником активних фармацевтичних інгредієнтів (АФІ), майже 70% компонентів вона імпортує з Китаю. Ця залежність підкреслює критичну проблему: інвестиції в дослідження і розробки (R&D) досі недостатні.
Індія інвестує в дослідження та розробки лише 0,8% свого ВВП, в той час як західні країни витрачають 3-4%. Цей недолік у фінансуванні є серйозною перепоною для реалізації амбіційних цілей щодо досягнення світового лідерства.
Аби зменшити залежність від Китаю, уряд Моді оновив національну фармацевтичну політику. Головна її мета - збільшити частку АФІ місцевого виробництва, що посилить фармацевтичну безпеку країни.
Індія також істотно спростила свою інвестиційну політику, що сприяє розвитку стратегічного партнерства між місцевими та міжнародними компаніями. З квітня 2000 року до березня 2024 року сектор отримав 22,5 мільярда доларів прямих іноземних інвестицій.
Яскравим прикладом успішної співпраці є партнерство між Sun Pharma та американською компанією Merck Sharp & Dohme (MSD), які спільно вивели тилдракізумаб на ринки для лікування бляшкового псоріазу. Ця взаємодія дозволила Індії отримати доступ до міжнародних ринків і інноваційних технологій, в той час як американська сторона змогла скористатися виробничими потужностями своїх партнерів, їх знаннями місцевих умов та кадровим потенціалом.
Окрім постачання лікарських засобів, прем'єр-міністр Моді має на меті підвищити долю Індії на глобальному ринку медичних продуктів з теперішніх 1,5% до 12% до 2030 року. Для цього планується виділити 400 мільйонів доларів. Нью-Делі також має намір залучити приватні інвестиції для виробництва обладнання, що використовується в онкології, анестезіології та імплантації.
Для підвищення конкурентоспроможності Індії було знижено ставку корпоративного податку до 22% для діючих компаній і до 15% для новостворених. Влада також вдосконалила законодавство в сфері інтелектуальної власності та запровадила пільгову ставку податку в розмірі 10% на доходи від патентів, які були розроблені і зареєстровані в країні.
Прогнозується, що міжнародні угоди, а також внутрішні ініціативи та реформи матимуть значний вплив на фармацевтичний сектор Індії. У 2023 році було зафіксовано рекордну кількість патентних заявок. Очікується, що впродовж наступних шести років вартість індійської фармацевтичної індустрії зросте більш ніж удвічі, досягнувши 130 мільярдів доларів, а до 2047 року може досягти 450 мільярдів доларів.
Проте існує безліч викликів. Серед них – підробки, цінові обмеження, які негативно позначаються на прибутках компаній, а також необхідність контролю за дотриманням регуляторних вимог. Це лише частина проблем, з якими стикається галузь. Також важливим питанням залишається контроль якості. За даними влади, більше 15% медикаментів, що виготовляються малими підприємствами, не відповідають встановленим стандартам якості.
Ударом по репутації індійського фармпрому став скандал 2022-2023 років: після вживання сиропів від кашлю померли понад 300 дітей в усьому світі. Зʼясувалося, що ці ліки містили високі рівні двох токсинів, які призводять до гострого ураження нирок і смерті. Індійська влада закрила 36% майданчиків, які робили ці сиропи.
Незважаючи на труднощі, Індія має намір стати провідним фармацевтичним ринком у світі за обсягом виробництва та увійти до топ-п'яти найбільших фармацевтичних секторів за вартістю.
Протягом наступних п'яти-шести років Індія повинна скористатися зростанням інвестицій у фармацевтичну галузь, акцентуючи увагу на важливих стратегічних напрямках. Країні необхідно оновити свою інфраструктуру та запровадити сучасні технології, зокрема штучний інтелект і аналіз великих даних, для революціонізації процесу розробки лікарських засобів.
