Архівна хроніка зради: як Степан Бандера розкрив свого посланця.
Після завершення Другої світової війни в Україні розпочалася заплутана боротьба між радянськими спецслужбами і підпіллям Організації українських націоналістів (ОУН). МДБ прагнуло впровадити своїх агентів у середовище націоналістів, створюючи для них детально продумані легенди. У відповідь на це, члени ОУН запровадили сувору систему перевірок, щоб виявити потенційних зрадників. Служба зовнішньої розвідки України, спираючись на розсекречені архівні матеріали, висвітлила історію Василя Чижевського, особистого кур'єра Степана Бандери, який потрапив під вплив радянських спецслужб.
Василь Чижевський з'явився на світ у 1913 році в селі Бабин-Зарічний, що знаходиться в Калуському районі Івано-Франківської області. У 1930 році він став членом ОУН завдяки своєму однокласнику з гімназії Олександру Луцькому. Чижевський використовував кілька псевдонімів, серед яких "Артим", "Денис", "Дячук" та "Демид". У 1939 році він переїхав до Кракова, де працював у Українському допомоговому комітеті та обіймав посаду помічника фінансового референта Центрального Проводу ОУН.
Василь Чижевський з'явився на світ в Івано-Франківській області і приєднався до Організації українських націоналістів у 1930 році (зображення з сайту СЗРУ).
Протягом 1941-1942 років Василь Чижевський обіймав посаду керівника ОУН у Станіславській області. Під час Другої світової війни він очолював пункт зв'язку Центрального Проводу ОУН. У період 1943-1944 років виконував обов'язки ад'ютанта командира УПА-Захід Олександра Луцького. Наприкінці 1944 року він став особистим кур'єром Степана Бандери, який на той час проживав у Мюнхені.
У 1945 році Бандера призначив його зв'язником між собою та керівництвом ОУН на заході України, а незабаром планував призначити його керівником зв'язку Головного Проводу ОУН. Чижевському доручили важливу місію: налагодити контакт із Романом Шухевичем на заході країни та передати йому вказівки закордонного центру ОУН.
Після зустрічі із Шухевичем у Галичині, Чижевський повертався з письмовими звітами про роботу ОУН і УПА, а також інформацією щодо ситуації в греко-католицькій церкві та іншими важливими документами. Його план полягав у організації зборів керівників підпільного руху в Празі та забезпеченні їх безпечного пересування до Західної Німеччини. Проте, на його шляху стали чехословацькі прикордонники, які його затримали.
Довідка МГБ про Василя Чижевського (фото з сайту СЗРУ)
Побратими намагалися організувати його втечу або принаймні передати в камеру отруту, щоб він нічого не розказав при катуванні. Але в них нічого не вийшло. А заарештованого перевезли до Києва у внутрішню тюрму МГБ. Справі надали особливого значення, вона отримала назву "Д-2".
Перевірка зʼясувала, що Чижевського НКВС заарештовував ще в жовтні 1939 року за підозрою у причетності до ОУН. Тоді його змусили до співпраці, обрали агентурне псевдо "Лис", він мав надавати інформацію про діячів ОУН та УНДО, з якими контактував. Однак, згідно з матеріалами справи, він від співпраці ухилився і зник.
Тепер же його затримали із речовими доказами - документами. Тому погрозами радили добровільно зізнатися і співпрацювати. Він розповів усе, що знав і до чого мав стосунок.
Варто зазначити, що двоє членів ОУН, яких затримали приблизно в один і той же час - Дмитро Маївський та Дмитро Грицай - вирішили покінчити життя самогубством, аби не зрадити своїх співратників під час допитів. Натомість Чижевський погодився на пропозицію співпрацювати з чекістами за кордоном, намагаючись уникнути заслання. Йому водночас було висловлено загрозу: якщо він знову відмовиться доносити, це призведе до його загибелі. У внутрішніх документах чекістів зазначалося, що в майбутньому їхній агент може бути використаний для усунення Бандери.
Завдання, що стояли перед Чижевським від МГБ (зображення з ресурсу СЗРУ)
Агенту "Д-2" було рекомендовано донести до оунівців, що нібито його звільнили з в'язниці в Празі і передали до радянського табору для репатріантів. Потім його перевели до табору "Бухенвальд", звідки він зміг втекти і дістатися до своїх у Мюнхені. Цю історію він повинен був представити службі безпеки ОУН, аби відвести від себе підозри. У 1947 році агента переправили до Німеччини.
Зображення агента Д-2 разом із співробітниками МГБ (з ресурсу СЗРУ)
Проте, план зазнав невдачі. Служба безпеки ОУН затримала Чижевського майже одразу після його появи на сцені. Його свідчення ретельно перевіряли протягом року, і виявилося, що легенда не витримала критики. Зокрема, він не зміг належним чином описати деталі свого перебування в таборі Бухенвальд, що стало ключовим аргументом проти нього. Після тривалих допитів Чижевський визнав свою співпрацю з МДБ. Його визнали зрадником і призначили смертну кару.
