Без жодних етичних норм: 40 тисяч за "втомлений будинок" поблизу фронту — вартість житла для ЗСУ досягає рекордних рівнів у Києві.

Один залишається на місці, тоді як цілий підрозділ піддається очищенню.

У соціальних мережах регулярно виникає дискусія щодо значних цін на оренду житла в зонах, що межують з фронтом. Військовослужбовці висловлюють занепокоєння, що в деяких випадках знайти житло стає дедалі важче: місцеві мешканці не охоче йдуть на контакт або ж вимагають за "стареньку квартиру" 30-40 тисяч гривень на місяць.

Андрій Козінчук, офіцер 67-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України, висловив свої міркування з цього приводу в інтерв'ю ТСН.ua. Він зазначає, що його власний досвід оренди житла суттєво відрізнявся як у східній, так і в західній частині України.

Військовослужбовець поділився, що його досвід оренди житла суттєво відрізняється в залежності від регіону:

"Наприклад, восени 2022 року у Львівській області було неможливо знайти житло, навіть за великі гроші, через присутність військових. Натомість, коли ми перебували на Волині, ситуація була набагато кращою. Щодо оренди на сході, то мій досвід можна оцінити як 50 на 50. Існують люди, які з розумінням ставляться до військових, але їх небагато. Водночас є й ті, хто взагалі не хоче мати справу з військовими або встановлює абсолютно нереальні ціни", -- ділиться своїми враженнями Андрій Козінчук у розмові з ТСН.ua.

Аби винайняти житло у прифронтовій зоні, військові використовують неймовірну кількість методів, які важко перелічити:

"У справу йдуть різноманітні методи: контакти з місцевими органами влади, підприємцями, родичами та знайомими. Один з наших бійців зміг знайти житло через сайт для знайомств. Він спочатку фліртував з дівчатами, домовлявся про зустрічі на каву, а коли отримував позитивну реакцію, використовував це на свою користь для оренди квартири. На жаль, тут немає спеціальних додатків для пошуку житла, все відбувається інакше. І якщо ти перебуваєш у великому місті, як Павлоград чи Краматорськ, це одне, а в маленькому селі, де всього 50 хат, ситуація зовсім інша – залучаються місцеві авторитети, такі як староста, священик, або ж тітка Люба, яка не тільки продає самогон, але й є "місцевим джерелом інформації" – вона знає все про всіх", – ділиться військовий."

Офіцер згадує, що на сході їм демонстрували зруйновані квартири і вимагали за оренду від 15 тисяч гривень, хоча в Києві чи Дніпрі можна знайти подібні апартаменти за значно нижчу ціну.

Щодо оренди приватних будинків, іноді ціна сягала близько 40 тисяч гривень. Ми відвідали одне село, де жінка пропонувала житло "по ліжках", беручи з кожного військового по 3 тисячі гривень на місяць. У її будинку проживали одночасно 11 чоловіків, і умови були, м'яко кажучи, зовсім некомфортні — хлопці жили в трьох кімнатах, фактично знімаючи маленькі куточки. Я запитав цю жінку, чи усвідомлює вона, що просто наживається на військових, а вона відповіла, що їй потрібно оплачувати хабарі для дочки, яка здає сесію в медичному університеті. Я не можу уявити, яким лікарем стане людина, яка навчалася за хабарі. До всього, жінка ще й надавала послуги ворожіння військовим за гроші, — поділився Андрій Козінчук.

Військовий каже, що вони відмовилися винаймати житло у жінки, а от побратими з іншого підрозділу погодилися на такі умови, бо інших варіантів просто не було.

"Цінова ситуація з орендою житла на сході країни є вкрай незадовільною. Вона фактично не підлягає жодному контролю. Я вважаю, що Міністерство оборони зробило все можливе, щоб змінити цей стан справ. У нас навіть існує форма фінансової підтримки, що називається 'компенсація за оренду житла'. Це означає, що якщо ти є контрактником, то можеш укласти договір на оренду житла, і тобі відшкодують певну частину витрат. Однак, на жаль, більшість людей уникають укладення таких договорів, оскільки це вимагає сплати податків і ведення відповідної документації," — зазначає Андрій Козінчук.

Андрій Козінчук зазначає, що місцеві власники нерухомості користуються ситуацією з нестачею житла для військовослужбовців.

"Я знаю, що деякі місцеві жителі, прямо кажучи, переїжджають до Дніпра або Києва, орендують там житло, яке часто виявляється кращим і дешевшим, а своє, не завжди якісне і привабливе, здають військовим у прифронтових містах за досить великі гроші. Звичайно, я не хочу ідеалізувати військових, але й не маю наміру їх демонізувати. Серед них є такі, хто може псувати меблі, недбало ставитися до майна, палити в приміщеннях або вживати алкоголь. Цивільні люди цього бояться, тому, можливо, саме в цьому криється причина їх відмов." — ділиться думками офіцер.

Він зазначає, що в кожному населеному пункті практично необхідно звертатися до військових і цивільних адміністрацій, а також мерів міст щодо питань, пов'язаних із житлом.

У Павлограді мер відкрито заявив, що не має можливості щось змінити — вільного житла просто немає. На жаль, в деяких містах ці процеси абсолютно неконтрольовані, що свідчить про велику неповагу до військових. Проте хочу зазначити, що в кожному місті, незважаючи на всі негативні ситуації, завжди знаходилася людина або група людей, які готові були допомогти. Це свідчить про те, що у світі все ж є добрі люди, хоча, на жаль, складається враження, що їх меншість. Військові справедливо висловлюють невдоволення високими цінами на оренду. Це обурливо, адже ми вважаємо, що захищаємо цих людей, а вони цього зовсім не цінять, — ділиться своїми думками військовий.

На думку Козінчука, у період АТО в 2015 та 2016 роках мешканці Луганської області виявляли позитивне ставлення до українських військових, тоді як жителі Донецької області ставилися до них значно негативніше.

Усе залежить від виховних традицій та світогляду людей. Коли ми відвідували містечка і села, ми часто були єдиними, у кого були гроші для покупок у місцевих крамницях. Ми не витрачали їх на алкоголь чи тютюн, а купували продукти харчування та засоби особистої гігієни, а також пригощали дітей печивом і цукерками. Проте в Донецькій області продавці були дуже незадоволені цим, адже їм хотілося, щоб все було по-іншому. Наразі ж ми не можемо змінити ситуацію і просто попросити людей ставитися до нас з добром, — зазначає військовослужбовець.

Андрій Козінчук запевняє, що його підрозділ має чітке правило: не займатися самозаселенням на контрольованій території.

"Якщо ми опиняємося на території, де немає контролю, або у так званій 'кіл-зоні', нам доводиться ухвалювати рішення, що стосуються виживання: ламати двері, проникати у підвали і погреби. Багато житлових будинків там частково зруйновані або в жахливому стані. Попри все, ми відчуваємо величезний брак підтримки з боку місцевої влади та мешканців. Основна частина коштів, які військові заробляють, йде на оренду житла, яке насправді лише виконує роль місця для миття, гоління, прання речей, короткого відпочинку, а вранці знову повертаєшся до роботи, в окопи," -- зауважує Андрій Козінчук.

Сергій Курганов, рієлтор-практик та гендиректор рієлторського об'єднання розповідає, що з початком війни оренда житла суттєво подорожчала саме у західних регіонах країни.

"Здавалося, що все, що можна було здати в оренду, вже було здано. Іноді навіть "халупи", які не оцінюються більше ніж у 200 доларів, пропонували за 1000-1200 доларів на місяць. Проте існували й такі люди, які готові були приймати переселенців лише за оплату комунальних послуг, а деякі й зовсім безкоштовно надавали притулок. Багато власників квартир знижували орендну плату до мінімально можливого рівня. Як показує практика, ситуація з орендою житла в прифронтових регіонах повністю залежить від принципів та совісті власників нерухомості," – ділиться своїми спостереженнями Сергій Курганов для ТСН.ua.

Колеги ріелтора, які нині перебувають на фронті, діляться інформацією, що їм не відомі випадки, коли бійцям доводилося витрачати 30 тисяч гривень на житло в прифронтових районах.

На противагу іншій ситуації, власниця двох сусідніх приватних будинків вирішила прийняти наших військових у вільний дім, навіть готуючи для них їжу. Хлопці відповідно забезпечували постачання продуктів вчасно, адже це було узгоджено. Бійці час від часу обирали страви з меню господині і проживали абсолютно безкоштовно.

Звісно, що деякі військовослужбовці можуть дозволити собі таку розкіш за 30 тисяч, якщо звикли жити в комфорті і мають певні фінансові можливості. Вони, як правило, винаймають окремі квартири, але це швидше виняток, ніж правило. Я чув, що багато військових знаходять житло, але не за такі астрономічні суми. Або ж дружина військового приїжджає до чоловіка, і вони на тиждень орендують квартиру за більш прийнятною ціною, — зазначає рієлтор.

За інформацією фахівця, військовослужбовці також орендують житло в Києві, хоча випадки, коли це робить одна особа, є досить рідкісними. Як правило, мова йде про пари — хлопця та дівчину, які обидва служать у Збройних Силах України. Середній бюджет на оренду складає від 10 до 15 тисяч гривень.

Існують і кумедні ситуації. За нашим договором, один військовослужбовець орендував однокімнатну квартиру в Києві за 12-13 тисяч гривень на місяць. Проте, аналізуючи витрати на воду, ми зрозуміли, що, напевно, там відпочивало і приймало душ усе його підрозділ. За місяць він спожив близько 45 кубометрів води. Крім того, в квартирі був встановлений бойлер, що додало ще більше витрат на електрику. В результаті, нам довелося висловити свої зауваження, -- підсумовує Сергій Курганов.