"Зараз боятися вже немає сенсу — всі безпечні місця на цій карті вичерпалися": коментар військового про ціну вибору, яку кожен українець заплатить у цій війні.
Українські Сили оборони активно атакують російські термінали, танкери та військові об'єкти, охоплюючи територію від Балтики до Чорного моря. Вони ведуть велику війну з використанням безпілотників та ракет. Незважаючи на втрати та виснаження, Україна тримає оборону і продовжує рішуче протистояти ворогу. Військовий Кирило Данильченко ділиться своїми думками про ціну цього опору у своєму блозі на Facebook.
Ми доставили їм два найбільших термінали, нафтопереробний завод і танкер в Чорному морі всього за 48 годин. Вогонь горить настільки яскраво, що його видно навіть з космосу. Полум'я палає, немов у пеклі Сатани.
Щонайменше три танкери продовжували горіти в Балтійському морі після атаки на термінали. На палубі розташувався патрульний криголам для ФСБ, що знаходився на найбільшій верфі, з метою здійснення контролю над Арктикою.
У той же час наші команди активно виконують завдання – знищують дрони, що належать шейхам, у Затоці.
Тим часом хтось у Хартумі вчить місцевих через перекладача працювати за пультом FPV.
А десь поблизу лівійського узбережжя ударні дрони завдають удару по російському газовозу, перетворюючи його на вогняний факел.
Держава, яка вже 12 років страждає від кровопролиття, втрачає свою історію та людей, які змушені покинути все знайоме і дороге, віддаючи в жертву найцінніше, що у нас є — час нашого єдиного існування.
Віддає свою любов цій країні. Хоч вона й не ідеальна, сповнена корупції та божевілля, та все ж це наша батьківщина.
Те, що ми залишалися вічним аутсайдером Східної Європи, не надає Москві жодних підстав для того, щоб вчиняти вбивства та перетворювати нашу країну на тоталітарний цифровий ГУЛАГ.
Ні, ми не направимося туди. Ми стали свідками того, що ви чините з полоненими і в умовах окупації.
Всі ж таки пам'ятають ці кайдани та нашийники у підвалах, де тримали дітей, і голову у Кальміусі.
В Україні більше не буде буч, а тільки незмінна ціна.
І ми даємо їм цю залізну ціну. Воно горить так, що видно з космосу.
За зиму ліг другий корпус наступаючих. Корпус. Пашендейль у кольорі.
І це все -- від нір на передку, куди скидають кручене сало, снікерси, патрони та енергетик з "Вампіра", щоб чіплятися за цей підвал місяцями.
До лікарень, переповнених пораненими та хворими, тими, хто не може повернутися до нормального життя, хто тривалий час і з великими труднощами відновлюється після травми чи знову опановує навички ходьби.
Все це працює в унісон. Як єдиний механізм.
З автомобіля, набираючи швидкість, піднімається дрон, з укриття виїжджає "Нептун", ставлять столи для "Фламінго", охороняючи це, супроводжують, ремонтують, курять сигарету біля "Браунінга" поблизу водосховища.
Хтось завершив каву, повертає тумблер, і раптом з'являється "сигара", що прориває 30-метровий отвір у цеху, розташованому за сотні кілометрів.
Від зовнішнього оператора, що в темряві прокладає шлях, щоб наші спеціальні підрозділи не заблукали.
До медсестри, яка потискає мені руку і гладить лоба, коли я все тисну і тисну в гарячці на кнопку: "Прийди та уколи мені знеболювання".
Усе це пульсує, існує, обробляє землю та віддає своє єдине життя, аби фронт тримався, а ворогові не було спокою. Це ми — єдина нація, єдина країна.
І ми, як нація та країна, таргетуємо Балтійське узбережжя та дістаємо їх. Платячи величезну криваву і страшну ціну.
Обійняв всіх, хто несе цей важкий тягар Сізіфового каменю, сповненого труднощів і випробувань. Дехто пожертвував своїми сім'ями, психічним здоров'ям та фізичним станом, аби країна могла вистояти.
Посестри та побратими. Хтось пройшов контактні стрілецькі бої, потім вогневий вал, потім скиди та фпв, потім низку плюсиків, а потім -- кухарем у другу лінію, бо "необмежено придатний".
І всіх, хто відчуває страх, ховається, сумнівається, зникає або просто опускає руки — теж. Ми всі в одній ситуації. Ми або загинемо, або знайдемо шлях до порятунку разом.
Обирайте, як вам легше впоратися із ситуацією і де шанси вищі. Ми усвідомлюємо, що проходити фільтрацію неможливо. І покладатися на те, з якого боку ніжки стільця товариша майора ви опинитеся в підвалі — також не варто. Тут ставки надзвичайно високі.
Отже, ви самі керуєте своїми долями. Приймайте рішення. Боятися вже немає сенсу — безпечних місць на цій карті не залишилося. Врешті-решт ми всі станемо прахом, тож грайте на всі свої можливості.
Наразі ми з РФ -- як сплетені абордажними гачками галеон та шхуна. Якщо вони не розчеплять канати, можуть зачистити шлюпку, але потонуть разом з нею.
А руїни Авдіївки не заслуговують на це.
Отже, Балтика охоплена вогнем, криголами йдуть на дно, а танкери піддаються атакам. Ми не зупиняємося у своїй боротьбі і ведемо запеклу, нещадну опір.
Якби я натрапив на подібне у світі наукової фантастики, навряд чи б міг у це повірити.
Ми за допомогою ЄС та США, за гроші ЄС ведемо ракетну та дронову війну на ТВД від Балтики до Каспійського моря та Сибіру, приймаємо та відбиваємо тисячі ракет та дронів, зберегли авіацію, регулярно бомбимо РФ та виносимо завод у Брянську або термінали у Причорномор'ї та Балтиці.
Я не повірив би. І тому шалено гордий і щасливий жити у цей час.
Для кожного, хто не зламався і не втратив надії, хто бореться і прагне вижити, хто шукає притулок і спасіння, хто намагається повернутися в Україну 2014 року, яка вже давно загинула і відродилася в умовах пекельної континентальної війни, подібної до Другої світової.
Обіймаю вас. Продовжуйте жити. Ми все подолаємо.
Згадаємо, що офіцер Збройних сил України Ігор Луценко зазначає, що наступальні дії російських військ на фронті зазнають труднощів, а кількість втрат продовжує збільшуватися. Тепер для росіян стає дедалі очевидніше, що їхня поразка є цілком можливим сценарієм.
Матеріали, які ви знайдете в розділі "Блоги", відображають індивідуальні погляди автора і можуть не збігатися з офіційною позицією редакції.
