Будівельна індустрія в умовах нестачі фінансування та кадрів. Які наступні кроки?

Будівельний сектор в Україні опинився у ситуації, яка є однією з найскладніших за весь період незалежності країни. Внаслідок війни, економічних труднощів і нестачі ресурсів ринок житлового та комерційного будівництва зазнав значних втрат.

В умовах стабільного попиту на нерухомість забудовники стикаються з викликами, які призвели до помітного зменшення кількості проєктів та збільшення витрат на будівництво.

Відповідно до досвіду інших країн, труднощі можна долати, проте в Україні ситуація ускладнюється через ряд специфічних викликів: фальшивий активізм, непередбачуваність державних рішень та нестабільність прав на власність.

Будівельний сектор стикається з численними викликами. Ключові проблеми включають різке зростання вартості матеріалів, дефіцит кваліфікованої робочої сили та обмежений доступ до фінансування.

За інформацією представників галузі, кількість нових будівельних проєктів зменшилася на 30-40%. Ціни на ключові будівельні матеріали, такі як цемент і метал, зросли більш ніж на 50%, що викликано порушеннями в ланцюгах постачання та глобальними інфляційними процесами. Додатково, ринок страждає від серйозного дефіциту кваліфікованих працівників, що ускладнює реалізацію навіть тих проєктів, які вже були заплановані.

Зростання вартості матеріалів. Будівельний цемент подорожчав на 50%, сталь - на 60%. Така ситуація призводить до непередбачених витрат. Девелопери змушені перекладати їх на споживачів, що викликає зростання цін на житло.

Втрата кадрів. Зменшення кількості кваліфікованих працівників склало приблизно 40%, оскільки деякі спеціалісти виїхали за межі країни, а інші були мобілізовані до ЗСУ.

Фінансовий тиск на ринку. 70% розробників стикаються з труднощами в отриманні фінансування. Комерційні банки вдосконалили умови кредитування через високі ризики та нестабільну макроекономічну ситуацію.

З іншого боку, за офіційними оцінками, агресор зруйнував житло понад 1,5 млн родин, створивши величезний попит на збільшення пропозиції житлового фонду.

Окрім тиску, що викликаний інфляцією, підвищенням цін на матеріали та нестачею робочої сили, девелопери регулярно зустрічаються з труднощами, які не пов'язані з ринковими умовами. Серед цих викликів можна виділити вплив самозваних активістів та непередбачувані рішення держави, які ставлять під загрозу навіть вже запущені проєкти.

В останні роки дедалі частіше псевдоактивісти, а не закони вирішують, що правильно, а що ні. Це створює парадоксальну ситуацію: девелопер, який почав роботу з дотриманням усіх норм, не може бути впевненим у завершенні проєкту.

У більшості країн ЄС девелопер, який отримав дозвільну документацію, може завершити будівництво без перешкод. В Україні все інакше. Через рік або навіть два після початку будівництва під тиском громадського обурення чиновники можуть скасувати своє законне рішення, видане для цього проєкту.

У деяких випадках окремі правоохоронні органи відкривають кримінальні провадження на підставі бажання "обговорити" фінансові питання з бізнесом.

Такі дії формують непрозорі умови для девелоперів, що веде до значних фінансових збитків і, зрештою, негативно впливає на економічну ситуацію в країні. Фальшиві активісти та деякі представники влади використовують штучно створені перешкоди для отримання вигоди, в той час як громадяни залишаються без обіцяних житлових приміщень, а бізнес стикається з втратами, які можуть мати катастрофічні наслідки.

Однією з ключових проблем, що виникають на будівельному ринку, є порушення принципів справедливості з боку державних органів. Зокрема, нерідко спостерігається раптове скасування дозволів або зміна категорії земельних ділянок, які вже активно використовуються для зведення об'єктів.

Девелопери, які мають право власності на об'єкт нерухомості, стикаються з перепонами через несподівані зміни статусу їх власності. Об'єкти, що не мають історичної чи культурної цінності, можуть раптово визнаватися культурною спадщиною, а ділянки, де йде законне будівництво, оголошуються парками.

У цьому випадку закон не містить терміна "скасування рішення", а втручання в статус чужої власності без згоди власника суперечить основному конституційному праву особи на управління своїм майном. Такі зміни можуть призвести до виникнення багатьох занедбаних і недобудованих об'єктів, які можуть залишатися в такому стані протягом багатьох років, поки девелопер намагається відстояти свої інтереси в судовому порядку.

З огляду на невизначеність у державних рішеннях, фінансові установи та банки виявляють обережність щодо подібних проєктів, сприймаючи їх як ризиковані, що призводить до частих відмов у наданні кредитів. Нестача доступу до фінансових ресурсів суттєво ускладнює діяльність будівельних компаній та гальмує економічний розвиток.

Досвід відбудови європейських країн після Другої світової війни дає корисні підказки для України. У повоєнній Європі країни зуміли здійснити масштабну відбудову шляхом залучення внутрішніх ресурсів та зовнішньої допомоги, а також завдяки реформам, спрямованим на створення стійкої економіки.

Німеччина (План Маршалла). Ключовим елементом економічного відновлення Німеччини після Другої світової війни став План Маршалла — ініціатива, що надала фінансову підтримку зі США, яка перевищила 13 мільярдів доларів (за сучасними стандартами це приблизно 150 мільярдів доларів).

Ці фінансові ресурси були спрямовані на відновлення інфраструктурних об'єктів, підтримку бізнесу та заохочення економічного прогресу. Основний висновок для України полягає в критичній необхідності залучення міжнародної фінансової допомоги для розвитку як інфраструктури, так і економіки в цілому.

Натомість передбачуваність регулювання є одним з ключових компонентів оцінки ризиків кредиторами. Вони точно не стануть інвестувати, якщо кошти можуть виявитися заблокованими на роки за рішенням одного чиновника чи органу.

Японія (індустріальна трансформація). Після війни Японія запустила масштабні реформи, які включали інвестиції в інноваційні технології та розвиток промисловості. Значні інвестиції в будівництво та промисловість сприяли відновленню країни та заклали основу для економічного зростання.

Японський досвід свідчить про те, що інноваційні рішення можуть служити потужним рушієм для відновлення, зокрема в галузі будівництва. Ситуація в Україні виявляє багато спільного з кризами, які Ліван та Ірак пережили в цьому столітті.

Ліван (відновлення після вибуху в Бейруті). Після катастрофічного вибуху в Бейруті у 2020 році країна опинилася в умовах браку будівельних матеріалів та виїзду висококваліфікованих фахівців, що нагадує ситуацію, з якою стикається Україна.

Відновлення стало реальністю завдяки міжнародним грантам і проведеним економічним реформам. Це свідчить про важливість для України звертатися за зовнішньою допомогою, при цьому ключовою умовою залишається стабільність державних норм та правил.

Ірак (реабілітація після конфлікту). Після завершення бойових дій Ірак зосередився на відновленні країни шляхом установлення партнерств між урядом та приватними інвесторами, що сприяло залученню значних обсягів іноземного капіталу. Національна інвестиційна комісія реалізувала проекти на суму понад 100 мільярдів доларів, що дало змогу відновити житловий фонд та комерційні об'єкти. Україна може скористатися цими підходами для залучення іноземних інвестицій.

Для України термінові заходи та стратегічні інвестиції можуть виступити як рятівне рішення. Синергія прозорого державного управління, а також внутрішніх і міжнародних інвестицій разом з інноваціями зможе відновити будівельний сектор і сприяти економічному зростанню.

Ключові кроки включають стимулювання інноваційних технологій для зниження собівартості проєктів, активне залучення зовнішніх інвесторів, впровадження інвестиційних програм і державно-приватних партнерств для відновлення житла.

Розробники здатні впроваджувати сучасні технології, такі як модульне будівництво, 3D-друк та енергоефективні рішення, що допоможуть зменшити витрати на експлуатацію. Ці інноваційні підходи дозволять знизити витрати та зменшити залежність від вартісних імпортних матеріалів.

Проте для втілення цих стратегій важливо закласти міцний фундамент. Щоб подолати кризу, будівельна галузь потребує комплексної підтримки з боку держави. Створення прозорих умов для девелоперів і інвесторів, заохочення державно-приватних партнерств, розробка законодавчих гарантій та впровадження інноваційних рішень сприятим стабілізації ринку і залученню інвестицій.

Криза будівельної галузі несе критичні виклики, але водночас дає шанс для модернізації ринку. Досвід інших країн показує, що створення передбачуваного інституційного регулювання, державні та приватні інвестиції, міжнародна підтримка та інновації можуть перетворити кризу на платформу для зростання.