Храм з загадковою легендою про темний рояль.

Церкву св. Параскеви у Карові збудували 1887 року на місці старої дерев'яної

У селі Карів, що розташоване в Шептицькому районі, більше ста років тому сталася містична подія, свідком якої був сам митрополит Андрей Шептицький. Він поділився цим незвичайним випадком у листі до матері, який назвав "Чорний фортепіан". Про цю історію згадали на сторінці "Нео Радіо Шептицький", а цитату з листа опублікувала завідувачка Шептицького музею Галина Гриник.

8 квітня 1912 року у Карові ховали священника Віктора Матюка, який чверть століття був сільським парохом.

"На похорон зібралися 30 священників з навколишніх деканатів. Митрополит Андрей Шептицький, який очолив похоронний обряд, висловив свою глибоку повагу до о. Віктора. Під час парастасу в церкві Святої великомучениці Параскеви П'ятниці трапилась містична подія", - повідомляє "Нео Радіо".

Віктор Матюк, крім свого покликання священика, також проявляв себе як композитор. Митрополит пригадав, що за два тижні до своєї кончини отець завітав до нього і поділився новиною про написання композиції на слова молитви "Під Твою милість". Відчуваючи наближення смерті, священнослужитель висловив жаль, що не встиг завершити свій твір "Марш фюнебр".

"Я завжди мріяв, щоб моє поховання проходило під звуки цього "Жалібного маршу". Хотілося, аби саме в цей момент моя душа піднялася до Бога. Після кожної частини цієї композиції, яку я грав на своєму "чорному фортепіано", я звертався до Бога з проханням, щоб разом зі мною "Марш фюнебр" дійшов до Нього...", - ділився о. Матюк під час зустрічі з Владикою.

Отець Віктор Матюк створив більше 50 музичних творів (зображення з Вікіпедії).

Під час похорону в церкві святої Великомучениці Параскеви в Каріві, присутні раптово почули загадкові звуки.

"Нагло звідкілясь у спів священичого хору вмішалися якісь звуки, зовсім відмінні від співу. З уваги на натовп у церкві, вікна й двері були відкриті й не лише приявні в церкві миряни, але теж і священики переглянулися між собою, дехто перестав співати, інші звернулися до вікон, бо звідтам доходили звуки, спершу тихі, неясні, якісь начебто стримувані, приглушені. Священики перестали співати й серед цієї на кілька мить тиші, яка вчинилася, ми всі виразно почули фортепіянові акорди: це грав чорний фортепіян!", - описував цю дивовижну ситуацію митрополит у своєму листі до матері. Це були звуки авторського жалібного маршу отця Матюка.

У залі розпочалася метушня, адже всі з нетерпінням очікували роз'яснення цього незвичайного явища від митрополита: "Я всім відповів словами нашої молитви: 'Великий єси, Господи, й чудні діла Твої!'" В останній раз у церкві лунали ноти прощальної композиції, виконаної її настоятелем.

Дизайн інтер'єру церкви святій Параскеві в Карові (знімок Петра Лози)

Отець Віктор Матюк славиться також тим, що був учнем композитора Михайла Вербицького. Саме завдяки йому вдалося зберегти архів його наставника, включаючи авторський текст гімну "Ще не вмерла".