Чи зможе Україна найближчим часом забезпечити стабільність на фронті, і які подальші перспективи війни?

Росія з нового року активізувала штурми на кількох напрямках. Зараз її пріоритет - битва за Покровськ та витіснення українських військ з Курської області. Чи здатні Сили оборони зупинити наступ окупантів та стабілізувати фронт - в матеріалі військово-політичного оглядача РБК-Україна Уляни Безпалько.

ЗМІСТ:

Президент Володимир Зеленський на початку року заявив, що завдання Сил оборони у січні - стабілізувати фронт. За його словами, це можливо за рахунок підготовки нових військових та надходження нового озброєння.

Стабілізація фронту є темою обговорення і в команді Дональда Трампа. Майк Волтц, якого новообраний президент США має намір призначити своїм радником з національної безпеки, вважає, що це є ключовим елементом для досягнення мирної угоди з Росією.

Насправді, українські сили поки що здатні утримувати окупантів лише на деяких ділянках. Водночас противник наступає одночасно на восьми фронтових напрямках та активно готується до вирішальної битви, яка може відбутися в найближчі місяці.

Втрати Вугледара в жовтні минулого року суттєво ускладнили ситуацію для наших сил у південній частині Донецької області. Одне з ворожих угруповань, відступаючи від Вугледара, направилося на північ, щоб підтримати наступ на Курахове, в той час як інше угруповання змінило напрямок на захід, готуючись до атаки на Велику Новосілку.

У грудні російські війська наблизилися до Великої Новосілки з північного та східного напрямків, а на початку нового року, ймовірно, вони досягли і південних околиць міста, завоювавши село Нескучне.

Нещодавно окупанти завершили захоплення Курахового. Нині українські підрозділи ще утримують контроль над невеликим виступом в районі населеного пункту Дачне, що розташований західніше Курахового. Проте, існує висока ймовірність, що найближчим часом нашим військовим доведеться відійти і з цього району, можливо, до Костянтинополя, оскільки існує загроза оточення.

Як повідомляло РБК-Україна, успішне вирішення ситуації в Кураховому дало можливість російським військам зосередитися на Покровську. Їхня стратегічна мета полягає у формуванні оперативного оточення навколо цього населеного пункту.

Атака російських військ на Покровськ (джерело: DeepState)

Час початку битви за Покровськ залежить не лише від дій російських військ, а й від витривалості нашої армії в цьому регіоні. Багато експертів прогнозували, що місто може бути втрачене ще до кінця вересня, проте ворог досі залишається щонайменше за чотири кілометри від нього. Здається, що саме навколо Покровська розгорнуться основні бойові дії в найближчий час.

На південному напрямку від цього населеного пункту окупаційні сили заблокували шлях до Межової. Це одна із двох основних трас, які зв'язують Покровськ із Дніпропетровщиною. Окрім цього, ворог, очевидно, має намір перекрити і другий маршрут, що веде до Павлограда, плануючи також наблизитися до Покровська з західного боку.

На початку року противник активізував також і правий фланг свого угруповання на Покровському напрямку, де він почав пробиватись до дороги Т0504 (Покровськ - Костянтинівка) в районі Воздвиженки. За даними видання, одна колона ДРГ нещодавно змогла доїхати до цієї траси, але була розбита. І хоча Т0504 вже не використовується для забезпечення Покровська, однак фізичний контроль над цією трасою відкриє окупантам шлях до північно-східних околиць міста.

Вихід до цієї траси створює ризики для ще одного вузла оборони українських військ на Донбасі - Костянтинівки. Це місто, своєю чергою, стоїть на шляху агресора до Слов'янсько-краматорської агломерації. Бої і за Торецьк, і за Часів Яр, і за Куп'янськ, і за Лиман - складові цього ж плану - створення умов для окупації Слов'янська та Краматорська.

І в Торецьку, і в Часовому Яру ситуація за останні тижні помітно ускладнилась. Росіяни захопили більшість території Торецької агломерації. В самому місті українські підрозділи продовжують утримувати оборону на кількох териконах. У разі повної окупації Торецька ворог зможе рухатись як у бік Костянтинівки, так і на північ - до Часового Яру.

Протягом останніх кількох тижнів росіяни змогли захопити мікрорайон Північний і здійснити наступ на територію вогнетривкого заводу. Водночас українські військові продовжують тримати під контролем центральну та південну частини міста.

У Куп'янському секторі сили противника продовжують наступальні дії на широкому фронті в напрямку річки Оскіл. Ворог зміг закріпитися на правому березі, звідки планує спільно з своїм "лівобережним" угрупованням просуватися до Куп'янська. Найбільших успіхів супротивник досяг на південь, в зоні річки Жеребець, де йому вдалося прорвати нашу оборону поблизу Іванівки і досягти західного берега цієї водойми.

Слов'янсько-краматорська агломерація (карта: DeepState)

Подальші цілі противника тут - наступ на Терни, Торське і Лиман. Більш глобальний план - встановлення спільно з "куп'янським" угрупованням контролю над усім північним берегом Сіверського Дінця, починаючи принаймні від тієї точки, де в нього впадає Оскіл. А вже звідти - рух до Слов'янська. Наразі це не виглядає загрозою на близьку перспективу.

У Курській області ворог теж розпочав четвертий етап свого наступу, щоби відтіснити звідти ЗСУ. Цей етап виявився для них успішнішим, ніж усі попередні спроби. Не в останню чергу - завдяки участі солдат КНДР. Ворожі війська тиснуть на наш плацдарм майже по всьому периметру "курського фронту". За останні тижні росіяни змогли відновити контроль над Новоіванівкою і підійти до Махнівки, що лише в 2 кілометрів на схід від Суджі. В усіх цих дій одна ціль - змусити українські війська скорочувати лінію фронту, зжимаючи цей плацдарм.

У перших числах січня Сили оборони теж намагались провести новий наступ у Курській області, ударивши в напрямку хутора Бердин. За даними видання, українські військові невеликими силами мали просунутись до Великого Солдатського - там зосереджена логістика і пункти управління ворога у Курській області.

Україна прагне утриматись на російській території до початку мирних переговорів. Як повідомляють джерела, знайомі з ситуацією, метою цього наступу було відвернути увагу ворожих сил від інших напрямків "курського фронту" і, таким чином, зменшити їхній тиск у цих регіонах. Проте, просунувшись на кілька кілометрів у районі Бердина, наші військові зазнали значного опору з боку супротивника і змушені були відступити.

Дорога, що веде від Суджі до Сум (карта: DeepState)

Невиконання Росією термінів звільнення Курської області та наближення боїв за Покровськ спонукали Москву внести корективи у свої стратегії стосовно Запорізької області та Херсона.

Декілька джерел РБК-Україна в Силах оборони повідомляють, що російські війська поки що не відмовилися від своїх наступальних планів на Півдні. Однак, вони були змушені призупинити їх через брак особового складу та підготовку українських військових до зустрічі з ними. Як зазначає РБК-Україна, частину підрозділів з УВ РФ "Днепр", які відповідали за лівобережжя Херсонщини і частину Запорізької області, було переведено до Курської області та району Покровська.

Цепочка взаємопов'язаних труднощів — це комбінація недостатньо мотивованих військовослужбовців, нерідко неналежної підготовки новобранців та хаотичного управління підрозділами на передовій — заважає Україні змінити хід подій на свою користь. Тим часом, тактика використання малих штурмових груп у поєднанні з роєм FPV-дронів та численними скидами керованих авіаційних бомб дає змогу противнику знищувати нашу оборону і поступово просуватися вперед.

Однак і у росіян теж не все гладко. Москві не вдається перетворити свою ресурсну перевагу в оперативні прориви на фронті. За нинішніх темпів просування Росія, гіпотетично, зможе окупувати всю Донецьку область до кінця 2025 року. Та поряд з цим є великі сумніви, що противнику вдасться зберегти цю динаміку. А якщо й вдасться - то чи, зрештою, залишиться йому ким та чим воювати.

Стратегія війни на виснаження, якою керується Москва, працює в обидві сторони. Якщо Росія обере продовження війни і відкине "миротворчі" зусилля США - чи виправдають її територіальні здобутки в 2025 році той вал фінансово-економічних проблем, з яким вона неминуче зіткнеться вже в 2026-му? До того ж у Вашингтону є інструменти, як їх поглибити у разі пручання Кремля.

Україна теж має усі шанси збільшити ціну війни для Росії - як у людських ресурсах, так і у матеріальному вимірі. У найближчі місяці, до початку можливих переговорів, Сили оборони можуть також спробувати провести наступальні дії "з обмеженими цілями" (тобто тактичного чи оперативно-тактичного рівня), щоби покращити свої позиції. Принаймні джерела видання у військових колах не виключають таку можливість. Тож передумови для пошуку компромісів і завершення війни в цьому році є, питання лише в гарантіях неповторення російської агресії та межах поступок.