Чому в Україні здійснюється перехід на літній та зимовий час і які інші держави також практикують цю процедуру?
Хто є автором концепції "перетворення" часу?
Вважається, що ідея переведення годинників вперше з'явилася у 1784 році завдяки знаменитому американському політику, журналісту, науковцю та винахіднику Бенджаміну Франкліну.
Перебуваючи на посаді американського посла в Парижі він присвятив цій темі окрему публікацію - есе під назвою "Економічний проект" - в якій йшлося про те, що таке нововведення має сприяти економії свічок у холодну пору року (що буцімто доводили численні дослідження).
Вдруге це питання було піднято британським архітектором Вільямом Віллетом у його брошурі "Марна витрата денного світла", виданій у 1907 році. Він аргументував свою концепцію потенційною економією електрики.
Після того, як король Великої Британії та Ірландії Едвард VII дізнався про вищезгадані пропозиції, він не став чекати рішення парламенту й оголосив, що в його королівському маєтку Сандрінґем всі переходять на літній час.
Пізніше він реалізував аналогічні перетворення в маєтках Віндзор і Балморал. Таким чином, вперше стрілки годинників у Великій Британії були переведені в 1908 році.
Водночас справжніми новаторами щодо запровадження літнього часу дослідники вважають Німеччину та Австро-Угорщину (це торкнулося і Закарпаття, і Галичини, і Буковини, і Волині).
Під час Першої світової війни - 30 квітня 1916 року - там пересунули стрілки годинників на годину вперед, а вже 1 жовтня 1916 року - на годину назад.
19 березня 1918 року Конгрес США запровадив поділ на часові пояси й застосування на період війни літнього часу (з метою заощадження палива, яке використовували для генерації електричного струму).
У 1966 році Конгрес прийняв "Закон про єдиний час", що встановив практику переходу на літній час під час мирного часу.
В Україні перехід на зимовий та літній час був офіційно введений у 1981 році, коли країна перебувала під контролем СРСР. Це рішення приймалося з метою зменшення витрат електроенергії та ефективнішого використання природного денного світла. На сьогоднішній день зміна часу двічі на рік регулюється постановою Кабінету Міністрів України №509, ухваленою 13 травня 1996 року, яка встановлює порядок обчислення часу в країні.
У документі вказується, що в Україні введено "час другого часового поясу (київський час)", з переходом на літній і зимовий час: щорічно в останню неділю березня о 3 годині стрілки годинника переводять вперед на одну годину, а в останню неділю жовтня о 4 годині – назад на одну годину.
Основною метою зміни часу є надання можливості людям раніше розпочинати свій день, продовжувати працювати за природного освітлення та зменшувати споживання штучного світла. Багато хто також вважає, що перехід на літній час, хоч і незначно, все ж сприяє економії електроенергії.
Одночасно, ті, хто виступає проти зміни часу, зазначають, що такі щорічні перетворення негативно впливають на біоритми людей.
Оскільки переведення годинників в Україні досі "діє", цієї осені для переходу на зимовий час стрілки годинників потрібно буде перевести на 1 годину назад у неділю, 27 жовтня (о 4 годині ночі).
У міжнародній практиці термін "зимовий час" не вживається. Замість нього використовуються поняття "стандартний час" та "літній час" (також відомий як Daylight Saving Time або DST), до яких переходять окремі регіони під час літнього сезону.
У кожній країні перехід з зимового стандартного часу на літній відбувається згідно з окремо встановленими нормами.
На 2024 рік понад 70 країн світу щорічно проводять переведення годинників вперед і назад. В рамках Європейського Союзу з 2021 року кожна країна отримала можливість самостійно ухвалювати рішення щодо зміни часу, однак більшість з них все ще продовжують практику переведення годинників.
В Європі налічується 49 держав, з яких 27 є членами Європейського Союзу, які застосовують літній час. Варто зазначити, що деякі з цих країн мають заморські території, де можуть діяти інші правила переходу на літній час або ж взагалі не відбувається зміна часу відповідно до сезонів.
Наприклад, коригування часу здійснюють мешканці таких країн, як Іспанія, Італія, Австрія, Албанія, Андорра, Бельгія, Боснія і Герцеговина, Велика Британія, Ірландія, Ватикан, Гібралтар, Данія, Косово, Люксембург, Ліхтенштейн, Македонія, Мальта, Монако, Норвегія, Нідерланди, Німеччина, Польща, Сан-Марино, Сербія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Франція, Хорватія, Чехія, Чорногорія, Швейцарія, Швеція, Аландські острови, Болгарія, Греція, Естонія, Кіпр, Латвія, Литва, Румунія та Фінляндія тощо.
Серед країн, які практикують зміну часу на своїй території, варто згадати наступні: США, Мексика, Канада, Ізраїль, Ліван, Палестина, Єгипет, Ґренландія, Сен-П'єр і Мікелон, Багамські острови, Гаїті, Куба, Чилі, Парагвай, Марокко та Австралія.
У яких куточках планети відбувається зміна часового поясу (інфографіка: cdn.worlddata.info)
Варто зазначити, що впродовж останніх 10 років повністю або частково відмовились від переведення годинників такі локації: Мексика (частково), Йорданія, Сирія, Іран, Самоа, Фіджі, Канада (частково), Бразилія, Намібія, Тонга, Антарктида (частково), Монголія, Туреччина, Азербайджан, Уругвай.
