Досить тих демонів, що приходять зі сходу — не підсилюйте їх із Заходу, — говорить отець Філюк про святкування Геловіну.
З кожним роком Геловін набирає популярності серед українців. Наприкінці жовтня в містах України можна спостерігати, як вітрини магазинів прикрашаються гарбузами та свічками, а на вулицях з’являються молоді люди в яскравих костюмах і з оригінальним гримом.
У кав'ярнях, навчальних закладах та офісах організовують костюмовані заходи, фотозони, конкурси та тематичні декорації. Для багатьох молодих людей це стає можливістю розважитися, проявити свою креативність і насолодитися осінньою атмосферою, а не сприймати це як щось містичне.
Геловін у Львові, фото: Юра Мартинович
Проте за цим святом прихована власна історія та культурні традиції, які не визнані деякими християнськими конфесіями, зокрема Православною Церквою України. Більш детальну інформацію про це надасть Еспресо.
Священник ПЦУ Олексій Філюк не лише звертається до своєї пастви в Тернопільській області, але й ділиться своїми думками з понад мільйоном підписників у соціальних мережах. У розмові з Еспресо він підкреслив, що православна церква попереджає вірян про недопустимість участі у святкуванні Геловіну. На його думку, це свято не є просто розвагою або популярною західною традицією з перевдяганнями, а є формою популяризації культури страху, смерті, зла та темних сил.
"Коли ми обговорюємо теми масок і демонів, я завжди наголошую: нам зовсім не потрібно вигадувати собі страхіття, адже їх більш ніж достатньо в нашій реальності. Ми спостерігаємо, як справжні 'демони' намагаються проникнути до нас з усіх боків – зі сходу, півночі та півдня. Вони вчиняють вбивства, руйнують та приносять зло і темряву на українську землю. Я висловлюю щиру вдячність нашим захисникам ЗСУ, які стримують цю російську загрозу. Тож, перш ніж надягати маску з рогами, варто замислитися, в якій епосі ми живемо", – зазначив отець Філюк.
Він зазначає, що для психіки дитини подібні речі можуть бути надзвичайно небезпечними, адже малеча сприймає образи дуже прямо. Якщо з раннього віку дитину вчать взаємодіяти з темами смерті, демонів і злих сил, це поступово відкриває шлях до страхів, тривог та психологічних спотворень. В результаті, поняття добра і зла переплітаються, перетворюючись на безглуздий жарт, що не має справжнього змісту.
"Українська культура має безліч своїх традицій, які, на жаль, зараз не так популярні у молодого покоління. Наприклад, ті ж вертепи. Там також присутні персонажі нечисті, але вертепи показують біблійні історії і мають зовсім інший зміст - вони не звеличують зло, а, швидше, висміюють його, показуючи перемогу добра та народження Спасителя", - зауважує настоятель храму Успіння Пресвятої Богородиці.
Отець Філюк підкреслює, що Геловін не є традиційним святом для українців. Його популяризація відбувається через комерційний аспект та модні тенденції, коли люди купують та одягають костюми страшилок лише для того, щоб зробити фото для Instagram. Саме тому важливо обережно ставитися до впливу Геловіну та постійно нагадувати про його справжній зміст, адже в сучасному мистецтві, музиці та культурі часто відбувається романтизація зла в його різних формах, зауважує о. Філюк.
Церква офіційно не забороняє святкування Геловіну, оскільки кожна людина має право на власний вибір. Проте, завдання церкви полягає в тому, щоб підтримувати моральні цінності та запобігати підпадінню під вплив зла в різних його формах, а також уникати гріха. Тому у Православній церкві України рекомендують ставитися до цього "свята" з обережністю та утримуватися від участі в ньому. Якщо до мене на Геловін завітають діти, переодягнені у зомбі чи відьом, я, звичайно, не відправлю їх геть. У мене завжди знайдуться солодощі та гарячий чай для гостей. Проте я обов'язково проведу з ними розмову про суть цього дійства, щоб вони усвідомлювали, що ігри зі злом не повинні стати частиною життя християнина. Адже з цієї, на перший погляд, безневинності може початися моральне занепад.
Згідно з поширеною версією, витоки Геловіну можна відстежити до давнього кельтського свята Самайн, яке святкували більше двох тисяч років тому на території Ірландії та Шотландії. Для кельтських племен цей період знаменував кінець року та початок темної пори року - зими. Вони вважали, що в ніч з 31 жовтня на 1 листопада межа між життям і смертю стає неясною, і душі покійників можуть повертатися в свої колишні домівки. Щоб захиститися від злих духів, люди влаштовували вогнища, приносили приношення та носили моторошні маски.
З приходом християнства це язичницьке свято поступово переосмислили, і церква на його основі створила нове - День усіх святих, яке римо-католики відзначають 1 листопада, а вечір напередодні став відомим як "Вечір всіх святих". Саме від цієї назви й утворилося сучасне англійське слово "Halloween", яке походить від давньоанглійського слова, що означає "святий" або "освячений".
Українська греко-католицька церква, що сповідує східний обряд та перебуває в єдності з Римом, також впровадила цю традицію. Тож на заході України в перші дні листопада віряни відвідують кладовища, запалюють свічки і моляться за душі покійних.
Личаківський цвинтар ввечері 1 листопада, фото: zbruc
Отже, в основі цієї ситуації лежить аналогічний процес, коли церква адаптувала язичницьке свято слов'ян під назвою Івана Купала, з'єднавши його з Різдвом Іоана Хрестителя. Хоча повністю викорінити язичницькі звичаї не вдалося, це свято стало унікальним сплавом народних традицій і християнських ідей.
Отже, повертаючись до історії Геловіну, варто зазначити, що коли європейські емігранти принесли цю традицію до Америки, вона трансформувалася в нову, більш світську версію. Тут з'явилися яскраві гарбузи, різноманітні костюми та дитячі розваги. Через американські фільми, вплив попкультури та комерційні тенденції, Геловін поширився по всьому світу, ставши одним із символів осіннього сезону, хоча й з елементами давньої містики, оскільки костюми часто пов'язані зі смертю та нечистими силами.
Слід зазначити, що завдяки популярним фільмам та персонажам, до святкування Геловіну додалися костюми як супергероїв, так і відомих історичних особистостей. Внаслідок цього, для багатьох людей це свято вже не асоціюється з релігійними чи містичними аспектами, а сприймається переважно як розважальна подія. Проте його коріння нагадують про те, наскільки глибоко переплетені в людській культурі давні вірування, страх перед невідомим і бажання перетворити навіть найтемніші символи на певну гру. Хоча з часом це свято стало більш комерційним, воно все ще викликає занепокоєння у частини християн через свої приховані значення.
