Існує ряд обставин, що можуть спонукати Росію завершити військові дії та розпочати переговори. Інтерв'ю з Портниковим.

Канцлер Німеччини Олаф Шольц підкреслив важливість моменту, коли потрібно розглянути можливі шляхи для виходу з військового конфлікту і досягнення миру в найкоротші терміни. Згідно з повідомленнями ЗМІ, Шольц нібито працює над концепцією, схожою на "Мінськ-3", яка передбачає, що Україні можуть запропонувати поступитися певними територіями в обмін на мирні домовленості.

Індійське керівництво запропонувало Володимиру Путіну свій варіант мирного вирішення конфлікту. Тим часом до Києва прибули державний секретар США Ентоні Блінкен і міністр закордонних справ Великої Британії Девід Леммі, які обговорили з українським керівництвом ключові стратегічні питання щодо подальшої співпраці в боротьбі з Росією та надання допомоги. Окрім того, президент України Володимир Зеленський має намір представити у США "план досягнення перемоги".

Які наслідки можуть виникнути внаслідок нещодавніх "миротворчих ініціатив"? Як це вплине на Україну? Чому Захід продовжує повільно реагувати на "червоні лінії" щодо Росії, і які труднощі виникають у процесі "представлення" плану перемоги Зеленського в Сполучених Штатах?

Своїми думками щодо цих питань в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA поділився політичний аналітик, публіцист Віталій Портников.

Україна прагне від своїх міжнародних партнерів двох ключових моментів: надання можливості завдавати удари по Росії за допомогою далекобійної західної артилерії та забезпечення підтримки у знищенні ворожих безпілотників і ракет, що можуть загрожувати повітряному простору НАТО. До цього часу відповідь Вашингтона та інших важливих союзників була незмінною — категоричне "ні". Проте 11 вересня з'явилася нова надія, що ця позиція може почати змінюватись. У цей день державний секретар США Ентоні Блінкен разом із британським колегою Девідом Леммі здійснили візит до Києва.

Після зустрічі з українським президентом Володимиром Зеленським, Лондон, за повідомленнями, вирішив дозволити застосування ракет Storm Shadow дальнього радіусу дії проти цілей у Росії. Цю інформацію наводить видання Guardian, посилаючись на джерела в уряді Великої Британії. Ентоні Блінкен лише пообіцяв донести цю інформацію до Байдена. Тим часом, США та інші держави почали серйозно розглядати можливість перегляду своїх давніх обмежень, що стало наслідком постачання балістичних ракет з Ірану до Росії. Чому ж Захід все ще повільно реагує на зміни, переміщуючи "червоні лінії" лише у відповідь на посилення тиску з боку Кремля?

Щодо теми "червоних ліній", дії західних країн, на мою думку, є цілком зрозумілими. Коли мова йде про ядерну державу, пряма конфронтація з якою може загрожувати не тільки мирному життю, але й життям мільйонів людей, а ця держава втягнута у конфлікт з невеликою регіональною країною, то завдання полягає в тому, щоб підтримати цю країну, уникаючи ескалації конфлікту і власної участі в ньому. Тому Захід обережно пересуває ці "червоні лінії", підходячи до ситуації з розумінням, що рано чи пізно Путін зрозуміє безперспективність своїх прагнень щодо анексії України та трансформації її в частину своєї імперії.

Щодо цього візиту, вважаю, що важливо для США та Великої Британії узгодити з Україною подальші дії. Наприклад, ми надаємо вам ракети, але що ви плануєте з ними робити? Де ви можете вести наступ, а де — ні? Яка у вас бойова готовність? Коли ми розпочнемо консультації з Росією, пропонуючи їй припинити вогонь? Чи готові ви прийняти таку пропозицію? Які будуть вимоги до гарантій безпеки? Ці питання можна обговорити з президентом Зеленським. Проте завжди залишається невизначеність щодо того, наскільки Путін буде готовий врахувати наші пропозиції. Адже, найімовірніше, у нього є свій власний план дій, який може суттєво відрізнятися від нашого та західного. І велике питання, чи зможе Захід у цей момент нав'язати йому свій підхід.

- Поки що з путінським розумінням у цьому відношенні все ще проблеми, він і далі прагне знищення України...

Не можу запевнити, що він коли-небудь це зрозуміє, але Захід переходить "червоні лінії" з такою швидкістю, яка, на думку західних керівників, не призводить до суттєвої ескалації або залучення самих західних держав у масштабний конфлікт.

Існують великі сумніви щодо того, чи є це правильним підходом, але, знову ж таки, я не перебуваю на посаді президента США. Мені недоступні справжні розвідувальні дані, які б ґрунтувалися не лише на аналітичних оцінках, а й на інформації, отриманій від шпигунів із вищих ешелонів політичного керівництва Росії. Якби я мав такі відомості, можливо, я був би більш обережним, усвідомлюючи реальні ризики, пов'язані з потенційним використанням Росією ядерної зброї, скажімо, проти України. При цьому я не зовсім уявляю, якою має бути моя реакція у разі, якщо така зброя буде застосована. Тут постає цілий комплекс проблем, і Україна зовсім не є їхнім епіцентром. Це конфлікт, у якому наша країна виступає в ролі плацдарму та випробувального майданчика.

Міністр оборони США Ллойд Остін не підтримує концепцію використання дальньої зброї для атаки на Росію. На його думку, ракети не стануть вирішальним фактором у досягненні перемоги над РФ у конфлікті.

Якщо Україні буде надано можливість завдавати ударів по російським об'єктам, це призведе до суттєвого зниження російських запасів озброєння. Внаслідок цього зменшиться кількість атак на території України. Ми отримаємо шанс обговорити з Росією можливість припинення її атак на українську інфраструктуру в обмін на те, що ми не будемо завдавати ударів по російських енергетичних об'єктах або нафтобазах. Це стане можливим, оскільки ми матимемо необхідні засоби для реалізації таких дій. Адже використовувати дрони — це одне, а західні ракети — зовсім інше.

Я постійно наголошую на цьому. Єдиний реальний шлях до обговорення завершення війни в найближче десятиліття полягає в тому, щоб перенести бойові дії на територію Росії. Росія повинна усвідомити, що, знищуючи Україну та перетворюючи її на пустелю, вона ризикує отримати таку ж долю для своєї європейської частини, де проживає більшість її населення, яке може бути до цього абсолютно не готовим.

- В день візиту Блінкена та Леммі, The Wall Street Journal з посиланням на офіційних осіб повідомляє, що США та ЄС попередили Україну про відсутність "сотень мільярдів доларів" для повної перемоги над РФ. Нібито, Захід вимагає від української влади сформулювати реалістичні цілі на найближчий рік війни з Росією, що взагалі може вважатися перемогою та що потрібно для її досягнення.

По-перше, матеріали, що публікуються в західних медіа, не орієнтовані на українських читачів. Це публікації, які відображають перспективу західного політичного та дипломатичного контексту, що може варіюватися залежно від актуальних подій. Вони створюються з метою, яку прагнуть досягти місцеві дипломати, шукаючи можливості для ведення переговорів.

Водночас слід усвідомлювати, що якщо західний дипломат не зможе змусити Путіна погодитися на переговори, йому доведеться адаптувати свою позицію відповідно до нових реалій. Захід налаштований на тривалу війну та готовий до неї. Він готовий порушувати "червоні лінії", і тепер все залежить від України. Конкретно, яка кількість людських і військових ресурсів буде готова Україна вкласти, щоб підтримувати цей рівень конфлікту впродовж наступних років.

Щодо визначення перемоги, це надзвичайно важливе питання, оскільки ми самі ще не маємо чіткої відповіді на нього. Офіційно перемогою ми вважаємо лише відновлення України в межах її кордонів 1991 року. Це має стати стійкою політичною позицією нашої країни. Однак варто усвідомлювати, що таке відновлення може відбуватися не лише через військові дії, а й шляхом політичних процесів протягом багатьох років. Виникає питання: як реалізувати цю перемогу на практиці? З огляду на сучасну ситуацію, це є досить складним завданням. Тому, для мене особисто, великою перемогою буде вже те, що українська держава залишиться суверенною. Українці продовжать жити на своїй землі, де вони оселилися протягом століть. Сьогодні шанси на це існують, хоча вони й не є гарантійованими.

Італійське видання La Repubblica повідомило, що канцлер Німеччини Олаф Шольц працює над "мирним планом". Це видання охарактеризувало його як "Мінськ-3", оскільки йдеться про можливе "передання частини українських територій" Росії в обмін на мир. Берлін поки що не підтвердив і не спростував цю інформацію. Особисто Шольц після зустрічі з Зеленським підкреслив, що настав час обговорити шляхи виходу з війни та досягнення миру якомога швидше. Він також зазначив, що Росія повинна брати участь у наступному світовому саміті, адже багато західних країн хотіли б бачити її серед учасників.

Я розумію, що навряд чи федеральний канцлер запропонує нам відмовитися від наших територій. Найімовірніше, йдеться про те, що на сьогоднішній день ми не в змозі звільнити окуповані Росією українські землі силовими методами. Але це не є найважливішим. Значно важливіше те, які умови висуває Путін, а не що пропонує Шольц.

Ситуація на сьогодні така, що насправді у Росії немає жодної людини в керівництві, яка збирається закінчувати війну. Контролюють вони територію, не контролюють. Вони впевнені, що багаторічна війна принесе їм те, чого вони справді жадають. Зникнення української держави. Вигнання більшої частини українців. Поверненням Росії до своїх геополітичних кордонів Радянського Союзу 91-го року - ось їхні цілі і вони готові "працювати" над ними впродовж 20-х, а можливо і 30-х років. І думка українців про якесь закінчення війни їм нецікава. Точно так Кремлю нецікаво, що з цього приводу думає Шольц, який може наступного року втратити владу. Чи Блінкен, який наступного року втратить посаду держсекретаря. От в чому проблема.

Позиції Путіна не змінилися. Він, як і раніше, націлений на знищення української державності, на окупацію якомога більшої частини її території, на перетворення України на інфраструктурну пустелю, і на довгу війну, якщо це буде потрібно, заради того, щоб його ціли були втілені в життя.

Чи існують певні умови, які можуть вплинути на зміну позиції російського лідера?

Отже, мова йде про виснаження військових, економічних, соціальних і демографічних ресурсів Російської Федерації. Переговори щодо миру можуть стати можливими в тому випадку, якщо Росія не зможе продовжувати свої наступальні дії на українському фронті. Це станеться, коли як Путін, так і російські генерали усвідомлять, що подальший рух їхніх військ є неможливим, що це стане кінцем їхніх можливостей. Одночасно вони зрозуміють, що їхні спроби знищення інфраструктури України не приносять очікуваних результатів.

Отже, українці продовжать переживати зиму за зимою, і кількість тих, хто готовий залишитися в Україні, не зменшиться. Водночас російський режим зазнає економічних втрат. Це означає, що ситуація в Україні не стає гіршою, тоді як в Росії відбувається погіршення. У таких умовах можуть виникнути шанси на укладення перемир'я та призупинення бойових дій. Усе інше не матиме жодного впливу на реальне завершення конфлікту.

Захід має можливість створити умови, які сприятимуть прискоренню цього процесу. У будь-якому випадку, перемога завжди залишається на стороні демократій, адже їхня ефективність очевидна. Хоча зараз це завдання ускладнене через те, що вони самі підвищили вплив Китаю. Проте, без сумніву, рано чи пізно, вони здолають Росію і змусить її відмовитися від ідеї, що порушує світовий порядок. Питання в тому, чи буде на той момент Україна значним гравцем у політичному світі. Чи зможуть вони перемогти Росію разом з інтегрованою Україною? Ось у чому полягає основне питання для нас.

Згідно з інформацією, уряд Індії нібито запропонував Володимиру Путіну свій варіант мирного плану для врегулювання конфлікту в Україні. Принаймні, радник прем'єр-міністра Індії Нарендри Моді з питань національної безпеки Аджит Довал 12 вересня провів зустріч з Путіним, під час якої ознайомив його з баченням індійського керівництва. Які наслідки можуть виникнути в результаті таких переговорів?

- Я думаю, що коли індійський радник зустрічається з Путіним, він таким чином легітимізує стосунки Індії та Росії. Мовляв, от бачите, ми не просто маємо стосунки з РФ і купуємо її нафту. Ми ще й посередники, щоб Росія припинила війну. Те, що вона не припиняє війну, ми ж у цьому не винні. Ми хочемо змінити це, ми з ними розмовляємо. Ми навіть передаємо їм якусь інформацію від президента Зеленського. Але це ж та саме тактика, до якої вдавався президент Туреччини Ердоган. Це чистої води цинізм країн Глобального півдня, який ніякого відношення до закінчення війни взагалі немає.

Сі Цзіньпін, можливо, зустрінеться з Володимиром Зеленським наступного місяця, повідомив колишній заступник міністра закордонних справ України Олександр Чалий. Він зазначив, що за останні місяці відносини між Пекіном і Києвом зазнали покращення, що створює умови для можливих переговорів. Водночас Зеленський різко критикував план Бразилії та Китаю щодо мирного врегулювання конфлікту, назвавши його деструктивним. Чи може така зустріч відбутися і чи принесе вона якісь позитивні результати для України?

Я не впевнений у ймовірності зустрічі двох лідерів, але навряд чи вона суттєво вплине на сприйняття Китаєм та Україною умов мирного врегулювання. Крім того, вважаю, що роль Китаю у відносинах Росії в контексті прийняття рішень щодо війни з Україною дещо переоцінена.

Знову таки, якщо дивитися на китайський план, то він має на увазі виключно підтримання статус-кво. Припинити вогонь по лінії фронту, скасувати санкції і далі розмовляти. В цьому китайському плані не тільки про територіальну цілісність України не йдеться, але й про якісь гарантії безпеки з боку хоча б того ж таки Китаю. Тоді про що ми говоримо? Саме тому, якщо й відбудеться зустріч, то навряд вона принесе якість серйозні зміни.

Володимир Зеленський має намір відправитися до Вашингтона з "планом перемоги", щоб представити його Джо Байдену, а також кандидатам у президенти США - Камалі Гарріс і Дональду Трампу. Які, на вашу думку, можуть бути наслідки цього заходу?

Я насправді не зовсім розумію, чому ми постійно живемо у світі формальностей і презентацій. Це ніби як наукова конференція, де люди представляють документи, а не справжня війна. У нас була Формула миру, яка виглядає абсолютно правильно і логічно. Це бездоганний документ з погляду справедливості і безпеки. Але суть не в тому, наскільки ефектно це виглядає на екрані, чи які інтонації використовує президент Зеленський під час своїх численних виступів на міжнародній арені. Найголовніше – це те, наскільки реально можна втілити цей документ у життя.

Той же підхід стосується і стратегії перемоги. Я не зовсім розумію, про що йдеться. Яким чином це змінює перспективи українського керівництва в контексті Формули миру? Можливо, що під цим планом перемоги криється лише прагнення налагодити зв’язки з командами обох кандидатів у президенти. Можливо, суть цього плану полягає не в його змісті, а в тому, кому його планують представити.

Не впевнений, наскільки доцільно проводити таку презентацію всього за 55 днів до виборів. Особливо враховуючи, що погляди обох кандидатів на вирішення конфлікту залишаються незмінними. Це стало очевидно під час дебатів у Філадельфії. Гарріс чітко заявила про своє бажання досягти перемоги України та надалі її підтримувати. Натомість Трамп не висловився на користь перемоги України. Тож, можливо, варто відкласти цю презентацію до завершення виборчої кампанії і представити план переможцеві, з урахуванням його позиції?