Є терміни, що набули нового сенсу в умовах війни, - стверджує поет Сливинський.

Під час війни звичні слова набувають нових сенсів і стають глибшими, відображаючи досвід втрат, єдності та тілесного відчуття країни

Про це в ефірі Еспресо поділився інформацією поет, перекладач та дослідник Остап Сливинський.

"Є багато слів, які стали для нас важливими, які змінили своє значення. Я просто стежив, які слова активно повторюються в розмовах. Дуже часто повторювалося слово "дім". І воно дійсно змінило своє значення для нас. Тому що ми, як мало хто з тих, хто не пережив катаклізму війни, розуміємо, що дім - це часто не те, що має нас захищати, а це те, що ми маємо захищати собою. Зараз в часи ракетних і дронових обстрілів цивільної житлової забудови, наших будинків, в яких ми живемо, ми розуміємо, що дім може навіть становити для нас небезпеку - наш власний дім. Але, як символ, як культурне поняття, дім є тим, що потребує нашого захисту", - пояснив Сливинський.

На думку поета, в умовах війни люди все більше починають сприймати Україну як одне єдине "тіло" – цілісне і вразливе, що символізує глибокий емоційний зв’язок з батьківщиною. Це також акцентує необхідність піклування про своє фізичне та психологічне благополуччя.

Також, наприклад, слово "тіло" часто з'являлося в різних контекстах. Одного разу, в розмові з львівською волонтеркою, яка відбулася приблизно в березні або квітні 2022 року, вона висловила дуже цікаву думку: "У часи, коли на Україну агресивно напали і заподіюють їй страждання, я відчуваю свою країну як єдине тіло". Це надзвичайно цікаве тілесне і фізіологічне сприйняття держави як цілісності. Крім того, тіло — це те, від чого ми залежимо в умовах війни. Часто це єдине, на що ми можемо покладатися, що може врятувати нас з небезпечних ситуацій. Тому важливо довіряти своєму тілу і дбати про нього, підкреслює він.