Є лише одне, що втішає та привертає увагу Трампа, і Путін майстерно експлуатує цю ситуацію. Інтерв'ю з Безсмертним.

Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп втрачає терпіння щодо ситуації в Росії та "серйозно обмірковує" введення санкцій у відповідь на затримки в мирних переговорах і тривалі атаки Росії на Україну. "Дональд Трамп усвідомлює, що російський лідер Володимир Путін ввів його в оману", — цитує Le Monde французького президента Еммануеля Макрона.

Однак Трамп висловлював подібні скептичні речі щодо Росії та Путіна з перших днів свого перебування на посаді президента США. Але жодного разу він не довів справу до кінця і не посилив тиску на Москву, попри те, що Путін неодноразово заявляв Трампу про свою підтримку миру, одночасно посилюючи бомбардування України.

Наразі я висловлюю великий скептицизм щодо можливості того, що Трамп коли-небудь впровадить істотні санкції чи інші дії проти Росії. Він отримав численні шанси для цього, але щоразу уникав їх, - зазначає Курт Волкер, колишній спеціальний представник США в Україні в період першого терміну президентства Трампа.

Хто точно у США втратив терпіння щодо Путіна, то це Сенат, у стінах якого є підтримка двопартійного законопроєкту про санкції. Сенатори все ж чекають на офіційне "зелене світло" від Трампа, що він також підтримає цей закон. Без його благословення республіканці побоюються, що законопроєкт може бути заблокований у Палаті представників, де керівництво не хоче вступати у конфлікт із президентом.

Зі свого боку, європейські союзники, усвідомлюючи ризик можливого відмови Трампа від мирних переговорів без покарання для Росії, активно шукають способи взяти на себе ініціативу в підтримці України. 28 травня президент України Володимир Зеленський вже втретє за короткий проміжок часу відвідав Берлін, де провів зустріч з канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцом. Основними питаннями, які обговорювалися, були військова допомога та можливість надання Україні крилатих ракет Taurus від Німеччини.

В українському дипломатові та політику Роману Безсмертному вдалося висловити свої погляди на ці та інші важливі питання в ексклюзивному інтерв'ю для OBOZ.UA.

Останні коментарі Трампа стосовно Путіна виглядають досить критично, і він, здавалося б, "серйозно обдумує" можливість введення санкцій проти Росії, оскільки його розчарування стосовно російського лідера та розвитку переговорів зростає. Відзначається, що Путін "жартує" з Трампом, нехтуючи його пропозиціями та майже знущаючись, про що говорять як у Європі, так і в американському Сенаті. Чи настав для Трампа вирішальний момент, адже зволікання далі може призвести до серйозних наслідків у відповідь на такі нахабні дії Кремля? Якими можуть бути його дії: втеча, боротьба чи можливо відмова від підтримки України, враховуючи його бажання відновити економічні зв'язки з Росією та негативні настрої щодо Володимира Зеленського?

Трамп залишиться таким, яким є. Його імпульсивність, непостійність та нелогічність завжди вважалися його козирями. Зверніть увагу: спробуйте знайти хоч би одну згадку про те, що "Трамп готовий ввести санкції". У новинах обговорюються думки сенаторів Грема та Блюменталя, лідера республіканської більшості Туна, але сам Дональд Трамп не висловлює своєї позиції. Тому я підкреслюю – ми повинні взаємодіяти з урядом, адже Трамп – це вже відома історія. Його непередбачуваність, непослідовність і іноді повна алогічність ускладнюють формування стабільної логічної стратегії.

Іноді складається враження, що його висловлювання виникають спонтанно, ніби він намагається створити якусь послідовність думок. Але насправді жодної такої послідовності не існує. Його погляди змінюються в залежності від багатьох факторів: що він з'їв, в що одягнений, яка краватка на ньому, що йому сказали, на якому літаку він прилетів, в який автомобіль сів і так далі. Ті, хто як слід вивчив цю особистість, розуміють: є лише одна річ, яка його заспокоює та цікавить — це його фінансовий стан, багатство та розваги. Саме з цієї причини Білий дім став місцем, де виставлені без смаку картини, позолота та портрети. Це сусальне золото навколо нього перетворило резиденцію на візуальний безлад. А якщо до цього додати людський хаос: випадкові, непередбачувані зустрічі з людьми, які порушують порядок, стає зрозуміло, чому ситуація ускладнюється. Тепер уявіть, що проти цього хаосу виступає система, що нагадує "КДБ", яка вміло використовує всі ці обставини. І як Трамп зі своїми методами може протистояти такій системі?

Якщо у Путіна хоч і невеликий, але шанс використати Трампа на свою користь – він цим скористається. Він продовжить маніпулювати ним. Навіть якщо Трамп інколи реагуватиме емоційно та робитиме різкі заяви, після отриманого "задоволення" він швидко повернеться до свого звичного оточення, де відчуває себе комфортно. А комфорт для нього – це компанія людей, схожих на нього: Путіна, Ердогана, Кім Чен Ина, Сі Цзіньпіна. Саме там він почувається в своїй стихії. Він сприймає їх як всевладних монархів і ідеалізує цих напівлюдей та людоїдів. Від них він будує образ самого себе. Спілкування з ними приносить йому задоволення. Трамп не усвідомлює, що очолює демократичну країну, і його розбурхує ідея абсолютної влади.

Отже, всі ці заяви Трампа та його команди про Путіна та Росію, що стосуються можливості введення жорстких санкцій, такі як "нарешті", "остаточно", "востаннє" – чи можемо ми вважати їх марними? Чи справді Трампа, з його величезним его, не турбує така поведінка Путіна?

- Його це абсолютно не зачіпає. Пане Романе, його его вимірюється доларом, багатством, розкішшю тощо. Багатьох людей обурює той момент, коли він тисне руку наслідному принцу Саудівської Аравії - убивці, який особисто віддав наказ убити журналіста. Це доведено. І вже тоді, під час першої каденції, Трамп порушив моральне табу - заборону на контакти з подібними постатями. І саме тоді було зруйновано моральний бар'єр. Усі це зрозуміли, і моральні рамки просто розсипалися. Тепер усі пішли туди в чергу. І це триває й досі. Тому для Дональда Трампа фраза "гроші не пахнуть" звучить майже як дитяча забавка. Його справжня цінність - це статки: його особисті, його родини. І коли він говорить про бажання зупинити кровопролиття, - це виглядає нещиро, це видно навіть по його обличчю.

Чи можемо сподіватися на щось у цьому плані?

Отже, стосовно внутрішньої американської системи. Він відчуває страх перед нею. Саме він звертався до Ліндсі Грема з проханням не вносити законопроект про мита в 500 відсотків. ЗМІ повідомляють, що його ухвалення може відбутися в будь-який момент, хоча Трамп особисто наполягав на тому, щоб цей закон навіть не реєстрували. Зараз він перебуває в мовчанні. І якщо його спитають: "Ти ж просив не вносити цей закон?" - він відповість: "Хто, я?" Так, як вже неодноразово робив раніше. Тому не варто очікувати від нього логічності у діях.

Зміни, що відбуваються на міжнародній арені, все більше свідчать про те, що терези схиляються на користь України та Європи – це вже очевидно. Наприклад, зверніть увагу на заяви директорки національної розвідки США Тулсі Ґаббард. У своїх прогнозах на 2025 рік вона вказує, що основною загрозою для США залишаються збройні сили Росії. Особливо варто зауважити її коментарі щодо хімічної та біологічної зброї – вона прямо стверджує, що російська армія використовує хімічні засоби проти українських військових. Ця ж Ґаббард раніше поширювала неправдиву інформацію про нібито американські лабораторії в Україні, де виробляється біологічна зброя, та виправдовувала агресію Москви, стверджуючи, що США обіцяли Україні вступ до НАТО. Але тепер вона підписує документ, що суперечить її попереднім заявам. Навіть для таких людей, як вона, факти, схоже, важливі. Проте для Дональда Трампа речі виглядають інакше. Якщо він і дослухається до чийогось думки в питаннях зовнішньої політики, то це, напевно, Стів Віткофф – такий же балачник, як і сам Трамп. Він говорить одне, робить інше, а пише взагалі третє. Тому, з моєї точки зору, якщо хтось шукає "задоволення", то в кожному висловлюванні Трампа можна знайти частинку певного "бальзаму". Але насправді це лише ілюзія.

- Щодо системи, Сенат США й справді прагне посилити тиск на Росію. Американські сенатори дали Путіну "кілька днів" на рішення щодо України та пригрозили вирізати Росію зі світової торгівлі. Законопроєкт США про "нищівні" санкції проти Росії піде у хід, якщо найближчим часом Кремль не розпочне "сумлінні" переговори про міцний мир з Україною, заявили автори документа, сенатори Ліндсі Грем і Річард Блюменталь. Вони зазначили, що їхній законопроєкт підтримали вже понад 80 зі 100 сенаторів від обох партій. За їхніми словами, члени верхньої палати Конгресу все більше переконуються у тому, що Володимир Путін не прагне до завершення війни.

"Якщо Путін продовжить свої маніпуляції, Сенат вживає необхідних кроків", - наголосив Ліндсі Грем. Чи можемо очікувати реальних дій від сенаторів у питанні санкцій?

Цей закон має всі шанси на ухвалення. Проте в мене виникає питання: що відбудеться раніше — загроза імпічменту для Дональда Трампа чи прийняття цього закону? Адже обидва процеси можуть відбуватися одночасно. Трамп — особистість, яка викликає неоднозначні почуття, але життя не раз ставило його перед викликами, які значно перевершували його можливості. У такі моменти він часто шукає підтримки у незвичних союзників. Відомо, що його фінансове становище неодноразово рятували, зокрема, й російські кримінальні капітали. Тому, опинившись у безвихідній ситуації, він може ухвалювати спонтанні й небезпечні рішення. Але це лише підсилює негативне сприйняття його особи.

На мою думку, варто очікувати дій з боку як Сенату, так і Палати представників, незважаючи на те, що Трамп може висловлювати свої сумніви чи навіть вести переговори з московським лідером. Важливо зазначити, що Європа також активізувалася. Нещодавно завершилися військові навчання НАТО в Балтійському регіоні, і за рекомендацією командування, яке їх проводило, було запропоновано збільшити кількість союзних військ у цій зоні. Також планується посилити присутність військової техніки, ракетних систем і протиповітряної оборони, оскільки навчання виявили певні недоліки в здатності протистояти російській агресії. Основна мета цих навчань полягала в тому, щоб запобігти можливій агресії та відпрацювати контратаки. Невипадково ситуація в Балтії стає все більш напруженою: з одного боку, НАТО реалізує програму "Балтійський вартовий", а з іншого - проводить постійні навчання. Все це, на мою думку, невідворотно веде до загострення конфлікту, незалежно від того, що відбувається на українсько-російському фронті.

Стосовно меморандуму, Спеціальний представник Трампа по Україні Кіт Келлог повідомив, що США отримали від України список умов для досягнення мирної угоди і очікують аналогічний документ від Росії. Він також зазначив, що зустріч між Зеленським, Путіним і Трампом може відбутися в Женеві, коли Москва надішле свої пропозиції щодо умов миру, які будуть проаналізовані.

- На нинішній день Путін не прагне зустрічатися не лише із Зеленським, а й із президентом США. Причому ця позиція обопільна: як із боку Путіна, так і з боку Дональда Трампа. Це прослизає в окремих заявах самого президента США, хоча його оточення, зокрема Келлог, змушені підтримувати наратив: мовляв, "тільки ми двоє можемо все вирішити".

По-перше, як ви бачите Трампа в ролі арбітра між Путіним і Зеленським? Йому завжди потрібно бути в центрі уваги, займати позицію номер один. Навіть у приватних розмовах він прагне домінувати, щоб підкреслити свою перевагу. Уявити Трампа як нейтрального посередника - це вже щось із сфери фантастики. Варто лише звернути увагу на його темперамент, манеру спілкування та поведінку. Не випадково посередниками зазвичай стають швейцарці, шведи чи фіни - країни з нейтральною позицією, стабільністю та дипломатичним авторитетом. А тепер уявіть Трампа. Це ніби відкриття нового жанру в політичному світі. Це надзвичайно ризикований шлях. Адже посередництво не має нічого спільного з імпульсивністю чи егоцентризмом.

По-друге, формати переговорів, які виходять за межі міжнародної правової системи, ігнорують рішення Генеральної асамблеї ООН та інших глобальних організацій. Це не лише підриває міжнародний порядок, але й перешкоджає створенню нової архітектури безпеки. Коли Трамп виступає як посередник, ми спостерігаємо класичну "КДБшно-ФСБшну" модель: "двоє проти одного". Це потрібно усвідомлювати заздалегідь. Інформаційний контекст є очевидним і вже на поверхні. Один висновок - слід бути надзвичайно обережними, реально оцінюючи обстановку. І зрозуміти, куди варто заходити, а куди - ні. Адже в деяких "водах" можуть ховатися піраньї.

- А як щодо заяви Дмитра Медведєва, який напередодні пригрозив США третьою світовою війною? Такі випади можуть змінити настрій Трампа?

- Як на мене, діяльність Путіна спрямована на розпалювання континентальної і навіть глобальної війни. А бездіяльність Дональда Трампа лише підігрує цьому сценарію. Така "співпраця навпаки" між ними створює ідеальні умови для ескалації. Це вже помітно - напруження наростає стрімко. Згадайте, коли я почав публікувати матеріали про російські диверсії в Європі, про гібридну війну, мене критикували, мовляв, це перебільшення. Але зараз усе це вийшло на поверхню. Напруженість на Балтиці зростає саме тому, що санкції діють. У Путіна залишається все менше легітимних джерел фінансування війни, тому Росія масово використовує нелегальний "тіньовий" танкерний флот, аби продавати нафту на чорному ринку. Балтика стала ключовою точкою: саме звідти йде дві третини тіньового експорту. І це не тільки нафта, а й газ. Це джерело, яке фактично наповнює військовий бюджет Росії. Тому зрозуміло, що Європа й НАТО не миритимуться з таким свавіллям.

Президент України Володимир Зеленський вже втретє за останні тижні проводить зустріч у Берліні з канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцом. Мерц активно бере на себе роль лідера у питанні підтримки України в конфлікті з Росією.

По-перше, безсумнівно, у Мерца є амбіції та потенціал стати ключовою постаттю в європейській політиці. Проте німецький підхід передбачає уникнення одноосібного керівництва. Вони усвідомлюють, що для ефективного функціонування Європи необхідно колективне керівництво. Тому Мерц планує співпрацювати з Великою Британією і її прем'єр-міністром Кіром Стармером. Крім того, він налагодить партнерство з італійською лідеркою Джорджією Мелоні, оскільки між ними існує більше спільного, ніж розбіжностей. Також у його планах — співпраця з президентом Франції Еммануелем Макроном, адже німці та французи в історії заплатили велику ціну за відсутність координації. Мерц активно взаємодіятиме з Польщею, незважаючи на політичну ситуацію в країні, оскільки геополітичні реалії вимагають зусиль з координації. Він добре розуміє стратегічну важливість зв'язку між Києвом та Берліном. Існує певний парадокс: історично Берлін і Київ мають тісніші взаємини, але з точки зору цінностей Київ ближчий до Парижа. Це підкреслює необхідність тристоронньої координації між Україною, Польщею, Німеччиною та Францією. Ця співпраця є основою стабільності на євразійському континенті. Як зазначав Збігнєв Бжезінський, без стабільної Європи неможливо контролювати "чорну діру" — Росію. Її не можна випустити з цієї ролі. Для протистояння необхідна сила — єдність континенту. Важливим також є внесок Великої Британії та Канади.

Тому, попри будь-які заяви Дональда Трампа, Європа повинна рухатися до вступу України в ЄС і НАТО. Це потрібно не лише Україні для безпеки - це потреба самої Європи. Стабільність в Україні - це стабільність у Європі, а стабільність у Європі - це стабільність у світі. Історія не раз це підтверджувала.