Еволюція колективного позіхання: чому позіхання однієї особини спонукає до цього інших представників виду.

Позіхання є звичною практикою для багатьох людей, однак ця поведінка властива не лише нашому виду. Дослідження свідчать, що позіхання можна спостерігати у безлічі тварин, які живуть як на поверхні землі, так і у водному середовищі, повідомляє IFLScience.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Згідно з інформацією, наданою доктором Ендрю Геллапом, професором поведінкової біології в Університеті Джонса Гопкінса, не всі види тварин на нашій планеті позіхають. Проте, цікаво, що ця поведінка спостерігається у всіх хребетних, які мають подібні рухи щелепами під час позіхання. Експерт підкреслює, що така поведінка була зафіксована у різних групах тварин, включаючи риб, амфібій, рептилій, птахів та ссавців. Таким чином, вчені дійшли висновку, що позіхання, ймовірно, виникло у щелепноротих риб і згодом поширилося на інших хребетних, зокрема, на ссавців.

Якщо позіхання є таким розповсюдженим явищем, то яке ж його призначення? Професор Геллап, який присвятив більшу частину своєї наукової діяльності вивченню цієї теми, вказує на цікаві результати. Дослідники з'ясували, що позіхання є тривалою розтяжкою м'язів, зосередженою в області черепа, що сприяє підвищенню кровотоку до мозку. Це явище активізує артеріальний кровопостачання та знижує венозний відтік, що, за припущеннями вчених, має суттєве значення для пробудження і змін у поведінкових станах у різних видів тварин.

Водночас, на думку дослідників, у культурі людей позіхання отримало негативну конотацію — зазвичай його сприймають як прояв нудьги або неввічливості. Проте вчені підкреслюють, що насправді позіхання свідчить про спробу людини підвищити свою увагу. На відміну від людей, тварини можуть вільно позіхати, не турбуючись про те, що їхні дії будуть неправильно інтерпретовані.

Чому ж позіхання з'явилося у різноманітних груп тварин? Це цікаве питання і вчені все ще шукають відповідь на нього.

За словами професора Геллапа, поведінка, схожа на позіхання, що спостерігається у риб і морських ссавців, дуже схожа на поведінку, що спостерігається у наземних хребетних. Позіхання дуже стереотипне і передбачає типовий шаблон дії, спільний для всіх видів, а тому його досить просто ідентифікувати у людей та інших видів.

Вчені вже здійснили численні дослідження, спрямовані на вивчення функціональної ролі позіхання. Той факт, що цей процес спостерігається у такій великій різноманітності видів, говорить про його адаптивний характер. Вважається, що позіхання допомагає збільшити приплив крові до мозку, активізує збудження та полегшує перехід від стану спокою до активності і навпаки.

Ще один цікавий аспект полягає в тому, що позіхання має здатність бути заразним. Наприклад, одна особа може спровокувати позіхання в іншої. Вражаюче, але така реакція може проявлятись не лише серед однорідних видів: дослідження показали, що навіть слони здатні "заразити" людей своїм позіханням.

На жаль, науковці лише на початковому етапі досліджують причини, чому позіхання є заразним. Відомо, що воно здатне викликати аналогічну реакцію не лише у людей, але й у багатьох тварин. Отже, механізми, що лежать в основі цього явища, можуть полягати в простому спостереженні за позіханням інших. Цікаво, що навіть думка про позіхання або читання про нього може спровокувати цю реакцію.

Раніше видання Фокус повідомляло, що дослідники виявили причини, чому людина позіхає: це мало суттєве значення для наших предків.