Історія Завидного: перший міні-корабель, що підняв синьо-жовтий стяг на водах Чорного моря.

Сьогодні, 12 жовтня, ми відзначаємо 108 років з моменту, коли у 1917 році есмінець "Завидний" став першим кораблем Чорноморського флоту, який підняв український прапор і відмовився його знімати.

У серці революційних подій 1917 року цей вчинок став символом пробудження національної свідомості серед моряків і відкрив нову сторінку в героїчній історії українського флоту. Таким чином, "Завидний" перетворився на важливий символ боротьби за незалежність, переживши імперські війни, революційні зрушення та окупації, перш ніж зникнути в глибинах історії.

Еспресо надасть детальнішу інформацію про історію цього судна.

Есмінець "Завидний" відносився до класу малих міноносців Чорноморського флоту. Це був один з останніх представників цього типу суден в Російській імперії перед початком Першої світової війни.

Його будівництво розпочалося в Миколаєві на суднобудівному заводі "Наваль" на початку XX століття. Спуск на воду відбувся навесні 1903 року, а вже в кінці того ж року він був введений в експлуатацію. Це судно стало яскравим прикладом "москітного флоту" — легких і маневрених кораблів, створених для виконання торпедних атак і розвідувальних місій.

Будівництво відбувалося на фоні зростаючої напруги в Європі: Росія, бажаючи зміцнити свій Чорноморський флот, замовила серію з восьми есмінців, які були натхненні успішними британськими та французькими моделями. Ціна одного з цих кораблів становила 2,2 мільйона рублів.

Основні технічні дані: водотоннажність становить приблизно 410-515 тонн; загальна довжина - 64 метри; ширина - 6,4 метра; осадка - 2,2 метра; тип гвинтів - два, максимальна швидкість - до 26 вузлів (48,15 км/год); екіпаж - близько 72 особи. Що стосується озброєння, то воно включає кілька 75-мм гармат, кулемети, однотрубні торпедні апарати калібру близько 450-457 мм та морські міни. Дальність ходу досягає 1500 морських миль при швидкості 15 вузлів, що забезпечує ефективність операцій у Чорному морі.

У цілому, "Завидний" являв собою невелике, проте ефективне бойове судно для свого часу.

У перші роки служби він базувався в Севастополі, входив до складу 1-ї дивізії міноносців Чорноморського флоту. Він брав участь у рейдових операціях, у мінно-загороджувальних та блокадних діях біля турецьких берегів, неодноразово прикривав інші сили флоту.

Найвідоміший бій за участі "Завидного" відбувся на початку 1916 року під час Ерзурумської наступальної операції. Разом з іншими кораблями знищив до 490 різних кораблів та плавзасобів ворога

Слід зазначити, що на момент обговорення це судно вже вважалося морально застарілим в багатьох аспектах, проте все ще активно виконувало свої функції на морських просторах.

Після Лютневої революції 1917 року процеси українізації охопили також Чорноморський флот. У складі флоту було чимало етнічних українців, а в морських осередках почали виникати різноманітні товариства та гуртки, що сприяло підняттю національних прапорів. Історик Андрій Іванець розповів Радіо Свобода, що на Чорноморському флоті служило приблизно 40 тисяч моряків, з яких, за даними більшовиків, близько 65% були уродженцями України, а за свідченнями українських мемуаристів, ця цифра могла сягати до 80% всього особового складу.

"Завидний" - це один із перших кораблів, на якому ще влітку 1917 року було піднято синьо-жовтий прапор. Однак 12 жовтня 1917 року есмінець офіційно став першим судном Чорноморського флоту, яке підняло український стяг і відмовилося його знімати.

Того ж дня в газетах з'явився маніфест екіпажу, у якому моряки обґрунтували свої дії прагненням відновити права "нашої славної матері-України" та висловили вимогу про більшу автономію в рамках федеративної Росії. Цей документ став одним із символів настроїв частини чорноморських моряків у 1917 році.

"Ми, українці з ескадрового міноносця «Завидний», підняли наш національний прапор на гафелі, щоб продемонструвати, що незважаючи на тривалий гніт, сини нашої славної матері-України все ще живі. Це свідчить про те, що сила, здатна відновити права нашої дорогоцінної батьківщини, залишається живою", - зазначено в маніфесті.

Цей акт надихнув інших. Адже до кінця 1917 року під український прапор перейшли десятки інших суден.

У листопаді 1917 року в Севастополі було створено Морський курінь імені гетьмана Петра Сагайдачного - перше українське військово-морське формування, до складу якого увійшли моряки Чорноморського флоту, що підтримували ідею українізації.

Після цього керівництво Української Народної Республіки вирішило створити власні військово-морські сили, використовуючи кораблі Чорноморського флоту. На той момент в складі цього флоту знаходилося близько дев'яти лінкорів, семи крейсерів, вісімнадцяти есмінців, чотирнадцяти підводних човнів, шістнадцяти тральщиків та численних допоміжних суден. Багато з цих суден підняли українські прапори, підтверджуючи своє підпорядкування Центральній Раді.

Тим часом у Росії повним ходом більшовики на чолі з Леніним силою здобували владу після успішного жовтневого перевороту. Вже до грудня, за допомогою терору та агітації, вони змогли залучили до більшовицького руху майже весь Чорноморський флот. 3 грудня 1917 року всі кораблі мінної бригади, окрім міноносця "Завидний", підняли червоного прапора.

Таким чином, справжній контроль УНР над флотом виявився недовгим і неповноцінним через боротьбу за владу між більшовиками, німецькими військами, Антантою та білогвардійцями, які активно діяли в чорноморському регіоні. Тому український морський флот скоріше служив символом державницьких устремлінь і прагнення до незалежності, а не стабільною військово-морською силою.

У кінці 1917 року міноносець "Завидний" разом із крейсером "Пам'ять Меркурія" були переведені до Одеси, яка на той момент залишалася одним із небагатьох українських морських портів. Проте, всього через місяць більшовики захопили їх і знову перемістили до Севастополя.

Есмінець "Завидний", зображення: Вікіпедія.

Після падіння Центральної Ради та підписання Брест-Литовського миру в березні 1918 року Чорноморський флот став ареною значних історичних подій. Незважаючи на зусилля більшовиків, які прагнули вивести флот з Севастополя, частина кораблів залишилася на базі. Серед них виявився й "Завидний", який 29 квітня знову підняв український стяг.

З приходом нової влади під керівництвом гетьмана Павла Скоропадського, німецькі війська захопили або взяли на тимчасове користування деякі кораблі Чорноморського флоту для проведення своїх операцій у цьому регіоні. Зокрема, есмінець "Завидний" у травні 1918 року був перейменований на "R-13" і увійшов до складу кайзерівського флоту в Чорному морі. Німецькі військові модернізували його озброєння, використовуючи судно для супроводження конвоїв та придушення повстанських рухів у Криму.

Після поразки Німеччини у листопаді 1918 року есмінець "Завидний" повернувся до складу українського флоту й мав бути перейменований на "Полковник Шрамченко". Однак у грудні стався крах гетьманського уряду Скоропадського. У Криму діяли англо-французькі війська, які захопили есмінець "Завидний".

У квітні 1919 року судно ледь не потопили англійці, які вже відступали, але "Завидний" встояв і знову змінив прапори - від червоного більшовицького до білогвардійського.

Після повторного захоплення Севастополя Червоною армією, корабель "Завидний" остаточно потрапив під контроль більшовиків. У листопаді 1920 року його назвали "Марті". Проте, він так і не став повноцінною одиницею нового радянського флоту. Незважаючи на запланований капітальний ремонт, у травні 1922 року його законсервували. Питання про відновлення "Марті" більше не порушувалося, і в листопаді 1925 року корабель був виведений зі складу радянського флоту.

Сьогодні його історія - нагадування про перші кроки українського флоту, який відродився лише в 1992-му. Тож "Завидний" не просто сталь і пара - це корабель, що завзято тримався за українські ідеї понад сто років тому.