Китай активно нарощує свої запаси золота та нафти. Чи це свідчить про підготовку до конфлікту?

Тайвань, який відіграє ключову роль у світовій індустрії напівпровідників, став основою геополітичного конфлікту між США та Китаєм. Американські розвідувальні служби відкрито вказують на Китай як на "найзначнішу та найсерйознішу військову загрозу". У свою чергу, Китай постійно проводить навчання з метою блокування острова і перекриття Тайванської протоки, а Сі Цзіньпін не втомлюється наголошувати, що "ніхто не зможе зупинити процес возз'єднання" Китаю з Тайванем.

Хоча, як стверджував Дональд Трамп, Сі пообіцяв йому не нападати на острів до кінця каденції 47-го президента США, виглядає так, що протистояння виходить на новий рівень: Пекін активно скуповує нафту і золото та вимагає у Білого дому офіційно заявити про незгоду з незалежністю Тайваню.

Що це може означати: підготовка до бойових дій, натхненна діями РФ перед її вторгненням в Україну, захист від мит Трампа, спроба послабити "гегемонію долара" чи, можливо, поєднання всіх цих факторів?

Які сценарії може використати Сі для вирішення "тайваньського питання", і що може стати на заваді?

КНР уже не перший рік проводить політику зменшення залежності своєї економіки від Заходу, і для цього в Пекіну є як суто економічні, так і військові мотиви - аж до ймовірного вторгнення на Тайвань.

Геополітична ізоляція від США і Європейського Союзу, а також передвоєнне нагромадження запасів золота і юанів, разом із орієнтацією на споживачів енергетичних ресурсів з Китаю та Індії, дозволили Росії зберегти стабільність після введення перших санкцій у 2022 році. Важливу роль у цьому процесі відіграв імпорт російської нафти з Китаю.

Можливо, Пекін черпає досвід з Москви, посилюючи свої військові можливості та готуючись до можливих санкцій і торгових обмежень у разі вторгнення чи блокади Тайваню.

У недавні роки Китай вклав значні кошти в розвиток власних виробництв чипів, електромобілів і сонячних панелей. Крім того, китайський уряд активно прагне скоротити запаси американських держоблігацій, одночасно зменшуючи залежність від імпорту західних продуктів харчування та підвищуючи рівень своєї енергетичної автономії.

Економісти впевнені, що в Пекіна є підстави інвестувати в свою економіку не лише через можливу військову загрозу. Країна зіткнулася з кризою боргів у сфері нерухомості після пандемії, високим рівнем безробіття серед молодих людей та проблемою старіння населення. Таким чином, ці зусилля можуть не тільки дати поштовх для відновлення економіки Китаю, а й допомогти державі підготуватися до тривалих геополітичних напружень з країнами Заходу.

"Возз'єднання Тайваню з материковим Китаєм є однією з головних цілей Сі Цзіньпіна, і цілком логічно, що, якщо він намагається це реалізувати, він хотів би зробити це так, щоб мінімізувати вплив на китайську економіку", - вважає експерт з національної безпеки з Center for a New American Security Вівек Чілукурі.

Хоча Пекін в останні роки і прискорив зусилля зі "зниження ризиків" для економіки, Чілукурі зауважує, що цей процес насправді розпочався ще десять років тому: у 2015 році Сі започаткував програму "Вироблено в Китаї 2025", яка має зробити КНР світовим лідером у ключових технологіях - мікросхемах та електромобілях. Такі кроки у кінцевому підсумку залишать Китай у кращому становищі в разі вторгнення на Тайвань або блокади острова чи непередбачених подій, таких як пандемія.

Окрім цього, значна частина зусиль Сі зосереджена на відновленні економічних секторів, оскільки його політика "нульового COVID" (впровадження суворих локдаунів) призвела до суттєвого падіння та викликала недовіру у деяких китайців.

"Головна угода, укладена Сі з громадянами, полягає в тому, що вони погоджуються поступитися своїми прагненнями до свобод в обмін на стабільне та безпрецедентне економічне зростання. Вплив COVID-19 підривши впевненість багатьох китайців у тому, що ця угода буде дотримана", - зазначає Чілукурі.

З іншого боку, Китай вже накопичив певний досвід у здійсненні контролю над важливими для себе територіями та в умілому подоланні негативної реакції з боку Західних країн.

У 2020 році китайський парламент прийняв закон, що стосується національної безпеки в Гонконзі, який серйозно підважив автономію та демократичні принципи цього регіону, що призвело до затримання активістів, які виступали за демократію. У відповідь на ці дії, Сполучені Штати запровадили санкції проти 11 чиновників з Китаю та Гонконгу, а деякі американські компанії вирішили залишити місто.

Політика Сі щодо Гонконгу стала своєрідним випробуванням, яке демонструє його можливий підхід до анексії Тайваню, а також реакцію Заходу на такі дії. Згідно з гонконгським сценарієм, Пекін може застосувати тиск, щоб змусити Тайвань погодитися без прямого військового втручання.

Один із можливих варіантів дій - введення карантину в "сірій зоні", за яким стоятимуть не військові, а органи берегової охорони та інші правоохоронні структури. На думку експертів з Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), Китаю навіть не потрібно повністю блокувати острів, щоб реалізувати цей карантин. У такому випадку китайські сили можуть зосередитися на одному або двох важливих портах, що спричинить серйозні труднощі для Тайваню.

Іншим методом може стати морська блокада острова, що відокремить його від решти світу. Третій варіант - військове вторгнення. Останнім часом Китай посилив активність своїх провокаційних військових навчань поблизу острова. Крім того, Сі Цзіньпін дав вказівку своїм військам готуватися до збройного конфлікту і неодноразово підкреслює, що "возз'єднання з Тайванем є неминучим".

Багато людей вважають, що війна може спалахнути в будь-який момент. Однак не всі поділяють цю думку: представник Центру стратегічних і міжнародних досліджень Скотт Кеннеді підкреслює, що до тих пір, поки США і Тайвань не переходять жодну з "червоних ліній" Китаю, ймовірність військового конфлікту залишається "досить низькою".

Ігнорувати зміцнення військової сили КНР було б нерозумно, але у стратегії КНР "необмеженої війни" посилення армії - лише один з елементів боротьби за світове лідерство.

Основною метою цієї стратегії є залучення всіх можливих ресурсів та усунення бар'єрів між військовими та цивільними аспектами. Якщо для Сполучених Штатів окремі дії супротивника в екологічній, політичній, соціальній або економічній сферах не вважаються війною, то в концепції Пекіна вони сприймаються як складова "необмеженої війни".

У умовах глобальної невизначеності та підриву довіри до стабільного світового порядку через війни, центральні банки по всьому світу активно прагнуть накопичити надійний актив — золото. Зростання попиту на цей метал призводить до його цінового рекорду.

"Війни, ідеологічні конфлікти та протекціоністські заходи ведуть до поділу світу на окремі блоки, в той час як держави активізують накопичення золота, готуючись до моменту, коли існуюча глобальна фінансова система, що базується на доларі і перебуває під контролем США та Європи, може зазнати краху, поступившись місцем новій системі", - зазначалося у 2024 році в статті Politico, що описує тенденції, які почалися десятиріччя тому.

Внаслідок цього, минулого року ціна золота зросла на 35%, а з початку 2025 року - ще на понад 50%. Після початку масштабного конфлікту в Україні, сусідні країни, такі як Польща та Угорщина, почали активно поповнювати свої золоті резерви.

Нацбанк Польщі, який має у своїх резервах 515 тонн дорогоцінного металу, пояснював, що його програма купівлі золота зумовлена ризиком того, що лінія фронту між РФ та Україною може наблизитися до польських кордонів, дестабілізуючи економіку.

"Це ознака майбутніх воєн", - пояснив торік попит на золото представник одного із європейських банків.

Великим покупцем золота є і Китай, продовжуючи стратегію диверсифікації активів та зменшення залежності від американського долара. У 2023 році Народний банк КНР придбав 225 тонн золота, торік - 44 тонн, а цьогоріч - ще 21 тонну, ставши таким чином найбільшим покупцем серед центробанків світу. Така стратегія налякала деякі медіа, мовляв, КНР не лише хоче замінити долар, а й створює резерви перед війною.

В дійсності, темпи закупівель у цьому році суттєво поступаються показникам 2023 року. Китай має намір збільшити обсяги придбання, проте високі ціни та внутрішні економічні труднощі стримують ці можливості.

Чому Пекін активно інвестує в золото? Як повідомляє Bloomberg, Китай має намір стати основним зберігачем іноземних суверенних золотих резервів, щоб укріпити свої позиції на міжнародному ринку дорогоцінних металів. Це рішення допоможе реалізувати стратегічну мету формування світу, меншого залежного від долара США.

Згідно з даними Народного банку Китаю, у липні запаси золота країни досягли 2300 тонн, що дозволило КНР зайняти шосту позицію у світовому рейтингу, поступаючись лише США, Німеччині, Італії, Франції та Росії. Важливим аспектом є також доля золота в загальних міжнародних резервах: у США та Німеччині цей показник становить 78%, в той час як Китай володіє лише 7% своїх резервів у формі золота. Аналітики вважають, що частина закупівель золота Китаєм здійснюється без публічного оголошення.

Зростання обсягу закупівлі золота Китаєм розпочалося ще в 2022 році, в момент, коли Росія вторглася в Україну, зазначає аналітик компанії Money Metals Ян Нювенхейс. Він вважає, що насправді Китай має в своїх резервів понад 5000 тонн золота, що відповідає меті, оголошеній урядом КНР після глобальної фінансової кризи 2009 року.

Після початку масштабного конфлікту в Україні Захід заблокував валютні резерви Росії, зокрема долари США та євро. Це стало тим моментом, коли долар був застосований як зброя в абсолютно новий спосіб, що викликало занепокоєння у центральних банків і спонукало їх до придбання безпрецедентних обсягів золота.

Китай прагне знизити свою залежність від долара з причин, що перевищують просту диверсифікацію. Це стало наслідком спостереження за тим, як Сполучені Штати використовують валюту як інструмент тиску на Іран і Росію, зазначили в Money Metals. Крім того, Китай займає перше місце у світі за виробництвом золота та є одним із найбільших його споживачів.

Експерти TD Securities вважають, що Китай продовжить нарощувати свої запаси золота, зокрема для диверсифікації валютних резервів. Це робиться з метою захисту від "зниження купівельної спроможності долара", оскільки існують побоювання, що державний борг США, який перевищує 37 трильйонів доларів, "буде зростати з небувалою швидкістю".

Китайська Народна Республіка активно нарощує імпорт нафти, встановивши нові рекорди: з початку року країна вже закупила понад 150 мільйонів барелів, витративши близько 10 мільярдів доларів. Яка ж причина для такої великої кількості нафти в державі, де розташований найбільший у світі ринок електромобілів? Політична стратегія Китаю має багатоаспектний характер, тому існує кілька взаємопов'язаних чинників, що впливають на дану ситуацію.

Найзрозумілішим поясненням ситуації є бажання скористатися моментом, коли нафта має відносно низьку ціну, а запаси достатні. Якщо врахувати інфляцію, вартість нафти WTI нині приблизно відповідає ціні, що була 20 років тому, а Китай активно будує нові резервуари, причому близько половини з них наразі пустують.

Кількість сховищ зростає після прийняття закону, який уперше встановив вимогу стратегічного зберігання нафти як для державних, так і для приватних підприємств. Влада поділила з бізнесом відповідальність за формування запасів, що стало важливим фактором у процесі закупівель.

Окрім цього, Китай може сприймати нафту, подібно до золота, як інструмент для зниження своєї залежності від активів США.

Ось ще одне пояснення: КНР вирішила зміцнити свою енергетичну безпеку, оскільки США часто застосовують мита та обмеження без особливого розгляду. Китай імпортує 20% своєї нафти з країн, які підпадають під американські санкції, таких як Іран, Росія та Венесуела.

Чи пов'язана така активність з нафтою із питанням Тайваню? За словами деяких трейдерів, накопичення запасів справді мають сенс, якщо Пекін готується до військового конфлікту. Але, за оцінками Bloomberg, трейдерів із такою думкою на ринку - меншість.

Американський аналітичний центр Quincy Institute for Responsible Statecraft виділяє три ключові невійськові чинники, які можуть перетворити вторгнення або блокаду Тайваню на неприйнятний сценарій для Комуністичної партії Китаю.

По-перше, це світове значення Тайваню в індустрії чипів: острів є найбільшим виробником напівпровідників у світі, а на Taiwan Semiconductor Manufacturing Co. (TSMC) торік припадало майже 70% світового ринку мікросхем - компанія виготовляє майже всі найсучасніші ШІ-мікросхеми. Повноцінної заміни тайванському виробництву немає.

Напівпровідники зараз є незамінним фактором зростання світового ВВП, вони проникли всюди - від електромереж і виробництва побутових приладів до розробки ракет. Якщо Тайвань припинить виробництво чипів, економіки США і КНР - не кажучи вже про світову економіку - зазнають спаду та спричинять глобальну депресію, прогнозують у Quincy Institute for Responsible Statecraft.

Панування Тайваню на критично важливому ринку чіпів слугує для острова своєрідним "кремнієвим щитом", оскільки як США, так і Китай мають інтереси у забезпеченні безпеки виробництва.

Іншим важливим чинником, який може ускладнити можливе вторгнення Китаю, є негативний вплив на торгівлю та морський транспорт, що проходять через Тайванську та Лусонську протоки. Ці водні артерії з обох боків Тайваню відіграють вирішальну роль у глобальній торгівлі, адже в 2022 році їх обсяг перевищив 2 трлн доларів. Військові дії в цьому регіоні неминуче призведуть до порушення вже існуючого балансу.

За прогнозами Quincy Institute for Responsible Statecraft, окрім безпосередньо Тайваню, найбільше від цього постраждають найприбутковіші китайські порти, адже судна почнуть змінювати маршрути, оминаючи порти вздовж східного узбережжя КНР.

"Втрата доступу до деяких з цих портів матиме побічні наслідки для світової судноплавної галузі в разі тривалого конфлікту або блокади, і решта портів також зіткнуться з негативними наслідками", - припускають аналітики.

Крім того, у контексті геополітики Китаю необхідно враховувати вплив країн Глобального Півдня та БРІКС, оскільки їхня торгівля значно більше залежить від торговельних угод, ніж у країн G7. Враховуючи прагнення Пекіна підтримувати БРІКС і Глобальний Південь у своїй зоні впливу, будь-які перешкоди для їхньої торгівлі можуть призвести до дипломатичних невдач, яких КНР прагне уникнути.

Третій важливий "стоп-фактор" у контексті потенційної атаки на Тайвань - це економічна ситуація в Китаї. Сьогоднішній стан КНР не можна вважати сильним: зростання все ще гальмується наслідками затяжної кризи на ринку нерухомості, а також обмеженим внутрішнім споживанням і невизначеністю, викликаною митами, запровадженими адміністрацією Трампа. У зв'язку з торговельною війною з США, виробнича активність у Китаї падає вже шостий місяць підряд.

Незважаючи на укладену тимчасову угоду стосовно тарифів, між Вашингтоном і Пекіном досі не було досягнуто стабільної угоди в сфері торгівлі. Окрім того, Трамп неодноразово заявляв про можливість значного підвищення тарифів через імпорт Китаєм російської нафти.

У Quincy Institute for Responsible Statecraft переконані, що в разі виникнення кризи в Тайвані, Китай, швидше за все, лише посилить свої існуючі економічні труднощі. Варто також зазначити, що Тайвань постачає близько 60% мікросхем, які імпортує Китай. Напад на цей острів може призвести до серйозних наслідків для промислових секторів Пекіна через нестачу мікросхем.

За оцінками Bloomberg Economics, у разі блокади Тайваню світовий ВВП знизиться на 5%, а економіки Китаю і США впадуть на 8,9% і 3,3% відповідно. А в разі вторгнення світовий ВВП впаде на 10,2%, причому найгірше це позначиться на Південній Кореї, Японії та інших країнах Східної Азії.

У цілому, конфлікт за Тайвань може обійтися у 10 трильйонів доларів, що становить близько 10% глобального ВВП. Це значно перевищує збитки, завдані війною в Україні, пандемією та світовою фінансовою кризою 2008-2009 років. За оцінками Bloomberg, ця обставина змушує зацікавлені сторони проявляти обережність і уникати різкого загострення ситуації.

Попри зусилля Китаю та США зменшити свою залежність від тайванських мікросхем через інвестиції в національне виробництво, Тайвань продовжує залишатися домом для найсучасніших виробничих потужностей, які підтримують глобальну залежність від його чипового сектора. Тиск з боку Вашингтона та Пекіна спонукає до інвестицій та створення заводів TSMC в обох країнах, однак ці нові потужності не можуть повністю замінити продукцію, що виробляється на Тайвані.

"Будь-які військові дії проти Тайваню матимуть руйнівні наслідки для економіки Китаю. Однак Сі Jinping продемонстрував готовність заплатити високу ціну заради своїх ідеологічних цілей," - підсумував Чілукурі.