Коралові рифи переживають кризу, і 2026 рік може стати критично важливим для майбутнього світових океанів. Чому саме цей рік може стати вирішальним?
Після рекордних хвиль спеки корали у 83 країнах уже пережили масове знебарвлення.
Глобальні коралові рифи можуть досягти критичної межі вже в 2026 році. Дослідники пов'язують цю загрозу з повторним сильним явищем Ель-Ніньо та підвищенням температури океанських вод. Найбільш вразливі екосистеми можуть не встигнути відновитися після попередніх стресових ситуацій, згідно з повідомленням ScienceAlert.
Тропічні коралові рифи займають менше 1% площі океанського дна, проте забезпечують середовище для приблизно 25% усіх морських видів. За останні десятиліття, за даними фахівців, людство втратило від 30% до 50% цих важливих екосистем.
Після рекордних океанічних хвиль спеки у 2023-2024 роках корали зазнали масового знебарвлення щонайменше у 83 країнах. Науковці з дедалі більшим занепокоєнням дивляться на 2026 рік як можливий глобальний переломний момент для тепловодних коралів.
Важливу роль може мати кліматичний цикл Ель-Ніньйо, який є теплим етапом південного коливання. Нещодавно закінчений цикл сприяв тому, що 84% коралових рифів по всьому світу зазнали теплового стресу, що класифікується як "рівень знебарвлення".
У нормальних умовах рифи мають кілька років для відновлення під час прохолоднішої фази Ла-Нінья. Проте через глобальне потепління Ель-Ніньйо стають частішими й сильнішими, а періоди відносного охолодження -- коротшими.
Очікуване у 2026 році нове Ель-Ніньйо може настати занадто швидко після попереднього. Через це багато рифів не матимуть достатнього часу для відновлення, що загрожує масштабним руйнуванням.
Авторка статті, старша наукова співробітниця Плімутської морської лабораторії Саманта Гаррард, наголошує, що це не обов'язково означає, що світ зіткнеться з глобальною катастрофою одночасно. Проте на регіональному рівні багато тепловодних рифів вже проявляють ознаки незворотних трансформацій.
Перетворення точки неповернення часто розпочинається з втрати кольору коралів. Внаслідок підвищення температури вони втрачають свої симбіотичні водорості, стають білими і, якщо стрес триває тривалий час, можуть загинути.
Загиблі корали швидко покриваються водоростями, що ускладнює відновлення їхніх попередників. Як наслідок, риф може остаточно втратити свою первісну структуру та різноманітність живих організмів.
Водночас не всі корали реагують однаково на тепловий стрес. Рифи в Акабській затоці та біля Мадагаскару продемонстрували відносну стійкість навіть під час рекордних температур 2023-2024 років.
Потенційними "резервами виживання" вчені також вважають мезофотичні рифи на глибині 30-50 метрів. Вони частково захищені шарами холоднішої води й можуть слугувати джерелом відновлення в майбутньому.
Окрім високих температур, корали піддаються впливу забруднення, надмірного вилову риби та забудови прибережних територій. Приклад Мезоамериканського рифу, який простягається приблизно на 700 миль (1126 кілометрів) вздовж узбережжя Мексики і Центральної Америки, показує, що зниження локальних стресових факторів може сприяти частковому відновленню екосистем.
Ще однією серйозною загрозою є підкислення океанів, викликане поглинанням CO₂, що ускладнює процес формування коралових скелетів. Це явище ослаблює коралові рифи та може суттєво вплинути на глибоководні екосистеми.
На переконання Гаррард, для охорони коралів у XXI столітті важливо знизити викиди вуглецю. Дослідниця також радить зменшити місцевий антропогенний вплив та впроваджувати селективне розведення термостійких коралів у програмах відновлення.
За оцінками ООН, світ стрімко рухається до потепління на 2,8°C, що загрожує глобальним кліматичним колапсом із незворотними наслідками для екосистем та людства. Прогнози передбачають екстремальні погодні аномалії, затоплення прибережних міст, масовий голод та мільйони кліматичних біженців вже у цьому столітті.
