Країни G7 мають можливість зменшити доходи Росії від нафти на 50%, повідомляє Reuters.

Як зазначив аналітик агентства Г'юго Діксон, у разі рішучих дій з боку заможних демократій, вони здатні зменшити доходи Москви від нафтопродажу на величину до 80 мільярдів доларів щорічно.

Це може стати вагомим ударом для ослабленої економіки Кремля і, можливо, навіть спонукати Володимира Путіна зупинити військові дії проти України, зазначається в статті.

Міністри фінансів країн G7, які планують зустріч у Вашингтоні в рамках засідання Міжнародного валютного фонду та Світового банку, підготували комплекс заходів, спрямованих на зменшення військових витрат Росії. Серед таких заходів - запровадження додаткових мит на країни, що імпортують російську нафту, аналогічно до дій США щодо Індії.

Проте зменшення експорту російської нафти може мати негативні наслідки, якщо інші країни не зможуть компенсувати цю втрату. В іншому випадку, скорочення пропозиції призведе до підвищення світових цін на нафту, що негативно позначиться на економіках західних держав. Кошти, які отримує Москва, можуть залишитися на рівні або навіть зрости, оскільки підвищення цін може компенсувати зменшення обсягів експорту.

Оптимальна стратегія залежить від здатності переконати інші країни, зокрема держави Перської затоки, підвищити обсяги видобутку нафти. Водночас G7 має на меті вплинути на ключових імпортерів російської нафти, таких як Індія, щоб вони зменшили закупівлі російських енергоресурсів і збільшили імпорт саудівської та еміратської нафти.

Саудівська Аравія має можливість підвищити видобуток на 2,43 мільйона барелів на добу, тоді як Об'єднані Арабські Емірати можуть додати 0,85 мільйона барелів, згідно з даними Міжнародного енергетичного агентства. Обидві країни готові до збільшення видобутку, оскільки їх витрати залишаються на низькому рівні, а запаси нафти здатні забезпечувати потреби протягом багатьох років. Однак варто зазначити, що Саудівська Аравія реалізує дорогі проекти поза нафтовою галуззю, що призводить до зростання бюджетного дефіциту.

Суть проблеми полягає в тому, що різке збільшення пропозиції може призвести до зниження світових цін. Для того, щоб заохотити розширення видобутку, країнам G7 необхідно забезпечити стабільність цін на нафту, щоб вони не знизилися. Це можна досягти, якщо на ринок надійдуть обсяги нафти, які зможуть компенсувати російські поставки.

"Угода з Перською затокою" буде ефективною лише в комбінації з "угодою Індія-Туреччина". Китай, як головний імпортер російської нафти, не може зупинити цей потік через свою тісну співпрацю з Москвою. Водночас, більш вигідно зосередитися на партнерстві з Нью-Делі та Анкарою.

Протягом останніх місяців Індія імпортувала приблизно 1,9 мільйона барелів російської нафти та нафтопродуктів, тоді як Туреччина отримала 0,9 мільйона барелів. Країни G7 повинні продемонструвати цим державам переваги від зменшення закупок російських ресурсів і збільшення постачань з Перської затоки. Зниження цінової стелі на російську нафту дозволить Індії та Туреччині заощаджувати мільярди доларів.

Якщо Індія зменшить свої закупівлі російської нафти на 75% і отримає знижку в 20 доларів за барель, це дозволить зекономити приблизно 3,5 мільярда доларів на рік. Туреччина також отримає подібні вигоди. Європейському Союзу слід зупинити імпорт залишкових 0,2 мільйона барелів з Росії. В сумі скорочення постачань в Індії, Туреччині та ЄС зможе компенсувати обсяги поставок з Перської затоки.

Якщо Росія зможе реалізувати лише 5 мільйонів барелів за 40 доларів, замість 7,3 мільйона барелів по 56 доларів, її експортні доходи скоротяться вдвічі. Річні втрати можуть досягти 76 мільярдів доларів.

Втілення такої комплексної угоди вимагатиме проведення переговорів з країнами Перської затоки, Індією та Туреччиною. Однак фінансові заохочення можуть зробити цю угоду вигідною для всіх залучених сторін. Такий підхід може виявитися надзвичайно невигідним для Москви та суттєво зменшити її військові можливості.