Крок у бік цензури?: які проблеми має законопроєкт №14057 і чому журналісти піднімають тривогу
У Верховній Раді України був зареєстрований законопроект № 14057, який пропонує значні зміни до Цивільного кодексу країни. Одним із ключових аспектів є регулювання особистих немайнових прав громадян. Однак, представники медіа та журналісти висловлюють занепокоєння — цей документ може призвести до введення цензури, фактично заважаючи проведенню журналістських розслідувань у сфері корупції та ускладнюючи діяльність незалежних засобів масової інформації.
Національна рада отримала резонансний документ 21 вересня. У нашій попередній статті ми вже згадували про його недоліки. Після висвітлення цієї теми колегами з "Голка", ТСН.ua вирішив більш детально розібратись у проблемах, пов'язаних із цим законопроєктом, з'ясувати, кому вигідне його прийняття та чому медіа виявляють стримане ставлення до його положень.
Інформація, що суперечить принципу презумпції невинуватості, вважається недостовірною до тих пір, поки не буде доведена вина особи... (ч. 2 ст. 277 Цивільного кодексу України).
Отже, цей документ пропонує автоматично вважати недостовірною будь-яку інформацію, що не має підтвердження у вигляді обвинувального вироку суду.
Журналісти-розслідувачі в шоці: якщо закон дійсно ухвалять, журналістські розслідування про корупційні схеми і зловживання високопосадовцями будуть заблоковані. Адже алгоритм був зовсім інший -- саме після викриттів журналістів фігуранти розслідувань потрапляли в поле зору правоохоронних органів. І не завжди ці кримінальні справи завершувалися вироком суду, адже після того, як розголос вщухав, історії просто "заминалися".
Про це зокрема зауважують журналісти Bihus.Info. За їхніми словами, суспільство не дізналося б про резонансні корупційні схеми, розкриті розслідувачами, адже вироків у цих справах інколи роками немає.
"Якби ми почекали на рішення суду, перш ніж висвітлювати корупційні схеми, ви б ніколи не дізналися про оборонні контракти Гладковського, електростанції Шурми, м'ясні підприємства Колюбаєва, дрони Розенблата або ж про "яйця по 17" -- взагалі про нічого", -- підкреслюють у Bihus.Info.
"Запропоновані зміни, безумовно, укріплять позиції осіб, які зловживають процедурами спростування недостовірних відомостей та захисту честі й гідності, використовуючи їх як засоби захисту від обґрунтованих звинувачень з боку журналістів. Дивно, але багато чиновників і корупціонерів, викритих у журналістських розслідуваннях, рідко визнають свою провину і ще рідше отримують судові вироки, які підтверджують дотримання презумпції невинуватості. У зв'язку з цим якісні журналістські розслідування, які стають основою для досудових розслідувань, можуть виявитися надзвичайно важливими", – підкреслив Володимир Зеленчук, юрист Інституту масової інформації.
Своєю чергою, голова ВР Руслан Стефанчук запевняє, що дотримання презумпції невинуватості жодним чином не "унеможливлює розслідування корупції до вироку суду". Йдеться лише про те, що особу не слід називати винною, доки її вину не буде доведено в законному порядку.
Адвокат Юрій Мельник у своїй статті для видання "Голка" надає відповідь спікерові, підкреслюючи, що в контексті презумпції невинності в даній нормі законопроєкту має місце сплутування термінів. Він зазначає, що основна мета журналістського розслідування полягає не в тому, щоб "визнати когось винним", а в тому, щоб донести до суспільства інформацію про факти, які можуть бути важливими для громадськості.
Мельник наводить приклад, у якому журналіст, що опублікував дані про можливе незаконне походження статків чиновника, котрий підозрюється в кримінальному провадженні, тепер змушений буде спростовувати цю інформацію, оскільки вирок суду ще не видано.
Він акцентує увагу на змінах у частині 2 статті 277, згідно з якими інформація, що "порушує презумпцію невинуватості", вважається недостовірною. Автор вважає, що включення цієї норми до діючого законодавства може створити для учасників журналістських розслідувань нові можливості для подання судових позовів.
Ще один аспект, який привернув увагу журналістів, стосується права на відповідь, можливості спростування та отримання компенсації за оціночні висловлювання.
Згідно з інформацією, наданою Інститутом масової інформації, якщо особа згадується в медіа, вона має право на відповідь у випадку, якщо вважає, що її "особисті права" були порушені в цій публікації.
Оксана Романюк, керівниця Інституту масової інформації, висловила тривогу, що подібна норма може підірвати професійні стандарти журналістики, перетворюючи медіа на прості підставки для мікрофонів, які повинні будуть надати ефір будь-якій особі, згаданій навіть мимохідь.
"І цей будь-хто отримає можливість нав'язувати свою версію подій навіть щодо достовірного матеріалу. Це становить величезні загрози для свободи слова і журналістики як професії загалом", -- вважає Оксана Романюк.
За висловлювання, що "підривають честь, гідність або репутацію", можна буде подавати вимоги на відшкодування моральних збитків.
У законопроєкті стаття 306 передбачає положення щодо "цифрової конфіденційності".
"Згідно з документом, обробка інформації про цифровий образ особи, її особисті електронні нотатки та цифрову кореспонденцію проводиться виключно за умови отримання усвідомленої згоди особи та відповідно до вимог законодавства."
Розповсюдження скріншотів переписок з месенджерів без дозволу їх авторів буде заборонено. Суд матиме повноваження закривати сайти або канали, що опублікували подібні матеріали.
У спільноті Bankova Mail висловлюють припущення, що ця ініціатива депутатів спрямована на захист від витоків їхніх обговорень у професійних чатах, подібно до інциденту, що стався в серпні. Тоді журналісти з "Бігусів" оприлюднили листування з робочого чату "слуг народу", у якому народні обранці обмінювалися мемами, музичними треками Арахамії та коментарями щодо "розпуску богодельні".
"Таким чином, нові норми можуть стати "щитом" для парламентських чатів, аби їхній вміст залишався в телефоні, а не спливав у медіапросторі", -- припускають у пабліку.
Що цікаво, один з авторів законопроєкту -- нардеп Богдан Яременко, який ще на початку каденції 2019 року потрапив у секс-скандал. Тоді журналісти у Раді підгледіли його листування з повією, яка описала, які секс-послуги пропонує, а на які має табу. Відповідно до нової норми законопроєкту, тепер би журналісти не мали право публікувати ці відверті переписки.
Фізична особа має право вимагати... видалення, анонімізації, знищення даних... а також від операторів пошукових систем – зупинки показу посилань... у випадках, коли така інформація є неправдивою, неактуальною... або втратила значення для суспільства... (ст. 302-2 ЦК).
Transparency International Україна звертає увагу на те, що терміни "неактуальність інформації" та "втрата суспільного інтересу" є досить розпливчатими. Правозахисники висловлюють занепокоєння, що судова практика може задовольнити вимоги осіб, щодо яких негативні відомості були опубліковані вже тривалий час тому.
"Це матиме негативний вплив на процес відбору кандидатів, оскільки вони матимуть змогу заздалегідь очистити інформаційне середовище навколо себе. Таким чином, можливості громадськості для збору всебічної інформації про таких осіб значно зменшуються", -- підкреслюють представники Transparency International Україна.
Окрім того, правозахисники вважають, що впровадження "права на забуття" може бути корисним для українців, які раніше підтримували проросійські ідеї, але тепер прагнуть залишити це в минулому.
Спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук повідомляв, що законопроєкти №14057 "спрямований на осучаснення" Цивільного кодексу. Він запевнив, що "цей законопроєкт -- не про медіа, а про розширення особистих прав кожної людини". Усі вищевказані пункти спікер прокоментував і запевнив, що кожен з них не містить ризиків для медіа.
