Легендарний український футболіст згадує момент, коли вдарив арбітра з Москви.
Івана Шарія за це "засудили" в буфеті готелю.
В українському футбольному чемпіонаті вилучення з поля стали настільки звичним явищем, що жоден тур не обходиться без них. Іноді в одному матчі можна спостерігати кілька червоних карток, і це вже нікого не дивує. Складно сучасним фанатам уявити, що до того, як український футбол здобув незалежність, червоні картки були не просто рідкісними, а справжньою сенсацією. У 70-80-х роках за весь чемпіонат зазвичай фіксували лише 6-7 вилучень. Проте вже на початку 90-х ця цифра почала суттєво зростати. Цікаво, що таке суворе рішення арбітра, як червона картка, призводило до серйозних санкцій для гравців. В залежності від тяжкості порушення, деяким футболістам присуджували дискваліфікацію на 2-3 матчі, а інших могли відсторонити на 5 і більше ігор.
Одного разу трапилася ситуація, коли дискваліфікація призвела до відсторонення від гри на цілих 10 матчів. Це сталося з популярним українським форвардом Іваном Шарієм, який користувався великою любов'ю фанатів не лише в Полтаві, а й у Запоріжжі, Одесі, Вінниці та Кременчуці.
На самому початку сезону 1985 року, коли Шарій виступав за одеський "Чорноморець", його команда грала домашній матч проти київського "Динамо". У першому таймі, після швидкого гола Олександра Заварова, "моряки" опинилися в невигідному становищі, поступаючись 0:1. Проте під час однієї з атак півзахисник Віктор Пасулько потрапив у штрафний майданчик суперників і, незважаючи на тісне оточення кількох захисників, вдало вдарив по м'ячу і вразив ворота. Але після короткої паузи московський арбітр Кирило Доронін скасував цей гол. У цей момент на замерзлому полі стадіону спалахнули емоції, в центрі яких опинився Іван Шарій.
- Так-так, це справді траплялося, - з усмішкою згадує нападник "Чорноморця" в інтерв’ю для Sport.ua. - Ми забили гол, і суддя його спочатку зарахував. Але це сталося на початку матчу. Коли гравці "Динамо" почали розігрувати м’яч з центру поля, один з асистентів щось нашептав чи показав судді, і в результаті Доронін скасував гол без жодних на те підстав.
Він, здається, помітив, що одесит зіграв рукою.
Ви ж усвідомлюєте, що він – головний арбітр, і ухвалив рішення, спираючись на думку бокового судді. Ніякого порушення правил з боку гравця в тому моменті й не було! Зовсім незрозуміло, де могла бути рука? У Пасулька? Аж ніяк, у нього її не могло бути. Це все лише фантазія асистента Дороніна. Навіть не згадаю його прізвище.
Які події відбулися потім?
Я кинуся до арбітра і ненавмисно вдарив його, внаслідок чого він приземлився на "п'яту точку". Сам Доронін невисокий і худорлявий. Я зовсім не намагався його сильно штовхнути, лише злегка доторкнувся до його грудей. Але цього виявилося достатньо, адже на полі було слизько, і він опинився на замерзлому грунті. Після того, як він піднявся, показав мені червону картку.
Яка була реакція головного тренера "Чорноморця" Віктора Прокопенка на це?
А як він міг відреагувати на це... Звісно, у моєму виключенні не було нічого позитивного. Та червона картка призвела до тривалої дискваліфікації. Всі хлопці з команди не засуджували мене, адже вони не сліпі - все, що відбувалося на полі, було їм добре видно і зрозуміло.
Коли стало відомо рішення учасників Спортивно-технічної комісії?
- Через кілька тижнів у Москві, куди мене з цією метою викликали. "Чорноморець" якраз мав там грати черговий календарний матч з "Динамо", от я і полетів разом з командою. Ми поселились у готелі "Росія", де і відбулося засідання СТК. Не у стінах Федерації футболу СРСР чи у Спорткомітеті, як мало би бути, а саме у готелі. Там на кожному поверсі у холлі були буфети. От в одному з них і зсунули столи, організувавши це засідання. Серед членів СТК були виключно ветерани Великої вітчизняної війни, а із заслужених футбольних фахівців не було нікого. І от ці комуністи з обвішаними на грудях медалями постановили: 10 матчів дискваліфікації. Добре хоч, що у тюрму там не посадили. Але 10 ігор - ви мене вибачайте, але це вже забагато. Ну, нехай три матчі. Або до п'яти - три повних і два умовно. Буває, що за копняк по сідницям або за удар кулаком судді дають по п'ять матчів дискваліфікації.
- А потім у буфеті відбувся святковий банкет?
Напевно, так (сміється). Мені оголосили вирок, і саме тому ми відзначали цю "перемогу".
- Як ця тривала дискваліфікація вплинула на вашу кар'єру?
Це був для мене справжній шок. Лише після семи турів дискваліфікації мені надали можливість виступати за дублюючий склад. Я провів три матчі за резервістів, і лише після цього знову зміг вийти на поле. Не можу не зазначити, що рішення спортивного суду суттєво вплинуло на моє заняття футболом, залишивши неприємний слід. Це було дуже сумно.
- З Дороніним потім на футбольних полях не перетинались?
На щастя, ні. Інакше ця зустріч могла б виявитися зовсім неприємною. Лише уявіть, якби ті комуністи з медалями наклали ще 20 матчів дискваліфікації!
