Людей розстрілювали прямо на вулицях, не дозволяючи їм навіть поховати своїх близьких: мешканці Чернігівщини згадують страшні моменти окупації.

Чернігівську область звільнили три роки тому. Під час окупації це була територія катівень, спаленої російської техніки і застрелених людей.

Цю інформацію озвучила кореспондентка ТСН Наталія Нагорна у своєму репортажі.

Селища Старий та Новий Биків були серед тих населених пунктів, які звільнили першими. Тут закінчується Київська область, починається Чернігівська. І саме тут донедавна був останній рубіж нашої оборони.

Друг Педро в даний час служить у 67-й бригаді і активно бере участь у бойових діях на Сумському та Курському фронтах. Йому вдалося повернутися до Бикова лише через два з половиною роки після звільнення.

Командир батальйону, Тарас Бобанич, відомий як друг "Хамер", у квітні 2022 року виконував роль провідника для ТСН. Він стежив за тим, щоб журналісти залишалися на правильному шляху, постійно ділячись історіями про своїх бійців, якими гордо пишався. Після операцій на Чернігівщині "Правий сектор" перемістився до Харківщини, де друг "Хамер" повів своїх чоловіків у бій і загинув. Проте в той час, три роки тому, у звільненому Бикові, ми ще не знали, що з нами був майбутній офіційний Герой України. Цю високу нагороду друг "Хамер" отримав посмертно, як зазначає Наталія Нагорна.

Окупованість цієї громади тривала 33 дні. У селищі Нова Босань чисельність населення в той період подвоїлася. На жаль, на початку великої війни, всі, хто намагався залишити Київ і вирушити в цьому напрямку, їхали до родичів чи знайомих, сподіваючись на безпечніше місце, але виявлялися в окупації.

"З 5 по 30 березня я перебував у полоні. Всього у Басані нас було 20 чоловік, включаючи мене," - розповідає Микола Дяченко, голова Новобасанської громади.

Микола Дяченко, голова громади, до 5 березня зафіксував наявність 850 одиниць ворожої техніки, проте далі підрахунки вже не мали сенсу. У результаті бойових дій загинуло 19 мирних жителів, серед яких був і підліток. Марія Зубець розповідає про те, як окупанти вели вогонь у різні напрямки, внаслідок чого її батька важко поранило. Лікарня, куди його доставили, не мала ані медикаментів, ані опалення.

Навіть поховати загиблих було неможливо. Світлана переповідає історію Миколи.

"Він любив ходити по селу, і напевно, це вже ми так догадуємося, що він просто йшов, і орки, можливо, йому якесь зауваження зробили, ніхто цих подробиць не знає, вони його розстріляли. Коля лежав цілий місяць. Батьки його жили взагалі на іншій вулиці, вони не дозволяли навіть забрати", -- каже Світлана Зубець, працівниця Новобасанської сільської ради.

Світлана показує нам відео та фото боїв за їхню громаду -- їх скинув боєць 10 гірсько-штурмової бригади, бо у місцевих забирали телефони, та й просто з будинку було небезпечно вийти.

Іменами тих, хто бився за громаду і загинув тут в бою, тепер названі центральні вулиці. Найбільше загиблих людей було у Бикові.

"На вході до цієї паркової зони лежали два вбиті людини з інших громад, яких російські солдати привезли під час окупації Нового Бикова. У перший день російської агресії шість молодих хлопців стали жертвами катувань з боку окупантів, а згодом ще чотири наші мешканці загинули від осколкових поранень під час обстрілів", -- розповідає Ігор Костоваров, староста Новобиківського старостинського округу.

Катівню окупанти зробили поруч з місцевим клубом.

Тортури були розповсюджені на кожному кроці — одну з таких жахливих місць ми виявили на території місцевого агропідприємства. У холодному контейнері людей утримували протягом місяця.

Найголовнішими спогадами назавжди залишаться ті, як у перші дні після звільнення волонтери розвозили хліб.