Міністерство репатріації українців: чому наша чисельність більше не досягне 42 мільйонів і які кроки потрібно вжити.
Поки в уряді працюють над створенням нового міністерства, демограф поділився своїми думками щодо того, як цей процес можна оптимізувати.
В Україні хочуть створити "Міністерство повернення українців" або, як його раніше назвав президент - "Міністерство єдності". Ціль - благородна, враховуючи поглиблення демографічної кризи в Україні через війну. Але ідею вже встигли розкритикувати, мовляв, зараз нам потрібно думати, як перемогти ворога, а не про тих, хто спокійно попиває каву десь у Відні.
ТСН.ua досліджував, чи є необхідність у створенні такого міністерства, які питання воно може вирішити та чи існують альтернативи йому.
Коли у прем'єр-міністра України Дениса Шмигаля запитали про нове міністерство, він відразу підкреслив, що в нашій країні існує звичка критично оцінювати навіть те, що ще не було реалізовано.
Високопосадовець зазначив, що Україні слід зосередити свої зусилля на 7,5 мільйонах громадян, які наразі живуть за межами країни. Він підкреслив, що новостворене відомство повинно активно займатись зв'язком із українцями за кордоном, поліпшенням їхніх умов життя та стимулюванням повернення на батьківщину.
"Ми всі говоримо якою є наша стратегія щодо повернення українців і ця стратегія розподілена в функціоналі Мінекономіки, Мінреінтеграції, Мінсоцполітики, МЗС. В кожному міністерстві потрошки стратегії розпорошено, і насправді вона не виділена як пріоритет. Ми ж хочемо пріоритезувати цю роботу в реальності", - додав він.
Прем'єр-міністр підкреслив, що для повернення наших громадян необхідно знайти способи їхнього заохочення. Однак він не уточнив, яким чином це можна здійснити.
Пан Шмигаль акцентує увагу на тому, що хоча не всі біженці можуть вирішити повернутися, вони все ще залишаються українцями, які активно підтримують свою країну через фінансові внески, благодійні донати та участь у протестах.
"Цей процес має бути організований, скоординований. Власне в цьому є ідея створення міністерства. Як ми будем це робити? Зараз йде робота, ми працюємо над тим як в реальності імплементувати ці ідеї", - пояснив прем'єр-міністр.
Поки не відомо, хто очолить міністерство та яким буде його штат. На рівні чуток, кажуть, що воно може мати представництво у країнах, де найбільше українців - Чехія, Німеччина та Польща.
Водночас деякі політики висловлюють думку, що навіть дітей не слід відпускати з України, оскільки вони можуть виховуватися за межами країни не як українці, а як поляки чи німці.
Насправді, існує необхідність заборонити вивезення українських дітей. Вони повинні рости в Україні, під звуки сирен повітряної тривоги, формуючи свою ідентичність у середовищі, де панує дух опору та ненависті до агресора.
Одночасно численні українські родини розглядають можливість еміграції, з огляду на загрози обстрілів та невизначеність щодо умов проживання в некомфортних квартирах під час зимового періоду.
Це підтверджується статистичними даними: за останні шість місяців 400 тисяч громадян України виїхали за межі країни, уникаючи ракетних атак.
На жаль, ця тенденція є незворотною, оскільки, незважаючи на різноманітні декларації політиків, материнське серце обирає інший шлях — бути поруч із дітьми в безпеці, поки батько виконує свої обов'язки в ЗСУ або працює в Україні.
Демографи помічають, що в Україні протягом останніх двох місяців активно обговорюються питання створення нових міністерств, які безпосередньо пов’язані з демографічними та міграційними явищами, а також їхнім впливом.
"Раніше у Верховній Раді розглядали ідею створення Міністерства демографії та діаспори України. Із пропозицією депутатів також виступали щодо заснування Національної демографічної агенції України. Таким чином, ініціатива щодо створення "Міністерства повернення українців" є вже третьою подібною пропозицією", - повідомив ТСН.ua Олександр Гладун, заступник директора з наукових досліджень Інституту демографії та проблем якості життя НАНУ.
Він зазначає, що, враховуючи назву, міністерство зосередиться виключно на одному з аспектів міграційної політики - репатріації українських громадян.
"Особисто у мене дуже скептичне ставлення до того, що нам варто створювати якісь нові міністерства чи агенції. Бо демографічні проблеми в Україні не вичерпуються лише темою повернення українців. Окрім міграційних проблем і масового виїзду людей за кордон, є проблеми з передчасною смертністю, дуже низької народжуваності та багатьох інших", - зазначає Олександр Гладун.
Дослідник акцентує увагу на тому, що демографічні виклики в Україні є настільки масштабними, що вони впливають на роботу практично всіх структур виконавчої влади.
"Створення "Міністерства повернення українців" призведе до того, що частина функцій інших міністерств буде забрана і передана новому, але під нього ж треба створювати новий апарат, який ці функції буде виконувати. Це призведе до того, що буде зруйнована чи модернізована діяльність інших міністерств, а ефективність діяльності від нового залишиться під великим питанням, як і саме повернення українців. А ще це додаткові витрати бюджетних грошей, додаткові кадрові призначення", - зауважує науковець.
Він підкреслює, що які б не створювалися міністерства, але більшість українських біженців пов'язують своє повернення додому саме з закінченням війни.
"Після закінчення війни - певна частина українців повернеться додому. Ті, хто залишиться за кордоном, а такі безперечно будуть, бо вже встигли там облаштуватися, самі прийматимуть рішення - повертатися їм чи ні, без всіляких міністерств чи відомств. Навряд чи, якесь міністерство вплине на повернення людей. Погодьтесь, що буде дивно, якщо таке міністерство буде працювати з мільйонами людей, які виїхали, причому, конкретно з кожною людиною. Це - нонсенс", - зауважує Олександр Гладун.
Науковець підкреслює, що передусім треба створювати умови всередині країни, щоб якомога більше людей захотіли повернутися до України після закінчення війни. Наявність таких умов - має стати головною метою для держави.
"Чому наші люди переїжджають з однієї країни до іншої, тому що вважають - їм там буде краще. А чи буде - ніхто напевно не знає. Нам треба відновлювати в Україні житло, розвивати економіку, соціальну інфраструктуру і шляхом різних комунікацій інформувати людей про те, що реально відбувається в країні. Саме після цього, побачивши усі плюси, наші біженці можуть прийняти рішенні не залишатися, а повертатися. Давайте уявимо, що після війни пройшло декілька років. Люди вже остаточно залишилися в якійсь країні. І як ми будемо їх повертати? Кожного агітувати окремо?", - зазначає Олександр Гладун.
Дослідник акцентує увагу на доцільності формування Міжвідомчої координаційної комісії щодо демографічної політики при уряді.
"Бажано, щоб цю комісію очолював віце-прем'єр. І обов'язково, щоб це була не бюрократична структура, а дорадчий координаційний орган, до роботи якого б залучалися представники міністерств, експерти у царині демографії, представники діаспори, громадськості. Ця міжвідомча комісія могла б розробляти певні пропозиції і в рамках Стратегії демографічного розвитку України реалізовувалися б її конкретні плани. Це, як на мене, більш дієвий механізм і більш комплексний підхід, від якого можна очікувати кращих результатів, ніж від створення нових міністерств та агенцій", - підкреслює Олександр Гладун.
Щодо ідеї примусового репатріації українських біженців, демограф висловлює переконання, що реалізувати це не вдасться, і наводить свої аргументи.
"Україна не має можливості примусово депортувати осіб з інших територій, а може лише проводити депортацію з власних кордонів. Важливо зазначити, що звернення України до різних держав з проханням допомогти у поверненні призовників не отримали підтримки, і всі країни відмовили в цьому. Отже, сподіватися на примусову депортацію з європейських чи інших країн є безпідставно. Це ніколи не станеться," - підкреслює Олександр Гладун.
Він підкреслює, що Німеччина, Польща та кілька інших держав відреагували на запит України щодо депортації чоловіків однозначно: вони не планують цим займатися.
"Важливо усвідомити, що ці держави мають інтерес у тому, щоб наші громадяни залишалися на їхній території. Який сенс у депортації, яка може викликати напруженість серед українців та місцевого населення? Саме тому примусова депортація є невірним рішенням", - підкреслює демограф.
Олександр Гладун також висловлює сумніви щодо необхідності стимулювати наших співгромадян повертатися додому, особливо якщо це передбачає фінансові виплати.
Олександр Гладун вказує на те, що, наприклад, Чехія пропонує українцям "підйомні кошти" для тих, хто прийняв рішення повернутися додому, але це не є примусовим заходом. Варто зазначити, що існує умова: якщо українець вирішить знову повернутися до Чехії, йому доведеться повернути отримані кошти. Що стосується фінансових стимулів з боку України, Гладун вважає, що створення спеціальних умов або матеріальних заохочень для наших біженців є неправильним рішенням.
Крім того, він підкреслює, що це також є несправедливим стосовно тих, хто вже 2,5 роки живе в Україні під безперервною загрозою ракетних атак.
"Чому ці люди опинилися у менш вигідному становищі, ніж ті, хто виїхав за межі країни, рятуючи своє життя та дітей? Фінансова підтримка в даному випадку виглядає абсолютно недоречною. Варто зазначити, що в Україні близько 4,5 мільйона осіб мають статус внутрішньо переміщених осіб (ВПО) - це люди, які втратили свої домівки, роботу, покинули окуповані території, але не виїхали за кордон. Чому ж їх не підтримувати більш активно? Або тих, хто сьогодні працює на заводах та підприємствах оборонної промисловості, які піддаються обстрілам? Люди ризикують своїм життям, чому вони повинні жити в гірших умовах, ніж ті, хто зараз за кордоном?" - зазначає Олександр Гладун.
Він підкреслює, що щодо українських біженців варто мати більш реалістичний погляд на ситуацію.
"Важливо зрозуміти, що ті, хто не хоче повертатися, вони не повернуться до України. Звичайно, що з ними не варто розривати контактів, але умовляти, ставати перед ними на коліна і казати: "Давайте, повертайся!" - зайве і неправильно. Люди зробили свій вибір і їх варто залишити у спокої. Переконати їх повернутися можна лише за однієї умови - створивши в Україні кращі умови життя, ніж у країні, де вони зараз перебувають. І ці умови потрібно створювати для усіх громадян країни, а не лише для тих, хто зараз за кордоном", - переконаний Олександр Гладун.
До цього він додає, щоб створити такі умови нам потрібно перезавантажувати державу, економіку, систему соціального захисту.
"Нам варто нарешті усвідомити, що нас вже ніколи не буде ні 52, ні 42 мільйони. Просто треба зрозуміти, що нас буде приблизно 30 мільйонів, якщо поставити собі за мету утримувати чисельність населення на належному рівні. Це має бути реальною метою держави, а під неї вже розробляти конкретні економічні та соціальні плани", - зауважує науковець.
Щодо поширення ненависті до тих, хто виїхав за кордон через війну, Олександр Гладун зазначає, що не слідкує за суперечками з цього приводу в соцмережах. Адже в Україні є стільки жителів, скільки й різних думок.
"На мою думку, якщо жінки вирушають за кордон, щоб врятувати своїх дітей, це цілком зрозуміло і виправдано, особливо якщо вони планують залишитися там на кілька місяців, щоб пережити зимовий період. Проте, коли молоді і здорові чоловіки призовного віку покидають Україну різними нелегальними шляхами, їхні вчинки потребують оцінки згідно з українським законодавством", - стверджує Олександр Гладун.
Науковець зауважує, що чомусь українці вважають, що держава багато чим їм зобов'язана, а коли вона щось від них просить, то це одразу "не так сприймається".
"Отримуючи допомогу від держави, важливо також вносити свій вклад, особливо в умовах війни, коли загроза стосується всіх – як цивільних, так і військових. Щодо тих, хто виїжджає за кордон, варто врахувати психологічний аспект. Багато людей вважають, що їх чекає служба на передовій, проте для підтримки одного бійця на фронті зазвичай працює 5-6 осіб у тилу. Це потрібно донести до свідомості громадян, а також зосередитися на якісній підготовці військових. Чим більше буде підготовлених солдатів, тим менше втрат, а отже, зросте зацікавленість у захисті своєї країни", - підкреслює Олександр Гладун.
Стосовно коментарів політиків про заборону виїзду дітей за межі країни, демограф зазначає, що це всього лише висловлювання екстремістських політичних діячів.
"Звичайно, ніякої заборони не буде. Однак у цьому є певний аспект раціоналізму. Дійсно, якщо діти виїдуть за кордон і залишаться там, вони навряд чи отримають виховання, що відповідало б українським традиціям. Скоріше, їхнє виховання відбуватиметься під впливом культурних норм тієї країни, де вони опиняться," - зазначає експерт.
З початком війни саме українці, що проживають за межами батьківщини, стали потужним чинником підтримки України, організовуючи мітинги та впливаючи на уряди своїх країн для надання допомоги нашій державі.
"Перша хвиля цих ініціатив виявилася надзвичайно потужною і суттєво підтримала нас. Наразі діаспора залишається активною. Варто зазначити, що значна частина допомоги Україні надходить саме завдяки діаспорі. Важливо відзначити, що українці входять до тих діаспор, які найбільше зберігають свою етнічну ідентичність протягом кількох поколінь - 3-4 покоління прагнуть вивчати мову, спілкуватися та підтримувати зв’язки з батьківщиною. Проте, на жаль, ці люди вже є громадянами інших країн", - підсумовує Олександр Гладун.
Раніше на ТСН.ua повідомлялося про скорочення чисельності населення України на 400 тисяч осіб за півроку. Вчені намагаються пояснити цю ситуацію, зокрема, пов’язуючи її з мобілізацією та складними зимовими умовами.
Также ознакомьтесь с:
Що буде з населенням України, якщо війна триватиме до 2026 року: вчений шокував прогнозом
Після закінчення війни Україна може опинитися в ситуації, схожій на Монголію: науковець розкрив демографічні виклики.
