Світ під тиском. Яким чином Трамп може змусити Путіна припинити конфлікт і розпочати діалог.

Дональд Трамп і його команда заявляють, що планують завершити війну Путіна проти України. Адміністрація нового президента США вже озвучила низку погроз та заходів, які вони можуть задіяти проти Росії. Детальніше - в матеріалі військово-політичного оглядача РБК-України Уляни Безпалько.

Зміст:

Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп, ще до того, як обійняв свою посаду, не раз заявляв про намір оперативно завершити конфлікт між Росією та Україною. Різні його коментарі, а також висловлювання членів його адміністрації після вступу на посаду, свідчать про те, що він продовжує дотримуватися цієї позиції.

Після своєї інавгурації Трамп висловив думку, що Путін завдає шкоди Росії, і що внаслідок цього необхідно укласти угоду. Вже наступного дня, 22 січня, його слова стали ще більш категоричними:

"... Я планую надати величезну ПОСЛУГУ Росії, чия економіка переживає важкі часи, і Путіну. Давайте знайдемо спільну мову й покінчимо з цією безглуздої війною! У майбутньому ставатиме лише гірше", - зазначив президент США на платформі Truth Social.

Ситуація на фронті, очевидно, спонукає українське керівництво до активізації переговорів щодо завершення конфлікту. Володимир Зеленський, ймовірно, дуже переконливо висловив цю готовність Дональду Трампу під час їхньої зустрічі в Парижі. Коли на саміті в Давосі президент США відповів на запитання про можливість укладення мирної угоди до січня наступного року, він зазначив: "Це питання до Росії. Україна готова до укладення угоди".

Протягом майже трьох років конфлікту в Кремлі неодноразово заявляли про готовність до переговорів, водночас демонструючи абсолютно протилежну позицію. Всі варіанти "мирних" умов, які пропонувала Москва, скоріше нагадували вимоги до капітуляції. Крім того, не існує жодних запевнень, що навіть у разі виконання цих умов Росія зупиниться, адже може виникнути ще безліч нових, нереалістичних вимог.

Зараз ситуація може змінитись: і у Путіна все йде не так гладко, і у США до влади прийшла команда, яка має більш рішучий настрій закінчити російсько-українську війну.

Росія демонструє стратегічну активність на всіх фронтових напрямках. Щодня окупаційні сили досягають поступового, проте послідовного просування. Це супроводжується величезними втратами, але постійний притік контрактників, яких приваблюють все більш щедрі фінансові умови, дає можливість Москві не лише компенсувати свої втрати, а й формувати нові підрозділи.

Росії вдається виробляти нове, нехай і не сильно високотехнологічне озброєння, БПЛА, ракети і відновлювати стару бронетехніку, яка десь припадає пилом на складах. Якщо нинішній темп просування агресора збережеться - до кінця року він має шанси окупувати всю територію Донецької області.

"Путін спостерігає, як російська армія продовжує свої атаки, і йому здається, що немає сенсу починати переговори, коли, хоч і повільно та з великими втратами, вони здатні просуватися вперед. Він сподівається, що зможе сісти за стіл переговорів у більш вигідних умовах. Також він вважає, що Володимир Зеленський зіткнеться з ускладненнями у внутрішній політиці, і робить все можливе, щоб цьому сприяти. Врешті-решт, Путін щиро не любить сам процес переговорів", - зазначає у бесіді з РБК-Україна політичний аналітик Іван Преображенський, який емігрував з Росії у 2014 році.

Неясно, чи Путін усвідомлює реальне економічне становище та перспективи Росії (фото: GettyImages)

З іншого боку, в економіці Російської Федерації, на фоні війни, стали помітні серйозні проблеми: стрімке зростання інфляції, постійне підвищення ключової облікової ставки, що призводить до значного подорожчання кредитів. Також слід зазначити нестачу робочої сили у цивільному секторі, оскільки велика частина населення залучена до військових дій та оборонної промисловості. Важливим фактором є й величезні витрати на ведення війни, які поглинають приблизно 40% федерального бюджету.

"Економіка Росії перегріта через те, що перейшла на військові рейки. Її ВПК весь закредитований та перебуває на межі банкрутства. Самі банки у дуже складній ситуації. У Росії не вистачає робітників, як наслідок, спостерігається надмірне зростання зарплат і не лише у військовому секторі, а в економіці загалом. "Газпром" також опинився на межі банкрутства. Наразі її головний експортний товар - це нафта. Але й із цінами на нафту в Росії зараз проблеми", - додає Преображенський.

На сьогодні існує два різні підходи до оцінки ситуації в Росії. Важко сказати, яку реальність сприймає сам Путін. Багато економістів прогнозують, що в 2025 році економічна ситуація в Росії не покращиться, і нові зовнішні виклики можуть лише погіршити становище.

У команді Трампа неодноразово заявляли про намір досягти миру шляхом застосування сили. Хоча наразі неясно, який саме план криється за цим підходом, Росія в своєму нинішньому стані має безліч вразливих місць, на які США могли б вплинути.

"Путіна не треба змушувати сідати за переговори про кінець війни - він готовий і він сяде. Сама по собі ситуація в російській економіці, ситуація на фронті, величезні втрати - все це вже змушує Путіна піти на переговори. Тобто Трампу необхідні важелі тиску саме для того, щоби переконати Путіна відійти від своїх колишніх умов. І ці важелі у Трампа є", - вважає опозиційний політолог, який емігрував з РФ, Аббас Галлямов.

Одним із важливих механізмів є підтримка військової допомоги Україні на тому ж або навіть на вищому рівні, що включає в себе також далекобійні системи озброєння. Це призведе до подальшого зростання витрат на війну для Кремля, зазначає Галлямов.

Ще один шлях, на який звернув увагу Преображенський - Трамп може створювати для Росії зони нестабільності там, де є її стратегічні інтереси - за тим же принципом, як це раніше робив сам Путін. Йдеться про Африку, де видобуток корисних копалин, зокрема - золота, допомагає збагачувати російську казну, про Лівію, Сирію, Центральну Азію, Кавказ, Далекий Схід та Іран.

Третім важливим аспектом є обмежувальні та фінансові ініціативи. Трамп вже попередив Путіна про можливість введення високих мит, нових тарифів та додаткових санкцій, якщо мирна угода не буде досягнута в короткий термін.

Згідно з Владиславом Власюком, уповноваженим президента України з питань санкцій, існує чимало шляхів для посилення тиску на Росію.

"Ці тарифні обмеження включають підвищення мит на російські метали, добрива та інші товари. Зміцнення вторинних санкцій проти підприємств, які сприяють обходу обмежень, закриття нових банків, конфіскація активів та обмеження доступу до критичних технологій також повинні стати невід'ємною частиною цієї стратегії. Подальші санкції є важливим інструментом для примусу Кремля до чесних переговорів", - зазначає Власюк.

Проте, за його словами, основним завданням повинно бути зменшення доходів Росії від нафтогазового сектору шляхом боротьби з тіньовим флотом, посилення контролю за ціновими обмеженнями та збільшення витрат на видобуток. Нафтова галузь є основою економіки Росії та важливим фінансовим джерелом для ведення війни.

США та союзники вже намагались тиснути на російську нафту. Наприкінці 2022 року ЄС і Великобританія відмовилися закупляти нафту з РФ, що транспортується морем. Виключення залишились для Угорщини та Словаччини, до яких нафта йде через трубопровід. Паралельно з цим Євросоюз, країни G7 та Австралія узгодили "стелю цін" на російську нафту, яка постачається морським шляхом у треті країни, на рівні 60 доларів за барель. Західним компаніям заборонено надавати послуги з транспортування чи страхування, якщо ця нафта буде перевозитись за ціною, що вище встановленої межі.

Однак у Москві залишилися шляхи для імпорту сирої нафти до європейських держав, для яких були введені певні винятки в рамках санкцій проти Росії. Відтак, компанії, пов’язані з Росією, займаються перепродажем або оброблених на місцевих заводах нафтопродуктів, або навіть сирої нафти, на міжнародному ринку. Крім того, Росія отримала додаткову підтримку в обході обмежень завдяки створенню тіньового флоту, що дозволило їй компенсувати втрату західного ринку, орієнтуючи свої поставки енергоресурсів переважно на схід, зокрема до Китаю та Індії.

Санкції, запроваджені Західними країнами щодо експорту російської нафти, виявилися недостатніми (фото: GettyImages)

Тіньовий флот РФ - це старі танкери, які возять нафту не за уставленою стелею цін і не страхуються західними компаніями. Ці танкери зареєстровані як у Росії, так і в інших юрисдикціях. Як повідомили РБК-Україна в ГУР Міноборони, найбільше танкерів тіньового флоту зареєстровано під прапорами Панами, Габону, Островів Кука, Ліберії, Маршаллових островів тощо. Власники зареєстровані в КНР, Індії, Маршаллових островах, Сейшельських островах, ОАЕ, Греції та ще в низці інших країн. Керуючі компанії знаходяться в тому числі в ОАЕ, Греції, КНР, Туреччині і на Сейшельських островах.

Ці судна часто змінюють реєстрацію та назву, аби їх було складно ідентифікувати. Вони перезавантажують нафту на інші танкери в офшорній зоні, намагаються приховати свої маршрути і вимикають автоматизовану ідентифікаційну систему (AIS) на окремих ділянках свого шляху. Щоб не дати встановити російське походження нафти, у танкерах також змішують її з іншими сортами.

На цю нафту існує не лише пропозиція, але й попит. Як повідомили в ГУР, деякі країни виявили інтерес до імпорту російської нафти з метою її переробки та подальшого експорту готових нафтопродуктів на міжнародні ринки. Серед таких країн – Китай, Індія та Туреччина. Варто зазначити, що продаж нафтопродуктів, виготовлених з російської нафти, не підпадає під заборону.

На сьогоднішній день російський тіньовий флот налічує приблизно 1000 одиниць, переважно старих суден, загальний дедвейт яких перевищує 100 мільйонів тонн. Ці судна активно займаються експортом нафти і нафтопродуктів. У 2023 році їх кількість становила близько 600. Від моменту введення обмежень на ціни російської нафти в грудні 2022 року, Російська Федерація витратила більше 10 мільярдів доларів на закупівлю танкерів для тіньового флоту. Ці судна відповідають за експорт близько 70% російської сирої нафти і нафтопродуктів, які транспортуються морем, - стверджують представники військової розвідки.

На початку січня, ще під час президентства Джо Байдена, Сполучені Штати запровадили нові санкції проти тіньового флоту Російської Федерації. Ці обмеження торкнулися 183 танкерів, які транспортують російську нафту, а також компанії "Газпромнефть" і ряд страхових фірм, які надають їм послуги. Враховуючи той факт, що Дональд Трамп не скасував ці санкції після свого приходу в Білий дім, можна припустити, що цей пакет заходів був узгоджений між командами колишнього та чинного президента.

Відповідно до аналізу CSIS та Bloomberg, з 3,5 мільйонів барелів нафти, які Росія транспортувала щоденно у 2024 році, 1,5 мільйона відправлялися на танкерах, що підпадають під санкції. Головні споживачі — Індія та Китай — відмовилися від прийому суден, які потрапили під обмеження, оскільки побоюються можливих вторинних санкцій.

Згідно з інформацією ГУР, введені санкції можуть призвести до скорочення експорту російської нафти на 15% у короткостроковій перспективі. У зв'язку з цим, Москві, ймовірно, доведеться знижувати ціни на свою нафту для залучення покупців і коригувати плани щодо видобутку в бік зменшення. Однак, за словами аналітиків, ця ситуація потребує подальших зусиль, оскільки американські санкції охопили лише частину тіньового флоту Росії. Для того щоб перекрити ці схеми, необхідно знайти ефективні механізми моніторингу реальних маршрутів тіньових суден, запровадити секторальні санкції, заморозити активи компаній, які використовують ці танкери, а також заборонити їм заходити в порти, територіальні води та міжнародні протоки.

Ще одним радикальним кроком могла б стати одна з заяв Трампа про можливість введення високих мит і нових санкцій на весь російський експорт до США та інших країн. Оскільки обсяги торгівлі між Сполученими Штатами та Росією не є значними, втрата американського ринку не стане для Кремля серйозною проблемою.

Проте, якщо адміністрація США зможе переконати інші держави відмовитися від придбання російських товарів чи сировини, це може суттєво ускладнити ситуацію для Москви. Наприклад, якщо деякі компанії з Індії чи Китаю продовжують купувати російську нафту, США може запровадити 20-відсоткові мита чи інші обмеження. Однак наразі важко оцінити, наскільки здійсненним є реалізація таких обмежень.

Ще один шлях - це підвищити пропозицію нафти у світі і цим самим знизити її вартість. Причому це може бути вигідно і для самих Штатів. Однією з ключових обіцянок Трампа під час кампанії було нарощування видобутку "чорного золота" - також відома, як "drill, baby, drill". Щоправда, лише зусиллями США суттєво опустити світові ціни на нафту навряд чи можливо, принаймні у короткостроковій перспективі. Потрібна кооперація з іншими "гравцями", щоб ті або теж збільшували видуботок, або щонайменше зберігали його на високому рівні.

"Трамп може скоординуватися із Саудівською Аравією та обрушити світові ціни на нафту. Путінська армія - це армія найманців. Люди йдуть не за ідею, не за батьківщину, не за Путіна вмирати, а за гроші. І якщо ці гроші почнуть закінчуватися, то що Путін робитиме?" - зазначає Галлямов.

У Дональда Трампа сформувалися досить позитивні зв'язки з Саудівською Аравією. У перший тиждень після його інавгурації новообраний президент США здійснив телефонну розмову з наслідним принцом Мухаммедом ібн Салманом. Трамп вже двічі публічно висловлював вимогу до Саудівської Аравії знизити ціни на нафту, сподіваючись, що це сприятиме завершенню конфлікту з Росією. Подібні заклики він також адресував ОПЕК. Раніше США використовували аналогічну стратегію для тиску на Радянський Союз напередодні його розпаду.

"Президент США впевнений, що у разі зниження ціни, конфлікт між Росією та Україною завершиться миттєво."

У грудні Саудівська Аравія вже зробила перші кроки у цьому напрямку. Країна ухвалила рішення відмовитися від узгодженої ОПЕК ціни в 100 доларів за барель і, замість того, щоб підтримувати стабільну ціну, збільшила обсяги видобутку, щоб утримати свою частку на ринку.

Однією з можливих цінових меж, яка могла б стати серйозною проблемою для Росії і про яку говорив Трамп під час своєї передвиборчої кампанії, є 40 доларів за барель. Хоча поточний ліміт у 60 доларів вже призвів до певних фінансових втрат, він все ще залишається відносно вигідним для Москви. Нещодавно спецпредставник президента США з питань України Кіт Келлог висловив іншу цифру - 45 доларів за барель, зазначивши, що це "є критичною точкою беззбитковості" для російських нафтових компаній.

Путін демонструє бажання вести діалог з Трампом (зображення: 2019 рік, GettyImages)

Скорочення цін на нафту, навіть без додаткових санкцій, значно зменшить доходи Росії, знизить потенціал її військово-промислового комплексу та негативно вплине на добробут більшості громадян. Більше того, падіння цін може завдати шкоди Російській Федерації, навіть якщо її тіньовий флот продовжить свою діяльність.

Галлямов вважає, що Трамп має доволі позитивне ставлення до Путіна, виявляючи певну лояльність. Який сенс для Путіна конфліктувати з ним, з огляду на всі сучасні та можливі виклики? Якщо між ними виникне сварка, це може призвести до збільшення постачань зброї в Україну, падіння цін на нафту, а також до вступу України в НАТО, що буде на зло Росії.

З огляду на останні публічні "реверанси" очільника Кремля в бік Трампа, готовність говорити з новою правлячою командою США у нього є. Днями американський президент сказав, що його адміністрація вже провела "дуже серйозні" обговорення з Москвою щодо війни в Україні.

Незважаючи на вжиті заходи, попередня адміністрація США не змогла значно зменшити вплив Росії шляхом санкцій. Кожен новий обмежувальний захід, запроваджений адміністрацією Байдена, здійснювався з великою обережністю та поступовістю, оскільки існувала стурбованість щодо реакції Росії. Протягом трьох років великої війни стало очевидно, що така обережність не приносить результатів у стосунках з нинішнім російським режимом. Росія, а зокрема і Путін, реагують лише на силу. Щоб примусити Кремль піти на компроміси, необхідно мати достатню кількість важелів тиску та рішучість їх використовувати у разі потреби. Здається, що цей арсенал важелів, як і рішучість, є наявними в адміністрації Трампа.