Місія, що здається неможливою: чому західні військові досі не перебувають в Україні та чи варто очікувати цього в майбутньому.
10 липня президент Франції Еммануель Макрон і прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер провели зустріч у рамках "коаліції охочих" – альянсу, що складається з більш ніж 30 країн, які висловили намір направити свої війська до України у випадку укладення мирної угоди в контексті російсько-українського конфлікту. Європейські лідери почали активно обговорювати цю "коаліцію охочих" після приходу Дональда Трампа до Білих домів і згоди України на безумовне припинення вогню.
У останні тижні делегації з 27 країн Європейського Союзу, а також Великої Британії, Норвегії, Канади та Австралії провели переговори щодо створення контингенту, який має на меті підтримання миру в Україні та запобігання майбутнім агресіям з боку російського лідера Путіна. 15 країн-учасників коаліції висловили готовність надати свої збройні сили, включаючи літаки, військові кораблі та інше військове обладнання. Проте кількість країн, які остаточно зобов'язалися відправити війська, не перевищує десяти. Основні труднощі полягають у тому, що європейські країни ще не визначилися з тим, на які кроки вони готові піти в рамках цієї місії. Крім того, для ефективної роботи коаліції важлива підтримка Сполучених Штатів, але адміністрація президента США поки що не висловила готовності надати свої військові ресурси, що ускладнює остаточне формування так званої коаліції охочих.
У статті OBOZ.UA розглядаються події, що відбуваються навколо "коаліції охочих", а також труднощі, які перешкоджають її подальшому розвитку.
Наступна зустріч
10 липня на військовій базі Нортвуд, що знаходиться в передмісті Лондона, відбулася нова зустріч "коаліції охочих", у якій взяли участь керівники, зокрема Лідер Лейбористської партії Кір Стармер і президент Франції Еммануель Макрон. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц і прем'єрка Італії Джорджія Мелоні приєдналися до переговорів у режимі онлайн. Учасники обговорили можливість відправлення "сил стримування" в Україну в разі завершення бойових дій. Вони також розглянули питання, як чинити ефективний тиск на Росію, щоб вона погодилася на припинення вогню без жодних попередніх умов, які вона неодноразово відкидала. Ще одним важливим аспектом, який обговорювався під час зустрічі, стала ініціатива щодо зміцнення повітряної оборони України. Мерц висловив готовність Німеччини закупити системи Patriot у США з метою передачі їх Україні для покращення її захисту.
"Коаліція небагатьох бажаючих"
Європейські лідери регулярно зустрічаються для обговорення своєї ролі у підтримці України. З лютого цього року коаліційні зустрічі відбулися в Парижі, Лондоні та інших європейських столицях, на яких розглядалися питання заповнення прогалини, що виникла після виходу США, а також способи "підтримки, захисту та вселення впевненості в Україну". Проте, насправді, коаліція залишається скоріше "групою неохочих". Упродовж останніх тижнів представники 27 країн ЄС, а також Великої Британії, Норвегії, Канади та Австралії активно працювали над планами формування контингенту для забезпечення миру в Україні, якщо вдасться досягти угоди про припинення бойових дій. Хоча Франція та Велика Британія висловлюють оптимізм щодо цього процесу, висока представниця Європейського Союзу з питань зовнішньої політики Кая Каллас підкреслила, що останні переговори в рамках "коаліції охочих" не прояснили, як саме буде реалізовано заплановану операцію. Вона зазначила, що у різних країнах-членах існують розбіжності у думках, і обговорення тривають. Подібну думку висловив і міністр оборони Італії Гуїдо Крозетто, який зазначив, що коаліція, сформована західними державами для розміщення на території України, є лише теоретичною концепцією потенційної допомоги Україні, і наразі немає підстав для реалізації цих ініціатив.
Почавши з гучного оголошення про розгортання західних військ в Україні, європейські уряди з часом змінили свої погляди на те, що необхідно для стримування Росії. В даний момент вони вважають, що, враховуючи сучасні обставини, для цього може бути достатньо комбінації кількох факторів: посилення українських збройних сил, спільні навчання з союзниками, розташування літаків на східному фланзі НАТО та патрулювання Чорного моря. Така нестабільна і неясна позиція європейських союзників змусила міністра оборони Великої Британії Джона Гілі напередодні саміту фактично виправдовуватися. Він підкреслив, що Британія не відмовилася від планів щодо відправлення військ до України. При цьому акцентував увагу на тому, що основна мета країни - зміцнення оборонних позицій Києва, щоб Україна в майбутньому могла самостійно захищати свою територію. Гілі зазначив, що це стане "найкращою та остаточною гарантією від будь-якої майбутньої агресії з боку Росії".
Найбільша тривога - конфлікт з Росією.
Перед зустріччю в Нортвуді Джон Гілі окреслив чотири ключові цілі, які покладаються на майбутній іноземний контингент в Україні: забезпечення безпеки повітряного та морського простору, підтримка миру на суші, а також зміцнення українських Збройних сил, щоб вони стали найпотужнішим чинником стримування агресії з боку Росії. Незважаючи на ці наміри, основною проблемою коаліції залишається питання розміщення військових сил після досягнення перемир'я. Франція та Велика Британія наполягають на тому, що початковий план розміщення миротворців в Україні залишається реальним. Проте інші держави, такі як Німеччина та Італія, висловлюють більше сумнівів щодо цієї ідеї, особливо з огляду на те, що США продовжують заперечувати.
Початкові плани коаліції передбачали створення миротворчих сил, які б могли стримати нове вторгнення Росії. Проте чисельність обговорюваних контингентів з того часу скоротилася з більш ніж 100 000 до приблизно 20 000. І вже не про стримування на лінії фронту - обговорюються символічні місії з охорони інфраструктури чи портів. І навіть тут немає ясності, хто саме готовий надати солдатів. По-перше, європейські армії відчувають брак ресурсів живої сили, даються взнаки роки пацифістської політики та небажання зрозуміти масштабність путінської загрози. У більшості країн оборона хронічно недофінансовувалась, що підірвало здатність до великих операцій. Окрім того, такі країни як Польща, Хорватія, Румунія, деякі країни північної Європи - одні з головних прихильників України - вже відкрито заявили, що не відправлять свої війська в Україну. Причина - сумніви щодо надійності США як гаранта цієї складної та потенційно гарячої місії. І нарешті відсутня політична воля. Більшість учасників коаліції переймаються громадською думкою своїх країн, громадяни яких не дуже схвалюють відправлення військ в Україну.
Саме тому між заявами європейських лідерів про підтримку існує серйозний розрив. Чесної дискусії про розміщення військ немає. Так, усе ще проголошуються заяви про розміщення західних військ "на землі" в Україні, але паралельно лідери визнають, що йтиметься про "сили стримування", які у разі нового конфлікту автоматично втягнуть Європу у війну з Росією, чого вони не хочуть. Крім того, європейці, ймовірно, на кілька років усе ще відстають у нарощуванні оборонного виробництва, яке необхідне для заповнення прогалини, залишеної США, чиї раніше схвалені постачання зброї то відбуваються, то скасовуються. Стармер, Макрон та інші явно хочуть показати рішучість і продемонструвати, що Європа здатна замінити США. Але постійно змінюючи умови, скорочуючи масштаби планів і обмежуючись порожніми погрозами, вони лише підкреслюють власну слабкість.
США все ще відмовляються
Близько 15 країн підтвердили готовність надати свої війська для місії в Україні, але проблема в тому, що європейці досі не отримали від США згоди підтримати їхню коаліцію. Прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер ясно дав зрозуміти, що такі сили будуть життєздатними лише за наявності гарантій безпеки з боку США. Але ж сьогодні все виглядає, що за президента Трампа це є малоймовірним. Велика Британія та Франція намагалися переконати американського президента допомогти авіацією, розвідкою та іншими складниками, але президент США відмовився брати на себе такі зобов'язання. Принаймні станом на нинішній день. Цю проблему визнає і президент України Володимир Зеленський, який заявив про гальмування "коаліції охочих", оскільки Європа не впевнена у своїх силах без підтримки США.
"Відзначається сповільнення роботи коаліції. І знаєте, чому це відбувається? Не через втомленість або відсторонення від справ. Ця ситуація продемонструвала, що Європа досі не визначилася з позицією щодо України, якщо США не будуть активно залучені. Ось у чому суть", - зазначив Зеленський.
Відмова Сполучених Штатів надати запитувану підтримку європейським партнерам підкреслює існуючі розбіжності серед західних союзників у питаннях реагування на можливе припинення вогню в Україні, досягнення якого вже півроку намагається ініціювати Дональд Трамп.
Процес все ж відбувається, і це має велике значення.
На мою думку, "коаліція охочих" є скоріше активною, ніж неактивною. Саме її створення вже можна вважати позитивним кроком. Сподіватися на єдину позицію в умовах такого різноманітного складу учасників, м'яко кажучи, було б надто оптимістично. Особливо враховуючи, що внутрішні суперечності залишаються. Найголовніше питання полягає в тому, чи зможуть Сполучені Штати надати гарантії безпеки для військових контингентів країн, які можуть бути направлені в Україну. Саме це, очевидно, стало причиною затримки у процесі. Водночас, як зазначають самі учасники, тривають технічні переговори щодо того, як, де, коли і кого саме розміщувати. Отже, процес продовжується, але наразі він має підготовчий, технократичний характер. Той факт, що одні країни готові надсилати військових, а інші - ні, не є катастрофічним. Коаліція - це не лише про військові сили; це також про фінансування, логістику та обладнання. Таку думку висловив Олександр Леонов, виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень "Пента", в ексклюзивному коментарі для OBOZ.UA.
Експерт вважає, що в діях наших партнерів є певні суперечності, а також деякі ініціативи, про які слід поговорити відкрито.
На жаль, ми вже адаптувалися до обстрілів, які стають все більш частими та масштабними. Ідея про закриття неба силами Альянсу над Західною Україною, здається, зовсім зникла з порядку денного. Хоча це могло б стати не лише символічним кроком, а й справжнім проривом для коаліції ще до досягнення миру, що, можливо, не відбудеться найближчим часом. По-перше, така ініціатива дозволила б західним військовим вдосконалити свої навички в реальних бойових умовах. По-друге, це було б підготовкою до можливого конфлікту з Росією, адже європейські країни, на жаль, значно відстають у бойовому досвіді. І, зрештою, гуманітарний аспект. Закрите небо дало б можливість створити відносно безпечні хаби: заводи, логістичні центри, контингенти - все це могло б функціонувати на території України. Але, здається, ми забули про цю ініціативу. І це велика помилка. Без таких рішень говорити про справжній прорив - немає сенсу, - підкреслює Олександр Леонов.
За словами експерта, незважаючи на все, він залишається помірно оптимістичним. Європа зазнала суттєвих змін. П’ять років тому важко було уявити, що Німеччина стане одним із основних постачальників озброєнь для України. Страх перед Росією вже не є єдиним чинником. Європейські лідери нарешті усвідомили, що Путін не готовий до повномасштабної ескалації в даний момент. Набагато більше їх хвилюють внутрішньополітичні наслідки. В умовах підвищення популярності ультраправих партій будь-який невдалий крок може загрожувати втратою влади. Результати недавніх виборів в ЄС продемонстрували, що багато політиків опинилися «на грані» — трохи не вистачило тим, хто сподівається на відновлення зв’язків з Кремлем.
Згідно з думкою фахівця, успіх реалізації ініціативи "коаліції охочих" значною мірою залежить від роботи з громадською думкою. Наприклад, потрібно підкреслювати, що підтримка України є інвестицією в безпеку жителів Європи, щоб уникнути можливості війни на власній території. Цей підхід є вірним та дієвим. Про це свідчить, зокрема, реакція Орбана, який миттєво почав заперечувати, що "Росія ніколи не атакує Європу". Як кажуть, якщо Орбан починає нервувати, то це свідчить про ефективність нашого меседжу.
Щодо викликів, то виявилося, що європейські армії радше нагадують клуби реконструкторів, аніж справжні бойові формування. Після холодної війни чисельність військових скоротилася до критичного рівня. У Великій Британії служать менш ніж 100 тисяч солдатів, у Нідерландах — близько 70 тисяч, а Німеччина, з її Бундесвером, фактично втратила свою боєздатність. Хоча озброєння є, бракує особового складу. Це потребує суттєвих змін як у структурі армій, так і в підходах до національної оборони. Приємно бачити, що це починають усвідомлювати. Вже створено Комісаріат з питань оборони та космосу в Європейському Союзі, а також розроблено численні програми та проєкти, які виходять за межі лише теоретичних задумів. Наприклад, визнання допомоги Україні як частини витрат на оборону в межах 5% — це серйозний крок вперед. Це надає країнам можливість підтримувати Україну та одночасно "оптимізувати" свої військові бюджети, - зазначив Леонов.
Америка ж у цій історії з формування "коаліції охочих" - окрема лінія. Усе зав'язано на Трампа.
Коли він висловлює думку: "Зачекаємо, чи будемо захищати Балтію", - це відкриває нові можливості для Путіна. Саме це спонукає Великобританію та Францію діяти більш рішуче. Якщо США опиняться "поза грою", існує небезпека, що Росія може спробувати перевірити систему на міцність. Тому Європа повинна терміново вжити заходів. Я вважаю, що позиція Сполучених Штатів зміниться. Якщо ж Європа стане повністю незалежною в питаннях безпеки, вона зможе спілкуватися з Америкою на рівних, а не як з "старшим братом". Це призведе до змін в економіці, торгівлі та оборонній сфері. Якщо ЄС створить свій військово-промисловий комплекс, який не лише замінить американську зброю, а й почне конкурувати з нею на ринку, навіть Трамп (або його наступник) буде змушений це визнати. У геополітиці більше не залишиться монополій, і, цілком ймовірно, що Україна стане ключовим елементом цієї нової системи, - зазначив Олександр Леонов.
