На нього націлювалися "Гради", міномети та безпілотники: солдат неймовірним чином залишився живим і зміг врятувати своїх товаришів.

Окупанти влаштували на нього справжнє полювання. Він зазнав обстрілів з "Градів", піддавався вогневим атакам з мінометів і ставав мішенню для FPV-дронів, але дивом зміг вижити. Йому вдалося не лише врятуватися, а й допомогти своїм товаришам. Це бойова історія поліціянта з Рівненщини, відомого під позивним "Пупс".

Викриття злочинів, пов'язаних із грабежами, розбоями та іншими майновими правопорушеннями, включаючи крадіжки з квартир.

Протягом шести років він активно протидіяв злочинності в Рівному, працюючи оперативником кримінальної поліції. Минулого року він приєднався до стрілецького батальйону та вирушив на сході країни, щоб боротися за свою державу.

Виконували військові завдання в Торецькому напрямку. Пізніше ця область отримала назву Костянтинівського напрямку.

"Пупс" - такий позивний дали побратими, тримав оборону на передовій впродовж шести місяців. Назавжди в пам'яті закарбувався перший вихід на бойову позицію.

Позивний "Пупс" — солдат стрілецького батальйону поліції Рівненської області.

Ми опинилися під мінометним вогнем. Спочатку один міномет намагався зорієнтуватися, його снаряди падали неподалік. Потім підключився і другий. На п’ятеро солдатів витратили стільки боєприпасів, що вистачило б, щоб знищити ціле село. Два пакети "Града" і два міномети безперервно працювали. Поки ми металися в укриття, вони продовжували обстріл. Вибухів було просто безліч.

Окупантам вдалося розпочати справжнє полювання на солдата. Він неодноразово стикався з думкою про прощання з життям.

Позивний "Пупс" — солдат стрілецького батальйону поліції Рівненської області.

Я заплутався, впав, і тут же поруч вибухнула міна, десь за сорок метрів від мене. Ми мали зустрітися в одному підвалі, і ось туди дві ФПВ влетіли. Через хвилину одна з мін просто знищила це приміщення. Я повертаю голову і чую звук - ефпівішка вже летить в мій бік. Поряд із підвалом була хатинка, я кинувся до вікна, а вона встигла за мною. Я лише встиг сховатися за стіну, і міна вдарила в неї. В результаті, стіна завалилася цеглою, серйозно пошкодивши все навколо. Лежачи там, я подумав: "Ну, здається, це кінець".

"Пупса" отримав контузію, але зміг вибратися та приєднатися до своїх товаришів. Згодом він не раз опинявся в обставинах, коли, здавалося, сама доля рятувала його від неминучої загибелі.

Позивний "Пупс" — солдат стрілецького батальйону поліції Рівненської області.

Ми тоді йшли разом із "Циганом" і "Мастором", плануючи замінити хлопців. Але дрони завадили нам дістатися, і ми були десь на півдорозі. Лише півгодини залишалося до того, як ми мали б опинитися на новій позиції. І раптом отримали повідомлення: "Прямий удар по позиції". Всі загинули...

Воїн самотужки рятував своїх товаришів. Один із них натрапив на протипіхотну міну, отримавши серйозні ушкодження ніг. Для його евакуації з лопати було виготовлено імпровізовану милицю.

Позивний "Пупс" — солдат стрілецького батальйону поліції Рівненської області.

Я повільно підповзаю до нього і бачу: нога сильно кровоточить, рука теж, і багато дрібних поранень. Ми їх обробили і перев'язали. Вночі там майстрували біля костелу. А зранку, коли небо стало спокійним, почали повільно виходити. Ми йшли дуже довго, ці 1,5-2 км подолали з шостої ранку до шостої вечора, і врешті-решт дісталися до товаришів на позиції.

Тут ми проживаємо, оселилися, зв'язку немає.

На фронті траплялося чимало різних ситуацій, продовжує капітан. Іноді навіть доводилося терпіти голод. Оскільки ворог знищував наші безпілотники, що доставляли продукти для військових.

Ми опинилися в ситуації, коли не мали нічого. Ані їжі, ані води. Води не було вже кілька днів — десь приблизно п'ять. Ми збирали її у маленькі кришечки, все, що могли знайти. А банка тушкованки, що залишилася, повинна була вистачити на сімох.

Так гріємо їсти. Жестяна баночка.

Як їхав туди, важив десь 98 кг. Приїхав я - 82.

У такі моменти, зізнається капітан, переоцінюєш своє життя. Починаєш максимально проживати кожен день і шанувати речі, які ще донедавна здавались буденними.

І зверталися до молитви, і хрестилися, а що ще робити? Напевно, якось так, Господь нас охороняє.

Воїну - 29. Вижити на передовій, каже, допомагали думкм про рідних. Вдома на нього чекали батьки та кохана. Заради них і пішов на війну.