"Ми нарешті знову серед найкращих!" Український спортсмен встановлює нові рекорди в Польщі.
Захисник Артем Путівцев грає за команду "Термаліка" вже дев'ять сезонів.
Артем Путівцев, котрий має в своєму доробку одну гру за національну збірну України, переїхав до Польщі у 2016 році. Відтоді цей захисник виступає тільки за одну команду - "Брук-Бет Термаліца" з Нецеча. Важко знайти інші подібні приклади, адже українські футболісти зазвичай змінюють клуби частіше, ніж він.
Зателефонувати Путівцеву з кореспондентом Sport.ua було принаймні з однієї причини. Його команда, після трирічної відсутності, знову потрапила в Екстралігу.
Артеме, чи можу я привітати тебе з відновленням "Термаліци" у вищій лізі?
- Так (посміхається). Дякую. Нарешті після трьох років відсутності ми повернулися в еліту польського футболу.
- Які причини цьому посприяли?
- Насамперед, я це пов'язую з приходом амбітного тренера Марцина Брожа, який має гарний досвід роботи у збірній Польщі U-20. До того ж у нас підібрався хороший колектив. Було багато футболістів, які раніше виступали в Екстракласі, плюс талановита молодь. Усе це дало потрібний результат.
Чи стало більше фінансування?
Протягом сезону, навряд чи. Але з підвищенням до вищої ліги, вважаю, це може відбутися, оскільки буде можливість залучити досвідчених гравців.
Який фінансовий план у "Термаліци"?
Якби мав інформацію, поділився б. Справа в тому, що в Польщі клуби, як правило, отримують фінансування від міста. У нас же ситуація інша: це приватні власники, тому точних цифр у мене немає.
Які цілі стоятимуть перед командою у наступному сезоні?
Обговорення конкретних питань поки що не відбулося. Однак, в будь-якому випадку, не хочеться просто на один рік потрапити у вищу лігу. Не для цього було витрачено стільки зусиль, щоб знову туди потрапити.
- В Польщі ти вже на сцені протягом дев'яти років. Чи відчуваєш ти, що ця країна стала тобі близькою?
- Я не можу так сказати. Рідною для мене завжди буде Україна. Зрозуміло, що тут я звик, усе знаю, мене знають, тому є певний комфорт.
У жовтні 2021 року ти став громадянином Польщі. Які можливості це відкриває для тебе?
Власне, нічого незвичайного. Просто я не є легіонером у "Термаліці".
А в повсякденному житті, які ж є переваги?
- Та теж, особливо, ніяких. Хіба що легше їздити Європою.
- Ти зіграв 264 матчі за "Термаліцю". Чи став ти вже рекордсменом цієї команди?
- Да, это было довольно давно (улыбается).
Чи відзначило керівництво клубу це якимось чином?
Два роки тому святкували століття клубу. У рамках цього заходу вболівальники та керівництво команди сформували символічний склад усіх часів. Я також отримав честь бути частиною цієї команди. Це було надзвичайно приємно.
Вы вручили награду?
Вручення іменної футболки та статуетки стало приємним моментом. Хоча це формальність, ця нагорода має для мене велику цінність.
- Із 2022 року за "Термаліцу" виступає два українці - Андрій Домбровський і Тарас Завійський. Ними в клубі задоволені?
- Тараса вже не буде в команді, бо з ним не продовжили угоду. А ось щодо Андрія ще ситуація не зрозуміла, оскільки наприкінці першого кола він зазнав серйозної травми коліна і поки що відновлюється, але водночас щодо нього тривають переговори.
- Скільки жителів проживає в Нецечі?
Приблизно 700 людей. Варто зазначити, що команда розташована в Нецичі, хоча гравці, за винятком головного тренера, живуть за 25 кілометрів у місті Тарнув.
Ваш стадіон розрахований на 5 000 глядачів. З яких міст або регіонів приїжджають фанати?
Цей район має високу щільність населення. Поблизу Нецичей розташовано чимало сіл, і фанати приїжджають навіть з Тарнува. Тож ми завжди маємо підтримку (усміхається).
- Біженці з України є?
- Так, звісно. Багато хто навіть працює. На вулиці набагато частіше став чути рідну мову.
В Польщі всі одностайно висловлюють підтримку Україні після вторгнення Росії.
Надають підтримку, але не з такою інтенсивністю, як це спостерігалося в перші або другі роки конфлікту.
- Тобі цього року виповниться 37. Цвях для бутсів у стіну ще не забив?
- Ні (сміється). Ще є сили й амбіції пограти. Хоча, звісно, часом замислююся про майбутнє, але поки що хочу допомогти команді.
Як ти уявляєш своє життя після завершення кар'єри?
- У будь-якому разі я хотів би залишитися у футболі. Тренером буду чи, скажімо, селекціонером, покаже час.
Чи плануєш пов'язати своє майбутнє з Польщею?
Давайте почекаємо, зараз не можу нічого коментувати. Я сам із Харкова, і, як ви знаєте, там зараз непрості часи. Побачимо, що буде далі.
