НАТО суттєво змінив своє ставлення до конфлікту з Росією. Оголошення про можливі превентивні атаки на її територію - це лише перший крок. Інтерв'ю з Джерджем.

Наразі ніхто не може точно сказати, якою буде американська допомога Україні під керівництвом новообраного президента США Дональда Трампа. Однак, європейські лідери, здавалося б, усвідомлюють, що основний тягар вирішення проблем, найімовірніше, ляже на плечі Європи. Саме з цієї причини президент Франції Еммануель Макрон і прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер ведуть переговори про можливе створення коаліції, яка зможе підтримати Україну, якщо США під керівництвом Трампа вирішать зменшити свою допомогу.

На тлі цих подій знову активізувалися обговорення можливості відправлення західних військ до України. Великобританія планує постачати Києву додаткові ракети Storm Shadow, тоді як Франція має намір надати Україні зенітні ракети та інше озброєння, використовуючи кошти, отримані від заморожених російських активів.

Виглядає так, що НАТО нарешті усвідомило: війна насправді набагато ближча, ніж можна було б припустити. Спостерігається певний зсув у їхній риториці стосовно опору Росії.

У ексклюзивному інтерв'ю для OBOZ.UA голова громадської ліги "Україна - НАТО" Сергій Джердж висловив свої роздуми щодо того, як західні партнери прагнуть підготувати Україну до можливого повернення Трампа.

Згідно з інформацією, новообраний президент США Дональд Трамп поки що не визначився з конкретними кроками для підтримки України в її конфлікті з Росією. Однак численні висловлювання та дії європейських лідерів і нинішньої адміністрації президента Байдена свідчать про те, що вони не очікують позитивних змін у цій сфері. Тому вони намагаються закласти основу для підтримки України, усвідомлюючи, що основний тягар відповідальності за цю підтримку ляже на Європу. Яке ваше бачення цього процесу?

У межах НАТО європейські країни є ключовими отримувачами переваг, пов'язаних із безпекою, які надає Альянс. Вони отримують більше вигод від його існування в порівнянні з США. Саме європейці є головними споживачами тих гарантій безпеки, що їх забезпечує Альянс у цілому. Тому цілком логічно, що європейці повинні мати більш значну роль у забезпеченні безпеки на континенті.

Війна відбувається в Європі, потерпають європейські країни та Україна, тому варто менше дивитись в сторону Сполучених Штатів. Потрібно щось робити самим, тому тут очевидним є зростання військових бюджетів і намагання змінити підходи до оборони. Те, що європейцям потрібно більше щось робити в плані підтримки України озброєнням, в плані надання фінансової допомоги, це вже давно було зрозуміло. І, головне, більше робити якихось нестандартних кроків і якоїсь ініціатив з тим, щоб посилювати безпеку Європи, яка поєднана з безпекою України.

Один із можливих кроків — це розгортання західних військових сил в Україні, і ця тема знову стала предметом активних обговорень. Проте постає питання: в якій формі війська таких країн, як Франція та Велика Британія, можуть бути представлені на українській землі, і, що найважливіше, коли це може статися? Чи готові наші союзники ввести свої війська під час активних бойових дій, чи ж вони надають перевагу очікуванню замороження конфлікту, створенню демілітаризованої зони та виконанню ролі гарантів безпеки для України?

На мою думку, обговорювати демілітаризовану зону наразі ще передчасно. Щодо зміцнення України, це вже стало частиною сучасних реалій. Важливо, що президент Франції підняв це питання, і нещодавно міністр закордонних справ країни підкреслив, що ми не повинні встановлювати для себе червоні лінії або обмеження в підтримці України, зокрема в контексті можливого розміщення військ. Головне, що така можливість обговорюється, незалежно від того, буде вона реалізована чи ні. Можливо, війська будуть, а може, й ні. Але наші західні партнери не повинні забороняти собі діяти в цьому напрямку.

Сумнівно, що в цілому НАТО може прийняти такі рішення, але на рівні окремих країн все можливо. Якщо є ядро країн, яке може сформуватись в плані такої більш активної підтримки України, це звичайно Франція, Німеччина і Великобританія. Можливо, долучаться й інші країни, то це б цілком було б можливо. Тим більше, ми ж говорили раніше, що такі війська могли б бути на західному кордоні України, на північному кордоні України з Білоруссю. Там, де немає бойових дій, але це б звільнило наші українські сили, які могли б з великою потребою застосуватись на Східному фронті.

У НАТО розпочали принаймні дискусії щодо можливості завдання превентивних "високоточних ударів" по території Росії у разі збройного конфлікту між Альянсом та цією країною, повідомив голова військового комітету організації адмірал Роб Бауер. Він підкреслив, що позитивним є зміна ставлення НАТО до своєї природи як оборонного альянсу.

"Замість того, щоб чекати, варто завдати удару по пусковим установкам у Росії, якщо країна вирішить напасти на нас. Потрібна стратегія, що передбачає високоточні удари, які нейтралізують системи, призначені для агресії проти нас, і ми повинні бути готові до першого удару", - підкреслив Бауер.

Схоже, що в Альянсі нарешті відбулося переосмислення нинішньої ситуації: можливо, настав час самим вжити заходів, а не просто очікувати, поки росіяни завдадуть удару, і лише тоді реагувати.

На мою думку, це реакція на адаптацію ядерної стратегії Росії, в якій йдеться про можливість превентивних атак на ядерні країни, що надають підтримку неядерним державам, які можуть завдати удару по території Росії. Проте, в будь-якому випадку, висловлювання Бауера є позитивним, оскільки вони надають важливі сигнали стосовно Росії.

На мою думку, ця заява є дуже стратегічною і вносить зміни в існуючі підходи. Ми вже почали чути, що НАТО може вжити превентивних заходів, а не просто реагувати на атаки після їх здійснення. Це знаменує собою кардинальну зміну в риториці та концепції НАТО щодо стримування Росії.

Раніше вона полягала в тому, що Росія - стратегічний партнер, є співпраця, ніяких приводів для спекуляцій, чекати нападу і тільки потім відповідати. Але це вже не працює і в Альянсі це розуміють.

Зміна концепції відбулася в тому числі за наполяганням балтійських країн, які сказали, що жодного дня вони не хочуть бути під окупацією, після того, що було в Бучі та в інших окупованих містах України, після тих звірств, які російська армія творить з цивільним населенням. І НАТО змінило ці підходи, є посилення східного кордону, є збільшення контингентів в балтійських країнах, в Польщі.

Остання заява Роба Бауера, це якби новий крок в цьому твердженні, це таке попередження Росії, що в кінці кінців ніхто не буде чекати якихось нападів з боку РФ, роздивлятись, чекати і потім думати, що з цим робити. Тобто може бути завдано превентивний удар, це така тиха, скромна в чомусь заява, але мені здається дуже сильний сигнал і це радикально міняє ситуацію сьогодні.

Тому цю цинічність і нестриманість, які вже протягом багатьох років походять з Росії, слід зупинити. Мені здається, що в НАТО та Європейському Союзі нарешті почали серйозно розглядати способи досягнення цього та приборкання Москви.

- На фоні удару Росією експериментальної балістичної ракети середньої дальності по Україні минулого тижня, 26 листопада відбулося екстрене засідання Ради Україна-НАТО. Ми почули від Альянсу обіцянку не послаблювати підтримку України після застосування Росією "Орєшніка" по Дніпру, але офіційно це все. Ваше бачення, реакції з боку партнерів України на такі дії росіян?

- Ми сподіваємося на більш активну реакцію, це, безумовно, зрозуміло. Так, відбулося термінове засідання Ради, яке мало характер ознайомлення. Присутні слухали доповіді українських військових, однак для нас критично важливо, щоб реальні кроки на підтримку України були здійснені якомога швидше.

Тому вважаю, що тут можуть бути як відкриті, так і закриті секції. Є надія, що деякі питання все ж будуть вирішені. У кінці кінців, 3-4 грудня відбудеться зустріч НАТО на рівні міністрів закордонних справ, від якої ми очікуємо певних результатів. Тим часом, засідання Ради Україна-НАТО проходило на рівні представників місій і скоріше нагадувало робочу нараду.

Парламентська асамблея НАТО прийняла нову резолюцію, що закликає до посилення підтримки України. У документі йдеться про надання ракет середньої дальності, які можуть вражати цілі на відстані до 5500 кілометрів. Крім того, асамблея висловилася за термінове прийняття України до складу Альянсу.

Ці висловлювання є надзвичайно потужними, хоча їхній вплив більше психологічний. Парламентська асамблея НАТО об'єднує представників парламентів 32 країн-членів та 15 країн-партнерів, серед яких є й Україна. Хоча її рішення мають лише рекомендаційний характер, вони все ще слугують важливим сигналом для парламентів держав НАТО, вказуючи на спільну думку. Це саме ті депутати, які займаються питаннями безпеки або працюють у комітетах, пов'язаних із співпрацею з НАТО, тому їхня позиція є значущою для нас. Це форма підтримки, яку варто враховувати, адже ці парламентарі повернуться до своїх країн і намагатимуться переконати своїх колег підтримати ті пропозиції, які були схвалені на асамблеї. Такі дії можуть суттєво вплинути на рішення реальних парламентів і урядів, що, в свою чергу, позначиться на наданні Україні необхідної допомоги та інших аспектах, пов'язаних із її інтеграцією в НАТО.