Олександр Кірш: Безподатковий трикутник чи обмін на єдиному податку: ні обміну, ні оподаткування – Блоги | OBOZ.UA
Оскільки для цілей оподаткування (для третьої групи) доходом на єдиному податку, а також при порівнянні з встановленим річним лімітом (що стосується всіх груп), згідно з пунктом 292.1 Податкового кодексу України (ПКУ), вважаються лише грошові кошти, деякі юридичні або фізичні особи, що перебувають на цій системі оподаткування, виявляють бажання використовувати бартер.
Проте безготівкові розрахунки для "єдиноподатників" заборонені відповідно до пункту 291.6 Податкового кодексу України. Тому ті, хто прагне здійснити бартер, не відображають його у документах. Замість цього укладають угоди, які передбачають фінансові розрахунки, але фактично реалізують постійні ВІДстрочення. Кількість та тривалість таких відстрочок не регламентуються законодавчо, тому ПРОстрочення не виникають — взаємні заборгованості просто залишаються без змін.
Податківці ж у таких випадках не дуже законно, але наполегливо вимагають заліку, погрожуючи визнанням грошових угод фіктивними через суд, де з ними сперечатися за практикою вельми важко, ну а залік, коли він все ж відбувається, прирівнюють вже у сукупності з базовою угодою - до договору, який не передбачає компенсації і який за підпунктом 292.3 ПКУ означає безоплатне отримання з відповідним визнанням доходу, причому суди традиційно їх і в цьому теж підтримують.
Метод боротьби з цим податковим бар'єром вже відомий досить давно, хоча й не так давно, як саме колесо. Тож тут не йдеться про його винахід, а радше про щось трикутне.
Таким чином, надто винахідливі платники податків, для яких навіть найліберальніша версія єдиного податку в Україні виглядає як непосильний тягар, створюють безподаткову схему. Вони шукають третього учасника (з характерним для мордора запитанням: "Чи будеш третім?"), щоб безсоромно обмінюватися товарами та послугами у "трикутному колі". Це відбувається так: товари або послуги переміщуються (за допомогою фінансових угод!) від А до Б, потім від Б до В і, зрештою, від В назад до А, причому суми залишаються приблизно однаковими.
Кожен, хто має щось віддати і щось отримати, перебуває в процесі, що повторюється в тому ж трикутному циклі, з можливістю подовження. Водночас, виявити прихований бартер стає все складніше.
Але ж хоча б навіть і розгледіли - то й що далі? Навіть за судової участі? Який ще залік, коли дебітор в кожного не є його кредитором???
Приміром, той самий А й знати не знає, що Б, який йому заборгував, віддав щось тому самому В, який це й віддав цьому А!
Решта, звісно, нічого теж не знають. А хоча б і знали! Які вони мають юридичні важелі, щоб ПРИМУСИТИ обох партнерів за різними угодами до заліку? Дати не співпадають, суми не збігаються, причому в кожну КОНКРЕТНУ мить - навіть і приблизно!
