В пам'яті майстра, працівника Херсонського театру Олександра Киричка.
Був частиною 151-ї окремої механізованої бригади.
Олександр Киричок загинув 29 серпня 2024 року на Покровському напрямку.
З'явився на світ 3 березня 1976 року в Хмельницькій області, проте з 1994 року перебував у Херсоні, де і розпочав свою трудову діяльність. Саме в цьому місті познайомився зі своєю майбутньою дружиною Ольгою.
Жінка розповідає, що їхня зустріч відбулася у 1997 році.
- Ми обоє - Риби за гороскопом, дні народження у нас фактично поряд. Він добрий, справедливий, надійний... Любий, - каже Ольга.
Олександр більше десяти років віддавав свої сили Херсонському музично-драматичному театру імені Куліша.
Зазвичай, у світі театру найбільше уваги приділяється творчим професіям. Проте є й особи, які забезпечують функціонування самої театральної інфраструктури. Одним із таких спеціалістів був Олександр Киричок — майстер-будівельник, людина з неймовірно позитивним світосприйняттям та відповідальним підходом до всіх завдань, які йому доводилося виконувати, - зазначає директор театру Олександр Книга.
Він зазначає, що коли Олександр отримав виклик від територіального центру комплектування, то заявив, що володіє важливою військовою спеціалізацією, яка необхідна саме в команді серед тисяч відважних чоловіків, що захищають свою батьківщину.
Чоловік вирушив на фронт 15 грудня 2023 року.
- Він поклав мені на стіл документи, коли вже пройшов комісію. Сказав: "Тримайся, поки усіх кацапів не переб'ю - не вернусь", - говорить пані Ольга.
Вона зазначає, що її чоловік завжди був жартівником, навіть у найскладніші миті вмів знайти спосіб розсмішити. Він надсилав дружині відео з передової — хоч і не завжди було зрозуміло, де саме проходили зйомки, але його коментарі завжди були сповнені гумору.
- На відео - казанок стоїть, сало порізане, каремат, - ніде ні деревця, нічого. А він каже: "Ось наш пансіонат, тут ми зібралися - чотири товариша і чобіт". І справді, бачу, що валяється один чобіт, інший вони десь у болоті втопили, - згадує жінка.
Крім того, вона зазначає, що Олександр мав велику пристрасть до своєї професії. Як талановитий майстер, він справляв враження на клієнтів, які не раз запрошували його до участі в нових проектах.
- Саша будував більше 20 років. До нього люди у чергу ставали, чекали по пів року, щоб саме він будував, ремонт робив. Чоловікові довіряли, адже був дуже відповідальним, - розповідає пані Ольга.
Вона розповідає, що в їхньому домі все створено руками Олександра. Він з нетерпінням очікував ротації, щоб нарешті повернутися додому на відпочинок.
- Але не дочекався ні ротації, ні відпустки, - плаче жінка.
Весь шлях Олександра вона відмічала на карті. Він загинув у Гродівці на Покровському напрямку.
Ольга пригадує останню розмову, яка відбулася на День незалежності о 19:44: "Або вони нас, або ми їх", - сказав він. Після цього зв'язок з ним обірвався. Вона не могла спати кілька ночей поспіль. 30-го числа Ольга вирішила зателефонувати сусіду, щоб дізнатися, де знаходиться військкомат. На вулиці йшов дощ, тому вона перечекала, а о дев'ятій ранку вийшла з дому. На півдорозі до зупинки її телефон задзвонив... В повідомленні було сказано, що він загинув.
5 вересня в Херсоні відбулося прощання з Олександром Киричком. Воїна поховали на Алеї Слави.
У нього є дружина і 12-річний син.
Вічна пам'ять і шана Герою!
